Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У середині XVII ст. українське населення знаходилося у тяжкому стані. Про незадоволення українського народу своїм становищем свідчить ціла низка повстань протягом 50 років. Ці повстання закінчились поразками, але причини, якими вони були викликані, залишалися. Навесні 1648 р. в Україні почалося нове повстання, яке суттєво вплинуло на міжнародні відносини у Східній Європі, мало епохальне значення в історії українського народу, важливе — в історії Росії та Польщі.
Причини Національної революції та Визвольної війни:
1) політичні — безправ'я українського народу, тяжкий політичний гніт з боку Польщі, прагнення розширити і зміцнити права
козацтва;
2) соціальні — посилення феодальної експлуатації з боку польських магнатів, шляхти та єврейських орендарів;
3) національні — прагнення українського народу звільнитися від гніту Польщі і польського панства, яке вважало українці и людьми другого ґатунку; зберегти себе як народ, убезпечити від етнічних чисток і репресій;
4) релігійні — прагнення відстояти свою православну віру, захистити її від натиску католицизму та уніатства.
Завдання революції:
1) створення незалежної соборної української держави;
2) ліквідація польско-шляхетського землеволодіння і заміна йог як основним, українським козацьким, встановлення нових
виробничих відносин.
Революційний характер подій виявлявся у таких докорінних змінах у житті українського суспільства в середині XVII ст. як:
1) ліквідація влади польського короля, магнатів і шляхти пі значній території України; заміна польської влади українською;
2) революційні зміни у сфері власності: ліквідація польської! магнатсько-шляхетського землеволодіння та заміна його козацьким; фактичне скасування кріпосного права та особисте звільнення сотень тисяч селян;
3) становлення та формування Української національної держави;
4) суттєві зрушення у релігійній сфері: фактична ліквідація на звільненій території панування католицької церкви та перехід до домінування православ'я;
5) істотні зміни в ідеології та менталітеті українців: провідною стає ідея української державності, докорінно змінюється у бік зростання національна самосвідомість більшості українського народу;
6) про революційний характер подій свідчать масштаби участі в них українського населення: не кількатисячні повстання, як у 20-30-х рр. XVII ст., а абсолютна більшість українського народу. Рушійний сили війни: козацтво (головна сила), селянство, міщанство, духівництво. А характер війни був національно – визвольний, релігійний і соціальний.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 420 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!