Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Необхідною умовою здійснення процесу виробництва є постійна наявність виробничих запасів у потрібній кількості та асортименті.
Основні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності висвітлено у 77 (С)БО№ 9 "Запаси". Згідно з даним нормативним документом, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.
З метою забезпечення ефективності обліку, виробничі запаси поділяють на такі класифікаційні групи:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; - незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; - готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО № 9 "Запаси", а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Як правило, на підприємстві обсяг операцій із запасами досить великий, а тому їх перевірка є трудомістким і відповідальним процесом.
Мета аудиту відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про виробничі запаси.
Виходячи з мети, основними завданнями аудиту виробничих запасів є такі:
- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з виробничими запасами;
- встановлення правильності визнання активів запасами згідно з П(С)БО№ 9 "Запаси";
- перевірка правильності формування первісної вартості запасів;
- дослідження стану складського господарства запасів;
- встановлення повноти і правильності відображення в бухгалтерському обліку надходження запасів за їх каналами;
- підтвердження (спростування) доцільності вибору підприємством методу списання запасів на витрати підприємства;
- перевірка дотримання встановлених нормативів використання запасів на виробництво;
- дослідження правильності і повноти відображення в обліку господарських операцій з вибуття запасів за їх каналами;
- перевірка правильності віднесення вартості запасів, використаних на виробництво.
Діючим Планом рахунків, затвердженим наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, для обліку запасів передбачено клас 2 "Запаси", який містить такі рахунки:
20 "Виробничі запаси";
21 "Поточні біологічні активи";
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";
23 "Виробництво";
24 "Брак у виробництві";
25 "Напівфабрикати";
26 "Готова продукція";
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";
28 "Товари".
"Поточні біологічні активи", хоча і віднесені до категорії запасів, проте мають свої особливості, як в обліку, так і у проведенні аудиту, а тому будуть описані окремо. Це ж стосується і рахунку 23 "Виробництво".
Об'єктами аудиту є групи запасів, а також операції пов'язані з надходженням, рухом і вибуттям запасів на підприємстві, їх оцінка, нормування, списання тощо.
Джерелами інформації аудиту запасів є:
1) вимоги нормативних документів, що регламентують облік основних засобів;
2) наказ про облікову політику;
3) первинні та інші документи з обліку запасів: журнал обліку вантажів, що надійшли; довіреність; акт списання бланків довіреностей; журнал реєстрації довіреностей; прибутковий ордер; акт про приймання матеріалів; лімітно-забірна картка; наклад-на-вимога на відпуск матеріалів на сторону; накладна внутрішньогосподарського призначення: акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів; акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; акт закупки запасів; акт про брак; відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад; опис-акт уцінки товарів і продукції, які залежались, і лишків запасів тощо;
4) картка (книга) складського обліку матеріалів;
5) сальдова відомість;
6) звіт про рух матеріальних цінностей:
7) регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам: 15 "Капітальні інвестиції";
20 "Виробничі запаси";
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети":
23 "Виробництво";
26 "Готова продукція":
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";
28 "Товари";
40 "Статутний капітал";
41 "Пайовий капітал";
46 "Неоплачений капітал";
63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"; 70 "Доходи від реалізації";
91 "Загально виробничі витрати";
92 "Адміністративні витрати"; 94 "Інші витрати" тощо;
8) фінансова звітність (ф. 1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати, ф.5 Примітки до річної фінансової звітності);
9) відповіді на запити аудитора;
10) акти і довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
11) договори купівлі-продажу запасів, супровідні документи тощо.
11. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками
Аудит розрахунків з покупцями і замовниками передбачає перевірку даних, відображених на рахунках і субрахунках бухгалтерського обліку: 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками», 38 «Резерв сумнівних боргів».
У ході аудиту розрахунків з покупцями і замовниками використовують різні методи. Аудитор проводить суцільну або вибіркову інвентаризацію розрахунків. Метод аудиторської перевірки аудитор визначає в залежності від кількості підприємств, які беруть участь у розрахунках. У практиці аудиту перевагу віддають вибіркового способу.
Незалежно від методу перевірки аудитору потрібно встановити:
-Правильність відображення в балансі залишків заборгованості;
- Причини виникнення заборгованості, терміни її виникнення (давність) та винуватців цього;
- Реальність повернення заборгованості (наявність актів звірки розрахунків або гарантійних листів, де боржники визнають свою заборгованість і дотримання строків позовної давності);
- Заходи підприємств, спрямовані на погашення заборгованості, дотримання вимог П (С) БО № 10 «Дебіторська заборгованість».
Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.
Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту ж дату за даними аналітичного обліку з залишками по синтетичного рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Головною книгою і балансом. При наявності розбіжностей слід перевірити реальність і документальну обгрунтованість заборгованості за кожним покупцем або замовнику. Такі розбіжності - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.
Кожна сума дебіторської заборгованості розглядається з точки зору виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.
Під час перевірки розрахунків з покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам).
Джерелами інформації для проведення аудиту покупцями і замовниками є:
1. Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна книга).
2. Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків;
3. Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.)
Нормативна база аудиту розрахунків з покупцями і замовниками:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»;
2. Інструкція «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків»,
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»
4.Положение (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
Таким чином, при перевірці розрахунків з покупцями і замовниками необхідно ознайомитися з переліком суб'єктів господарювання, а також фізичних осіб, які є дебіторами підприємства, вивчити динаміку заборгованості і встановити відповідність даних, отриманих за розрахунками, даним бухгалтерського обліку.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 964 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!