Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Кримінально-процесуальна форма — особливий, встановлений законом процесуальний порядок порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, який полягає у визначенні: а) послідовності стадій кримінального процесу і умов переходу справи з однієї стадії в іншу; б) загальних умов провадження в конкретній стадії; в) підстав, умов і порядку провадження окремих процесуальних дій, за допомогою яких державні органи і посадовці реалізують свої процесуальні повноваження, а громадяни і юридичні особи здійснюють свої права і виконують обов'язки; г) видів, змісту і форми процесуальних рішень, які можуть бути прийняті у кримінальній справі.
Порушення кримінально-процесуальної форми має результатом визнання процесуальних дій незаконними і скасування процесуаль- них рішень у кримінальній справі. У судовій практиці склався підхід, за яким не будь-яке порушення вимог кримінально-процесуального закону (а відповідно — і процесуальної форми), а лише істотне, тягне скасування процесуального рішення у справі. Так, відповідно до ст.ст. 366, 370 КПК підставою для скасування вироку, постанови суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, під яким розуміється таке порушення вимог закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
7.1. за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;
7.2. вирок винесено незаконним складом суду;
7.3. порушено право обвинуваченого на захист;
7.4. порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
7.5. розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;
7.6. справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 КПК;
7.7. порушено правила підсудності;
7.8. порушено таємницю наради суддів;
7.9. вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
7.10. у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;
7.11. порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;
7.12. обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;
7.13. порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом (ч, 2 ст. 370 КПК).
У кримінальному судочинстві застосовуються різні кримінально- процесуальні форми: звичайна форма, що характерна для провадження у більшості кримінальних справ, ускладнена форма та спрощена, пов'язана з провадженням у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів або у справах приватного обвинувачення (у зв'язку з тим, що кримінальна справа не проходить у цих провадженнях окремі стадії). Спрощення або ускладнення процесуальної форми може відбуватися і на окремих стадіях або в окремих частинах стадії. Наприклад, ст. 299 КПК України встановлює спрощену (скорочену) форму судового слідства. Ускладнена процесуальна форма має місце у справах про злочини неповнолітніх, у справах про суспільно-небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, у справах про застосування примусових заходів медичного характеру.
Диференціація кримінально-процесуальної форми дозволяє забезпечити потрібну ефективність кримінального судочинства за умови допустимої процесуальної економії та належної охорони прав і законів них інтересів осіб, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності.
Одним з елементів кримінально-процесуальної форми є кримінально-процесуальні гарантії та кримінально-процесуальні акти.
Кримінально-процесуальними гарантіями є передбачені кримінально-процесуальним правом правові засоби забезпечення реалізації прав та обов'язків суб'єктів кримінального процесу, засоби досягнення завдань кримінального процесу.
В теорії кримінального процесу під процесуальними актами розуміються як окремі процесуальні дії, так і процесуальні документи, що складаються під час провадження у справі.
Процесуальною дією є свідомий, вольовий акт суб'єкта кримінального процесу, який є засобом реалізації його прав і обов'язків. Процесуальні дії можуть вчиняти як особи, які ведуть кримінальний процес (в провадженні яких знаходиться кримінальна справа), так і інші суб'єкти кримінального процесу (наприклад, потерпілий, подаючи клопотання у кримінальній справі).
Процесуальні дії можуть класифікуватися за такими підставами: за правовим значенням, за суб'єктами здійснення, за змістом, за характером, за стадіями тощо.
Кожна з процесуальних дій має бути належним чином оформлена. Для владних процесуальних дій передбачено їх протоколювання (у протоколі слідчої дії, іншої процесуальної дії, у протоколі судового засідання), а також фіксація за допомогою додаткових засобів (звукозапису, відеозапису, кінозйомки).
Однією з вимог кримінально-процесуальної форми є письмове закріплення усіх процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень у певних процесуальних документах.
Всі процесуальні документи поділяються на два види: протоколи та процесуальні рішення.
Протоколи процесуальних дій посвідчують факт проведення, зміст та результати певних процесуальних дій, наприклад, слідчих дій. Протоколи слідчих та судових дій розглядаються законом як одне з джерел доказів у кримінальному процесі (ч. 2 ст. 65 КПК).
Процесуальні рішення є правозастосовними актами, пов'язаними з вирішенням правових питань, що виникають у процесі провадження у справі та містять владні приписи щодо вчинення певних правових Дій.
Процесуальні рішення мають певні ознаки: рішення виносяться лише уповноваженими суб'єктами кримінального процесу, які реалізують свої владні повноваження в межах своєї компетенції; рішення виражають владний припис; рішення породжують, змінюють або припиняють кримінально-процесуальні відносини, рішення підтверджують існування або відсутність матеріально-правових відносин; рішення виражаються у встановленій законом формі постанови, ухвали, обвинувального висновку, подання, вироку.
Властивостями кримінально-процесуальних рішень є їх законність, обґрунтованість, мотивованість.
Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література
Рішення Конституційного Суду України в справі про конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відповідність Конституції України (конституційності) конституційного подання громадян Будинської Світлани Олександрівни, Ковриги Сергія Володимировича про офіційне тлумачення положення абз. 4 ст. 248-3 ЦПК України (справа про конституційність ст. 248- 3 ЦПК України) від 23.05.2001 р. № б-рп/2001 11 Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — №3; Офіційний вісник України. — 2001. — №22.
Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки со- ветского уголовного процесса. — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1980.
Володима Л.М. Целн и задачи уголовного процесса // Государство и право. —1994. — № 11.
Горбачов О., Кривобок В. Завдання кримінального судочинства: витоки, зміст, реалізація // Право України. — 2001. — № 8.
Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ-ри, 2005.
Лукьянова Е.Г. Теория процесуального права. — М.: Изд-во «НОРМА», 2003.
Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Теорія, методика, зразки документів: Навч. посіб. — К., 1992.
Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: Структура і система. — X.: Арсіс, 2002.
Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. — СПб: Наука, 2000. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопро- изводстве. — М., 1981.
Тема 2
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 1213 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!