центральний банк,

комерційний,

спеціалізовані фінансові заснування(страхові,ощадні).

Ф=ї ценр.банку:

а) розробка та реалізація грошово-кред.політ.

в) зберігання золотовалютних резервів країни

г) акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків.

Ф-ї комерц.банків

а) ведення поточних рахунків

б) акумуляція строкових депозитів вкладників;

в)видача готівкових засобів)перерахування з одного рахунку на ін.д) продукування кредитних грошей.

40.Що явлює собою ВВП,як обчисл.ВВП?

Номінальний ВВП -визничаеться за поточними цінами.

Реальний ВВП -визнач.за незмінними(базисними)цінами і показує динаміку фіз.обсягу виробленої продукції.

На величину національного ВВП впливають:

· динаміка реального обсягу вир-ва,

· динаміка рівня цін.

Реальний ВВП обчислюється за доп.коригування номінального ВВП на індекс цін.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї: ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.

ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи.

Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, зміцнення запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг. Важливим чинником, що впливає на ВВП, є чистий експорт.

41.Акцнерно-корпоративний капітал. Види цінних паперів. Фондова біржа.
Акціонерний капітал -капітал, який функціонує у колективній формі приватної підприємницької власності з широким залученням запозичених коштів.

Акціонерний капітал утворюється шляхом продажу акцій і облігацій. Тобто визначених цінних паперів.

Акція - це безстроковий, цінний папір-це свідоцтво про внесення визначеної суми грошей у капітал акціонерного товариства.

Акціонер - є співвласник акціонерного товариства. Акції дають йому право на одержання визначеного доходу-дивіденди за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Облігації - це цінний папір, який дає право володарю на щорічне одержання фіксованого доходу. Облігації випускаються на визначений строк після якого випускаються емітентами. Капітал акціонерного товариства залучений по акціям є власним капіталом, а по облігаціям є позиченим.

Акції і облігації відкритих акціонерних товариств вільно продаються і купуються на ринку цінних товарів. Ринки цінних паперів організаційно функціонують у формі аукціонів, які проводяться на фондових біржах. Фондові біржі мають форму або приватної корпорації, або функціонують як публічно-правові державні інститути. На деяких біржах мають місце цінні папери не тільки даної країни, але й інших держав, як правило на офіційних біржах продаються лише цінні папери, найбільших корпорацій. Тому, існують і неофіційні фондові біржі, де продаються будь-які цінні папери.

42.Чим відрізняється досконала конкуренція від недосконалої. Що таке недобросовісна конкуренція, в чому вона проявляється?

Конкуренція- це суперницьке співіснування всіх господарюючих суб'єктів у безперервному прагненні кожного до монополістичного оволодіння кращими умовами вир-ва і реалізації своїх товарів і послуг.

Досконала конкуренція - це первісна фундаментальна висхідна форма конкуренції.. Визначальною рисою такого ринку е наявність на ринку кожного конкурентного однорідного товару великих кількостей незалежних продавців і незалежних покупців при незначних у кожного з них обсягах продажу і покупок в їх загальному обсязі. Кожна з конкуруючих сторін на такому ринку не володіє ринковою владою, тобто спроможністю диктувати ціни всім іншим продавцям і покупцям. Неосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

форми недосконалої конкуренції:

· монополія, в якій існує тільки один продавець (наприклад, ринок газопостачання);

· олігополія, в якій існує невелика кількість продавців (наприклад, ринок мобільних послуг);

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Види недобросовісної конкуренції: неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання; створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; інші дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій-діяльності.

43.Суспільне відтворення,загальні пропорції суспільного відтворення

Суспільне відтворення -це економічний процес,в якому власне виробництво,розподіл обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва –продукт,через відновлення ресурсів,з яких виробляється продукт,якщо ці ресурси є відновлюваними,та залучення нових не відновлюваних ресурсів,а також через відношення та розвиток форм і методів організації праці.

Розрізняють:

Просте відтворення –це відтворення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

Звужене відтворення- це відтворення виробництва на споживання в менших обсягах,його спричиняють економ.кризи,політ.потрясіння це явище тимчасове.

Розширене відтворення -це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.

Пропорції суспільного відтворення:

Між виробництвом і споживанням;між підрозділами національного виробництва;між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням;між споживанням і нагромадженням;між заощадженням та інвестиціями;та інші співвідношення.

44..Дайте визначення національне багатство,структура національного багатства Укр.?

Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

Структура національного багатства

Основний продуктивний капітал -ето функціонуючі заводи, фабрики, виробничий і технічний потенціал яких створює національний продукт.

Оборотний капітал - це вироблена і накопичена сировина і матеріали, необхідні для виробництва. Вартість сировини і матеріалів може складати до 25% від вартості основного капіталу.

Резерви і запаси так само відносяться до національного багатства. Вони є на кожному підприємстві і гарантують безперервність виробничого процесу. Сюди ж відносять готову, але нереалізовану у сфері звернення продукцію, і страхові фонди.

Основний капітал, що функціонує в невиробничій сфері. Це житлові будинки і установи соціально-культурної сфери.

Майно населення так само входить до складу національного багатства. Все, що накопичене сім'єю за тривалий період, дозволяє їй нормально існувати і служить основою її подальшого процвітання, є одночасно складовою частиною багатства країни. Використовувані багатства природи тобто Природні ресурси, до яких прикладена праця людини. Останнє є потенційним багатством, яке може перетворитися на реальне через якийсь проміжок часу.

Інформація сама по собі теж стає національним багатством з появою сучасної інформаційної технології, заснованої на комп'ютерній техніці. Але її цінність неоднакова для одержувачів: хтось готовий заплатити за неї мільйони, а для когось вона не володіє жодною цінністю.

Національне багатство України - земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами.

45.Конкуренція її суть,види та роль в ринковій економіці. Досконала та т недосконала конкуренція.

Конкуренція -економічне суперництво,боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Види конкуренції:

За галузево-територіальною ознакою:

· внутрішньогалузева,

· міжгалузева,

· міжнародна.

Внутрішньогалузева к-ція- це боротьба між товаровиробниками 1-ї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою отримання надприбутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню і зниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненню економічних криз.

Міжгалузева к-ція -це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови(сфери) застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову.

Міжнародна к-ція -це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб’єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

За кількістю суб’єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:досконала,недосконала.

Досконала-це така ринкова ситуація,за якої чисельні,незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Основні характеристики досконалої (чистою) конкуренції:

1. на ринку велика кількість покупців і продавців, кожен займає відносно малу частку ринку даних товарів;

2. тотожна, стандартизована продукція, товари однорідні з погляду потреб покупців і, відповідно, продавців;

3. вільний доступ до ринків нових продавців і можливість такого ж вільного виходу з них, вхід і вихід з галузей абсолютно вільний;

4. наявність повної і доступної інформації для учасників обміну про ціни і їх зміни, про продавців і покупців; економічні суб'єкти повинні мати в своєму розпорядженні однаковий об'єм інформації про ринок.

Недосконала конкуренція -виникає там де не виконуються умови вільної конкуренції.

Монополістична конкуренція -це така ситуація на ринку коли велика к-сть виробників пропонує подібну,але не ідентичну продукцію,тобто вона базується на диференціації продукції.

Олігополістична конкуренція -це модель ринкової структури,за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

За методами конкурентої боротьби:

· цінова,

· нецінова,

· чесна,

· нечесна.

46.Що таке товар,його властивості та чим він відрізняється від продукту …Наведіть приклади.

Для того щоб з'ясувати, що таке товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту.

Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб, молоко, вироблені певним господарюючим суб'єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані комусь, а можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку, тобто коли перелічені блага споживаються виробником або передаються іншим суб'єктам без будь-якого еквівалента, вони є натуральними продуктами, а у третьому випадку стають товарами.

товаром стає той продукт праці або благо, які призначені не для власної о споживання, тобто він мас бути суспільним благом. Однак цього замало. Суспільство має визнати це благо через його купівлю-продаж. Якщо продукт праці чи благо не продані й за них у процесі обміну не отримано певного еквіваленту, то вони суспільству непотрібні і товаром бути не можуть.

Товар - це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу)

Властивості товару:

1) здатність задовольняти певну потребу людини;

2) придатність для обміну на інші товари.

Корисність речі надає їй споживної вартості.

Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини одні з них задовольняють потреби у їжі (хліб, молоко, м'ясо), другі - в одязі (пальто, костюм, сукня), треті - у засобах пересування (тролейбус, метро, автомобіль), четверті - у послугах культурного призначення (книги, газети, кінофільми).

Особливе значення в економічному житті мають споживні вартості у вигляді верстатів, інструментів, предметів праці, тобто засоби виробництва. Однак певні з них, наприклад борошно, цукор, картопля, вугілля, можуть належати і до засобів виробництва, і до предметів споживання. Якщо картоплю використовують для відгодівлі худоби або вироблення крохмалю, то її слід віднести до засобів виробництва, а якщо її варять, щоб приготувати якусь страву, то це вже предмет споживання. Критерієм є не речовий зміст споживної вартості, а її функціональне призначення.

47.Причини виникнення суть та форми монополізму.Що таке антимонопольна політика.

Причини виникнення:

· дія закону конкуренції,закон конкуренції та кожна його ф-ція підпорядковані досягненню головної мети виробництва-максимізації прибутку;

· дія закону концентрації капіталу і виробництва,рушійною силою цього закону є конкурентна боротьба,в результаті з маси дрібних і середніх під-ств відокремлюються кілька більших створюючи монополію.Концентрація капіталу-це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку.;

· процес централізації капіталу.Централізація капіталу-це збільшення розмірів капітау внаслідок поглинання або обєднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в 1 більший.;

· трансформація індивідуальної приватної власності;

· економічні кризи,наслідком економ.криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх під-ств.

Монополізація- це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного становища на ринку товару,підтримання або посилення цього становища.

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій держ.органів.економічна монополія базується на базі господарського розвитку.

Форми монополій:

Картель це обєднання декількох під-ств 1-ї сфери виробництва.

Синдикат це обєднання декількох підприємств 1-ї галузі промисловості.

Трест це об.низки під-ств 1-ї або декількох галузей промисловості

Багатогалузевий концерн це об. Десятків і навіть сотень під-ств різноманітних галузей промисловості,транспорту,торгівлі.

Конгломерат це велетенський промисловий комплекс,в якому під єдиним фін. Контролем зосереджені компанії,що діють у різних галузях.

Антимонопольна політика -комплекс заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу,спрямованих на припинення,попередження й обмеження діяльності монополій,а також створення відповідного законодавства.

Американська антимонополь. -спрямована проти монополії як структурної одиниці.

Європейська антимонопол. має регулятивний характер і спрямовується,головним чином,на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

48.Словесно та аналітично опишіть «сімейство» витрат підприємства у короткостроковому періоді часу.

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати.

Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво та реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Критерії визнання витрат передбачають, що:

· витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

· витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

· витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

· витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

· якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

49/Державний бюджет. Формування доходів Державного бюджету.

Державний бюджет — система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності. У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше — бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць.

Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни.

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні збори; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Державні видатки — це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:

1. виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;

2. заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;

3. загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;

4. загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;

5. утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;

6. утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;

7. створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.

50. Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками… назвати основні показники, записати формули розрахунку.

Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками:
фондовіддача;
фондомісткість;
фондоозброєність;
продуктивність праці;
матеріаломісткість;
енергомісткість;
конкурентоспроможність продукції.
Фондовіддача — показник ефективного використання основних виробничих засобів. Розраховується за формулою

де ФВпр, — фондовіддача в промисловості в році V, ВВПпр, — валовий внутрішній продукт промисловості в порівнянних цінах у році t\ ОВЗПр/ — вартість основних виробничих засобів у промисловості в році /.

Фондоозброєність — це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами. Він розраховується за формулою
Фондомісткість (ФМпр/) характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Визначається як показник, обернений фондовіддачі:
Продуктивність праці — показник ефективності використання робочої сили, зайнятої* в промисловості:

Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції

Матеріаломісткість може визначатися на одиницю валової продукції промисловості або валового внутрішнього продукту галузі:

де ММПр, — матеріаломісткість промислової продукції в році;

ПСпр/ — вартість прямих матеріальних витрат, або проміжне споживання промисловості в році t;

ВПпр/ — валова продукція промисловості в році t;

ВВПпр, — валовий внутрішній продукт промисловості в році t\

ФЗПр/ — вартість фонду заміщення або всіх матеріальних витрат промисловості в році /;

Апр/ — величина амортизації в промисловості в році t.

Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі (тоннах умовного палива) на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту:

де ЕМпр, — енергомісткість промислової продукції в році

ЕРпр, — витрати паливно-енергетичних ресурсів у промисловості в році t в натуральному виразі.

Конкурентоспроможність продукції визначається як:
одиничний показник — по конкретних промислових товарах;
груповий показник — по групі промислових товарів;
інтегрований показник — за технічними та економічними характеристиками промислової продукції.
Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи:
1) показники продуктивності:
урожайність (валовий збір / посівні площі);
продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо);
2) показники забезпеченості:
—виробництво зерна на душу населення;
—державна закупівля сільськогосподарської продукції.

51.Визначення поняття національного доходу. Розподіл та перерозподіл національного доходу.

Національний дохід -новостворена вартість;загальна сума доходів у країні.

Національний дохід як економічна категорія — це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу відтворення новостворених товарів і послуг, тобто їх виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Прийнято розрізняти первинний розподіл національного доходу і його перерозподіл.

Первинний розподіл національного доходу здійснюється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва. В ролі останніх можуть бути держава, колектив, окрема особа. Доходи, які вони одержують, називаються первинними і в реальному економічному житті виступають як:заробітна плата працівників сфери матеріального виробництва;доходи від підсобного господарства;доходи від кооперативної та індивідуальної трудової діяльності;доходи власників засобів виробництва у формі промислового прибутку, торгового прибутку, проценту і земельної ренти. Первинний розподіл національного дохо ду здійснюється за такими основними принципами:

· за вартістю робочої сили,

· за кількістю і якістю затраченої праці,

· за власністю.

Розподіл національного доходу за вартістю робочої сили має місце й в умовах капіталізму і обумовлений пануванням приватної власності.Розподіл національного доходу за кількістю і якістю праці має місце в умовах соціалізму. Тут діє закон розподілу за працею, суть якого можна коротко сформулювати так: від кожного-за здібностями, кожному-за працею.Розподіл національного доходу за власністю здійснюється між власниками промислового, торгового, позичкового і земельного капіталу.

52.У чому полягає зміст теорії витрат та теорії 3-х факторів виробництва.

Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг).

До таких витрат належать елементи різних факторів виробництва, які використовуються в даному виробничому процесі.

Основні з них:

· витрати на оплату живої праці (заробітна плата працівникам та підприємцям);

· витрати на придбання та утримання виробничих будівель, а також машин — обладнання, верстатів тощо (засобів праці);

· витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використовуються у виробництві як сировина та матеріали (предмети праці); витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу, вугілля, електричної енергії) та ін. — також предметів праці тощо.

Марксова теорія витрат виробництва є конкретизацією аналізу процесу створення вартості, котру, як уже зазначалось, він трактував як результат суспільно необхідної праці, втіленої в товарі. З усіх сукупних затрат Маркс виокремлював витрати на виробництво товарів. Окрім них, він також аналізував і витрати, пов’язані з реалізацією товару. Це — витрати обігу, які поділяються на чисті, пов’язані безпосередньо з купівлею-продажем (заробітна плата працівників торгівлі, утримання торгових приміщень, реклама тощо) та додаткові затрати (на транспортування, упаковку, фасування та ін.). Маркс виходив з того, що вартість товару утворюють витрати виробництва і ті витрати обігу, котрі фактично являють собою продовження процесу виробництва у сфері обігу, тобто додаткові витрати.

основними факторами суспільного виробництва є:

· капітал,

· земля,

· праця.

· підприємницький талант(здібності).

Речові фактори виробництва називають ще природніми, об’єктивними, а працю людини - суб’єктивним фактором. Речові фактори вир-ва самі не є капіталом, вони перетворюються у нього лише тоді, коли слугують засобом експлуатації найманої робочої сили, коли вони є матеріальним носієм певної суспільної форми, тобто певного виробничого відношення.

Засоби вир-ва - це речові фактори, які беруть участь у створенні споживчої вар-ті товарів, але вартості (і додаткової вартості також) не створюють. Їхня вартість лише частково переноситься на новостворений продукт конкретною працею робітника.

Праця - це цілеспрямована, доцільна і свідома діял-ть людей, в процесі якої вони змінюють зовнішню природу.

Предмети праці - це речовини природи, на які люди діють у процесі праці, піддаючи їх обробці.

Засоби праці - це речі або їх сукупність, якими людина діє на предмети праці, а також усі матеріальні умови процесу праці (будівлі, споруди, дороги, канали). Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці - як засоби виробництва.

53.Сутність категорії товар та його властивості. Особливості товару робоча сила.

Товар —продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу;

Товар —продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж;

Товар —матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Адам Сміт в аналізі процесу обміну вказував на наявність в будь-якому товарі одночасно двох різних категорій: «споживній вартості» (цінність для споживача) і «міновій вартості» (вартість, яка регулює стосунки при обміні товарами).

Марксизм розглядає товар як єдність споживної вартості і вартості. Товар тут:

· «зовнішній предмет, річ, яка, завдяки її властивостям, задовольняє які-небудь людські потреби»

· річ, що обмінюється на іншу річ, тобто як продукт праці, вироблений для продажу[3].

У цьому ракурсі Карл Маркс виділяв дві властивості товару:

· споживну вартість, як здатність товару задовольняти потребу у використанні його корисних властивостей (і тим самим забезпечити попит)

· вартість, як втілення витрат праці (що забезпечують пропозицію)

У нормальних, ідеальних умовах товари продаються «за вартістю», тобто відповідно до грошової оцінки трудовитрат, пов'язаних з виробництвом товару.

Марксистська політична економія строго розмежовує категорії ціни і вартості товару:

· вартість товару є еквівалент суспільно-необхідних витрат праці на його виробництво.

· ціна товару є грошове вираження вартості.

Суспільне виробництво включає в себе процес взаємодії людини з природою і сукупність економічних відносин, які виникають при цьому.

Процес взаємодії людини з природою є процес праці, який передбачає такі моменти:

1) праця людини;

2)предмети праці - речовина природи на яку людина впливає в процесі праці;

3)засоби праці - те чим людина впливає на предмети праці.

Робоча сила перетворюється на товар, коли робочий, з одного боку, вільна особистість і розпоряджається своєю силою як товаром а з іншого боку, він не має для продажу ніякого іншого товару, вільний від усіх предметів, необхідних для здійснення своєї робочої сили, тобто позбавлений засобів виробництва і засобів існування.

54. Розкрийте суть та основні відмінності понять роздержавлення і приватизація.

Роздержавлення -процес зміни державної форми власності на інші форми, перехід від тотальної державної економіки до економіки змішаною, багатоукладною. Перехід державної власності в руки окремих громадян, колективів фізичних і юридичних осіб, а також формування різних форм власності.

Роздержавлення може приймати принципово різні форми, які можна класифікувати по ряду ознак: допуску до придбання лише співробітників або що всіх бажають; здійсненню механізму перерозподілу власності у вигляді грошей або спеціальних чеків; техніка продажів; видозміни організаційних структур підприємств і міри участі тих або інших учасників фондового ринку і інституційних інвесторів в приватизації і іншим ознакам. У реальності більшість цих варіантів застосовуються, як правило, в сукупності.

Приватиза́ція — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів. Приватизація сфери послуг включає державні контракти з приватними фірмами для забезпечення послуг, які раніше виконувалися громадськими установами.

55.Необхідність форми та методи державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави.

Державне регулювання економіки реалізується-в різних формах. Залежно від строкової розмірності розрізняють довгострокове й короткострокове регулювання. Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. В його системі головне місце займає цілеспрямований вплив на обсяг і структуру інвестицій, рівень заощаджень в економіці. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.

Короткострокове регулювання — це передусім антициклічне регулювання,основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат). У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане).

Пряме регулювання — це вплив держави на економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватися і через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження господарської діяльності.

Непряме регулювання економіки — це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови для цих змін.

Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів (регуляторів). Залежно від їхньої природи всі державні інструменти можна поділити на три види: правові, адміністративні та

економічні.

До правових інструментів належать законодавчі та підзаконні документи, які регламентують основні норми й правила економічної діяльності господарських суб'єктів та окремих громадян. Вони визначають як загальні умови цієї діяльності, так і допустимі винятки із цих умов, установлюють права та обов'язки юридичних і фізичних осіб, а також можливі санкції за їх порушення. Серед правових інструментів найбільший вплив на економіку справляють закони про власність, підприємництво, підприємство, інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність, банківську н страхову справу, податки й ціни, про соціальний захист населення та ін. Правові регулятори визначають загальну межу державного втручання в економіку.

До головнях економічних інструментів належать:

· макроекономічне планування,

· державний бюджет,

· податки, гроші,

· кредит,

· ціни,

· заробітна плата.

Регулюючий вплив держави на економіку забезпечується передусім через макроекономічне планування, основною формою якого в умовах ринку є індикативне планування.

56.За якими критеріями здійснюється класифікація сучасних ринків?Які види ринків вам відомі.

Найчастіше для класифікації ринкових структур застосовується критерій економічного призначення об'єктів ринкових відносин.

За об'єктами купівлі-продажу ринок поділяється на такі види ринків:

• товарний, який включає ринок предметів споживання і послуг, ринки засобів виробництва, інформації та інтелектуального продукту (науково-технічних розробок), нерухомості;

• фінансовий, до якого належать ринок капіталів (інвестиційний і кредитний ринки), ринок цінних паперів (фондовий), грошовий (валютний) ринок;

• ринок праці (робочої сили).

Товарний ринок включає ринок предметів споживання і послуг, ринок засобів виробництва і ринок інформації та науково-технічних розробок.У межах ринку предметів споживання і послуг розрізняють ринки продовольчих і непродовольчих товарів; побутових, комунальних, транспортних послуг. Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини.

Фінансовий ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Становлення фінансового ринку включає формування ринку капіталів (інвестиційного ринку, ринку кредитів), ринку цінних паперів (фондового ринку) і грошового (валютного) ринку.

57. Економічне зростання, його типи та фактори

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим.

Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною. Основним показником, що вимірює економічне зростання є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання. Крім реального ВВП для вимірювання економічного зростання прийнятним є і показник реального ВВП на душу населення.Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою

складовою економічного розвитку.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання класифікують за темпами і за типами.

За темпами розрізняють високі і низькі.

Класифікація за типами розрізняє

· екстенсивне (збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється)

· інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності) економічне зростання

У дійсності важко розмежувати один тип економічного зростання від іншого. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують,ому процесі розширеного відтворення вони співіснують,поєднуються. Тому можна говорити про переважно інтенсивний тип або екстенсивний тип.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:

Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;кількість і якість трудових ресурсів;

обсяг основного капіталу (основні фонди);нові технології – НТП;

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.Зауважимо,що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад,безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.

58.Яким чином взаємодіють між собою потреби та інтереси?

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.

Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо).

Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання.

Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню

По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів.

По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

Взаємозвязок потреб та інтересів полягає в тому що: економічні інтереси -є формою вияву економічних потреб;відображають певни рівень і динаміку задоволення економічних потреб;спонукають економ.субєктів до діяльності для задоволення потреб.