Методика аудиту витрат

Стратегія проведення аудиту витрат розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства. Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю аудитор проводить тестування, у процесі якого з'ясовує питання викладені у наступному документі. Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту.

Під час здійснення аудиту витрат підприємства широко використовують дані, отримані в результаті перевірки виробничих запасів, зносу необоротних активів та інших складових витрат. При аудиті витрат, що формують собівартість виготовленої продукції, наданих послуг, тобто аудиту виробничої діяльності, необхідно встановити:1) обґрунтованість об'єктів і номенклатури статей витрат;2) правильність документального оформлення операцій з обліку витрат і виходу продукції;3) достовірність обліку витрат виробництва та калькуляції собівартості продукції;4) достовірність формування, розподілу та відображення в обліку загальновиробничих витрат і інше.

При аудиті оцінних значень аудитор може застосовувати наступні аудиторські процедури:

1. Оглядову перевірку й тестування процесу, які використовуються керівництвом при виведенні оціночних значень, до них відносяться:- оцінка даних і розгляд допущень. При проведенні цих процедур аудитор має переконатися в точності, повноті й доречності зроблених оцінок;- тестування обчислень, зроблених при оцінці; при цьому повинна бути перевірена процедура обчислення;- порівняння оцінок різних періодів. При проведенні процедур порівняння збільшується надійність отриманих оцінок;

2. Незалежну оцінку для порівняння з наявним значенням - необхідна для підтвердження наявних оціночних значень і збільшення їхньої надійності.

3. Оглядову перевірку наступної події для підтвердження наявної оцінки - може знизити або усунути необхідність у перевірці або тестуванні процедур, використовуваних керівництвом при підготовці оціночних значень. У висновку аудитор повинен дати остаточну оцінку оціночним значенням.

Остаточна оцінка обгрунтованості досліджуваних значень повинна проводитись на підставі знання бізнесу клієнта й аналізу погодженості оцінки з іншими доказами, отриманими в ході аудиту.

2. Аудит доходів підприємства
Дохід являє собою збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умов, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Мета аудиту доходів відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про доходи отримані підприємством.Критерієм оцінки при аудиті даної ділянки буде виступати документ, який визначає методичні засади формування в обліку інформації про доходи підприємства, а саме П (С)БО № 15 "Дохід". П (С)БО 15 "Дохід" та П (С)БО 30 "Біологічні активи" передбачені такі групи визнаних доходів:- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);- інші операційні доходи;- фінансові доходи; - інвестиційні доходи:- дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

Доходи віднесені до об'єктів аудиту на підставі двох принципів: нарахування і відповідності.

Нарахування - це принцип, який передбачає правильне відображення в обліку доходів на момент їх виникнення, незалежно віддати надходження грошових коштів на рахунок.

Відповідність - передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння дохідної частини підприємства у звітному періоді з витратами, понесеними у цьому ж періоді.

Для обліку доходів Планом рахунків передбачено такі рахунки:70 "Доходи від реалізації";71 "Інші операційні доходи";72 "Дохід від участі в капіталі";74 "Інші доходи".

Основні завдання аудиту доходів такі:

1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо обліку витрат та відображення інформації про доходи у фінансовій звітності підприємства;2) перевірка правильності розподілу доходів за класифікаційними групами;3) перевірка правильності визнання та оцінки доходів;4) перевірка правильності формування прибутку у звітному періоді;5) встановлення достовірності даних у первинних документах і на рахунках бухгалтерського обліку за операціями з формування доходів;6) перевірка правильності і законності відображення доходів у звітності підприємства тощо.

Об'єктами аудиту доходів є групи доходів підприємства, а також господарські операції, пов'язані з формуванням доходів підприємства.

Джерелами інформації аудиту при цьому є:

- вимоги нормативних документів, що регулюють облік доходів;- наказ про облікову політику підприємства;- первинні документи з обліку доходів (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи тощо);- регістри синтетичного і аналітичного обліку доходів;- інші документи, які використовуються для відображення в обліку операцій з формування доходів підприємства (договори, довідки бухгалтерії тощо);- аудиторські висновки, акти ревізій, перевірок минулих періодів тощо; - відповіді на запити аудитора.

Методика аудиту доходів

Стратегія проведення аудиту доходів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю аудитор проводить тестування, у процесі якого з'ясовує питання викладені у документі. Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту. Для забезпечення ефективності аудиторської перевірки необхідно дослідити порядок відображення доходів в облікових регістрах і фінансовій звітності. Наприклад, кредит рахунку 70 "Дохід від реалізації" повинен відповідати рядку 010 у Звіті про фінансові результати.

В цілому аудит доходів здійснюється за певними напрямками, кожен з яких має свою методику.Так, одним з напрямків є перевірка відповідності класифікації, оцінки та умов визнання доходів чинному законодавству. При цьому ретельно вивчається наказ про облікову політику підприємства, встановлюється відповідність положень даного документа нормам чинного законодавства. На наступному етапі здійснюється аудит правильності відображення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Господарські операції з реалізації продукції посідають основне місце у формуванні фінансових результатів підприємства, тому інформація фінансових показників має бути достовірною. Чистий дохід від реалізації визначається як різниця між доходом від реалізації і сумою ПДВ, акцизного збору та іншими зборами або податками і відрахуваннями з доходу. Тому в ході аудиторської перевірки мають бути встановлені:- повнота відображення на рахунках бухгалтерського обліку і в звітності здійснених угод; - своєчасність відображення реалізації продукції в обліку; - правильність класифікації отриманого доходу від реалізації; - своєчасність відображення сум дебіторської заборгованості.

Після цього проводиться аудит правильності відображення інших операційних доходів. Під час такої перевірки має бути встановлена правильність відображення в облікових документах доходів, отриманих у вигляді відсотків, штрафів, пені, неустойки. При цьому порівнюють суми за кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід" із сумами, зазначеними у договорах (якщо знаходять відхилення, то обов'язково встановлюють причину). Перевіряють також повноту відображення в обліку отриманих відсотків за розрахунками, поточним та іншими рахунками підприємства. З цією метою досліджують укладені підприємством договори з банком, виписки банку тощо. Особливе місце займає встановлення правильності відображення в обліку курсових різниць, доходів або втрат від їх зміни.

Перевірка доходів від участі в капіталі здійснюється з метою встановлення: 1) правильності документального оформлення доходів, отриманих від участі в капіталі інших підприємств; 2) правильності та повноти відображення в облікових регістрах і на рахунках бухгалтерського обліку дивідендів, отриманих за акціями, облігаціями тощо; 3) правильності ведення синтетичного та аналітичного обліку рахунків 72, 73 та віднесення їх результатів на рахунок 79 "Фінансові результаті".

В ході аудиту можуть бути виявлені такі порушення при веденні бухгалтерського обліку доходів: - невірна класифікація доходів;- недотримання принципу нарахування і відповідності доходів і витрат; - невірно обчислена сума доходу; - помилки в бухгалтерських проводках при відображенні господарських операцій з формування доходів і списання їх на фінансові результати; - невірне відображення в звітності доходів підприємства.

3. Аудит фінансових результатів

Аудит фінансових результатів підприємства є однією з найважливіших процедур, яка потребує глибоких знань і значних інтелектуальних зусиль аудитора.

Фінансовим результатом діяльності підприємства, згідно з П(С)БО З "Звіт про фінансові результати", може бути прибуток або збиток.

Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток, у свою чергу - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати. Мета аудиту фінансових результатів відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про фінансові результати діяльності підприємства. Критерієм оцінки при аудиті даної ділянки буде виступати документ, який визначає методичні засади формування в обліку інформації про фінансові результати підприємства, а саме П (С)БО№3 "Звіт про фінансові результати".

Зважаючи на це, основними завданнями аудиту є: 1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо формування фінансових результатів та відображення інформації про витрати у фінансовій звітності підприємства; 2) встановлення повноти відображення фінансових результатів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку тау фінансовій звітності; 3) перевірка законності і правильності формування фінансових результатів підприємства; 4) встановлення відповідності визначення фінансових результатів прийнятій на підприємстві обліковій політиці; 5) перевірка правильності оцінки у бухгалтерському обліку доходів і витрат для визначення фінансових результатів; 6) перевірка правильності обліку операцій, які привели до виникнення фінансових результатів;7) встановлення дотримання підприємством межі звітного періоду та ін. Об'єкти аудиту - фінансові результати підприємства (прибутки або збитки), операції пов'язані з їх формуванням. Джерелами інформації аудиту фінансових результатів є: - вимоги нормативних документів, що регулюють облік фінансових результатів; - наказ про облікову політику; - установчі документи; - первинні документи з обліку виробничих витрат, витрат діяльності, доходів та фінансових результатів; - регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам сьомого і дев'ятого класів; - ф. 1 Баланс (річний і квартальні); - ф.2 Звіт про фінансові результати (розділ І - містить інформацію про доходи і витрати підприємства з точки зору власника підприємства; розділ II – дає аналіз структури витратна виробництво, управління і збут за економічними елементами; розділ 111 - формується лише акціонерними товариствами і містить інформацію про прибутковість акцій); - відповіді на запити аудитора; - матеріали попередніх аудиторських перевірок та інших форм контролю.

Методика аудиту фінансових результатів

Стратегія проведення аудиту доходів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства. Під час перевірки фінансових результатів аудитор має керуватись П(С)БО 15 "Дохід", де відображено порядок формування інформації про доходи підприємства і її розкриття у фінансовій звітності та 11 (О БО 16 "Витрати", де викладено основні вимоги до визнання, складу і оцінки витрат, розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності. У свою чергу, порядок складання Звіту про фінансові результати регламентується П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати".

При здійсненні аудиту фінансових результатів необхідно пам'ятати, що діяльність будь-якого підприємства має дві складові: господарську діяльність (вартість активів задіяних у виробництві) та фінансову діяльність (величина використаних пасивів). Від взаємодії цих елементів залежить фінансовий результат, тому перед початком перевірки аудитор має зрозуміти мету діяльності підприємства (отримання прибутку, завоювання ринку тощо). Тільки в цьому випадку можна зробити ефективний аудит фінансових результатів і підготувати аналіз показників, необхідних підприємству. Аналіз організації обліку фінансових результатів здійснюється шляхом встановлення відповідності нормативним вимогам рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються підприємством для відображення інформації про фінансові результати: відповідності облікових регістрів тощо. Правильність узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій перевіряється за даними рахунку 79 "Фінансові результати". За кредитом даного рахунку аудитор перевіряє правильність відображених сум в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — сум в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також нарахованого податку на прибуток.

Достовірність визначення фінансових результатів перевіряють у розрізі субрахунків до рахунку 79: 791 "Результат операційної діяльності"; 792 "Результат фінансових операцій"; 793 "Результат іншої звичайної діяльності"; 794 "Результат надзвичайних подій".

Правильність визначення загальної величини чистого прибутку (збитку) підприємством аудитор з'ясовує зіставленням дебетового та кредитового оборотів за рахунком 79 "Фінансові результати" за звітний період. Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 "Фінансові результати" буде більшим від дебетового обороту цього рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року, який при закритті рахунку 79 списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті) збитки". Якщо сальдо за дебетом рахунку 79 "Фінансові результати" більше за сальдо за кредитом цього рахунку, то підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, а тому отримало збитки, які мають бути відображені по дебету рахунку 44.

В цілому аудит фінансових результатів здійснюється в розрізі видів діяльності підприємства.

Типовими порушеннями в обліку фінансових результатів є такі: - помилки в обліку операцій, які призвели до виникнення фінансових результатів; - невірне визначення звітного періоду при формуванні фінансових результатів; - помилки при закритті рахунків доходів і витрат на фінансові результати;невірне відображення у звітності фінансових результатів.

Тема 9. Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання

1. Загальні принципи аудиту фінансової звітності

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А основні принципи складання фінансової звітності викладено в П(С)БО І "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Мета аудиту фінансової звітності відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у встановленні аудитором відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів. Тобто метою є незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності фінансової звітності, своєчасності і точності її показників.Критерієм оцінки при аудиті фінансової звітності будуть виступати документ, який визначає методичні засади формування показників звітності, а саме П (С)БО№ 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". П (С)БО№ 2 "Баланс". П (С)БО№ 3 "Звіт про фінансові результати", П (С)БО№ 4 "Звіт про рух грошових коштів", П (С)БО № 5 "Звіт про власний капітал", П (С)БОМ б "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", П (С)БО № 20 "Консолідована фінансова звітність" тощо. Об'єкти аудиту - показники фінансової звітності, а також операції, на підставі яких вони були сформовані.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність складається з таких форм: Баланс (форма № 1). Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), інші.

Джерела аудиту фінансової звітності:

- вимоги нормативних документів, що встановлюють порядок складання фінансової звітності; - наказ про облікову політику; - фінансова звітність і примітки до неї: - бізнес-план; - регістри синтетичного і аналітичного обліку; - первинні документи; - статистична звітність; - відповіді на запити аудитора; - аудиторські звіти і висновки та результати інших форм контролю попередніх років (періодів). Користувачами фінансової звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади" юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів (власники, засновники, кредитори, інвестори тощо), які згідно з чинним законодавством мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності. Користувачі фінансової звітності мають право виступати замовниками аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторської перевірки в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами тощо.

2. Організація і методика аудиту фінансової звітності

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

• провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;- направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;- ознайомитись з аудиторським висновком і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;- організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи. Встановлення переліку форм фінансової звітності, які згідно з чинними вимогами повинно складати підприємство.Аудитор встановлює, які форми звітності має подавати підприємство, тобто звітує на загальних підставах (подає всі форми) чи як мале підприємство (за скороченою формою). А також досліджує повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.Перевірка правильності визначення звітного періоду, за який складена звітність.

Відповідно до чинного законодавства звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але охоплювати не більше 15-ти місяців), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації). Перевірка правильності формування статей фінансової звітності. Аудитор перевіряє правомірність відображення конкретних показників у статтях фінансової звітності, відповідність їх вимогам діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

3.Проведення аналізу якісних характеристик фінансової звітності

При оцінці якісних характеристик фінансової звітності аудитору потрібно врахувати вимоги П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Зокрема, це дохідливість, достовірність, зіставність, доречність.
4 .Перевірка дотримання основних принципів бухгалтерського обліку і звітності.

Аудитор повинен встановити дотримання при складанні фінансової звітності таких принципів: автономності, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання сутності над формою, єдиного грошового вимірника. Для встановлення реальності фінансової звітності та її доступності для користувачів аудитор повинен з'ясувати, чи містить вона такі дані, як: інформація щодо звітного і попереднього періоду; дату звітності і звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру тощо. Важливою характеристикою фінансової звітності є її достовірність. Для встановлення чи спростування достовірності аудитор перевіряє: - узгодженість ідентичних даних балансу і фінансових звітів різних форм; - правильність розрахунків фінансових показників; У повноту охоплення всіх структурних підрозділів підприємства тощо.

Під час аудиту фінансової звітності необхідно розглянути такі питання:

1) підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів підприємства;2) підтвердити реальність розміру зобов'язань у фінансовій звітності; 3) перевірити правильність і адекватність визначення власного капіталу, його структури та призначення; 4) встановити реальність і точність фінансових результатів діяльності підприємства; 5) дослідити стан бухгалтерського обліку і звітності, а саме:

— проаналізувати форму ведення обліку на підприємстві; — встановити відповідність бухгалтерського обліку вимогам П (С)БО та інших нормативних документів з питань організації обліку; — встановити відповідність проведення річної інвентаризації вимогам чинного законодавства; 6) проаналізувати показники фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємства — це дослідження низки показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринковій економіці є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежать своєчасність і повнота погашення його зобов'язань перед працівниками щодо розрахунків з оплати праці, бюджетом, банками, постачальниками.

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах конкурентної боротьби.

Для великих акціонерних товариств, що торгують своїми акціями на біржах, доцільно розраховувати індекс Альтмана, який дає змогу оцінити імовірність банкрутства. Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період (три роки).

5. Особливості аудиту окремих форм звітності

Аудит фінансової звітності проводиться з метою підготовки висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів. При перевірці аудитор з'ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності. Процедури завірення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) і регістрам синтетичного обліку без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації. Аудит окремих форм фінансової звітності має свої особливості. Так, відповідно до П (С)БО 2 "Баланс", метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. А тому під час аудиту балансу підприємства має бути встановлено дотримання при складанні даної форми звітності таких умов. 1. Відповідність показників статей балансу на початок звітного періоду (місяця, кварталу, року) даним балансу за попередній період. Зміни вступного балансу на початок року порівняно із звітним за попередній рік приймаються лише з відповідними поясненнями.

2. Показники статей балансу на кінець звітного року мають бути підтверджені результатами проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.

3. Статті балансу, які містять інформацію про стан коштів на рахунках у комерційних банках, банківських позик, фінансування з бюджету та позабюджетних фондів, повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Відображені у балансі суми за розрахунками з фінансовими і податковими органами мають бути попередньо взаємно погоджені.4. Показники статей балансу на кінець звітного періоду повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги, а тому звірка оборотів і залишків на рахунках аналітичного та синтетичного обліку на кінець звітного року перед складання заключного балансу має бути обов'язково здійснена. 5. Показники балансу підприємства та інших форм фінансової звітності мають бути взаємопов'язаними. З цією метою Міністерством фінансів України складено рекомендації щодо перевірки узгодженості показників типових форм річного бухгалтерського звіту.

Аудит форми № 1 "Баланс " починають з аналізу достовірності оцінки активів та зобов'язань. При цьому, основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестицій довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.
Аудит Звіту про фінансові результати (форма № 2) проводиться з метою встановлення правильності його складання, що забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період. Аудит Звіту про фінансові результати проводять за трьома розділами: розділ І "Фінансові результати", розділ II "Елементи операційних витрат", розділ III "Розрахунок показників прибутковості акцій". Перевірку правильності заповнення розділу І "Фінансові результати" аудитор здійснює на основі рахунків доходів і витрат. Перевірку заповнення розділу II "Елементи операційних витрат" аудитор здійснює на основі рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або, якщо підприємство не застосовує цей клас рахунків, інші рахунки, що передбачені діючим планом рахунків. Правильність заповнення розділу III "Розрахунок показників прибутковості акцій" перевіряється тільки під час аудиту акціонерних товариств, оскільки інші підприємства його не заповнюють.
Аудит Звіту про рух грошових коштів спрямований на перевірку достовірності складеного звіту, відповідності його Балансу та Звіту про фінансові результати. А тому під час аудиту необхідно встановити: 1) дотримання підприємством вимог діючого законодавства при складанні Звіту про рух грошових коштів прямим і непрямим методом у результаті операційної діяльності; 2) правильність відображеного руху грошових коштів за видами діяльності (операційної, інвестиційної і фінансової). Звіт про рух грошових коштів може складатися прямим і непрямим методами. Аудитор на початку перевірки повинен з'ясувати, який метод використано підприємством при складанні Звіту про рух грошових коштів. При використанні прямого методу аудитор має пам'ятати, що у Звіті наводять усі класи надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів. Суть непрямого методу полягає у відображенні у Звіті суми чистого прибутку (збитку), який коригується до величини чистої зміни грошових коштів, за винятком впливу негрошових операцій і операцій, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Форми Звіту про рух грошових коштів передбачає розділи: І — "Рух коштів у результаті операційної діяльності"; II - "Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності", III - "Рух коштів у результаті фінансової діяльності" та узагальнюючий розділ "Зміна величини грошових коштів за звітний період".
Аудит Звіту про власний капітал повинен підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства за звітний період. Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П (С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Під час аудиту необхідно встановити достовірність і повноту відображення у звіті збільшення або зменшення власного капіталу. Здійснення контролю за правильністю складання Звіту відповідно до П(С)БО 5 відбувається за двома напрямами - джерелами та статтями формування власного капіталу.

6. Відповідальність аудитора за фінансову звітність

Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолютну гарантію. Адже відповідно до МСА аудит передбачає забезпечення обґрунтованої, але не абсолютної гарантії того, що звітність, яка офіційно оприлюднюється, в цілому не містить в собі суттєвих перекручень. Обґрунтована гарантія - це процес збирання доказів, необхідних для складання висновку про те, що немає суттєвих перекручень у звітності. Оскільки можуть існувати причини, які заважають аудитору виявити суттєві неточності і перекручення. Наприклад: - обмежувальні фактори, які притаманні всім системам обліку і внутрішнього контролю (змова посадових осіб); - використання тестів під час перевірки; - більшість аудиторських доказів носить переконливий, а не остаточно стверджувальний характер.

Отже, аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновок, за його якість і професіоналізм виконаних робіт. Але необхідно розуміти, що це не перекладає на аудитора відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам, оскільки за законом таку відповідальність несе керівництво підприємства. Тобто саме керівник відповідає за повноту і достовірність звітності. А тому процедури засвідчення фінансової звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми) не означають солідарну відповідальність аудитора з керівником підприємства, що перевіряється, за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства.

Тема 10. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи

1. Сутність аудиторського висновку та звіту

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" та Міжнародних стандартів аудиту на заключному етапі аудиту аудитор повинен скласти аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки або аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, не є офіційним документом і призначений для замовника, а його зміст може бути оприлюднено лише за бажанням клієнта. Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти, відповідності чинному законодавству. Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів: Закон України "Про аудиторську діяльність"; Міжнародний стандарт аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків); Міжнародний стандарт аудиту 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" (доступ до іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності і перекручення); Міжнародний стандарт аудиту 810 "Перевірка прогнозної фінансової інформації" (ступінь впевненості аудитора стосовно перспективної фінансової інформації; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації); Вимоги до аудиторського висновку, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
2. Основні елементи аудиторського висновку і звіту

Аудиторський звіт не є офіційним документом, а тому чітких вимог до його форми не існує. Але у будь-якому випадку аудиторський звіт повинен складатися з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної. Загальна частина аудиторського звіту повинна містити таку інформацію: назву документа і назву клієнта; місце і дату складання; назву аудиторської фірми, її адресу; номер реєстраційного свідоцтва; номер поточного рахунку; прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; період, за який проводилася аудиторська перевірка; склад, перелік документів, які підлягали перевірці; посилання на норми міжнародних стандартів аудиту та інших нормативних документів, які були використані під час аудиту. Аналітична частина висвітлює сам хід аудиторської перевірки. В цій частині має бути детально описано: що було об'єктом перевірки, які інформаційні джерела досліджувалися, які методичні прийоми і процедури аудиту при цьому було застосовано, які докази зібрано, які виявлено помилки і порушення, їх причини і наслідки тощо. У заключній частині на підставі проведених робіт має бути чітко сформульовано висновок аудитора про перевірені ним об'єкти аудиту. Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) та аудитором, що проводив перевірку, і завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту повинна бути підписана аудитором, який здійснював перевірку, і завірена його особистою печаткою.

Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в ньому обов'язково мають бути такі розділи:

1) заголовок;2) розділ, в якому йдеться про замовника аудиторської перевірки;3) вступ;4) масштаб перевірки;5) зміст виконаної роботи;6) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;7) дата аудиторського висновку;8) адреса аудиторської фірми;9) підпис під аудиторським висновком. У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип незалежності перевірки порушено не було. Конкретизується адресат аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо). Аудиторський висновок має бути належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту. Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код за ЄДРПОУ тощо. У вступі аудиторського висновку обов'язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора—за обґрунтованість аудиторського висновку.

У розділі Масштаб перевірки надають інформацію про вимоги нормативів законодавства України та міжнародних стандартів аудиту, які було враховано під час проведення аудиту. Також роблять зауваження щодо планування аудиту та безпосередньо перевірки, місця в них оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Вказують на обсяги перевіреної інформації. Аудиторський висновок повинен містити інформацію про те, що аудитор виконав усі необхідні процедури, а аудиторську перевірку було сплановано і проведено з метою забезпечення достатньої впевненості про те, що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень. Описуючи зміст виконаної роботи, указують напрями перевірки, які були виконані аудитором, а саме: - визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку; - аналіз аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми і показники та пояснення до них; - оцінка надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, можливості виникнення помилок та їх суттєвого впливу на звітність; - здійснення вибіркового контролю. У кінці аудитор має підтвердити те, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об'єктивної думки. У Висновку аудитора про перевірену фінансову звітність оцінюється перевірена фінансова звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах вимогам до складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні. Аудитор чітко формулює свою думку щодо того, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об'єктивною за всіма суттєвими аспектами. Дата аудиторського висновку проставляється на день завершення аудиту, коли аудитор зобов'язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, у свою чергу, підписує звіти, що додаються до аудиторського висновку. Після цього у висновок не може бути внесено жодних змін, не узгоджених з підприємством. Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок має бути підписаний від імені аудиторської фірми чи аудитора або, у разі необхідності, завірений обома підписами. В Україні, як правило, висновок підписує керівник аудиторської фірми й аудитор із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів, а також закріплюється печатками аудиторської фірми або особистою печаткою аудитора. У розділі Адреса аудиторської фірми зазначають адресу фірми, її місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію свідоцтва про реєстрацію.