Законодавчий захист товарного знака

Необхідно зауважити, що в багатьох країнах існують законодавчі основи регулювання відносин користування товарними знаками. Згідно з діючим законодавством, власник товарного знака має право вимагати припинення незаконного користування іншими підприємствами тотожним або подібним товарним знаком для маркування однорідних товарів, а також може вимагати через суд відшкодування збитків від незаконного використання товарного знака. Діє принцип обов’язковості застосування зареєстрованого знака.

Існує також ряд міжнародних угод, що регулюють відносини щодо використання товарних знаків. Основним з них є Мадридська угода “Про міжнародну реєстрацію товарних знаків” (від 14 квітня 1891 р.), учасниками якої є 25 держав. Угода започаткувала процедуру подачі та експертизи заявок на реєстрацію міжнародних товарних знаків. Крім згаданої є інші міжнародні угоди (Угода “Про міжнародну класифікацію виробів і послуг для реєстрації знаків” від 15 червня 1957 р.).

Реєстрація товарного знака - не самоціль, вона має органічно вписуватися в стратегію розвитку ділових операцій підприємства. Наприклад, якщо продукція не відповідає вимогам світового ринку з технічного рівня, новизни, надійності та якості, така процедура - передчасна, та може дати зворотний (негативний) результат, стати антирекламою.

У світовій комерційній практиці використовується таке поняття - сертифікація системи управління якістю підприємства. Системи управління якістю підприємств оцінюються на основі документів, відомих під назвою “стандарти ISO 9000”.

Стандарти ISO 9000 містять опис трьох еталонних моделей системи якості. Якщо мова йде про виготовлення нових виробів, наприклад телевізорів або комп’ютерів з поліпшеними властивостями, то система якості охоплює весь технологічний ланцюжок - від створення і до реалізації продукції. Це перша модель системи якості - стандарт ISO 9001. Друга модель цієї системи - стандарт ISO 9002 - діє на етапах виробництва та випробувань продукції. Якщо потрібно тільки проконтролювати якість продукції й продемонструвати замовнику її відповідність стандартам або умовам контракту, то буде обрана третя модель - стандарт ISO 9003. Орієнтація на споживача, максимальне урахування його потреб та смаків - найважливіша особливість, що відрізняє підхід до систем якості, запропонований стандартами ISO серії 9000. Основний принцип цих систем – це усунення дефектів продукції на етапах її розробки та виготовлення: “дефекти попереджаються, а не виправляються”.

Потрапити до реєстру фірм, які мають сертифіковану систему управління якістю, престижно для кожного підприємства. Це є для нього кращою рекламою, оскільки сертифікат підтверджує, що якість продукції фірми визнано авторитетними незалежними організаціями, які пред’являють до продукції суворі вимоги. При виході на світовий ринок необхідно знати про цю проблему будь-якому бізнесмену. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства має бути спрямована на відповідність якості продукції стандартам ISO.

Концепція управління якістю

Управління якістю - це особлива система організаційних, маркетингових, технологічних заходів, що дозволяють фірмі зберегти або підвищити конкурентоспроможність своїх товарів на ринку. Ядром концепції управління якістю залишається загальна концепція управління фірмою (концепція менеджменту).

Зміна умов господарювання примушує підприємців змінювати акценти управлінської діяльності. Скоріше (якщо звернутися до прикладів західного менеджменту) можна говорити про поетапне поповнення арсеналу менеджменту новими компонентами, які у відповідний момент здобули ключовий, стратегічний характер. У різні роки це були виробничі, фінансові, комерційні, кадрові, інноваційні ресурси.

Ріст значення технологій та інновацій як основних факторів конкурентоспроможності примусив підприємців Західної Європи і США (слідом за Японією) звернути особливу увагу на цей об’єкт управління. Практично, з того моменту починається активний розвиток нової управлінської дисципліни - управління технологічними ресурсами (УТР) або технологічного менеджменту. Друга причина, з якої УТР надається велике значення, пов’язана зі збільшенням імовірності несподіваних технологічних проривів. Врахувати їх наслідки можна тільки в рамках довгострокової стратегії розвитку на період 3-10 років. При цьому нова конкурентна технологія може з’явитися в областях діяльності, які віддалені від традиційно контрольованих сфер діяльності.

Поняття технологічного менеджменту поширюється практично на всі види діяльності - комерційну, управлінську, інформаційну тощо. Не є випадковим термін “ технологічні ресурси ”. Він підкреслює, що мова йде не тільки про технологію та знання, що існують на підприємстві, але і про зовнішні інтелектуальні ресурси, якими можуть скористатися виробники. Звичайно, при наявності експертного потенціалу і високого рівня культури підприємництва.

УТР містить три основні функції - оптимізацію, збагачення та захист технологічного потенціалу. Ціль оптимізації - пошук шляхів максимально повного використання технологічного потенціалу; збагачення - нарощування технологічного потенціалу і, як мінімум, запобігання можливості його знецінення; захисту - виключення будь-яких дій як за межами підприємства (з боку конкурентів), так і у його середині, що здатні порушити цілісність технологічного надбання, а також запобігання його витоку шляхом патентування винаходів та іншим способам охорони промислової власності.

ПІДСУМКИ ТЕМИ

- Об’єктом підприємницької діяльності є товар.

- Товар – це продукт праці, спроможний задовольнити потреби людини і призначений для продажу.

- Кожний товар здатний задовольнити конкретну потребу людини, а так як потреби різні, то існує безліч товарів.

- Підприємця-виробника цікавить не споживча вартість (корисність) виробленого товару, а його ціна, що може бути запропонована ринку в обмін на право володіння цим товаром.

- Ринкова ціна товару цікава підприємцю тому, що від її рівня залежить його прибуток - ціль підприємця та виробництва.

- Прибуток залежить не тільки від рівня ринкової ціни, але і від розміру ціни виробництва товару. Для збільшення прибутку в підприємця є дві можливості: встановлення більш високої ринкової ціни на товар і зниження витрат виробництва при незмінній ціні.

- Зниження витрат виробництва можливе при скороченні матеріаломісткості, трудомісткості виробленого товару та зменшенні частини вартості засобів виробництва, що припадає на одиницю продукції. Такі заходи або їх комбінація відносяться до раціоналізації виробництва.

- Раціоналізація виробництва можлива за умов, коли підприємець користується сучасною і достатньою інформаційною базою, що дозволяє йому прийняти ефективне рішення.

ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Знайдіть єдино правильну відповідь на кожне тестове завдання.

Життєвий цикл товару не пов’язаний із:

а) введенням товару на ринок;

б) ростом;

в) юністю;

г) старінням.

До суб’єктів підприємницької діяльності не відносять:

а) державу;

б) споживача;

в) товар, продукт, послугу;

г) найманого робітника.

Продаж товарів по цінам, нижче собівартості з метою “знищити” конкурентів - це:

а) розпродаж;

б) демпінг;

в) селенг;

г) клірінг.

Об’єктом підприємницької діяльності є:

а) ціна;

б) товар/послуга;

в) податки;

г) персонал.

Кредит, який надають один одному торгівці та промисловці у вигляді відстрочки платежу за товар, має назву:

а) онкольний кредит;

б) комерційний кредит;

в) іпотечний кредит;

г) державний кредит.

Купівля фірмою „Юніс” у приватного підприємця Алексєєва пробної партії сировини для апробації у виробництві є партнерським зв’язком:

а) довготерміновим;

б) короткотерміновим;

в) випадковим;

г) невипадковим.

Який фактор має найменший вплив на покупців автомобілів VIP-класу:

а) ціна;

б) ступінь універсальності;

в) післяпродажний сервіс;

г) знижки.

Який фактор має найбільший вплив на покупців дитячого харчування:

а) упаковка;

б) престиж фірми-виробника;

в) якість;

г) реклама.

Якщо бухгалтер підприємця отримує щомісяця 600 грн. заробітної плати, то така форма оплати праці є:

а) тверда заробітна плата;

б) погодинна заробітна плата;

в) відрядна заробітна плата;

г) тарифна заробітна плата.

Агент з продажу нерухомості отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі 800 грн.+0,5 % із суми прибутку від кожної угоди. Така форма оплати праці є:

а) тарифна заробітна плата;

б) тверда преміальна заробітна плата;

в) погодинна заробітна плата;

г) відрядна заробітна плата.

Дизайнер інтер’єру отримує оплату за фактично виконаний обсяг робіт із розрахунку 10 $ за м^2. Така форма оплати праці є:

а) погодинна заробітна плата;

б) тарифна заробітна плата;

в) відрядна заробітна плата;

г) тверда преміальна заробітна плата.

Аналітик консалтингової фірми отримує оплату праці на таких умовах - 1година роботи - 15 грн. Така форма є:

а) погодинною;

б) простою преміальною;

в) відрядною;

г) твердою гарантованою.

Перукар (приватний підприємець) отримує заробітну плату із розрахунку – 20 грн. чоловіча зачіска, 25грн.- жіноча. Така форма є:

а) тарифною;

б) погодинною;

в) відрядною;

г) акордною.

Матеріальні та фінансові засоби, об’єкти інтелектуальної власності, організаційні навички, ділові зв’язки, що використовуються в процесі підприємницької діяльності та дозволяють отримувати прибуток -це:

а) технологія;

б) підприємницьке середовище;

в) підприємницька ідея;

г) підприємницький капітал.

Головною особистою характеристикою підприємця є:

а) нестандартне мислення, здатність аналізувати та примічати усе нове;

б) здатність здійснювати економічні розрахунки;

в) вміння розробити бізнес-план;

г) стартовий капітал.

Властивість товару, що позначає його здатність задовольняти певні потреби, це -...:

а) ціна;

б) якість;

в) вартість;

г) споживча вартість.

М’ясо, риба, червона ікра відносяться до товарів:

а) обмеженої споживчої вартості;

б) високої споживчої вартості;

в) низької споживчої вартості;

г) середньої споживчої вартості.

Сорбіт (замінювач цукру для хворих на діабет) є товаром:

а) обмеженої споживчої вартості;

б) середньої споживчої вартості;

в) високої споживчої вартості;

г) низької споживчої вартості.

Макаронні вироби “Мівіна”, хот-доги є товарами:

а) обмеженої споживчої вартості;

б) високої споживчої вартості;

в) низької споживчої вартості;

г) максимальної споживчої вартості.

Спеціальне позначення послуг для їх відокремлення із загальної маси послуг, що надаються (наприклад, “Sim-Sim від UMC”, М^®):

а) товарний знак;

б) знак обслуговування;

в) необоротній актив;

г) штрих -код.