Методологія науки державного управління

Методологія науки державного управління – система способів побудови та здійснення наукового пізнання, побудови системи наукових знань щодо організації і здійснення теоретичної і практичної діяльності у сфері державного управління

Методологія науки державного управління поділяється на змістову та формальну методологію.

Змістова складова методології цієї науки вивчає структуру наукового знання взагалі, і особливо наукової теорії; закони виникнення, функціонування та зміни наукових теорій; понятійний апарат науки та її окремих дисциплін; характеристику схем пояснення, які прийняті в науці; структур і операційний склад методів науки; умови і критерії науковості

Предметом вивчення ф ормальної складової науки державного управління є аспекти, пов’язані з аналізом мови науки; формальною структурою наукового пояснення; описом та аналізом формальних і формалізованих методів дослідження, зокрема методів побудови наукових теорій, типології систем знання та ін.

Серед складових частини методології науки державного управління важливе місце займають методи державного управління.

Методи державного управління – це способи владного впливу державних органів на процеси суспільного і державного розвитку, на діяльність державних структур і конкретних посадових осіб. Іншими словами, це способи практичної реалізації функцій та структур управління шляхом впливу на свідомість, волю людей, а отже на поведінку й суспільну діяльність конкретних осіб та колективів. Серед таких методів можна виділити морально-етичні, соціально-політичні, економічні та адміністративні

До кола методів державного управління відносяться такі:

- морально-етичні методи засновані на зверненні до гідності, честі і совісті людини. Їх завдання у формуванні доброї психологічної обстановки, сприятливої для вирішення поставлених завдань. Наприклад, нагороди, відзнаки, заохочення;

- соціально-політичні методи впливають на відповідні інтереси людей та їх угруповань, їх статус в суспільстві, можливості самореалізації. Наприклад, створення умов для службової кар’єри;

- економічні методи обумовлені роллю економічних інтересів у житті суспільства та відповідно в управлінських процесах. Вони використовують різноманітні економічні інструменти впливу. Наприклад, фінансові, фіскальні, дозвільні тощо;

- адміністративні методи визначають поведінку і діяльність людей. Їх відносять до жорстких засобів впливу. Наприклад, розпорядження, накази, вказівки, інструкції, контроль за виконанням.

Методи державного управліннянезалежно від застосування у конкретній сфері суспільного життя можна віднести до прямого адміністративного і непрямого регулюючого впливу з боку органів державної влади на відповідні об’єкти управління. До першої групи відносяться методи правового регулювання, переконання, примушення, публічного адміністрування, державного контролю тощо. До другої - виховання, демократизації управління, розміщення державних замовлень, оподаткування, визначення митної вартості товару тощо.

Серед методів першої групи:

· метод правового регулювання, за допомогою якого держава через свої органи здійснює вплив на суспільні відносини, дозволяючи їх учасникам здійснювати дії правового характеру, надаючи їм відповідні права і накладаючи на них певні обов’язки, а також дає можливості вибору варіантів поведінки в межах, встановлених правовими нормами;

· метод переконання, найбільш переважний в державному управлінні, оскільки він вимагає авторитету влади, створення певних умов, соціального клімату, наявності вагомих аргументів, внаслідок чого посилюється мотивація посадової поведінки;

· метод примушення використовується, коли виникає загроза державної цілісності, здійснюються злочинні діяння тощо;

· метод публічного адміністрування, під яким розуміється сукупність способів впливу держави на його громадян з метою реалізації функцій державного управління. Застосування методу публічного адміністрування дозволяє забезпечувати стійкість суспільних інститутів, активізує сфери економічного, політичного, духовного життя суспільства, створює умови і гарантії для приватного адміністрування;

· метод державного контролю забезпечує дотримання законів, інших правових актів, що приймаються державними органами.

Організаційно-адміністра­тивні методи базуються на владі, дисципліні та відповідальності. Виділяють три основні їх групи: організаційно-стабілізуючі (регламенту­вання, нормування, інструктування); розпорядчого впливу (постанова, наказ, розпорядження, вказівка, резолюція); дисциплінарного впливу шляхом дисциплінарних вимог та системи відповідальності.

До соціально-психологічних методів управління відносять: соціальні методи управління (соціального нормування, соціального регулю­вання, морального стимулю­вання та ін.); соціально-психологічні методи управління (засоби впливу на процеси формування та розвиток колективу, на процеси, що відбуваються всередині нього, мотивація); психологічні методи управління (комплектування малих груп, гуманізація праці, професійний відбір, навчання та ін.).