Поняття енергії Гіббса широко використовується в термодинаміці та хімії

Робо́та - фізична величина, яка визначає енергетичні затрати при переміщенні фізичного тіла, чи його деформації.

Ві́льна ене́ргія Гельмго́льца — термодинамічний потенціал, який визначає рівноважні термодинамічні характеристики системи в залежності від об'єму й температури.

Рівновжний стан системи багатьох часток при визначеному об'ємі й сталій температурі визначається мінімумом вільної енергії.

Назва вільна енергія народилася в ті часи, коли створювалася теорія теплових машин. Дослідження показали, що нагрітий газ при охолодженні, що не роби, не віддає всю свою енергію. Ту частку енергії газу, яку можна було відібрати й перетворити в корисну роботу, стали називати вільною енергією.

Як і будь-яка інша енергія вільна енегрія в класичній фізиці визначається з точністю до довільної сталої. Проте, виходячи із квантово-механічних уявлень, можна встановити природну точку відліку. При абсолютному нулі температури, вільна енергія збігається з енергією основного стану квантово-механічної системи.

Ві́льна ене́ргія Гі́ббса (або просто ене́ргія Гі́ббса, або потенціа́л Гі́ббса, або термодинамі́чний потенціа́л у вузькому значенні) — це термодинамічний потенціал такого вигляду:

Енергію Гіббса можна розуміти як повну хімічну енергію системи (кристала, рідини тощо)

Поняття енергії Гіббса широко використовується в термодинаміці та хімії.

28. Рівняння Вейса для порогової сили струму: In= a/t + b

In- (пороговий струм)- мінімальна сила, яка чинить подразнення клітин тіла при продовженому проходженні струму- реобаза

a, b- емпіричні постійні Вейса

t- хронаксія- час за який відбувається подразнення тканин при I= двом реобазам(десяті, соті долі секунди)

42. Дифра́кція - явище, що виникає при поширенні хвиль (наприклад, світлових і звукових хвиль). Суть цього явища полягає в тому, що хвиля здатна огинати перешкоди. Це зумовлює те, що хвильовий рух спостерігається в області за перешкодою, куди хвиля не може потрапити прямо. Явище пояснюється інтерференцією хвиль на краях непрозорих об'єктів або неоднорідностях між різними середовищами на шляху поширення хвилі. Прикладом може бути виникнення кольорових світлових смуг в області тіні від краю непрозорого екрана.Дифракція добре проявляється тоді, коли розмір перешкоди на шляху хвилі порівняний з її довжиною або менший.Дифракція акустична — відхилення від прямолінійого поширення звукових хвиль.Інтерфере́нція (від лат. inter — взаємно, між собою; лат. ferio — вдаряю, вражаю) — явище накладання двох або більше когерентних світлових хвиль в результаті чого в одних місцях спостерігається підсилення результуючої хвилі (інтерференційний максимум), а в інших місцях послаблення (інтерференційний мінімум).

55. Абсолютний і відносний показники заломлення.

Абсолютний показник заломлення (n) - показує в скільки разів швидкість світла в середовищі менша швидкості світла у вакуумі: n=C/V, де С - швидкість світла у вакуумі,

V - швидкість світла в середовищі.

Відносний показник заломлення (n21) другого середовища відносно першого дорівнює відношенню абсолютних показників заломлення другого і першого середовища і показує в скільки разів швидкість світла в першому середовищі відрізняється від швидкості світла в другому середовищі: n21=n2/n1; n1=C/V1; n2=C/V2; тоді n21=(C/V2)/(C/V1)=V1/V2, де

n21 - відносний показник заломлення,

n1 - абсолютний показник заломлення першого середовища,

n2 - абсолютний показник заломлення другого середовища,

V1 - швидкість світла в першому середовищі,

V2 - швидкість світла в другому середовищі.

Билет 3

16. Види роботи в організмі(не нашла)

29. Лікувальний електрофорез, як електрофармакологічний комплекс, забезпечує специфічну дію лікувальної речовини на тлі дії постійного струму, що є активним біологічним подразником.

О.Ю. Щербак розробив вчення про іонні рефлекси, згідно з яким у механізмі дії лікувального електрофорезу, з одного боку, спостерігається подразнення рецепторів шкіри та інших тканин постійним струмом, а з іншого - іонами лікувальної речовини. Обидва ці чинники взаємодіють і зумовлюють подразнення, котре рефлекторним шляхом передається у вищі вегетативні центри. Розвинута у вигляді генералізованого рефлексу реакція-відповідь буде залежати від специфічної дії (фармакологічної) речовини, іони якої зумовили іонний рефлекс (наприклад, кальцієвий рефлекс у разі введення іонів кальцію хворим на прогресуючу м'язову дистрофію, магнієвий рефлекс хворих на гіпертонічну хворобу, тощо). Механізм дії медикаментозного електрофорезу розглядається як нервово-рефлекторний і нервово-гуморальний. Гуморальний вплив – це повільне, рівномірне надходження медикаменту зі шкірного депо в кров і лімфу. Звідти ліки розносяться по всьому організму, діючи на найтужливіші до введеного медикаменту клітини і тканини. Частки лікувальної тканини речовини під дією постійного струму стають електроактивними. Напевно з цим пов’язана висока терапевтична ефективність лікувальних речовин при електрофорезі.

Гальванізація- метод лікування постійним струмом, використовується для скорочення м’язів, для стимуляції нервових скорочень. Слабкий фізіологічний струм. Проводять за допомогою приладів при використанні тонких електродів із свинцю чи страдіолю, ширина < 0.5 мм.

43.. Явище дифракції світла наглядно підтверджує теорію корпускулярно-хвильвої природи світла.Спостерігати дифракцію світла важко, оскільки хвилі відхиляються від перешкод на помітні кути лише за умови, що розміри перешкод приблизно дорівнюють довжині хвилі світла, а вона дуже мала.Уперше, відкривши інтерференцію, Юнг виконав дослід з дифракції світла, за допомогою якого були вивчені довжини хвиль, що відповідають світловим променям різного кольору. Вивчення дифракції отримало своє завершення в працях О. Френеля, який і побудував теорію дифракції, яка в принципі дозволяє розраховувати дифракційну картину, яка виникає внаслідок огинання світлом будь-яких перешкод. Таких успіхів Френель досягнув, об'єднавши принцип Гюйгенса ідеєю інтерференції вторинних хвиль. Принцип Гюйгенса-Френеля формулюється так: дифракція виникає внаслідок інтерференції вторинних хвиль.

56. Рефрактометр- це оптичний прилад, призначений для прямого вимірювання показника заломлення твердих і рідких тіл. Застосовують їх в лабораторіях фармацевтичної, харчової, хімічної, промисловості, в клінічних і наукових лабораторіях для швидкого визначення конц. Водних, спиртових, ефірних, білкових і інших розчинів по показнику заломлення. В ветеринарній практиці за допомогою рефрактометру можна визначити чистоту води, конц. Загального білку сироватки крові, конц. Інших речовин в розчинах, зробити ідентифікацію речовин.(продолжение.фото)

Білет 4

17. Кількість теплоти або кількість тепла - фізична величина, яка характеризує процеси обміну енергією між тілами. Позначається зазвичай літерою Q, має розмірність енергії. В системі СІ вимірюється в Джоулях, проте доволі популярною залишається позасистемна одиниця вимірювання - калорія. Кількість теплоти, яка передається тілу, або відбирається від тіла в зворотніх рівноважних процесах, можна визначити із першого закону термодинаміки:

Пито́ма теплоє́мність — характеристика речовини, яка вказує кількість теплоти, необхідної для нагрівання одиниці маси речовини на 1оC, або ж кількість теплоти, що виділяється при охолодженні одиниці маси речовини. Позначається здебільшого літерою c (для теплоємності тіла будь-якої маси зазвичай використовується велика літера C). В СІ питома теплоємність вимірюється в Дж/кг·К або Дж/кг·оC. Використовується також поняття молярної теплоємності - це кількість теплоти, яку необхідно надати молю речовини, щоб нагріти його на один градус. Кількість теплоти, необхідна для нагрівання будь-якого тіла на один градус називається просто теплоємністю тіла.

30. При дії змінного струму(високочастотного) відбувається періодична зміна напрямку струму, тому він не викликає подразнення. Але низькочастотний змінний струм діє подібно постійному струму.

44. Световые фотометрические величины характеризуют не просто восприятие энергии, а именно её световое восприятие так называемым средним светоадаптированным человеческим глазом, выделяющим из всего электромагнитного спектра узкий участок длин волн от 380 до 760 нм. Чувствительность глаза к различным участкам спектра характеризуют величиной относительной спектральной световой эффективности V («лямда»). Длине волны в 555 нм соответствует максимальная чувствительность глаза, и значение V для этой длины волны принимают равным единицы: V (555) = 1.

Световой поток (Фv) – поток излучений, оцениваемый по зрительному ощущению. Его можно измерять в ваттах.

Сила света (Iv=d*Фv/d*w) измеряется в канделах.

57. фотка

Білет 5

18. Тепловий баланс, зіставлення приходу і витрати (корисно використаною і втраченою) теплоти в різних теплових процесах. В техніці Т. би. використовується для аналізу теплових процесів, що здійснюються в парових казанах, печах, теплових двигунах і т. д. Т. би. складається в одиницях енергії (джоулях, калоріях) або в % загальної кількості теплоти, що доводяться на одиницю продукції, що випускається, на 1 ч роботи, на період часу (цикл) або на 1 кг витраченої речовини. У наукових дослідженнях Т. би. користуються при вирішенні багатьох астрофізичних, геофизичних, хімічних, біологічних і інших проблем (див. Тепловий баланс морить, Тепловий баланс Землі і т. д.)

Зако́н Ге́сса (рос. закон Гесса; англ. Hess's law; нім. Hesssches Gesetz n) — тепловий ефект реакції при постійних об'ємі або тиску (коли відсутня не пов'язана з розширенням робота) не залежить від шляху реакції, а лише від початкового й кінцевого станів системи.

При калориметричних дослідженнях виміряються величини теплових потоків від живого об'єкта в навколишнє середовище і розраховується кількість виробленого тепла і тепломісткість організму; вимір тепломісткості знаходять на підставі даних про масу, теплоємність і зміну температури об'єкта.(не до конца)

45. Світло - видиме випромінювання - є єдиним подразником очі, що викликає зорові відчуття, що забезпечують зорове сприйняття світу. Однак дія світла на око не обмежена тільки аспектом бачення - виникненням на сітківці ока зображень і формуванням зорових образів. Крім основного процесу бачення, світло викликає й інші важливі реакції рефлекторного та гуморального характеру. Впливаючи через адекватний рецептор - орган зору, він викликає імпульси, що поширюються по зоровому нерву до оптичної області великих півкуль головного мозку (в залежності від інтенсивності) збуджує або пригнічує центральну нервову систему, перебудовуючи фізіологічні і психічні реакції, змінюючи загальний тонус організму, підтримуючи діяльну стан. Видиме світло робить ще вплив на імунні і алергічні реакції, а також на різні показники обміну, змінює рівень аскорбінової кислоти в крові, в надниркових залозах і мозку. Він може і на серцево-судинну систему. Останнім часом встановлено також і гуморальну вплив нервового збудження, що виникає при світловому роздратуванні очі. Хоча найбільша кількість реакцій викликаються світлом в організмі людини, мають позитивний ефект, все-таки має місце і шкідливі аспекти дії видимого світла. Сонячне світло, будучи джерелом всього живого на Землі, а також першопричиною появи самого органу зору, за певних умов може викликати небезпечні незворотні пошкодження очей. Створені людиною потужні штучні джерела світлових випромінювань, покликані задовольняти потреби науки, виробництва та медицини, також нерідко є причиною функціональних та органічних пошкоджень очей у людей. Різка зміна рівня загальної освітленості або яскравості розглянутих об'єктів обумовлює порушення зорового сприйняття протягом проміжку часу, необхідного для переходу на новий рівень адаптації. Це явище у фізіологічній оптиці отримало назву "засліплення". Органічні пошкодження очей неіонізуючими електромагнітними випромінюваннями оптичного діапазону можуть виникнути як під впливом прямого і відбитого сонячного світла, так і в результаті дії створених людиною світлотехнічних пристроїв, причому викликаються останніми пошкодження в міру розвитку технічного прогресу висуваються на перший план.

58.фотка.

Білет 6

32. діатермія- проводиться змінним струмом із V= 1 - 1.5 мГц і I= 1-3 A(якщо більше то параліч дихальної системи).Основний ефект- прогрівання глибоких шарів тканин організму. Але треба використовувати обережно!!!

46. Світлові, теплові, рентгенівські і ультрафіолетові промені – все це види випромінювання. Довжини хвиль випромінювання мають величезний діапазон. Найдовші – радіохвилі, найкоротші-гамма-промені. Посередині між самими довгими і найкоротшими по довжині хвилі перебувають світлові хвилі, або видиме випромінювання. Але й самі світлові промені включають в себе велику кількість хвиль різної довжини. Кожен колір – це хвиля певної довжини. Червоне світло – найдовша хвиля з видимих ​​людині. Потім йде помаранчевий колір, за яким слід жовтий, зелений, блакитний і фіолетовий, що має саму коротку довжину хвилі. Відразу за довжиною хвилі фіолетового кольору йде випромінювання, яке вчені називають ультрафіолетовим діапазоном. Ці хвилі випускає Сонце, а також спеціально створені для цього лампи. Ультрафіолетові промені існують у діапазоні від довжини хвилі фіолетового кольору до рівня більш ніж 1 000 000 хвиль на сантиметр. Оскільки ультрафіолетові промені коротше, ніж інші, вони мають проникаючу здатність. У той же час лише половина ультрафіолетових променів, що посилаються Сонцем, досягає Землі. Багато хто з них поглинаються атмосферою Землі далеко від її поверхні.

59. фотка.

19. Теплопродукція (теплоутворення) — вироблення теплоти в організмі в результаті енергетичних перетворень в живих клітинах. Пов'язана з біохімічним синтезом білків та інших органічних сполук, що безперервно відбувається в живих організмах, а також з осмотичною роботою (перенесення іонів проти градієнту концентрацій), з механічною роботою м'язів (серцевий м'яз, гладкі м'язи різних органів, скелетна мускулатура). При повному спокої і при оптимальній температурі середовища людина середньої ваги й віку вивільняє близько 1 ккал (4,19 кдж) на кг маси тіла за 1 годину. Близько 50% всієї теплоти утвориться в органах черевної порожнини (головним чином у печінці), по 20% у кістякових м'язах і центральній нервовій системі й близько 10% при роботі органів дихання й кровообігу.

Суммарная теплопродукция (теплообразование) в организме состоит из первичной и вторичной теплоты. Первичная теплота выделяется в ходе постоянно протекающих во всех органах и тканях реакций обмена веществ. Вторичная теплота образуется при расходовании энергии макроэргических соединений на выполнение человеком определенной мышечной работы. Уровень теплообразования в организме зависит от величины основного обмена, «специфически динамического действия» принимаемой пищи, мышечной активности и интенсивности метаболизма в тканях.

Не полностью

Білет 7

20. Физическая терморегуляция осуществляется путем изменений отдачи тепла организмом. Особо важное значение она приобретает в поддержании постоянства температуры тела во время пребывания организма в условиях повышенной температуры окружающей среды. Теплоотдача осуществляется путем теплоизлучения (радиационная теплоотдача), или конвекции, т. е. движения и перемещения нагреваемого теплом воздуха, теплопроведения, т. е. отдачи тепла веществам, непосредственно соприкасающимся с поверхностью тела, и испарения воды с поверхности кожи и легких. У человека в обычных условиях потеря тепла путем тепло проведения имеет небольшое значение, так как воздух и одежда являются плохими проводниками тепла. Радиация, испарение и конвекция протекают с различной интенсивностью в зависимости от температуры окружающей среды. У человека в состоянии покоя при температуре воздуха около 20 °С и суммарной теплоотдаче, равной 419 кДж (100 ккал) в час, с помощью радиации теряется 66 %, испарения воды — 19 %, конвекции — 15 % от общей потери тепла организмом. При повышении температуры окружающей среды до 35°С теплоотдача с помощью радиации и конвекции становится невозможной, и температура тела поддерживается на постоянном уровне исключительно с помощью испарения воды с поверхности кожи и альвеол легких. Для того чтобы было ясно значение испарения в теплоотдаче, напомним, что для испарения 1 мл воды необходимо 2,4 кДж (0,58 ккал). Следовательно, если в условиях основного обмена телом человека отдается с помощью испарения около 1675—2093 кДж (400—500 ккал), то с поверхности тела должно испаряться примерно 700—850 мл воды. Из этого количества 300—350 мл испаряются в легких и 400—500 мл — с поверхности кожи. Характер отдачи тепла телом изменяется в зависимости от интенсивности обмена веществ. При увеличении теплообразования в результате мышечной работы возрастает значение теплоотдачи, осуществляемой с помощью испарения воды. Так, после тяжелого спортивного соревнования, когда суммарная теплоотдача достигала почти 2512 кДж (600 ккал) в час, было найдено, что 75 % тепла было отдано путем испарения, 12 % — путем радиации и 13 % — посредством конвекции. Одежда уменьшает теплоотдачу. Потере тепла препятствует тот слой неподвижного воздуха, который находится между одеждой и кожей, так как воздух — плохой проводник тепла. Теплоизолирующие свойства одежды выше чем мельче ячеистость ее структуры, содержащая воздух. Этим объясняются хорошие теплоизолирующие свойства шерстяной и меховой одежды. Температура воздуха под одеждой достигает 30 °С. Наоборот, обнаженное тело теряет тепло, так как воздух на его поверхности все время сменяется. Поэтому температура кожи обнаженных частей тела намного ниже, чем одетых. В значительной степени препятствует теплоотдаче слой подкожной основы (жировой клетчатки) вследствие малой теплопроводности жира. Температура кожи, а следовательно, интенсивность теплоизлучения и теплопроведения могут изменяться в результате перераспределения крови в сосудах и при изменении объема циркулирующей крови. На холоде кровеносные сосуды кожи, главным образом артериолы, сужаются: большее количество крови поступает в сосуды брюшной полости, и тем самым ограничивается теплоотдача. Поверхностные слои кожи, получая меньше теплой крови, излучают меньше тепла — теплоотдача уменьшается. При сильном охлаждении кожи, кроме того, происходит открытие артериовенозных анастомозов, что уменьшает количество крови, поступающей в капилляры, и тем самым препятствует теплоотдаче. Перераспределение крови, происходящее на холоде, — уменьшение количества крови, циркулирующей через поверхностные сосуды, и увеличение количества крови, проходящей через сосуды внутренних органов, способствует сохранению тепла во внутренних органах. Эти факты служат основанием для утверждения, что регулируемым параметром является именно температура внутренних органов («ядра»), которая поддерживается на постоянном уровне. При повышении температуры окружающей среды сосуды кожи расширяются, количество циркулирующей в них крови увеличивается. Возрастает также объем циркулирующей крови во всем организме вследствие перехода воды из тканей в сосуды, а также потому, что селезенка и другие кровяные депо выбрасывают в общий кровоток дополнительное количество крови. Увеличение количества крови, циркулирующей через сосуды поверхности тела, способствует теплоотдаче с помощью радиации и конвекции. Для сохранения постоянства температуры тела человека при высокой температуре окружающей среды основное значение имеет испарение пота с поверхности кожи. Значение потоотделения для поддержания постоянства температуры тела видно из следующего подсчета: в летние месяцы температура окружающего воздуха в средних широтах нередко равна температуре тела человека. Это означает, что организм человека, живущего в этих условиях, не может отдавать образующееся в нем самом тепло путем радиации и конвекции. Единственным путем отдачи тепла остается испарение воды. Приняв, что среднее теплообразование в сутки равно 10 048—11723 кДж (2400— 2800 ккал), и зная, что на испарение 1 г воды с поверхности тела расходуется 2,43 кДж (0,58 ккал), получаем, что для поддержания температуры тела человека на постоянном уровне в таких условиях необходимо испарение 4,5 л воды. Особенно интенсивно потоотделение происходит при высокой окружающей температуре во время мышечной работы, когда возрастает теплообразование в самом организме. При очень тяжелой работе выделение пота у рабочих горячих цехов может составить 12 л за день. Испарение воды зависит от относительной влажности воздуха. В насыщенном водяными парами воздухе вода испаряться не может. Поэтому при высокой влажности атмосферного воздуха высокая температура переносится тяжелее, чем при низкой влажности. В насыщенном водяными парами воздухе (например, в бане) пот выделяется в большом количества, но не испаряется и стекает с кожи. Такое потоотделение не способствует отдаче тепла: только та часть пота, которая испаряется с поверхности кожи, имеет значение для теплоотдачи (эта часть пота составляет эффективное потоотделение).Плохо переносится также непроницаемая для воздуха одежда (резиновая и т.п.), препятствующая испарению пота: слой воздуха между одеждой и телом быстро насыщается парами и дальнейшее испарение пота прекращается.Человек плохо переносит сравнительно невысокую температуру окружающей среды (32 °С) при влажном воздухе. В совершенно сухом воздухе человек может находиться без заметного перегревания в течение 2—3 ч при температуре 50—55 °С.Так как некоторая часть воды испаряется легкими в виде паров, насыщающих выдыхаемый воздух, дыхание также участвует в поддержании температуры тела на постоянном уровне. При высокой окружающей температуре дыхательный центр рефлекторно возбуждается, при низкой — угнетается, дыхание становится менее глубоким. К проявлениям физической терморегуляции следует отнести также изменение положения тела. Когда собаке или кошке холодно, они сворачиваются в клубок, уменьшая тем самым поверхность теплоотдачи; когда жарко, животные, наоборот, принимают положение, при котором поверхность теплоотдачи максимально возрастает. Этого способа физической терморегуляции не лишен и человек, «сворачиваясь в клубок» во время сна в холодном помещении. Рудиментарное значение для человека имеет проявление физической терморегуляции в форме реакции кожных мышц («гусиная кожа»). У животных при этой реакции изменяется ячеистость шерстяного покрова и улучшается теплоизолирующая роль шерсти.Таким образом, постоянство температуры тела поддерживается путем совместного действия, с одной стороны, механизмов, регулирующих интенсивность обмена веществ и зависящее от него теплообразование (химическая регуляция тепла), а с другой — механизмов, регулирующих теплоотдачу (физическая регуляция тепла).

33. фотка.

47. Ультрафиолетовое излучение не вызывает светового ощущения у человека и многих животных, и его действие сводится к двум эффектам: еритемному и бактерицидному. Эритемой называют покраснение кожи или слизистих оболочек за сет гиперемии, т.е. увеличения кровенаполнения тканей в результате расширения артериол у поверхности кожи. Считают, что основная роль в этом явлении принадлежит образующемуся при ультрофиолетовом облучении гистамину. Бактерициодностью называют свойство ультрафіолетового излучения вызывать в диапазоне 200-320 нм необратимые процессы коагуляции белковых веществ у многих бактерий ведущей к их гибели. Бактерициодным потоком называют потоки злучений, оцениваемый по его бактерицидному действию. Измеряют его в бактах. Прийнято, что в 1 Вт монохроматического излучения с длиной волны 254 нм соответствует бактерицидному потоку в 1 бакт.

60. фотка

Білет 8

21фотка.

34. Дарсонвалізація – дія з лікувальною метою імпульсним, перемінним, синусоїдальним током високої частоти (100-140 кГц) високої напруги (20 кВ) і малої сили (0,02 мА). Імпульси високо часткового току ідуть один за одним50 раз у секунду. При місцевій дарсонвалізації між електродом і шкірою виникає тихий або іскровий розряд (який викликає подразнюючі і навіть пропікаючи дії.

Використовують також загальну дарсонвалізацію, при якому на хворого (розміщеного в соленоїді), діє електромагнітне поле високої частоти (440 кГц) високої напруги і малої сили. Але на даний час при відсутності серійної апаратури загальна дарсонвалізація мало приміняється в медичній практиці. Місцева дарсонвалізація – це метод висок часткової електротерапії, при якому на тіло хворого діють імпульси швидко затихаючим тоток високої частоти (110 кГц) високої напруги (10-100 кВ) і малої сили (10-15 мА).

Понижує чутливість нервових закінчень і знімає спазми гладких м’Язів, судин, і наступає болезнижуючий ефект. Виникає також проти алергічна трофічна протизапальна дія.

48. При дії на живі організми УФ-випромінювання поглинається вже верхніми шарами тканин рослин або шкіри людини і тварин. В основі біологічна дія випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул біополімерів. Ці зміни викликаються як безпосереднім поглинанням квантів випромінювання, так і (в меншій мірі) радикалами води (HO-; H3O+; H2O2-2) та інших низькомолекулярних з'єднань, що утворюються при опромінюванні.

На людину і тварин малі дози УФ-випромінювання впливають благотворно — сприяють утворенню вітамінів групи D, покращують імунобіологічні властивості організму. Характерною реакцією шкіри на УФ-випромінювання є специфічне почервоніння — еритема (максимальну еритемну дію має випромінювання з довжиною хвилі 296,7 нм та = 253,7 нм), яка звичайно переходить в захисну пігментацію — «засмагу». Великі дози УФ-випромінювання можуть викликати пошкодження очей (фотоофтальмію) і опік шкіри. Часті і надмірні дози в деяких випадках можуть зумовлювати канцерогенну дію на шкіру.

61. фотка.

Білет 9

22. Франклинизация — это метод электролечения, при котором организм больного подвергается воздействию постоянного электрического поля высокого напряжения. При франклинизации оказывают действие постоянное электрическое поле, легкие аэроионы, озон и окислы азота, образующиеся в результате «тихого» разряда.

Не полностью.

35. Електромагнітне поле — це поле, яке описує електромагнітну взаємодію між фізичними тілами. Розділ фізики, який вивчає електромагнітне поле, називається електродинамікою. Постійні електричні поля вивчаються електростатикою, а галузь фізики, яка досліджує постійні магнітні поля називається магнетизмом.

Електромагнітне поле впливає на заряджені частинки і струми, внаслідок чого енергія поля на рівні клітини перетворюється в інші види енергії. Атоми і молекули в електричному поле поляризуються, полярні молекули орієнтуються по напрямку розповсюдження магнітного поля. В електролітах, якими є рідкі складові тканин, після впливу зовнішнього поля виникають іонні струми. Змінне електричне поле викликає нагрівання тканей живих організмів як за рахунок змінної поляризації діелектрика (суглобів, хрящів, кісток), так і за рахунок виникнення струмів провідності. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії електромагнітного поля. Чим більше напруженість поля і час впливу, тим сильніше виражені вказані ефекти. До величини в 10 мВт/м, умовно прийнятій за тепловий поріг, надлишкове тепло відводиться за рахунок механізму терморегуляції. Крім того, чутливість органів до перегрівання визначається їх будовою. Найбільш чутливими до перегрівання є органи зору, мозок, нирки, жовчний і сечовий міхур.

49. Інфрачерво́не випромі́нювання (від лат. infra — нижче, скорочено ІЧ) — оптичне випромінювання з довжиною хвилі більшою, ніж у видимого випромінювання, що відповідає довжині хвилі, більшій від приблизно 750 нм. Людське око не бачить інфрачервоного випромінювання, органи чуття деяких інших тварин, наприклад, змій та кажанів, сприймають інфрачервоне випромінювання, що допомагає їм добре орієнтуватися в темряві. Інфрачервоні промені випромінюються всіма тілами, що мають температуру вищу за абсолютний нуль, максимум інтенсивності випромінювання залежить від температури. При підвищенні температури максимум зміщується в бік коротших хвиль, тобто в напрямку видимого діапазону. У зв'язку із залежністю спектру та інтенсивності інфрачервоного випромінювання від температури його часто називають тепловим випромінюванням. Приблизно 52% загальної інтенсивності випромінювання Сонця над поверхнею моря в сонячний день припадає на інфрачервоний діапазон.

62. Мікроскоп — оптичний прилад для отримання сильно збільшених зображень об'єктів (або деталей їхньої структури), невидимих неозброєним оком. Людське око є природною оптичною системою, що характеризується певною роздільною здатністю, тобто найменшою відстанню між елементами спостережуваного об'єкта (сприйманими як крапки або лінії), при якому вони ще можуть бути відрізнені один від одного. Для нормального ока при видаленні від об'єкта на т.з. відстань як найкращого бачення (D = 250 мм) мінімальна роздільна здатність складає приблизно 0,08 мм (а у більшості людей — близько 0,20 мм). Розміри мікроорганізмів, більшості рослинних і тваринних клітин, дрібних кристалів, деталей мікроструктури металів та сплавів тощо значно менше цієї величини. Для спостереження і вивчення подібних об'єктів і призначені мікроскопи різних типів. За допомогою мікроскопів визначають форму, розміри, будову та багато інших характеристик мікрооб'єктів. Мікроскоп дає можливість розрізняти структури з роздільною здатністю до 0,20 мкм.

Найпростіший мікроскоп складається із двох лінз — об'єктива і окуляра, з'єднаних трубою — тубусом. Об'єктив — лінза із дуже малою фокусною віддалю. Він підноситься близько до об'єктної площини, на якій лежить призначений для вивчення об'єкт. Об'єктив забезпечує велике збільшення і створює обернене дійсне зображення. Це зображення ще раз перевертається окуляром, через який його розглядає дослідник. В сучасних мікроскопах як об'єктив, так і окуляр — складні оптичні системи. Сучасні мікроскопи мають також додаткову систему освітлення об'єкта спостереження, що лежить на предметному столику. Основну роль в системі освітлення відіграє конденсор.

Білет 10

23. фотка.

36. Процес поширення змінного електромагнітного поля в просторі з плином часу називають електромагнітною хвилею. Максвелл показав, що швидкість поширення електромагнітної хвилі є величиною скінченною і у вакуумі дорівнює швидкості світла (тобто c 3·108 м/с). Електромагнітні хвилі є поперечними, оскільки в кожній точці простору електрична напруженість, магнітна індукція і швидкість поширення цих хвиль взаємно перпендикулярні (рис.5.2.16). Із теорії Максвелла випливає, що швидкість поширення електромагнітної хвилі у речовині визначається за формулою

де c - швидкість електромагнітних хвиль у вакуумі; e - діелектрична проникність; m - магнітна проникність середовища. Із формули (5.2.7) видно, що швидкість поширення електромагнітної хвилі в середовищі залежить від електричних і магнітних властивостей цього середовища.

Відстань, на яку поширюється електромагнітна хвиля за один період, тобто найкоротша відстань між таким двома точками хвилі, в яких і коливаються в однакових фазах, називають довжиною електромагнітної хвилі і позначають через l. За аналогією з механічними хвилями: = ln = l / T, де T - період, n - частота електромагнітних коливань. Із теорії Максвелла випливає, що довільний заряд, що рухається із прискоренням або коливається, випромінює електромагнітні хвилі.

Електромагнітна хвиля поширюється в діелектрику, але ще краще у вакуумі. Наявність прискорення - головна умова випромінювання електромагнітної хвилі.

У вакуумі електромагнітні хвилі досягають найбільшої швидкості - швидкості світла (c = 3·108 м/с). Властивості електромагнітних хвиль найлегше вивчати, використовуючи передавач і приймач, які працюють на сантиметровому діапазоні. Випромінювання і приймання таких хвиль можна зробити спрямованими. Досліди Герца і пізніше проведені експерименти показали, що електромагнітні хвилі мають такі властивості:

1) в однорідному середовищі поширюються рівномірно і прямолінійно;

2) відбиваються діелектриками, а ще краще провідниками, при цьому виконуються закони відбивання хвиль;

3) заломлюються;

4) фокусуються;

5) дають явища дифракції і інтерференції;

6) поляризуються.

Властивості електромагнітних хвиль виявились такими ж, як і властивості хвиль будь-якої іншої природи.

Електромагнітні хвилі мають майже необмежений діапазон частот і довжин хвиль. Шкалу цих хвиль наведено в дод. Весь діапазон поділяють на декілька вузьких ділянок, для яких установлено конкретні межі.

50. Вплив інфрачервоного випромінювання може бути загальним і локальним. При довгохвильовому випромінюванні підвищується температура поверхні тіла, а при короткохвильовому - змінюється температура легенів, головного мозку, нирок і деяких інших органів людини. Значна зміна загальної температури тіла (1,5-2oС) відбувається при опроміненні інфрачервоними променями великої інтенсивності. Впливаючи на мозкову тканину, короткохвильове випромінювання викликає "сонячний удар". Людина при цьому відчуває головний біль, запаморочення, почастішання пульсу та дихання, потемніння в очах, порушення координації рухів, можлива втрата свідомості. При інтенсивному опроміненні голови відбувається набряк оболонок і тканин мозку, виявляються симптоми менінгіту та енцефаліту. При дії на очі найбільшу небезпеку становить короткохвильове випромінювання. Можливий наслідок впливу інфрачервоного випромінювання на очі - поява інфрачервоної катаракти. Теплова радіація підвищує температуру навколишнього середовища, погіршує її мікроклімат, що може привести до перегріву організму

63. фотка

Білет 11

24. Електри́чний струм — впорядкований рух заряджених частинок у просторі. У металах це електрони, напівпровідниках - електрони та дірки, у електролітах - позитивно та негативно заряджені іони, у іонізованих газах — іони та електрони. За напрямок струму вибирають рух позитивно заряджених частинок. Таким чином, напрямок струму в металах протилежний напрямку руху електронів.

Кількісно електричний струм характеризується диференційною векторною величиною густиною струму, або у випадку струму в проводах інтегральною величиною силою струму.

Густина струму називають векторну величину, що визначається, як величина заряду, яка протікає через одиничну площу за одиницю часу. Вона позначається, зазвичай, латинською літерою. Напрямок густини струму визначається напрямком потоку заряду.

Силою струму через провідник називається величина

Електричний опір — характеристика провідника створювати перешкоди проходженню електричного струму

Пито́мий о́пір — кількісна характеристика речовини, якою визначається здатність створювати опір електричному струму.

Позначається зазвичай грецькою літерою ρ.

Одиниця вимірювання питомого опору в системі СІ — Омм.

Імпеданс — комплексний опір. Позначається здебільшого Z, вимірюється в Омах.

Імпеданс визначається, як

де R — активний опір, X — реактивний опір.

37. Шкала електромагнітних хвиль

Довжина, м Частота, Гц Найменування

10(6)-10(4) 3∙102-3∙104 Наддовгі

10(4)-10(3) 3∙104-3∙105 Довгі (радіохвилі)

10(3)-10(2) 3∙105-3∙106 Середні (радіохвилі)

10(2)-10(1) 3∙106-3∙107 Короткі (радіохвилі)

10(1)-10-(1) 3∙107-3∙109 Ультракороткі

10(-1)-10(-2) 3∙109-3∙1010 Телебачення (НВЧ)

10(-2)-10(-3) 3∙1010-3∙1011 Радіолокація (НВЧ)

10(-3)-10(-6) 3∙1011-3∙1014 Інфрачервоне випромінювання

10(-6)-10(-7) 3∙1014-3∙1015 Видиме світло

10(-7)-10(-9) 3∙1015-3∙1017 Ультрафіолетове випромінювання

10(-9)-10(-12) 3∙1017-3∙1020 Рентгенівське випромінювання (м'яке)

10(-12)-10(-14) 3∙1020-3∙1022 Гамма-випромінювання (жорстке)

≤10-14 ≥3∙1022 Космічні промені

51. Властивості рентгенівських променів

Виявлено певну схожість рентгенівських променів із світловими. Як і світлові промені, при взаємодії із середовищем вони частково поглинаються, а решта їх – відбиваються і розсіюються. Промені проникають через непрозорі для видимого світла тіла різної щільності –дерево, картон, тканини організму і навіть через тонкий шар окремих металів.

Глибина проникнення їх залежить від довжини хвилі та властивостей матеріалу і чим менша довжина хвилі, тим глибше в середовище проникають рентгенівські промені. Чим щільніше середовище, тим більше вони в ньому поглинаються. Рентгенівські промені викликають холодне свічення (люмінесценцію) деяких хімічних речовин. Одні з них світяться в момент дії променів (флюоресценція),інші – продовжують світитися деякий час після припинення їх дії (фосфоресценція). Подібно до видимого світла, рентгенівські промені викликають зміни у сполуках срібла світлочутливого шару фотоплівок (фотохімічний ефект).Рентгенівські промені викликають іонізацію – вилучення електрона з нейтральних атомів з утворенням позитивних і негативних іонів.

64. Роздільна здатність мікроскопів

Роздільна здатність мікроскопа - це здатність мікроскопа видавати чітке роздільне зображення двох близько розташованих точок об'єкта. Ступінь проникнення в мікросвіт, можливості його вивчення залежать від роздільної здатності приладу. Ця характеристика визначається насамперед довжиною хвилі використовуваного в мікроскопії випромінювання (видиме, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання). Фундаментальне обмеження полягає в неможливості отримати за допомогою електромагнітного випромінювання зображення об'єкта, меншого за розмірами, ніж довжина хвилі цього випромінювання.

"Проникнути глибше" в мікросвіт можливо при застосуванні випромінювань з меншими довжинами хвиль.

Білет 12

25. Закон Ома- сила струму у провіднику прямо пропорційна напрузі і обернено пропорційна опору провідника:

I= U/R I- струм U- напруга R- опір провідника

Електропровідність біологічних систем, обумовлена наявністю в них іонів і рухливих полярних молекул. Біологічна тканина складається з кліток і міжклітинного простору, заповненого речовиною — електролітом з питомим опором близько 100 ом · див. Внутрішній вміст клітки відокремлений від міжклітинного простору мембраною, еквівалентна електрична схема якої є паралельним з'єднанням опори і ємкості. Тому Е. біологічних тканин залежить від частоти проходящего струму і форми його коливань. Питомий опір і ємкість мембрани клітки складають величини порядка 1 кому · см 2 і 1 мкф/см 2 (відповідно). Деякі біологічні тканини здатні відповідати збудженням на проходящий струм; в цьому випадку їх Е. нелінійно залежить від амплітуди струму. Якщо збудження не виникає, то струми поширюються в тканині відповідно до імпедансу її компонентів. Клітинні мембрани представляють відносно велике опір для струмів низької частоти (£ 1 кгц), тому їх основна частина проходіт по міжклітинних щілинах. Амплітуда низькочастотних струмів пропорційна об'єму міжклітинного простору (наприклад, просвіту кровоносних судин) і концентрації електролітів в нім. Вимір Е. біологічних тканин на таких низьких частотах використовують в біології і медицині для визначення кровонаповнення різних органів, виявлення набряку органів, в яких набряклі клітки зменшують міжклітинний простір. Е. біологічних тканин, виміряна на частотах, великих 100 кгц, пропорційна загальній кількості електролітів, що містяться в тканині між електродами, т. до. в цьому випадку клітинні мембрани вже не перешкоджають поширенню електричного струму. Вимір Е. на таких високих частотах використовують в біології і медицині для реєстрації малих змін об'єму органів, пов'язаних з припливом або відтоком крові від них. Знання Е. біологічних систем необхідно не лише для оцінки їх структури, але і для адекватного конструювання приладів, у вхідні або вихідні ланцюги яких включені біологічні тканини.

38. Ступінь і характер впливу ЕМП на організм людини залежать: від інтенсивності випромінювання; частоти коливань; площі поверхні тіла, що опромінюється; індивідуальних особливостей організму; режиму опромінення (безперервний чи переривчастий); тривалості впливу; комбінованої дії інших факторів виробничого середовища

У діапазонах промислової частоти, радіочастот, інфрачервоного і частково ультрафіолетового світла (до частоти 3*10 у 16 ступені Гц) електромагнітні поля чинять тепловий вплив, У діапазоні частот рентгенівського спектра і вище ЕМП настільки змінюють енергію атомів, що їх називають іонізуючими.Тепловий вплив ЕМП пояснюється наступним чином. Як відомо, тіло людини складається з клітин, що містять рідину (протоплазма, кров, лімфа та ін.), яка є електролітом. Під дією зовнішнього постійного електричного поля тканини живого організму поляризуються. Дипольні молекули (наприклад води) та іони, що містяться у рідкому.середовищі, переміщаються й орієнтуються за напрямком силових ліній зовнішнього поля. У змінному ЕМП електричні властивості живих клітин залежать від частоти випромінювання, і в міру її збільшення вони набувають властивостей провідників. Крім струмів провідності, змінне ЕМП призводить до змінної поляризації діелектричних складових організму (сухожилля, хрящі тощо). До того ж може мати місце резонансне поглинання енергії. При цьому найбільш небезпечними для організму людини є частоти до 1000 Гц, оскільки вони збігаються з частотами енергетичних центрів. Зокрема частоти від 3 до 50 Гц збігаються з частотним ритмом мозку.Вплив ЕМП на біологічний об'єкт оцінюється кількістю електромагнітної енергії 1Уогл (Вт), яка поглинеться цим об'єктом при перебуванні його в полі:де  — густина потоку потужності випромінювання електромагнітної енергії, Вт/м2; Sеф - ефективна поглинаюча поверхня тіла людини, м2.Унаслідок поглинання людиною енергії ЕМП відбувається нагрівання тканин організму тим більше, чим вищою є напруженість поля і довшим час впливу.Зайва теплота відводиться до деякої межі шляхом збільшення навантаження на механізм терморегуляції. Однак починаючи зі значення інтенсивності випромінювання Іпор = 10 мВт/см2 (100 Вт/м2), яка називається тепловим порогом, організм не справляється з відведенням теплоти, і температура тіла підвищується.При загальному опроміненні підвищення температури тіла більше ніж на ГС неприпустиме. Може спостерігатися також локальне нагрівання тканин. Перегрівання особливо шкідливим є для тканин зі слаборозвиненою судинною системою (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний і сечовий міхури), тому що кровообіг відіграє роль водяного охолодження.Тепловий ефект є найбільшим в зоні НВЧ. Так, дія ЕМП частотою 3*10 у 9 ступені - 3*10 у 10 ступені Гц викликає катаракту очей (помутніння хрусталика), а опромінення ЕМП великої інтенсивності призводить до руйнівних змін у тканинах та органах, опіків, омертвіння тканин організму. Важкі ураження виникають тільки в аварійних випадках і трапляються вкрай рідко.Крім теплового ефекту, біологічна дія ЕМП виявляється в зміні орієнтації клітин та молекул відповідно до напрямку силових ліній поля, в ослабленні біохімічної активності білкових молекул; зміні структури клітин крові (її складу), впливі на ендокринну систему та обмін речовин. Тому систематичний або тривалий вплив ЕМП навіть невеликої інтенсивності (нижче теплового порога) призводить до різних нервових і серцево-судинних розладів - головного болю, підвищеної стомлюваності, порушення сну, зміни кров'яного тиску, уповільнення пульсу, болю в ділянці серця й аритмії, випадання волосся, ламкості нігтів і т.д.Вважається, що особливо чутливі до впливу ЕМП кора головного мозку і проміжний мозок. їхнє ураження викликає порушення процесів регуляції функцій організму з боку центральної нервової системи. На ранніх стадіях ці порушення стану здоров'я носять оборотний характер.Поряд із біологічною дією, електричне поле зумовлює виникнення іскрових розрядів між людиною і будь-яким металевим предметом, що має інший, ніж у людини, потенціал. Наприклад, це може спостерігатися у випадку дотику людини, ізольованої від землі, до металевого об'єкта, пов'язаного із землею. Струм розряду може викликати больові відчуття і судоми. При різниці потенціалів 15 кВ через людину протягом 0,05-0,5 мкс проходить струм розряду силою кілька десятків амперів, що викликає короткочасні шокові стани. При торканні до предметів великої довжини (трубопровід, дротова огорожа тощо) струм, що проходить через людину, може досягати значень, небезпечних для життя.

52. Застосування рентген променів у вет. Медицині

У ветеринарній медицині рентгенографія кісток та суглобів застосовується досить широко, включаючи як дослідження при травмі, так і при різноманітних захворюваннях. Рентгенологічне дослідження, проведене при травматичному пошкодженні кістково-суглобового апарата, дозволяє оцінити його вид, характер, локалізацію, наявність уламків, сторонніх тіл. Контрольні рентгенограми дають можливість гіпотезувати про положення кісткових уламків, про ступінь розвитку кісткової мозолі та ін.

65. Комп'ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) — найбільш важливі діагностичні дослідження при інсульті. КТ у більшості випадків дозволяє чітко віддиференціювати «свіжий» крововилив у мозок від інших типів інсультів, МРТ краща для виявлення ділянок ішемії, оцінки поширеності ішемічного ушкодження і пенумбри (це особливо важливо в перші 12-24 години захворювання, коли методом КТ ішемічний інсульт може не візуалізуватися). Також за допомогою цих досліджень можна виявляти первинні і метастатичні пухлини, абсцеси мозку і субдуральні гематоми. Якщо спостерігається ригідність потиличних м'язів, але відсутній набряк диска зорового нерва, люмбальна пункція в більшості випадків дозволить швидко встановити діагноз крововиливу в мозок, хоча при цьому зберігається незначний ризик виникнення синдрому «вклинення» мозку. У випадках, коли є підозри на емболію, люмбальна пункція необхідна, якщо передбачається застосування антикоагулянтів. Люмбальна пункція має також важливе значення для діагностики розсіяного склерозу і, крім того, може мати діагностичне значення при нейроваскулярному сифілісі та абсцесі мозку.

Білет 13

26. У випадку змінного струму закон Ома можна розширити, включивши в розгляд також елементи електричного кола, які характеризуються ємністю й індуктивністю. Змінний струм проходить через конденсатор, випереджаючи за фазою напругу. В індуктивності змінний струм відстає за фазою від напруги. Проте в обох випадках амплітуда змінного струму пропорційна амплітуді прикладеної змінної напруги. Математично це можна описати, ввівши комплексні опори (імпеданси).

Тоді можна записати

де U — амплітуда змінної напруги, I — амплітуда змінного струму, Z — імпеданс.

39. Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія - це дія ультрависокочастотного електромагнітного поля (з частотою коливань від 30 до 300 МГц) на тканини організму хворої тварини, яка перебуває в міжелектродному просторі.

У клінічній практиці використовують стаціонарні й переносні апарати УВЧ. Біологічна дія УВЧ проявляється по-різному. При слабких дозах помічаються активізація каталізаторів ферментів, збільшення кількості альбумінів за рахунок зменшення кількості глобулінів, розширення судин, поліпшення живлення тканин. Багаторазові процедури в стимулюючих дозах викликають посилений еритропоез, підвищення фагоцитозу та імунобіологічних властивостей організму. УВЧ-терапія показана при фібринозній (крупозній) пневмонії, спастичних кольках, парезі, паралічі, гострому асептичному гаймориті. Вона протипоказана при гнійно-септичних процесах.

53. Закони відбивання і заломлення світла

При переході світла через границю розподілу двох середовищ, швидкість розповсюдження світла в яких різна, відбувається зміна напрямку світлового променю. Це явище наивається рефракцією світла. Закон відбивання світла. Падаючий і відбиваючий промені, а також перпендикуляр до границі розподілу середовищ, встановлений в точці падіння променю, лежать в одній площині і кут падіння дорівнює куту відбивання: альфа=бета.

Закон заломлення світла. Падаючий і заломлений промені, а також перпендикуляр до границі розподілу середовищ, встановлений в точці падіння променя, лежать в одній площині і відношеннясинуса кута падіння до синуса кута заломлення дорівнює відносному показнику заломлення другого середовища відносно першого: sin альфа/ sin гамма = n21.

65. Комп'ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) — найбільш важливі діагностичні дослідження при інсульті. КТ у більшості випадків дозволяє чітко віддиференціювати «свіжий» крововилив у мозок від інших типів інсультів, МРТ краща для виявлення ділянок ішемії, оцінки поширеності ішемічного ушкодження і пенумбри (це особливо важливо в перші 12-24 години захворювання, коли методом КТ ішемічний інсульт може не візуалізуватися). Також за допомогою цих досліджень можна виявляти первинні і метастатичні пухлини, абсцеси мозку і субдуральні гематоми. Якщо спостерігається ригідність потиличних м'язів, але відсутній набряк диска зорового нерва, люмбальна пункція в більшості випадків дозволить швидко встановити діагноз крововиливу в мозок, хоча при цьому зберігається незначний ризик виникнення синдрому «вклинення» мозку. У випадках, коли є підозри на емболію, люмбальна пункція необхідна, якщо передбачається застосування антикоагулянтів. Люмбальна пункція має також важливе значення для діагностики розсіяного склерозу і, крім того, може мати діагностичне значення при нейроваскулярному сифілісі та абсцесі мозку.

Білет 14

25. Закон Ома- сила струму у провіднику прямо пропорційна напрузі і обернено пропорційна опору провідника:

I= U/R I- струм U- напруга R- опір провідника

38.. Ступінь і характер впливу ЕМП на організм людини залежать: від інтенсивності випромінювання; частоти коливань; площі поверхні тіла, що опромінюється; індивідуальних особливостей організму; режиму опромінення (безперервний чи переривчастий); тривалості впливу; комбінованої дії інших факторів виробничого середовища

У діапазонах промислової частоти, радіочастот, інфрачервоного і частково ультрафіолетового світла (до частоти 3*10 у 16 ступені Гц) електромагнітні поля чинять тепловий вплив, У діапазоні частот рентгенівського спектра і вище ЕМП настільки змінюють енергію атомів, що їх називають іонізуючими.Тепловий вплив ЕМП пояснюється наступним чином. Як відомо, тіло людини складається з клітин, що містять рідину (протоплазма, кров, лімфа та ін.), яка є електролітом. Під дією зовнішнього постійного електричного поля тканини живого організму поляризуються. Дипольні молекули (наприклад води) та іони, що містяться у рідкому.середовищі, переміщаються й орієнтуються за напрямком силових ліній зовнішнього поля. У змінному ЕМП електричні властивості живих клітин залежать від частоти випромінювання, і в міру її збільшення вони набувають властивостей провідників. Крім струмів провідності, змінне ЕМП призводить до змінної поляризації діелектричних складових організму (сухожилля, хрящі тощо). До того ж може мати місце резонансне поглинання енергії. При цьому найбільш небезпечними для організму людини є частоти до 1000 Гц, оскільки вони збігаються з частотами енергетичних центрів. Зокрема частоти від 3 до 50 Гц збігаються з частотним ритмом мозку.Вплив ЕМП на біологічний об'єкт оцінюється кількістю електромагнітної енергії 1Уогл (Вт), яка поглинеться цим об'єктом при перебуванні його в полі:де  — густина потоку потужності випромінювання електромагнітної енергії, Вт/м2; Sеф - ефективна поглинаюча поверхня тіла людини, м2.Унаслідок поглинання людиною енергії ЕМП відбувається нагрівання тканин організму тим більше, чим вищою є напруженість поля і довшим час впливу.Зайва теплота відводиться до деякої межі шляхом збільшення навантаження на механізм терморегуляції. Однак починаючи зі значення інтенсивності випромінювання Іпор = 10 мВт/см2 (100 Вт/м2), яка називається тепловим порогом, організм не справляється з відведенням теплоти, і температура тіла підвищується.При загальному опроміненні підвищення температури тіла більше ніж на ГС неприпустиме. Може спостерігатися також локальне нагрівання тканин. Перегрівання особливо шкідливим є для тканин зі слаборозвиненою судинною системою (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний і сечовий міхури), тому що кровообіг відіграє роль водяного охолодження.Тепловий ефект є найбільшим в зоні НВЧ. Так, дія ЕМП частотою 3*10 у 9 ступені - 3*10 у 10 ступені Гц викликає катаракту очей (помутніння хрусталика), а опромінення ЕМП великої інтенсивності призводить до руйнівних змін у тканинах та органах, опіків, омертвіння тканин організму. Важкі ураження виникають тільки в аварійних випадках і трапляються вкрай рідко.Крім теплового ефекту, біологічна дія ЕМП виявляється в зміні орієнтації клітин та молекул відповідно до напрямку силових ліній поля, в ослабленні біохімічної активності білкових молекул; зміні структури клітин крові (її складу), впливі на ендокринну систему та обмін речовин. Тому систематичний або тривалий вплив ЕМП навіть невеликої інтенсивності (нижче теплового порога) призводить до різних нервових і серцево-судинних розладів - головного болю, підвищеної стомлюваності, порушення сну, зміни кров'яного тиску, уповільнення пульсу, болю в ділянці серця й аритмії, випадання волосся, ламкості нігтів і т.д.Вважається, що особливо чутливі до впливу ЕМП кора головного мозку і проміжний мозок. їхнє ураження викликає порушення процесів регуляції функцій організму з боку центральної нервової системи. На ранніх стадіях ці порушення стану здоров'я носять оборотний характер.Поряд із біологічною дією, електричне поле зумовлює виникнення іскрових розрядів між людиною і будь-яким металевим предметом, що має інший, ніж у людини, потенціал. Наприклад, це може спостерігатися у випадку дотику людини, ізольованої від землі, до металевого об'єкта, пов'язаного із землею. Струм розряду може викликати больові відчуття і судоми. При різниці потенціалів 15 кВ через людину протягом 0,05-0,5 мкс проходить струм розряду силою кілька десятків амперів, що викликає короткочасні шокові стани. При торканні до предметів великої довжини (трубопровід, дротова огорожа тощо) струм, що проходить через людину, може досягати значень, небезпечних для життя.

52. повтор.

64.повтор

Білети 15,16,17,18- повтори!!!