укладач – проф. К. Я. Климова

1. Культура мови і практична стилістика як лінгвістична дисципліна. Предмет курсу. Основні поняття. Зв’язок із фаховими дисциплінами. Мета курсу, основні завдання, професійна спрямованість.

2. Поняття про мову і мовлення. Функції, форми існування.

3. Поняття про функціональні стилі української мови: підстилі, комунікативна мета, сфера реалізації мовних засобів, форми існування, специфіка.

4. Сучасна українська літературна мова як державна мова. Мовна політика в Україні. Актуальні проблеми сучасної мовної політики в Україні.

5. Поняття мовнокомунікативної професійної компетентності фахівця-інтелектуала.

6. Об’єктивні чинники, що зумовлюють мовні помилки: полілінгвізм, вплив регіональних та соціальних діалектів та ін. Суб’єктивні чинники.

7. Переклад як діяльність, наука, мистецтво, важка творчість. З історії українського перекладу. Лінгвокультурологічні засади сучасного перекладу українською мовою. Труднощі сучасного перекладу. Значення перекладацької спадщини М. Рильського для сучасних фахівців ("Мистецтво перекладу").

8. Комунікативні ознаки мовлення: правильність, чистота, багатство, доступність, доречність, впливовість, виразність, логічність, точність.

9. Структура виразності мовлення. Художня і технічна виразність мовлення (засоби).

10. Правильність мовлення — досконале знання мовних норм і практичне використання у тексті.

11. Типологія мовних норм сучасної української літературної мови.

12. Поняття про фонетику і фонологію. Розділи фонетики. Предмет і завдання фоностилістики.

13. Проблема евфонізації (милозвучності) української мови. Поняття про фонетичні засоби художньої виразності: алітерація, асонанс, звуконаслідування.

14. Лексичні засоби функціональної стилістики: полісемія, омонімія.

15. Мовні штампи діловодства.

16. Стилістична роль багатозначності як важливого лексичного явища. Метафора у художній літературі.

17. Паронімія, синонімія, антонімія в різних стилях мовлення. Стилістична роль омонімів та паронімів у художніх та публіцистичних текстах. Каламбур. Українська лексикографія. Словники у роботі перекладача.

18. Стилістична роль термінів у текстах наукового стилю.

19. Поняття про фразеологізми і фразеологію. Джерела фразеології. Фразеологічні синоніми і антоніми, міжмовні фразеологічні відповідники.

20. Багатозначність стійких словосполучень, явище трансформації фразеологізмів у художній і публіцистичній літературі.

21. Класифікація фразеологізмів: за структурою, за функціонально-стилістичною маркованістю, за способом з’єднання складників. Образність як домінуюча риса фразеологічних одиниць.

22. Предмет, значення словотвору, зв’язок з іншими розділами мовознавства. Зв’язок дериватології зі стилістикою. Основні способи деривації в українській мові. Стилістичне забарвлення афіксів у художніх, публіцистичних, наукових, ділових, розмовних текстах.

23. Осново-і словоскладання як засіб стилізації.

24. Стилістичний аспект неморфологічних способів словотвору.

25. Стилістичне використання категорії роду і числа іменників у текстах різних стилів.

26. Власні і загальні іменники.

27. Стилістичні можливості займенників.

28. Особливості використання числівників у тексті.

29. Стилістичні ресурси прикметників і прислівників. Форми ступенювання. Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників.

30. Стилістичний аспект дієслівних категорій (активний і пасивний стан, зворотність).

31. Безособові дієслова та форми на –но, -то.

32. Стилістичний аспект дієслівних категорій (спосіб, час, вид).

33. Стилістичні можливості службових частин мови, вигуків і звуконаслідувань. Асиндетон і полісиндетон (пропуск або нагромадження сполучників у тексті) як стилістичні фігури.

34. Градація, плеоназм, тавтологія, антитеза як стилістичні фігури.

35. Словосполучення як мінімальна одиниця синтаксису. Типологія. Види зв’язку.

36. Типи речень за метою висловлення й інтонацією. Повні й неповні, поширені й непоширені, ускладнені й неускладнені прості речення.

37. Своєрідність використання односкладних речень у різних сферах мовлення. Стилістична роль пасивних конструкцій (опис дій без зазначення виконавців). Роль називного відмінка уявлення (називного теми) у художньому й публіцистичному текстах.

38. Присудки ускладненої форми у тексті (фразеологізовані вислови, розщеплені присудки).

39. Стилістична роль дієслівної зв’язки бути та допоміжних дієслів.

40. Роль прямого порядку слів у реченнях наукового, офіційно-ділового і публіцистичного стилів. Інверсія як стилістичний засіб у художньому й розмовному стилях.

41. Стилістична роль вставних і вставлених конструкцій у тексті. Стилістична роль відокремлених членів речення (означень, обставин, додатків) у тексті. Стилістична роль звертань, однорідних членів речення у тексті.

42. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — безсполучникові речення. Стилістичне використання безсполучникових речень у тексті.

43. Сполучникові зв’язки між частинами складних речень як засіб аргументації авторської думки та встановлення причиново-наслідкових зв’язків у науковому стилі.

44. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — складносурядні речення. Стилістичне використання складносурядних речень у тексті.

45. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — складнопідрядні речення. Стилістичне використання складнопідрядних речень у тексті.

46. Речення з прямою й непрямою мовою, стилістичне використання. Роль цитування у наукових, публіцистичних і ділових текстах.

47. Вільна пряма мова у газетній публіцистиці. Невласне пряма мова (“внутрішнє мовлення”) у художньому тексті.

48. Дискурс як "текст, занурений у життя" (М. Кочерган, А. Арутюнова, Л. Мацько, М. Плющ).

49. Лінгвістичний і дискурсивний аналіз тексту. Стилістичний аналіз тексту. Складне синтаксичне ціле – одиниця найвищого рівня.

50. Абзац як засіб відтворення розвитку авторської думки (в науковому й офіційно-діловому текстах) й образно-асоціативний засіб (в художньому й публіцистичному текстах).

51. Стилістичні можливості періоду як особливої синтаксичної конструкції. Синтаксичні засоби художньої виразності:парцеляція, лейтмотив (головна думка твору), риторичні запитання й відповіді, рефрен.

52. Синтаксичні засоби художньої виразності: анафора, епіфора, анепіфора, епанафора.