Форми трудового договору

Для трудового договору законодавством передбачено, як правило, письмову форму.

Стаття 24 КЗпП України подає перелік випадків, коли додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим:

• при організованому наборі працівників;

• при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

• при укладенні контракту;

• у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

• при укладенні трудового договору:\ неповнолітнім;

• при укладенні трудового договору з фізичною особою;

• в інших випадках, передбачених законодавством України.

Організований набір проводиться органами державної служби зайнятості, які укладають договори, що передбачають умови переселення громадян, а також за дорученням роботодавців підписують трудові договори. Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються фактично через посередника - орган зайнятості, який виступає від імені роботодавця.

При укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров'я необхідно керуватися. Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота на яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290.

Трудовий договір обов'язково укладається в письмовій формі також в інших випадках, передбачених законодавством. Зокрема, укладення трудового договору у письмовій формі передбачено для працівників, робота яких пов'язана з державною таємницею, з громадянами, які працюють у релігійних організаціях; з громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу; які залучаються до оплачуваних громадських робіт; працюють на умовах трудового договору у фермерському господарстві тощо [10, с.40-41].

Висновки

Стрімкі зміни у розвитку суспільних процесів, високі темпи науково-технологічного розвитку, виникнення різних форм власності і нових економічних відносин, поширення глобалізаційних процесів вимагають від майбутнього фахівця сформованості економічного мислення, опанування значною кількістю компетенцій, більшість з яких розвиваються в процесі освіти та професійної підготовки. Це актуалізує завдання модернізації системи підготовки кадрів, що має бути спрямована, перш за все, на підвищення адекватності кінцевих результатів актуальним потребам держави, суспільства і особи. Багато в чому це стосується реалізації інноваційних підходів до навчання, у тому числі компетентнісного, який характеризується переорієнтацією результату освіти з понять «знання, уміння, навички» на поняття «компетенція».

Головними учасника цих прав виступають працівник та роботодавець. Законодавство про працю закріплює окремі права кожного з цих учасників, і відповідно до якого, працівник зобов`язується виконувати роботу обумовлену договором, а роботодавець або уповноважений ним орган, в свою чергу, зобов`язується забезпечити працівника необхідними умовами праці, і найважливіше, на мою думку, це безпечні умови праці. Тобто, ті умови, які б не призвели б до каліцтва, та інших хвороб.

Хоч і наша країна, прагне до розвитку у всіх правовідносин і забезпечити кожному громадянину достойні права та умови праці. Все ж таки, окремі категорії людей залишаються без засобів до існування, хоча вони існують, але дуже мізерні. І тому в даний час стаття 43 Конституції передбачає право на працю, але зараз більша частина молоді, інвалідів та інших громадян просто не мають змоги реалізувати це право.

На сьогодні правове регулювання праці осіб із зниженою працездатністю є однією з мало досліджуваних проблем у трудовому праві України. Ця категорія працівників належить до громадян, які потребують особливого правого захисту та вимагають додаткових гарантій права на охорону праці.

Основною підставою виникнення трудових правовідносин є укладення трудового договору на основі якого виникають такі правовідносини як адміністративний акт призначення на посаду, проводяться вибори або конкурсне заміщення посад чи здійснюється розподіл на роботу після закінчення навчання в певних навчальних закладає конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами.

За сучасних умов було б хибно вважати, що саме праця є основним спонукальним мотивом укладення трудового договору та інших підстав виникнення згаданих правовідносин, оскільки вона із засобу до життя не перетворилася в першу життєву потребу людини, навіть за умов "розвиненого" соціалізму.

Також найманий працівник може змінювати або припиняти ці правовідносини.

Залежно від умов, які складися працівника можуть перевести на тимчасову або постійну роботу, наприклад, у випадку стихійного лиха, простою або відсутності працівника на робочому місці ті інших причин передбачених законодавством.