Правові та нормативні основи безпеки життєдіяльності. Законодавтсво України

Основне місце в процесі створення безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини посідає законодавтсво у галузі регулювання відносин з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили – конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Закондавтсво щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України про охорону здоров’я, про охорону праці, про дорожній рух, про цивільну оборону, про охорону навколишнього середовища тощо.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами України, проголошують; що кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Законодавство України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров’я.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоровя в процесі трудової діяльності, установи і організації праці та виробничого середовища і встновлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоровя громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року кожен має право на захист свого життя і здоровя від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністреств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Еколого-правове регулювання грунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишньго середовища» від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.