Конституцiя України 3 страница

1) забезпечує державну незалежнiсть, нацiональну безпеку i правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та iз щорiчними i позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрiшнє i зовнiшнє становище України;

3) представляє державу в мiжнародних вiдносинах, здiйснює керiвництво зовнiшньополiтичною дiяльнiстю держави, веде переговори та укладає мiжнароднi договори України;

4) приймає рiшення про визнання iноземних держав;

5) призначає та звiльняє глав дипломатичних представництв України в iнших державах i при мiжнародних органiзацiях; приймає вiрчi i вiдкличнi грамоти дипломатичних представникiв iноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змiн Конституцiї України вiдповiдно до статтi 156 цiєї Конституцiї, проголошує всеукраїнський референдум за народною iнiцiативою;

7) призначає позачерговi вибори до Верховної Ради України у строки, встановленi цiєю Конституцiєю;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днiв однiєї чергової сесiї пленарнi засiдання не можуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-мiнiстра України; припиняє повноваження Прем'єр-мiнiстра України та приймає рiшення про його вiдставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-мiнiстра України членiв Кабiнету Мiнiстрiв України, керiвникiв iнших центральних органiв виконавчої влади, а також голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй та припиняє їхнi повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звiльняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Нацiонального банку України;

13) призначає половину складу Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення;

14) призначає на посади та звiльняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комiтету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комiтету телебачення i радiомовлення України;

15) утворює, реорганiзовує та лiквiдовує за поданням Прем'єр-мiнiстра України мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади, дiючи в межах коштiв, передбачених на утримання органiв виконавчої влади;

16) скасовує акти Кабiнету Мiнiстрiв України та акти Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звiльняє з посад вище командування Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань; здiйснює керiвництво у сферах нацiональної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду нацiональної безпеки i оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану вiйни та приймає рiшення про використання Збройних Сил України у разi збройної агресiї проти України;

20) приймає вiдповiдно до закону рiшення про загальну або часткову мобiлiзацiю та введення воєнного стану в Українi або в окремих її мiсцевостях у разi загрози нападу, небезпеки державнiй незалежностi України;

21) приймає у разi необхiдностi рiшення про введення в Українi або в окремих її мiсцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разi необхiдностi окремi мiсцевостi України зонами надзвичайної екологiчної ситуацiї - з наступним затвердженням цих рiшень Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституцiйного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищi вiйськовi звання, вищi дипломатичнi ранги та iншi вищi спецiальнi звання i класнi чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентськi вiдзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рiшення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Українi;

27) здiйснює помилування;

28) створює у межах коштiв, передбачених у Державному бюджетi України, для здiйснення своїх повноважень консультативнi, дорадчi та iншi допомiжнi органи i служби;

29) пiдписує закони, прийнятi Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законiв iз наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здiйснює iншi повноваження, визначенi Конституцiєю України.

Президент України не може передавати свої повноваження iншим особам або органам.

Президент України на основi та на виконання Конституцiї i законiв України видає укази i розпорядження, якi є обов'язковими до виконання на територiї України.

Акти Президента України, виданi в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 цiєї статтi, скрiплюються пiдписами Прем'єр-мiнiстра України i мiнiстра, вiдповiдального за акт та його виконання.

Стаття 107.

Рада нацiональної безпеки i оборони України є координацiйним органом з питань нацiональної безпеки i оборони при Президентовi України.

Рада нацiональної безпеки i оборони України координує i контролює дiяльнiсть органiв виконавчої влади у сферi нацiональної безпеки i оборони.

Головою Ради нацiональної безпеки i оборони Україниє Президент України.

Персональний склад Ради нацiональної безпеки i оборони України формує Президент України.

До складу Ради нацiональної безпеки i оборони України за посадою входять Прем'єр-мiнiстр України, Мiнiстр оборони України, Голова Служби безпеки України, Мiнiстр внутрiшнiх справ України, Мiнiстр закордонних справ України.

У засiданнях Ради нацiональної безпеки i оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рiшення Ради нацiональної безпеки i оборони України вводяться в дiю указами Президента України.

Компетенцiя та функцiї Ради нацiональної безпеки i оборони України визначаються законом.

Стаття 108.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разi:

1) вiдставки;

2) неможливостi виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку iмпiчменту;

4) смертi.

Стаття 109.

Вiдставка Президента України набуває чинностi з моменту проголошення ним особисто заяви про вiдставку на засiданнi Верховної Ради України.

Стаття 110.

Неможливiсть виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засiданнi Верховної Ради України i пiдтверджена рiшенням, прийнятим бiльшiстю вiд її конституцiйного складу на пiдставi письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, i медичного висновку.

Стаття 111.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку iмпiчменту у разi вчинення ним державної зради або iншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту iнiцiюється бiльшiстю вiд конституцiйного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслiдування Верховна Рада України створює спецiальну тимчасову слiдчу комiсiю, до складу якої включаються спецiальний прокурор i спецiальнi слiдчi.

Висновки і пропозиції тимчасової слiдчої комiсiї розглядаються на засiданнi Верховної Ради України.

За наявностi пiдстав Верховна Рада України не менш як двома третинами вiд її конституцiйного складу приймає рiшення про звинувачення Президента України.

Рiшення про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими вiд її конституцiйного складу пiсля перевiрки справи Конституцiйним Судом України i отримання його висновку щодо додержання конституцiйної процедури розслiдування i розгляду справи про iмпiчмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що дiяння, в яких звинувачується Президент України, мiстять ознаки державної зради або iншого злочину.

Стаття 112.

У разi дострокового припинення повноважень Президента України вiдповiдно до статей 108, 109, 110, 111 цiєї Конституцiї виконання обов'язкiв Президента України на перiод до обрання i вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-мiнiстра України. Прем'єр-мiнiстр України в перiод виконання ним обов'язкiв Президента України не може здiйснювати повноваження, передбаченi пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статтi 106 Конституцiї України.

РОЗДIЛ VI
КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ.
IНШI ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Стаття 113.

Кабiнет Мiнiстрiв України є вищим органом у системi органiв виконавчої влади.

Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдальний перед Президентом України та пiдконтрольний i пiдзвiтний Верховнiй Радi України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституцiї України.

Кабiнет Мiнiстрiв України у своїй дiяльностi керується Конституцiєю i законами України, актами Президента України.

Стаття 114.

До складу Кабiнету Мiнiстрiв України входять Прем'єр-мiнiстр України, Перший вiце-прем'єр-мiнiстр, три вiце-прем'єр-мiнiстри, мiнiстри. Прем'єр-мiнiстр України призначається Президентом України за згодою бiльше нiж половини вiд конституцiйного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабiнету Мiнiстрiв України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-мiнiстра України.

Прем'єр-мiнiстр України керує роботою Кабiнету Мiнiстрiв України, спрямовує її на виконання Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України, схваленої Верховною Радою України.

Прем'єр-мiнiстр України входить iз поданням до Президента України про утворення, реорганiзацiю та лiквiдацiю мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади в межах коштiв, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органiв.

Стаття 115.

Кабiнет Мiнiстрiв України складає повноваження перед новообраним Президентом України.

Прем'єр-мiнiстр України, iншi члени Кабiнету Мiнiстрiв України мають право заявити Президентовi України про свою вiдставку.

Вiдставка Прем'єр-мiнiстра України має наслiдком вiдставку всього складу Кабiнету Мiнiстрiв України.

Прийняття Верховною Радою України резолюцiї недовiри Кабiнетовi Мiнiстрiв України має наслiдком вiдставку Кабiнету Мiнiстрiв України.

Кабiнет Мiнiстрiв України, вiдставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабiнету Мiнiстрiв України, але не довше нiж шiстдесят днiв. Прем'єр-мiнiстр України зобов'язаний подати Президентовi України заяву про вiдставку Кабiнету Мiнiстрiв України за рiшенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюцiї недовiри.

Стаття 116.

Кабiнет Мiнiстрiв України:

1) забезпечує державний суверенiтет i економiчну самостiйнiсть України, здiйснення внутрiшньої i зовнiшньої полiтики держави, виконання Конституцiї i законiв України, актiв Президента України;

2) вживає заходiв щодо забезпечення прав i свобод людини i громадянина;

3) забезпечує проведення фiнансової, цiнової, iнвестицiйної та податкової полiтики; полiтики у сферах працi й зайнятостi населення, соцiального захисту, освiти, науки i культури, охорони природи, екологiчної безпеки i природокористування;

4) розробляє i здiйснює загальнодержавнi програми економiчного, науково-технiчного, соцiального i культурного розвитку України;

5) забезпечує рiвнi умови розвитку всiх форм власностi; здiйснює управлiння об'єктами державної власностi вiдповiдно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України i забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховнiй Радi України звiт про його виконання;

7) здiйснює заходи щодо забезпечення обороноздатностi i нацiональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зi злочиннiстю;

8) органiзовує i забезпечує здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, митної справи;

9) спрямовує i координує роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчої влади;

10) виконує iншi функцiї, визначенi Конституцiєю та законами України, актами Президента України.

Стаття 117.

Кабiнет Мiнiстрiв України в межах своєї компетенцiї видає постанови i розпорядження, якi є обов'язковими до виконання.

Акти Кабiнету Мiнiстрiв України пiдписує Прем'єр-мiнiстр України.

Нормативно-правовi акти Кабінету Міністрів України, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади пiдлягають реєстрацiї в порядку, встановленому законом.

Стаття 118.

Виконавчу владу в областях i районах, мiстах Києвi та Севастополi здiйснюють мiсцевi державнi адмiнiстрацiї.

Особливостi здiйснення виконавчої влади у мiстах Києвi та Севастополi визначаються окремими законами України.

Склад мiсцевих державних адмiнiстрацiй формують голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй.

Голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй призначаються на посаду i звiльняються з посади Президентом України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України.

Голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй при здiйсненнi своїх повноважень вiдповiдальнi перед Президентом України i Кабiнетом Мiнiстрiв України, пiдзвiтнi та пiдконтрольнi органам виконавчої влади вищого рiвня.

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї пiдзвiтнi i пiдконтрольнi радам у частинi повноважень, делегованих їм вiдповiдними районними чи обласними радами.

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї пiдзвiтнi i пiдконтрольнi органам виконавчої влади вищого рiвня.

Рiшення голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй, що суперечать Конституцiї та законам України, iншим актам законодавства України, можуть бути вiдповiдно до закону скасованi Президентом України або головою мiсцевої державної адмiнiстрацiї вищого рiвня.

Обласна чи районна рада може висловити недовiру головi вiдповiдної мiсцевої державної адмiнiстрацiї, на пiдставi чого Президент України приймає рiшення i дає обгрунтовану вiдповiдь.

Якщо недовiру головi районної чи обласної державної адмiнiстрацiї висловили двi третини депутатiв вiд складу вiдповiдної ради, Президент України приймає рiшення про вiдставку голови мiсцевої державної адмiнiстрацiї.

Стаття 119.

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї на вiдповiднiй територiї забезпечують:

1) виконання Конституцiї та законiв України, актiв Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, iнших органiв виконавчої влади;

2) законнiсть i правопорядок; додержання прав i свобод громадян;

3) виконання державних i регiональних програм соцiально-економiчного та культурного розвитку, програм охорони довкiлля, а в мiсцях компактного проживання корiнних народiв i нацiональних меншин - також програм їх нацiонально-культурного розвитку;

4) пiдготовку та виконання вiдповiдних обласних i районних бюджетiв;

5) звiт про виконання вiдповiдних бюджетiв та програм;

6) взаємодiю з органами мiсцевого самоврядування;

7) реалiзацiю iнших наданих державою, а також делегованих вiдповiдними радами повноважень.

Стаття 120.

Члени Кабiнету Мiнiстрiв України, керiвники центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади не мають права сумiщати свою службову дiяльнiсть з iншою роботою, крiм викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керiвного органу чи наглядової ради пiдприємства, що має на метi одержання прибутку. Органiзацiя, повноваження i порядок дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України, iнших центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади визначаються Конституцiєю i законами України.

РОЗДIЛ VII
ПРОКУРАТУРА

Стаття 121.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) пiдтримання державного обвинувачення в судi;

2) представництво iнтересiв громадянина або держави в судi у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство;

4) нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Стаття 122.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звiльняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовiру Генеральному прокуроровi України, що має наслiдком його вiдставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять рокiв.

Стаття 123.

Органiзацiя i порядок дiяльностi органiв прокуратури України визначаються законом.

РОЗДIЛ VIII
ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124.

Правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами. Делегування функцiй судiв, а також привласнення цих функцiй iншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдносини, що виникають у державi.

Судочинство здiйснюється Конституцiйним Судом України та судами загальної юрисдикцiї.

Народ безпосередньо бере участь у здiйсненнi правосуддя через народних засiдателiв i присяжних.

Судовi рiшення ухвалюються судами iменем України i є обов'язковими до виконання на всiй територiї України.

Стаття 125.

Система судiв загальної юрисдикцiї в Українi будується за принципами територiальностi i спецiалiзацiї.

Найвищим судовим органом у системi судiв загальної юрисдикцiї є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спецiалiзованих судiв є вiдповiднi вищi суди.

Вiдповiдно до закону дiють апеляцiйнi та мiсцевi суди.

Створення надзвичайних та особливих судiв не допускається.

Стаття 126.

Незалежнiсть i недоторканнiсть суддiв гарантуються Конституцiєю i законами України.

Вплив на суддiв у будь-який спосiб забороняється.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Суддi обiймають посади безстроково, крiм суддiв Конституцiйного Суду України та суддiв, якi призначаються на посаду суддi вперше.

Суддя звiльняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разi:

1) закiнчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шiстдесяти п'яти рокiв;

3) неможливостi виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумiсностi;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвiсно вiдсутнiм або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про вiдставку або про звiльнення з посади за власним бажанням.

Повноваження суддi припиняються у разi його смертi.

Держава забезпечує особисту безпеку суддiв та їхнiх сiмей.

Стаття 127.

Правосуддя здiйснюють професiйнi суддi та, у визначених законом випадках, народнi засiдателi i присяжнi. Професiйнi суддi не можуть належати до полiтичних партiй та профспiлок, брати участь у будь-якiй полiтичнiй дiяльностi, мати представницький мандат, обiймати будь-якi iншi оплачуванi посади, виконувати iншу оплачувану роботу, крiм наукової, викладацької та творчої.

На посаду суддi може бути рекомендований квалiфiкацiйною комiсiєю суддiв громадянин України, не молодший двадцяти п'яти рокiв, який має вищу юридичну освiту i стаж роботи у галузi права не менш як три роки, проживає в Українi не менш як десять рокiв та володiє державною мовою.

Суддями спецiалiзованих судiв можуть бути особи, якi мають фахову пiдготовку з питань юрисдикцiї цих судiв. Цi суддi вiдправляють правосуддя лише у складi колегiй суддiв.

Додатковi вимоги до окремих категорiй суддiв щодо стажу, вiку та їх професiйного рiвня встановлюються законом.

Захист професiйних iнтересiв суддiв здiйснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 128.

Перше призначення на посаду професiйного суддi строком на п'ять рокiв здiйснюється Президентом України. Всi iншi суддi, крiм суддiв Конституцiйного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звiльняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

Стаття 129.

Суддi при здiйсненнi правосуддя незалежнi i пiдкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегiєю суддiв чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законнiсть;

2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

3) забезпечення доведеностi вини;

4) змагальнiсть сторiн та свобода в наданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi;

5) пiдтримання державного обвинувачення в судi прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласнiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

8) забезпечення апеляцiйного та касаційного оскарження рiшення суду, крiм випадкiв, встановлених законом;

9) обов'язковiсть рiшень суду.

Законом можуть бути визначенi також iншi засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцiй.

За неповагу до суду i суддi виннi особи притягаються до юридичної вiдповiдальностi.

Стаття 130.

Держава забезпечує фiнансування та належнi умови для функцiонування судiв i дiяльностi суддiв. У Державному бюджетi України окремо визначаються видатки на утримання судiв.

Для вирiшення питань внутрiшньої дiяльностi судiв дiє суддiвське самоврядування.

Стаття131.

В Українi дiє Вища рада юстицiї, до вiдання якої належить:

1) внесення подання про призначення суддiв на посади або про звiльнення їх з посад;

2) прийняття рiшення стосовно порушення суддями i прокурорами вимог щодо несумiсностi;

3) здiйснення дисциплiнарного провадження стосовно суддiв Верховного Суду України i суддiв вищих спецiалiзованих судiв та розгляд скарг на рiшення про притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi суддiв апеляцiйних та мiсцевих судiв, а також прокурорiв.

Вища рада юстицiї складається з двадцяти членiв. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддiв України, з'їзд адвокатiв України, з'їзд представникiв юридичних вищих навчальних закладiв та наукових установ призначають до Вищої ради юстицiї по три члени, а всеукраїнська конференцiя працiвникiв прокуратури двох членiв Вищої ради юстицiї.

До складу Вищої ради юстицiї входять за посадою Голова Верховного Суду України, Мiнiстр юстицiї України, Генеральний прокурор України.

РОЗДIЛ IX
ТЕРИТОРIАЛЬНИЙ УСТРIЙ УКРАЇНИ

Стаття132.

Територiальний устрiй України грунтується на засадах єдностi та цiлiсностi державної територiї, поєднання централiзацiї i децентралiзацiї у здiйсненнi державної влади, збалансованостi соцiально-економiчного розвитку регiонiв з урахуванням їх iсторичних, економiчних, екологiчних, географiчних i демографiчних особливостей, етнiчних i культурних традицiй.

Стаття133.

Систему адмiнiстративно-територiального устрою України складають: Автономна Республiка Крим, областi, райони, мiста, райони в мiстах, селища i села.

До складу України входять: Автономна Республiка Крим, Вiнницька, Волинська, Днiпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорiзька, Iвано-Франкiвська, Київська, Кiровоградська, Луганська, Львiвська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рiвненська, Сумська, Тернопiльська, Харкiвська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернiвецька, Чернiгiвська областi, мiста Київ та Севастополь.

Мiста Київ та Севастополь мають спецiальний статус, який визначається законами України.

РОЗДIЛ X
АВТОНОМНА РЕСПУБЛIКА КРИМ

Стаття134.

Автономна Республiка Крим є невiд'ємною складовою частиною України i в межах повноважень, визначених Конституцiєю України, вирiшує питання, вiднесенi до її вiдання.

Стаття 135.

Автономна Республiка Крим має Конституцiю Автономної Республiки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республiки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною вiд конституцiйного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правовi акти Верховної Ради Автономної Республiки Крим та рiшення Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим не можуть суперечити Конституцiї i законам України та приймаються вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України, актiв Президента України i Кабiнету Мiнiстрiв України та на їх виконання.

Стаття136.

Представницьким органом Автономної Республiки Крим є Верховна Рада Автономної Республiки Крим.

Верховна Рада Автономної Республiки Крим у межах своїх повноважень приймає рiшення та постанови, якi є обов'язковими до виконання в Автономнiй Республiцi Крим.

Урядом Автономної Республiки Крим є Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим. Голова Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим призначається на посаду та звiльняється з посади Верховною Радою Автономної Республiки Крим за погодженням iз Президентом України.

Повноваження, порядок формування i дiяльностi Верховної Ради Автономної Республiки Крим i Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим визначаються Конституцiєю України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республiки Крим з питань, вiднесених до її компетенцiї.

Правосуддя в Автономнiй Республiцi Крим здiйснюється судами, що належать до єдиної системи судiв України.

Стаття 137.

Автономна Республiка Крим здiйснює нормативне регулювання з питань:

1) сiльського господарства i лiсiв;

2) мелiорацiї i кар'єрiв;

3) громадських робiт, ремесел та промислiв; благодiйництва;

4) мiстобудування i житлового господарства;

5) туризму, готельної справи, ярмаркiв;

6) музеїв, бiблiотек, театрiв, iнших закладiв культури, iсторико-культурних заповiдникiв;

7) транспорту загального користування, автошляхiв, водопроводiв;

8) мисливства, рибальства;

9) санiтарної i лiкарняної служб.

З мотивiв невiдповiдностi нормативно-правових актiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим Конституцiї України та законам України Президент України може зупинити дiю цих нормативно-правових актiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим з одночасним зверненням до Конституцiйного Суду України щодо їх конституцiйностi.

Стаття 138.

До вiдання Автономної Республiки Крим належить:

1) призначення виборiв депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, затвердження складу виборчої комiсiї Автономної Республiки Крим;

2) органiзацiя та проведення мiсцевих референдумiв;

3) управлiння майном, що належить Автономнiй Республiцi Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республiки Крим на основi єдиної податкової i бюджетної полiтики України;

5) розроблення, затвердження та реалiзацiя програм Автономної Республiки Крим з питань соцiально-економiчного та культурного розвитку, рацiонального природокористування, охорони довкiлля вiдповiдно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу мiсцевостей як курортiв; встановлення зон санiтарної охорони курортiв;

7) участь у забезпеченнi прав i свобод громадян, нацiональної злагоди, сприяння охоронi правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функцiонування i розвитку державної та нацiональних мов i культур в Автономнiй Республiцi Крим; охорона i використання пам'яток iсторiї;

9) участь у розробленнi та реалiзацiї державних програм повернення депортованих народiв;

10) iнiцiювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологiчної ситуацiї в Автономнiй Республiцi Крим або в окремих її мiсцевостях.

Законами України Автономнiй Республiцi Крим можуть бути делегованi також iншi повноваження.

Стаття 139.

В Автономнiй Республiцi Крим дiє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України.

РОЗДIЛ XI
МIСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140.

Мiсцеве самоврядування є правом територiальної громади - жителiв села чи добровiльного об'єднання у сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища та мiста - самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення в межах Конституцiї i законiв України.

Особливостi здiйснення мiсцевого самоврядування в мiстах Києвi та Севастополi визначаються окремими законами України.

Мiсцеве самоврядування здiйснюється територiальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так i через органи мiсцевого самоврядування: сiльськi, селищнi, мiськi ради та їх виконавчi органи.

Органами мiсцевого самоврядування, що представляють спiльнi iнтереси територiальних громад сiл, селищ та мiст, є районнi та обласнi ради.

Питання органiзацiї управлiння районами в мiстах належить до компетенцiї мiських рад.

Сiльськi, селищнi, мiськi ради можуть дозволяти за iнiцiативою жителiв створювати будинковi, вуличнi, квартальнi та iншi органи самоорганiзацiї населення i надiляти їх частиною власної компетенцiї, фiнансiв, майна.

Стаття 141.

До складу сiльської, селищної, мiської ради входять депутати, якi обираються жителями села, селища, мiста на основi загального, рiвного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.