Принципи безпосередності та усності судового розгляду

Вимоги безпосередності, усної форми (усності) і безперервності судового розгляду спрямовані на створення найбільш оптимальних умов для всебічного, повного, об'єктивного дослідження доказів і правильного встановлення обставин справи судом. Названі принципи тісно взаємопов'язані і найповніше виявляються при вирішенні справи в суді першої інстанції.
Суть принципу безпосередності полягає в тому, що процедура доведення обставин справи відбувається безпосередньо перед судом, що вирішує справу по суті, без будь-яких посередників. Це дає можливість суду сформувати внутрішнє переконання про относимости, допустимості та достовірності доказів, а також про їх достатності для належної оцінки та на основі цього для правильного висновку про зміст прав та обов'язки сторін.
Разом з тим цивільне процесуальне законодавство передбачає розумні обмеження дії принципу безпосередності, оскільки в окремих випадках безпосереднє сприйняття доказів судом, що розглядає справу, неможливо або важко. Відсутність таких обмежень призвело б по деяких справах до втрати самої можливості встановлення фактичних обставин чи істотно ускладнило б по них доказову діяльність. Зокрема, такі обмеження передбачені ст. 62 ЦПК, яка встановлює можливість отримання доказів шляхом направлення судового доручення, а також ст. 64 ЦПК, яка встановлює можливість забезпечення доказів. Названі статті дозволяють суду отримати відомості про обставини діла не від першоджерела, а через посередника в особі іншого суду.
Передбачені законом випадки відступу від вимоги безпосереднього сприйняття засобів доказування не скасовують дію принципу безпосередності взагалі. Наприклад, протоколи з відображенням відомостей про вчинення дій з виконання судового доручення або забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу, оголошуються і досліджуються цим судом безпосередньо (ч. 1 ст. 63, ч. 2 ст. 66, ст. 181 ЦПК).
Принцип безпосередності вимагає також, щоб розгляд справи відбувався в незмінному складі суддів. Зміна у складі суддів (задоволення заяви про відвід, хвороба судді тощо) покладає на суд обов'язок повернутися до розгляду справи з самого початку.
Суть принципу усност і в цивільному судочинстві полягає в тому, що суд засновує своє рішення у справі лише на тих досліджених ним безпосередньо доказах, які були викладені в судовому засіданні в усній формі. Він вимагає, щоб всі учасники процесу свої пояснення і показання давали суду усно, а суд все що містяться в письмових матеріалах відомості про обставини справи оголошував, усно обговорював з що у справі особами питання, що виникають в ході судового розгляду.
При суворому дотриманні встановленої законом процедурою усне розгляд справи забезпечує гласність судочинства, його виховний вплив на присутніх у залі судового засідання, сприяє реалізації мети формування у громадян шанобливого ставлення до закону і суду. Особам, які беруть участь у справі, принцип усності дозволяє сприймати докази по справі в їх сукупності, створює більш сприятливі умови для рівної участі в змагальному процесі.