Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Міжнародне екологічне право - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють відносини між його суб'єктами в сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Правове регулювання міжнародного екологічного права спрямоване на обмеження шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище, забезпечення стійкого розвитку людства шляхом встановлення раціонального використання природних ресурсів, а також охорону та збереження унікальних природних, історичних та інших пам'яток, створених людиною (заповідників, резервацій та ін.).
Природні об'єкти, які входять у сферу регулювання міжнародного екологічного права, як правило, знаходяться поза межами юрисдикції окремих держав. На думку В.Г. Буткевича, до таких об'єктів можна віднести: об'єкти універсального, спільного користування - Світовий океан, відкрите море і морське дно за межами континентального шельфу, Антарктику, космічний простір, Місяць та інші небесні тіла тощо; багатонаціональні об'єкти (водні ресурси, мігруючі види тварин та птахів тощо); взаємні об'єкти - такі об'єкти, що спільно належать сусіднім державам (міжнародні річки, певні види флори і фауни та ін.).
Важливими джерелами міжнародного екологічного права є багатосторонні міжнародні договори, спрямовані на охорону певних видів навколишнього середовища або на обмеження певної діяльності, що впливає на навколишнє середовище. Держави також пов'язують себе двосторонніми угодами про співпрацю в області охорони навколишнього середовища, в яких визначаються різні напрямки і форми співробітництва та передбачається створення координаційних органів. Двосторонні угоди також регулюють використання транскордонних водних об'єктів, охорону окремих видів тварин, створення транскордонних заповідників та ін.
У міжнародному екологічному праві досить велике значення мають норми «м'якого права» (договори загального характеру, рамочні конвенції, резолюції міжнародних організацій). Найважливішими серед них є: Стокгольмська декларація з навколишнього середовища 1972 р. (прийнята на Конференції ООН з проблем навколишнього середовища людини в 1972 р.); Всесвітня хартія природи (ухвалена Генеральною Асамблеєю в 1982 р.); Порядок денний на XXI століття (прийнята Конференцією ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992 р,); Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (прийнята Конференцією ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992р.); Йоганнесбурзька декларація по сталий розвиток (прийнята в ході Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку у2002 р.) тощо.
Важливе місце серед джерел галузі належить звичаям. Одною з норм звичаєвого права є правило, згідно з яким держави при використанні національних природних ресурсів не повинні завдавати шкоди території і законним інтересам інших держав. Статус звичаєвих норм також можуть набувати правила, що містяться у резолюціях міжна-одних організацій та конференцій.
Норми, що відносяться до міжнародного екологічного права, містяться також в інших галузях міжнародного права, наприклад, міжнародному праві прав людини, морському, космічному, гуманітарному, економічному праві на ін.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 358 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!