Методи та форми фінансового контролю 3 страница

Аудиторська палата України крім здійснення сертифікації і ліцен­зування суб 'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Вона створює на території України регіональні відділення. Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п'яти років.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на термін до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Залежно від форми та мети здійснення аудит розмежовують на зовнішній і внутрішній. Внутрішній аудит організовують відділи внутрішнього аудиту акціонерних товариств, концернів, корпорацій

— 243 —

з метою перевірки активів компанії, аналізу системи обліку та внутрішнього контролю, аналізу фінансової інформації, проведення стратегічного аналізу, розробки фінансових прогнозів. Зовнішній аудит контролює внутрішній і буває ініціативним та обов'язковим.¹⁷⁸ Відповідно до ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Ініціативний аудит здійснюють за рішенням власника суб'єкта господарювання або уповноваженого ним органу, який визначає для аудитора об'єкт перевірки, її характер та обсяг.

Питання для самоконтролю

/. Що таке фінансовий контроль?

2. Визначте мету та завдання фінансового контролю.

¹⁷⁸ Кінащт Л. Організаційне та правове забезпечення аудиторської діяльності в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. -№ 1. - С. 28-29.

— 244 —

3. Яке призначення фінансового контролю?

4. Визначте зміст фінансового контролює.

5. На яких принципах грунтується фінансовий контроль?

6. Що виступає об 'єктом та предметом фінансового контролю?

7. Виділіть суб 'сктів фінансового контролю.

8. У чому полягає значення фінансового контролю?

9. На які види за різними критеріями поділяють фінансовий контроль?

10. Що таке попередній, поточний та наступний фінансовий контроль?

11. Визначте особливості здійснення загальнодержавного фінансового контролю.

12. Назвіть суб'єктів, об'єкт відомчого та місцевого фінансового контролю.

13. Установіть зміст внутрішньогосподарського фінансового контролю.

14. Яка особливість здійснення громадського фінансового контролю?

15. Вкажіть мету незалежного (аудиторського) фінансового контролю.

16. У чому полягає відмінність лиж обов'язковим та ініціативним фінансовим контролем?

17. Визначте особливості бюджетного контролю.

18. Назвіть суб'єктів, об'єкт та мету податкового контролю.

19. Що таке банківський контроль?

20. Хто здійснює контроль за страховою діяльністю в Україні?

21. Визначте сутність митного контролю.

22. Яке призначення та мета валютного контролю?

23. Яка відмінність між: внутрішнім та зовнішнім фінансовим контролем?

24. Які питання вирішуються під час здійснення стратегічного та тактичного фінансового контролю?

25. Які особливості здійснення виїзного та безвиїзного фінансового контролю?

26. Які розрізняють методи фінансового контролю?

27. Що таке ревізія?

28. На які види поділяють ревізії?

— 245 —

29. Які особливості проведення документальної та фактичної ревізії?

30. Що таке планові та позапланові ревізії?

31. Назвіть особливості комплексної та тематичної ревізії.

32. Визначте зміст таких видів ревізії: повторна і додаткова; відомча і позавідомча; повна та вибіркова.

33. Які види перевірок проводяться найчастіше?

34. Що таке планова виїзна та позапланова виїзна перевірка?

35. Дайте визначення камеральної та документальної невиїзної перевірки.

36. Які особливості проведення інспекційної перевірки?

37. Які особливості проведення ревізій (перевірок) Рахунковою палатою?

38. Що таке обстеження та аналіз як методи фінансового контролю?

39. Дайте визначення фінансового моніторингу.

40. Визначте систему фінансового моніторингу.

41. Назвіть суб'єктів первинного фінансового моніторингу та їх повноваження?

42. Нормами яких правових актів регулюються правовідносини щодо здійснення фінансового моніторингу в Україні.

43. Що таке державний фінансовий аудит?

44. У яких нормативних актах визначені загальні вимоги до проведення державного фінансового контролю?

45. Які особливості планування та документівання контрольних заходів.

46. Визначте особливості здійснення контрольних заходів за зверненнями правоохоронних органів.

47. Що таке аудит та хто його здійснює?

48. Які вимоги до проведення аудиту встановлені законодавством України?

Додаткова література:

1. Андреев В. К. Правовые проблемы аудита // Государство и право. - 1995. -№ 1.- С. 54-62.

2. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза / Б. Ф. Усач, Я. В. Дячишин, Л. М. Шмикова. - Львів, Каменяр, 1998. - 134 с.

3. Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право України. - 1998. - № 3. - С 69-71.

— 246 —

4. Гаращук В. Стандарти державного контролю // Право України. - 2002.

- № 8. - С 88-90.

5. Горун О. В. Суть і призначення фінансового контролю / Матеріали
Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск І. - С. 57-65.

6. Горячек І. Взаємовідносини банку Англії з аудиторами та звітуючими ревізорами // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С 31-34.

7. Дмитренко Е. С. Роль фінансового контролю у протидії відмиванню «брудних» коштів // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль» (Київ, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, МГО Міжнародний Антикримінальний і Антитерористичний Комітет, Кримінологічна асоціація України, Академія правових наук України, Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 року). - С 216-219.

8. Дмитренко Е. С Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С 20-27.

9. Дмитренко Е. С. Поняття фінансового контролю. Види фінансового контролю. Методи фінансового контролю / Порядник керівникові сільськогосподарського підприємства. Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред. А. П. Гетьмана, В. 3. Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 388-391, 392-397.

10. Дмитренко Е. С. Фінансовий контроль / Юридична енцикло-педія. В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004.

- Т. 6: Т-Я. - С 280.

11. Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби. В 2 т. / М.М. Каленський та ін. (авт. - упоряд.). - К.: Дія, 2001. - Т. 1. - 432 с; Т. 2.-370 с

12. ЕрицянА. В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С. 103-108.

13. Законодавство про контроль та перевірки.Ч. 1, 2. - К.: ННТ, 2002. - 232 с.

14. Золотарьова М. Планові та позапланові перевірки державних податкових інспекцій: недоліки в законодавчому регулюванні та шляхи їх виправлення // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3.

- С 77-80.

15. Калюга Є. Сучасний стан відомчого контролю та шляхи його реформування // Вісник податкової служби України. - 2002. - № 20. - С. 43-51.

16. Кінащук Л. Організація та правове забезпечення аудиторської діяльності в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. - С.28-30.

17. Кірєєв О. Лист до Аудиторської палати України // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. -№ 4. - С 5-6.

— 247 —

18. Кольга В. Д., Парпалига М. Д. Аудит в Україні. - К.: Літера, 1998. - 378 с.

19. Контролирующие органы Украины. Государственная налоговая администрация: Сборник нормативных документов. - X., 2000,. - 59 с.

20. Кузнеченкова В. Е. Правовые проблемы аудиторского финансового контроля / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». -Чернівці, 1996. - Випуск 1. - С 78-83.

21. Мартьянов І. В. Фінансовий контроль України в період переходу до ринкових відносин / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск І. - С 66-70.

22. Мельничук В. Г. Фінансовий контроль як необхідна складова державного управління // Голос України. - 2001. - № 159.

23. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основи, 1999. - 274 с

24. Общий аудит. Законодательная и нормативная база, методика и приемы осуществления: Учебное и практическое пособие / В.В. Воронов, Ф.В. Зайнетдинов, Ю.И. Иванов и др. -М., 1996. - 511 с.

25. Савченко Д., Сікорська І. Особливості контролю за дотриманням бюджетного законодавства на першій стадії бюджетного процесу // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - С 73-76.

26. Савченко Д. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні. -Ірпінь: Вид-во Академії ДПС України, 2001. - 408 с

27. Сорока В.В. Консерватизм нам не пасує // Фінансовий контроль. - 2001.

- № 4. - С 29.

28. Стефанюк 1. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 7. - С 3-6.

29. Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. -№ 12-С.13-16.

30. Схвалено Концепцію розвитку аудиту в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 4. - С.20-24.

31. Тарасов А. М. Государственный контроль: сущность, содержание, современное состояние // Журнал российского права. - 2002. - № 1. - С. 26-37.

32. Устинова І. П. Реформування фінансового контролю в Україні / Мате­ріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск І. - С 71 -77.

33. Царьова Л. К. Фінансова діяльність господарюючого суб'єкта як об'єкт фінансового контролю / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С 88-94.

34. Шевчук В. О. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України - 1997. -- № 11. - С19-29.

35. Энциклопедия общего аудита: Учебное и практическое пособие. В 2 т. / В. В. Воронов, Ф. В. Зайнетдинов, Ю. И. Иванов и др. - М.: Дело и сервис, 1999.-Т. 1.-463 с; Т. 2.-572 с.

— 248 —

ГЛАВА 10.

ОРГАНИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

1. Система органів фінансового контролю в Україні.

2. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави, місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю.

3. Контрольні повноваження Рахункової палати.

4. Компетенція Міністерства фінансів України та Державного казначейства Україниу сфері фінансового контролю.

5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України.

6. Контрольні повноваження органів Державної подат­кової служби України.

7. Здійснення фінансового контролю Національним банком України, Державною митною службою Украйні та Державною пробірною службою України.

8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні.

1. Система органів фінансового контролю в Україні

У здійсненні фінансового контролю беруть участь усі органи дер­жавної та місцевої влади і управління залежно від їх компетенції, визначеної Конституцією України, законами України, нормативними актами, що визначають їх статус. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи:

1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового

контролю поряд з іншими своїми повноваженнями. Це органи

загальної компетенції, до яких належать:

а) представницькі органи держави, місцевого самоврядування

(Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної

Республіки Крим, відповідні місцеві ради);

— 249 —

б) Президент України;

в) органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет
Міністрів України, Кабінет Міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі
органи відповідних місцевих рад);

г) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої
влади, які здійснюють фінансовий контроль поряд зі своїми
основними функціями;

2) органи, що спеціально створені для здійснення фінансового

контролю в Україні (Рахункова палата, Міністерство фінансів

України, органи державної контрольно-ревізійної служби,

органи державної податкової служби України, Державна

пробірна служба України тощо)

Процес формування системи органів фінансового контролю

нерозривно пов'язаний зі становленням України як демократичної,

соціальної, правової держави.

Україна, здобувши незалежність, проголосила про створення бан­ківської, цінової, фінансової, митної, податкової системи, формування державного бюджету, впровадження своєї грошової одиниці¹⁷⁹ та одночасну реорганізацію існуючої і створення власної системи фінансового контролю. Найбільш важливими напрямами у цій сфері стали:

- подолання принципів партійності контролю та класового підходу до нього;

- скасування так званого робітничого, народного та інших, харак­терних для тоталітарного режиму, різновидів фінансового контролю;

- усунення надмірної централізації органів фінансового контролю;

- роздержавлення контролю;

- утворення інститутів фінансового контролю, придатних для де­мократичного суспільства, сучасних потреб держави, органів місцевого самоврядування;

- формування інститутів незалежного фінансового контролю, що відповідає принципам становлення громадянського суспільства в Україні.

¹⁷⁹ Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року №55-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 31. - Ст. 429.

— 250 —

Процес формування системи органів фінансового контролю в Україні можна поділити на два етапи:

1) етап становлення (1990-1997 pp.), під час якого було:

а) сформовано на законодавчому рівні систему органів
державного фінансового контролю, а саме: органи держав-
ноїподаткової служби (1993), органи державноїконтрольно-
ревізійної служби (1993), Державне казначейство України
(1995), Рахункову палату (1996);

б) закріплено правові основи діяльності органів фінансового
контролю;

в) започатковано розмежування контрольних повноважень
між органами державної влади та місцевого самовряду­
вання відповідно до вимог Конституції України (1996);

г) відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність»
(1993) утворено інфраструктуру незалежного фінансового
контролю;

д) з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні» (1997) створено правові основи для формування
місцевого фінансового контролю;

2) етап удосконалення (з 1998 p.), який передбачає здійснення
заходів щодо реформування та подальшого розвитку системи
органів фінансового контролю, її оптимізації та підвищення
ефективності цих органів у здійсненні контрольних
повноважень.

У результаті прийняття нових редакцій законів України: «Про Рахункову палату» (1998), «Про Національний банк України» (1999), видання указів Президента «Про Положення про Міністерство фінансів України» (1999), «Питання Державної митної служби України» (2000), «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління» (2000), «Про затвердження положення про Державну податкову адміністрацію України» (2000), «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» (2003), «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України» (2004), «Питання Державної комісії з цін­них паперів та фондового ринку» (2004) тощо та постанов Кабінету Міністрів України «Про деякі питання діяльності Державного казначейства України» (1999), «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» (2000), «Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового

— 251 —

моніторингу» (2002) тощо було окреслено коло повноважень як існуючих, так і новостворених органів фінансового контролю.

Відповідно до конституційних положень в Україні сформовано три залежних одна від одної сфери фінансового контролю, а саме:

- державна сфера, суб'єктами контролю в якій є органи держав­ної влади;

- муніципальна сфера, в якій роль контролюючих суб'єктів виконують органи місцевого самоврядування;

- громадянське суспільство, суб'єктами контролю в якому є гро­мадяни та утворювані ними інституції, відносно незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування.

2. Компетенція представницьких та виконавчих органів

держави, місцевого самоврядування щодо здійснення

фінансового контролю

Фінансовий контроль в Україні здійснюється органами державної та місцевої влади - як представницькими, так і органами виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада України має такі контрольні повноваження:

- контроль за виконанням Державного бюджету України (п. 4 ст. 85, статті 96, 97);

- контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98);

- контроль за використанням наданих Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також позик, отриманих Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, не передбачених Державним бюджетом України (п. 14 ст. 85);

- контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (пп. 11,13 ст. 85, ст. 87).

Контроль, який Верховна Рада України здійснює відповідно до Конституції України, має назву парламентського (п. 33 ст. 85).

Законодавчий орган здійснює парламентський контроль самостій­но на пленарних засіданнях, а також через постійні комітети.

Правові форми здійснення такого контролю регулюються Консти­туцією України, законами України «Про статус народного депутата»,

— 252 —

«Про комітети Верховної Ради України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Рахункову палату», Регламентом Верховної Ради України тощо.

Регламент Верховної Ради України встановлює порядок здійснен­ня контрольної діяльності, який випливає з її конституційних повнова­жень (ст. 1.0.2).¹⁸⁰

Суб'єктами парламентського контролю є: парламент у складі на­родних депутатів; Голова Верховної Ради України та його заступники; голови та члени тимчасових слідчих комісій; голови та члени тимчасо­вих спеціальних комісій; народні депутати України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

До повноважень Верховної Ради України, зазначених у ст. 109 Бюджетного кодексу України, належить: контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, зокрема здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України; заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України; контроль за використанням коштів резервного фонду Державного бюджету України.¹⁸¹

Контроль Верховної Ради України здійснюється через її комітети, повноваження яких визначені у Бюджетному кодексі України, Законі України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року.

Відповідно до ст. 109 Бюджетного кодексу України комітети Вер­ховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готу­ють і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

Законом України «Про комітети Верховної Ради України» встановлений обсяг контрольних повноважень комітетів Верховної Ради України. Зокрема, основними функціями комітетів є: здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за

¹⁸⁰ Регламент Верховної Ради України: Затверджений постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року № 129/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994.-№35.-Ст. 338.

"" Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ПІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

— 253 —

відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування; участь у контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.^№

Крім того, відповідно до ст. 33, 34 Закону України «Про Рахункову палату» Верховна Рада України періодично, але не менш як два рази на рік, доручає відповідному комітету Верховної Ради України здійснювати аналіз підсумків проведених контрольних заходів та виконання доручень, які мала здійснити протягом року Рахункова палата, заслуховує у разі необхідності інформацію про проведену роботу, перевірки, ревізії та обстеження, що нею проводяться, і дає оцінку стану її контрольної діяльності.

Комітети Верховної Ради України за згодою Верховної Ради Укра­їни заслуховують доповіді, інформації (повідомлення) Рахункової палати за підсумками проведених перевірок, ревізій та обстежень відповідно до термінів, необхідних для виконання цих доручень і узгоджених з відповідними комітетами.

На підставі доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової па­лати комітети Верховної Ради України можуть розробляти пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, розвитку бюджетної та фінансово-кредитної системи України, а також готувати висновки з конкретних питань, що стосуються виявлених відхилень і порушень, які подаються на розгляд Верховної Ради України.

Особлива роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, який має повноваження щодо: контролю за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступ­ний бюджетний період та підготовки відповідного висновку; контролю за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

Серед форм парламентського контролю в Україні одне з провідних місць посідають запит народного депутата та депутатське звернення до органів парламенту, Кабінету Міністрів України, керівників інших

¹⁸² Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№19.- Ст. 134.

— 254 —

органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Зокрема, запит народного депутата та його обговорення у парламенті об'єктивно можуть спричинити збір голосів депутатів на підтримку пропозиції щодо розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, наслідком чого може бути прийняття резолюції недовіри урядові та його відставка.¹⁸³

Контрольні повноваження Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав людини урегульовані у Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року. Вони поширюються на відносини, що виникають між громадянами та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами при реалізації прав і свобод людини і громадянина, в тому числі у сфері фінансового контролю. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини серед інших повноважень має право: безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; на ознайомлення з документами; вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків; запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних і письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі (ст. ІЗ).¹⁸⁴

Повноваження Президента України у сфері фінансового контро­лю випливають з його конституційного статусу глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).

Особливостями контрольних повноважень Президента України є такі:

¹⁸³ Майданних О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського
контролю в Україні // Право України. - 2003. - № 7. - С. 9.

¹⁸⁴ Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України
від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998.
- № 20. - Ст. 99.

— 255 —

1) самостійне формування норм фінансового контролю в указах і розпорядженнях з фінансових питань;

2) стеження за адекватністю норм фінансового контролю, сформо­ваних парламентом, та їх блокування в разі невідповідності (право вето);

3) самостійнеутвореннятарегламентованаучастьуколегіальному утворенні органів, уповноважених здійснювати фінансовий контроль;

4) здійснення контролю самостійно або за допомогою легітимно створених інституцій (Рада національної безпеки і оборони України тощо).

Секретаріат Президента України відповідно до Положення про нього для виконання покладених на нього завдань має право: запитувати та отримувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і посадових осіб; порушувати за дорученням Президента України перед керівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій питання про усунення виявлених у їхній діяльності недоліків про факти порушення Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України інформувати правоохоронні органи.¹⁸⁵

Контрольні функції Кабінету Міністрів України урегульовані у Конституції України та у Тимчасовому регламенті, затвердженому по-становою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 915.¹⁸⁶

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції Укра­їни подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бю­джету України, а також спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автоном­ної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. З розділу І Тимчасового регламенту), зокрема

¹⁸³ Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 24 березня 2005 року № 532/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 7. - Ст. 390.

¹⁸⁶ Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 915 // Офіційний вісник України. 2000. - №24. - Ст. 994.