Мова програмування – це система позначень і правил для однозначного й точного запису алгоритму, призначеного для виконання його на комп’ютері

Розрізняють мови програмування низького та високого рівня. Мови програмування низького рівня (машино залежні) залежать від апаратної платформи комп’ютера. До них належить, наприклад, мови Ассемблера, які описують усі дії в термінах команд процесора. Для кожного типу процесора існує своя мова ассемблера.

Мови програмування високого рівня (машино – незалежні) наближені до понять природної мови. Розрізняють такі мови високого рівня: спеціалізовані (наприклад Пролог) і універсальні (наприклад Паскаль, Сі і т.п.)

Мова програмування, як і будь яка мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) і правила тлумачення мовних конструкцій (семантика).

Мова програмування має свій словник, основу якого складають слова, використовувані для запису команд.

У мовах програмування існує чотири типи елементів: символи, слова, вирази та команди.

Символи – нероздільні знаки, які може опрацьовувати транслятор мови.

Слова – мінімальні змістовні одиниці мови, що складаються із символів (ідентифікатори, числа, службові слова).

Вирази – послідовності, що складаються з імен змінних, функцій, констант, знаків операцій і круглих дужок, що визначають порядок виконання дій.

Команди (оператори) – вказівки на виконання яких – небудь дій.

Система програмування – це інтегрована система, що поєднує засоби, призначені для зручності створення програм (редактор для введення і редагування програми, транслятор, відлагоджувач та інші сервісні програми). Наприклад середовище FreePascal,Turbo Pascal, Turbo C, Turbo Basic.

В наш час здобули значного поширення системи візуального програмування – засоби, за допомогою яких можна швидко створювати програми шляхом візуального проектування макета в графічному вигляді (наприклад Visual Basic, Visual C, Delphi).

Транслятор – спеціальна програма для перекладу програми, написаною мовою програмування, на машинну мову.

Існує два способи трансляції: інтерпретація і компіляція.

Інтерпретація – переклад, у якому кожна інструкція програми перекладається в машинні коди і виконується, і тільки після виконання одного фрагмента програми процесор переходить до опрацювання іншого фрагмента.

Компіляція- переклад, при якому в машинні коди перекладається весь текст програми, а потім перед виконанням програма збирається і записується в пам’ять комп’ютера. Відкомпільовану програму (у машинних кодах) можна зберігати для подальшого використання.