Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання

Визначення ЗЕД дане в ст. 377 ГК України, відповідно до якої «зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, що у процесі її здійснення потребує пере­тинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, і/або робочою силою».

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами; Тому першою ознакою ЗЕД є територіальна ознака, тобто можливість реалізації результатів господарської діяльності за межами України. Другою істотною ознакою ЗЕД є наявність іноземного суб'єкта, що вступає у відносини з українським суб'єктом ЗЕД.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України. Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою

статті 2 цього Закону і законами України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній

основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так

і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Ще вимога Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

До основних методів державного регулювання ЗЕД належать:

— тарифне регулювання, під яким розуміється регулювання цін і тарифів, у тому числі митних платежів;

— нетарифне регулювання, у тому числі:

— ліцензування й квотування;

— реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;

— сертифікація продукції;

— фітосанітарний, ветеринарний і екологічний контроль;

— експортний контроль;

— інші види обмежень і заборон у ЗЕД;

— непрямі методи нетарифного регулювання, а саме: валютне регулювання; встановлення особливого податкового режиму; регулювання ціноутворення у ЗЕД; різні «приховані» форми захисту національних товаровиробників та ін.;

Ліцензування й квотування зовнішньоекономічних операцій здійснюється всіма країнами, митними союзами й економічними групами держав як одна з мір регулювання цього виду господарської діяльності1. Метою такого регулювання є забезпечення захисту економічних інтересів учасників економічного обороту, створення для суб'єктів ЗЕД рівних можливостей, заохочення конкуренції, ліквідацію монополізму, формування раціональної структури експорту та захист внутрішнього ринку. Кабінет Міністрів України щорічно затверджує перелік видів товарів, експорт і імпорт яких підлягає ліцензуванню й квотуванню.

На підставі ст. 16 Закону «Про ЗЕД» можна дійти висновку, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій являє собою комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.

У ст. 16 Закону України «Про ЗЕД» виділяється автоматичне й неавтоматичне ліцензування.

Автоматичне ліцензуванн я визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єктові ЗЕД дозволу на здійснення протягом певного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти. Тобто таке ліцензування як адміністративна процедура не робить обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. Строк видачі ліцензії при автоматичному ліцензуванні не повинен перевищувати 10 робочих днів від дня одержання відповідної заявки.

Неавтоматичне ліцензування має місце при видачі дозволу на здійснення протягом певного часу експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Так, у випадку неавтоматичного ліцензування строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів при розгляді в порядку надходження, і не більше 60 днів, починаючи з дати закінчення оголошеного строку прийому заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно з іншими заявками.

За змістом розрізняються такі види ліцензій, як генеральн а (на здійснення операцій протягом терміну дії ліцензії); разова (на здійснення однієї операції); в ідкрита (на здійснення операцій протягом певного часу з визначенням їхнього загального обсягу); антидемпінгова, компенсаційна й спеціальна. Антидемпінгова, компенсаційна і спеціальна ліцензії видаються на здійснення імпорту товарів, що є об'єктом заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника

Щодо одного виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Говорячи про квотування ЗЕД у варто розрізняти наступні види експортних (імпортних) квот: а) глобальні (обмеження обсягу без ви-значення країн експорту або імпорту); б) групові (обмеження обсягу з визначенням групи країн експорту або імпорту); в) індивідуальн і (обмеження обсягу з визначенням конкретної країни експорту або імпорту); г) антидемпінгові, компенсаційні й спеціальні (обмеження обсягів імпорту в Україну товарів, що є об'єктом вищевказаних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника).

До методів державного регулювання ЗЕД належать також заборони, обмеження й забезпечувальні заходи щодо імпорту, експорту та транзиту товарів і послуг, а також експортний контроль. Стаття 17 Закону «Про ЗЕД» встановлює, що в Україні забороняється:

а) експорт із території України предметів, які є національним, історичним або культурним надбанням українського народу;

б) імпорт або транзит товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринного світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середови- щу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

в) імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискриминації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

г) експорт природних ресурсів, які вичерпуються,.якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

д) експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

є) експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

До забезпечувальних заходів належать спеціальні імпортні процедури, застосовувані в Україні, що включають застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур і режим попередніх імпортних депозитів, які вносяться в банки.

Міжнародні торги — це змагальний спосіб купівлі-продажу товарів або здачі в підряд на здійснення окремих робіт на відповідних умовах

Державний експортний контроль являє собою комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їхнім використанням юридичними або фізичними особами.