Стан та перспективи розвитку предмету екологічного права як комплексної галузі права

Екологія - це наука, яка висвітлює проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, взаємодії суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються й охороняються нормами права. Система таких норм і становить екологічне право.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Норми права носили декларативний характер і не стримували занепад еологічного стану України, зараз, з прийняттям низки суттєвих законодавчих актів, все рівно, ще рано казати про належне правове регулювання, відсутній також механізм реалізації права на здорове і безпечне довкілля, панує екологічний нігілізм, зумовлений багатьма факторами.

10. Наукові витоки екологічного права у працях його фундаментаторів

Екологічне законодавство належить до молодих, але як свідчить теорія і практика правового регулювання, складних галузей законодавчої системи України. Юридична спільнота усвідомлює потребу в необхідності по- дальшого розвитку та вдосконален- ня цієї вкрай важливої для суспільства та держави галузі законодавства.

Потребують свого наукового дослідження поняття екологічного законодавства, його сучасний стан, фактори, що мають вплив на розвиток екологічного зако- нодавства, об’єкти екологічних відносин, предмет та метод правового регулювання екологічних відносин, співвід- ношення екологічного та інших галу- зей законодавства, розвиток екологічного законодавства в глобалізаційному контексті, принципи екологічного права. Заслуговує на увагу аналіз концепції правового закону в екологічній сфері, правил екологічної нормотворчості, систематизації екологічного законодавства, основних напрямків та етапів його розвитку, механізму правового регулювання екологічних відносин та низка інших питань. З урахуванням наведеного слід зазначити, що екологічне законодавство, існування якого на сьогодні не викликає жодних сумнівів, пройшло досить складний та суперечливий шлях свого зародження, становлення та розвитку. Його поява на теренах правово- го поля — це заслуга вчених-юристів, які не лише спрогнозували на майбутнє необхідність цієї галузі права, але й формували ідеологію відповідної галузі, обґрунтовували методологічні засади та доктринальні положення право- вого регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії «суспільство-людина-природа», створювали наукове підґрунтя для започаткування державою правових засад охорони навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального природокористування та відтворення природних ресурсів.

Якщо не брати до уваги наукові до- слідження проблем земельного, водного, лісового та гірничого (надрового) законодавства (початок 20-х –кінець 50-х років ХХ ст.), які значною мірою обумовили початковий етап розвитку екологічного законодавства, то безпосереднім поштовхом для появи дискусії навколо його становлення та застосування необхідно вважати прийняття законів про охорону природи на те- ренах колишніх союзних республік (За- кон «Про охорону природи УРСР» було прийнято 30 червня 1960 р.). У цей час вченими-юристами готується низка наукових робіт, присвячених проблемам правової охорони природи. Серед них необхідно виділити наукову статтю проф. В. К. Григор’єва «Правова охо- рона природи в СРСР» [1], наукове видання проф. О. С. Колбасова «Охорона природи за радянським законодавством» [2], навчальні посібники проф. М. Д. Казанцева та доц. О. М. Колотинської «Правова охорона природи в СРСР» [3].

Правове забезпечення охорони природи у наведених наукових до- слідженнях розглядалося як законодавче визначення підстав і умов користування природними ресурсами з урахуванням їх збереження і відновлення, а також встановлення юридичної від- necessity of further and improvement of legal mechanism of realization and legal provision of the nature protection is made. Keywords: environmental legislation, nature protection legislation, nature protection law, legal protection of environment, codification of nature protection legislation. 40 Екологічне право Витоки екологічного законодавства... повідальності за порушення законодавства про охорону природи. Уперше в юридичній літературі була проголошена теза про те, що всі об’єкти природи взаємопов’язані.

Взаємозв’язок і взаємообумовленість, які існують між об’єктами природи, викликають необхідність проведення комплексної охорони природи. У науковий обіг вводиться термін «природоохоронне законодавство» [4], яке на довгі роки стане домінуючим у науковій дискусії стосовно існування комплексної галузі права з назвою «природоохоронне право». Подальше вирішення питань науки законодавства про охорону природи (науки про природоохоронне законо- давство), обґрунтування наукових засад інтеграції, систематизації та кодифікації законодавства про охорону до- вкілля отримало своє втілення в дея- ких наукових статтях проф. М. Д. Ка- занцева, які були видані в середині 60-х років XX ст. У статті «Про наукові засади диференціації і інтеграції законодавства, що регулює використання та охорону природних ресурсів» проф. М. Д. Казанцев робить висновок про те, що відбулася значна диференціація законодавства, яке регулює використання природних ресурсів. Поряд із земельним законодавством досить чітко визначилось водне, лісове законодавство та законодавство про надра. Самостійного значення набуває природоохоронне законодавство. Але поряд з уже існуючою диференціацією необхідна й інтеграція законодавства, що регулює використання й охорону природних ресурсів загалом, тобто необхідно об’єднати в одне ціле ті норми пра- ва, які є загальними для використання всіх природних ресурсів, а також регулювання їх охорони. Автор зазначеної статті першим серед науковців-юристів пропонує розробку та прийняття Закону «Про використання природних ресурсів та їх охорону». У цьому законі, на думку проф. М. Д. Казанцева, необхідно навести основні положення, які є вихідними і визначальними для конкретних галузей законодавства, спеціально регулюючих використання конкретних об’єктів природи (земля, вода, ліси, надра та ін.), а також їх охорону. Метою цього закону повинно стати раціональне використання природних ресурсів та їх охорона як загальнонаціонального надбання [5].

Наукові дослідження проблем охорони природи були продовжені іншими вченими-юристами. Серед наукових робіт, присвячених питанням охорони природи, що з’явилися в середині 60-х р. ХХ ст., необхідно виділити роботи проф. Н. І. Тітової «Охорона природи Української РСР» [6], проф. В. Л. Мунтяна «Правова охорона природи Української РСР» [7], проф. Х. І. Шварца та Ю. І. Тютєкіна «Правова охорона природи Молдавії» [8], проф. Н. С. Ломсадзе «Правове регулювання природи в Грузинській РСР» [9], С. С. Константиніді «Правова охорона природи в Казахській РСР» [10]. Важливим кроком на шляху до подальшого розвитку правової охорони природи стали фундаментальна наукова ідея про необхідність кодифікації нової галузі права та прийняття загальнодержавних основ, законів та кодексів з відповідною назвою.