Правове регулювання охорони та використання земель

1. Земля як об’єкт правової охорони та використання
2. Правове регулювання у сфері охорони земель
3.Правове забезпечення раціонального використання земель як об’єкта природи
4. Організаційно-правові заходи охорони земель:
- нормування та стандартизація в галузі охорони земель
- рекультивація земель
- консервація земель

- особливості правової охорони ґрунтів
5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель

1. “Земля” – це відокремлена від природного середовища працею людини частина речовини, вміщена в якусь місткість. Це – частина матеріального світу, а не природного середовища, яке є органічною, тісно взаємопов’язаною сукупністю всіх природних компонентів. У такому розумінні це, безумовно, об’єкт майновий, цивільно-правовий.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Земля є важливим природним об'єктом, який має свою специфіку. Серед її характерних ознак можна виокремити обмеженість, незамінність, локалізованість та неможливість перенесення у просторі тощо. Однією з найважливіших властивостей землі є її родючість, завдяки чому вона активно використовується в сільському господарстві. Із нею органічно пов'язані всі інші об'єкти навколишнього природного середовища: води, надра, ліси, тваринний та рослинний світ.

До земель України належать усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним призначенням поділяються на категорії (ст. 18 ЗК України). Земельне законодавство України виокремлює дев'ять категорій земель (ст. 19 ЗК України). Як об'єкт використання та охорони земля може мати різне господарське, економічне призначення, від якого значною мірою за-лежатиме правовий режим земель та поведінка людей щодо їх використання. Земля є нерухомим об'єктом.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі громадської та житлової забудови;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі рекреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісогосподарського призначення;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадян та юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

Землі, як об’єкт правової регламентації виконують різні функції:

а) політичну, визначаючи територіальні межі суверенності державної влади та створюючи основу економічної незалежності держави;

б) економічну, забезпечуючи базу для господарської діяльності;

в) соціальну, як місце і умови для життя людини;

г) екологічну, як об’єктивний фактор безпечного для людини існування.

Отже, земля, з однієї сторони, виступає як самостійний об’єкт господарського використання, а з іншої – є складовою довкілля, яка сприяє формуванню складних природних утворень, тобто екологічних систем, справляє біологічний вплив на створення ландшафтів та інших природних комплексів.

2.Основним завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних та набутих якостей земель. Охорона земель є важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни.

Питання охорони земель регулюються:

1) розділом 6 Земельного кодексу України;

2) ЗУ “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року;

3) ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року.

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водноболотних угідь;

д) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

е) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Господарська та інша діяльність, пов’язана з використанням земельних ресурсів, не повинна призводити до забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин.