Завдання держави – як певні пріоритетні питання - (які безпосередньо виникають в результаті появи певних потреб) - обумовлюють відповідні напрями діяльності держави (функції) виходячи з мети держави.
Механізм держави – це ієрархічно та динамічно структурована система державних інститутів, об’єднана єдиними принципами організації, формами та методами діяльності і покликана реалізувати завдання та функції держави як особливої складової соціального організму в умовах об’єктивно-суб’єктивних реалій певного історичного етапу розвитку.
Структура механізму державу – це його внутрішня організаційна побудова, що являє ієрархічно та динамічно упорядковану систему державних інститутів, яка включає державний апарат, державні підприємства, установи та організації.
Апарат держави – це чітко організована, цілісна система всіх органів держави, які виконують її завдання та функції.
Орган держави - це структурована група осіб, які виступають від імені держави, наділені державно-владними повноваженнями, в тому числі правом застосовувати засоби державного примусу і здійснювати законодавчі, управлінські, організаційно-розпорядчі, судові, контрольно-наглядові та інші функції відповідно до свого призначення.
Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів; ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження; право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Державні підприємства – це самостійні суб’єкти господарювання, що мають права юридичної особи, діють на основі державної власності, створені компетентним органом держави для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. та іншими законами.
Державні установи та організації – це юридичні особи, що забезпечують невиробничу діяльність у сфері освіти, культури, виховання, науки, охорони здоров’я. Їх мета – створення соціальних цінностей, головним чином невиробничого характеру. Зокрема, відповідно до ст.1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. вищий навчальний заклад державної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.
Верховна Рада України - це парламент України; єдиний орган законодавчої влади; єдиний загальнонародний, виборний, представницький, колегіальний орган державної влади; орган первинного представництва.
Президент України – це глава держави; єдиний виборний, представницький, єдиноначальний орган державної влади; орган первинного представництва.
Кабінет Міністрів України – це уряд України; вищий орган в системі органів виконавчої влади (міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій); орган похідного, вторинного представництва.
Конституційний Суд України - це єдиний орган конституційної юрисдикції; орган похідного, вторинного представництва.
Органи правосуддя – суди загальної та спеціальної юрисдикції; органи похідного, вторинного представництва.
Прокуратура – організаційно-самостійна система державно-правових органів, що здійснює контрольно-наглядові функції в межах встановлених чинним законодавством; Генеральний прокурор України - орган похідного, вторинного представництва
| Таблиця 9.1.
|
| Ознаки механізму держави:
|
- Наявність державного апарату як системи органів державної влади (єдиний орган законодавчої влади, Президент, уряд, органи судової влади), органів державного управління (центральні органи державної виконавчої влади) та органів державного примусу (органи служби безпеки, оборони, внутрішніх справ, виконання кримінальних покарань тощо); наявність інших структурних державних утворень (підприємств, установ, організацій)
- Чітка, окреслена чинним законодавством, функціональна визначеність кожного із елементів механізму держави.
- Реалізація завдань і функцій у відповідних формах та за допомогою певних методів.
|
| | Таблиця 9.2.
|
| Соціальні потреби
| Завдання та функції держави
|
| Духовна потреба людей жити разом, яка зумовлена духовною спорідненістю, єднанням певної спільноти (прояв закону соціальної солідарності), своєю чергою, обумовлюєпотребу суспільства зберегти свою цілісність в умовах його розшарування, потребу вдосконалення управлінської організації суспільства
| Держава як особлива організація публічної влади та державного апарату виникає як форма організації суспільного життя, (що покликана забезпечити цілісність суспільства та його нормальне, стабільне функціонування і розвиток), ставить перед собою завдання - забезпечення загального блага тощо, на виконання якого спрямовуються певні напрями діяльності держави (функції)
|
| Потреба стримування соціальних протиріч, захисту державних кордонів тощо (зумовлені проявом закону соціальної боротьби).
| Держава як ускладнена система політичних важелів, що покликана попередити соціальні конфлікти або їх пом’якшити, (включає відповідні засоби державного примусу - армію, флот, поліцію, тюрми тощо), ставить перед собою завдання щодо підтримання порядку, здійснення організованого примусу тощо; на виконання завдань спрямовуються певні напрями діяльності держави (функції)
|
| Таблиця 9.3.
|
| Класифікація функцій держави
|
| Критерії
| Види функцій держави
|
| За соціальним значенням
| Основні та допоміжні; Основні характеризують найбільш важливі напрями її діяльності на певному етапі; це такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально розвиватися; допоміжні функції є складовими елементами основних функцій;
|
| За сферами суспільного життя
| Політична (забезпечення соціальної злагоди, основоположних засад державного і суспільного ладу охорона суверенітету тощо), економічна (забезпечення нормального функціонування і розвитку економіки тощо), соціальна (забезпечення гідного життя і вільного розвитку людини тощо), охоронна (забезпечення правового порядку, законності тощо), ідеологічна (забезпечення ідеологічного плюралізму тощо), культурно-освітня (забезпечення культурно-освітніх потреб спільноти тощо),та ін.
|
| За сферами діяльності держави
| Внутрішні (забезпечення реалізації внутрішньої політики держави) та зовнішні (забезпечення реалізації зовнішньої політики держави)
|
| З точки зору тривалості здійснення
| Постійні та тимчасові (здійснюються, на відміну від постійних, лише протягом певного періоду існування держави).
|
| В залежності від суб’єктів, які їх здійснюють
| Законодавча, виконавча, судова, конституційно-контрольна, контрольно-наглядова.
|
| Таблиця 9.4.
|
| Форми реалізації функцій держави (у яких можуть здійснюватися кожна функція держави та функції її органів):
|
| Правові форми: -правотворча діяльність, -правозастосовча діяльність, -правоохоронна діяльність В межах правотворчої особливо слід виділити договірно-правову, якаможе і повинна бути покладена в основу правового регулювання як політичних, так і управлінських відносин; тенденціями розвитку державного управління все більшою мірою є єднання державно-владного рішення з договірними формами, (зокрема, адміністративний договір)
| Організаційні форми: організаційно-регламентуюча організаційно-господарська, організаційно-ідеологічна діяльність
|
| Таблиця 9.5.
|
| Основні методи здійснення функцій держави
|
| Примус – це такі засоби психологічного, матеріального, економічного, фізичного впливу на об’єкт, за яких бажана поведінка забезпечується за допомогою силового тиску (всупереч волі об’єктів), обмежуючи їх свободу вибору; існує два типи державного примусу – правовий і неправовий
| Переконання – це такі засоби, за яких бажана поведінка забезпечується за допомогою впливу на свідомість (роз’яснювальна робота у сфері правового виховання тощо); переконання застосовується, як правило, там, де об’єкт піддається переконанню і внутрішньо може погодитися з доводами
| Заохочення – це такі засоби, за яких бажана поведінка забезпечується за допомогою стимулювання (матеріального, морального тощо), що дозволяє державі впливати на інтереси людей і тим самим підкоряти
|
| Таблиця 9.6.
|
| Ознаки, які споріднюють усі органи держави:
|
| 1. Як складова частина єдиного механізму держави (взаємопов’язаність органів держави), - це представник державної влади і держави у цілому, первинний елемент державного механізму, через який держава здійснює свою політику, свої завдання і функції, управляє всіма політичними, економічними та соціальними процесами суспільства; як первинний елемент (компонент) державного механізму, бере участь або у формуванні або у забезпеченні державної політики.
|
| 2.Створюються, як правило, на підставі Конституції та конституційних законів, які закріплюють систему державних органів, або передбачають створення таких органів; можуть створюватися на підставі політичних та юридичних рішень представницьких органів держави.
|
| 3. Є юридичною особою і має усі його ознаки (кошторис і рахунок у банку, відокремлене майно на праві оперативного управління, яке належить до державної власності, офіційну назву, державну печатку тощо; фінансується з держбюджету).
|
| 4. Відповідно до своїх цілей і завдань діє в межах встановленої чинним законодавством компетенції, яка зумовлює коло його відповідних державно-владних повноважень, організацію, внутрішню структуру, форми та методи діяльності тощо.
|
| 5. Наділений правом видавати відповідні нормативно-правові акти, індивідуально-правові акти, акти роз’яснювального характеру, виносити управлінські рішення, здійснювати правомірні дії.
|
| 6. За принципом ієрархії державних органів – підпорядкований вищестоящим органам держави (в залежності від місця, яке він займає в системі органів держави) і водночас може здійснювати управління та контроль за діяльністю нижчестоящих державних органів.
|
| 7. Нявність особливих правових зв`язків, які об`єднують особовий склад органу держави у єдине ціле і виражають найважливіші принципи організації і функціонування органів держави, як-то, принцип службової субординації між працівниками, підпорядкування керівників нижчестоящих державних органів керівникам виществоящих органів держави тощо; усі його посадові особи є державними службовцями, які за своїм правовим статусом перебувають на державній службі і між ними існують відносини субординації.
|
| Таблиця 9.7.
|
| Класифікація органів держави:
|
| Критерії
| Види органів держави
|
| За функціональною приналежністю
| Законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові
|
| За способом утворення
| Первинного представництва - ті, які обираються народом (Президент, парламент), та похідного представництва - ті, які призначаються первинними органами – уряд, органи правосуддя, прокуратури тощо
|
| За сферою здійснення владних повноважень
| Зовнішньополітичні та внутрішньополітичні
|
| За місцем в ієрархічній системі органів держави, рівнем компетенції, (обсягом державно-владних повноважень), юридичною силою їх нормативно-правових актів
| Вищі, центральні, регіональні, місцеві
|
| За політичним значенням
| Представницькі (формують засади державної політики), органи виконавчої влади (забезпечують їх здійснення)
|
| За терміном функціонування
| Постійно діючі, тимчасово діючі (приміром, у у надзвичайних або воєнний стан, у процесі виборчої компанії)
|
