Кваліфікація триваючих, продовжуваних і складених злочинів, їхня відмінність від множинності злочинів

Триваючий злочин – це ускладнений одиничний злочин, який починається дією або бездіяльністю особи і триває без­перервно впродовж: певного часу.

Прикладами триваючих зло­чинів є: окремі види незаконного поводження зі зброєю, бойовиими припасами або вибуховими речовинами - ст. 263, ст. 307, ст. 212 та інші.

При триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій.

Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлене різ­ними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Об'­єктивні обставини - це такі події, що не залежать від волі винної особи. До їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину, дії сторонніх осіб, якими припинено вчиню­вання злочину особою (наприклад викрадення у винного ін­шою особою наркотичних засобів). Суб'єктивні обставини - це свідомі дії винної особи, якими вона припиняє злочинну поведінку: позбувається зброї, яку незаконно зберігала, з'яв­лення з повинною до правоохоронних органів та інше.

Тривалість перебування особи в стані неперервного вчинення злочину, тобто тривалість власне злочину, на його кваліфікацію не впливає (злочин кваліфікується як закінчений з моменту вчинення певної дії), проте береться до уваги судом при призначенні покарання.

Продовжуваний злочин - це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що характеризуються єдністю умислу. Кримінальний закон (ч. 2 ст. 32 КК) визначає продовжуваний злочин як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним намі­ром. Таким чином, можна виділити такі ознаки продовжувано­го злочину:

Ø він складається з двох або більше самостійних, тобто відда­лених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;

Ø всі ці діяння об'єднані єдиним наміром.

Початком продовжуваного злочину є вчинення першого з кількох тотожних діянь. Закінченням продовжуваного злочину є вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення, єдиної мети, якої прагнула досягти винна особа.

Слід відрізняти триваючі й продовжувані злочини, основ­ним критерієм для такої диференціації є наявність двох і біль­ше самостійних злочинних діянь, що свідчать про вчинення продовжуваного злочину, а не триваючого, який полягає у безперервному триванні вчинення особою злочину.

Прикладом продовжуваного злочину можна вважати краді­жку, яку винний вчинив в декілька етапів: розібрав верстат і виніс його по частинах з території підприємства. Кожна з дій винного містить всі ознаки крадіжки, але закон розглядає ці дії як один єдиний склад злочину і він кваліфікується за одні­єю, окремою статтею (частиною статті) КК.

Правила кваліфікації продовжуваних злочинів (В. Навроцький):

1) кожний окремий епізод, з яких складається продовжуваний злочин, не підлягає самостійній кваліфікації - оцінюється весь такий злочин в цілому

2) наявність продовжуваного злочину виключає кваліфікацію скоєного як повторності, навіть за умови, що окремі епізоди становлять собою злочини (при відсутності продовжуваного злочину підлягали б окремій кваліфікації);

3) якщо відповідальність диференційована з врахуванням заподіяних наслідків (сума викраденого, розмір хабара, кількість наркотичних засобів тощо), то скоєне кваліфікується за статтею (частиною статті) Особливої частини КК яка передбачає заподіяння відповідної шкоди продовжуваним злочином;

4) якщо продовжуваний злочин не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі винного, то скоєне кваліфікується як замах на злочин, ознакою якого є наслідки (шкода, розміри), що її намагався досягнути винний в результаті вчинення усіх запланованих ним дій;

5) дії співучасників, умислом яких охоплювалося, що вони приймають участь у продовжуваному злочині (спрямованому на заподіяння певних наслідків), кваліфікуються за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідний злочин. Дії співучасників, умислом яких охоплювалася їх участь лише в окремих епізодах продовжуваного злочину, кваліфікуються за статтями (частинами статті) Особливої частини КК, які передбачають злочини, які утворюють відповідний продовжуваний злочин.

Складений злочин – це злочин, який складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють одиничний злочин. Мова йде про об'єднання в один склад кількох злочинних ді­янь, які самі по собі вже є самостійними злочинами. Напри­клад, зґвалтування з застосуванням тілесних ушкоджень квалі­фікується лише за ч, 1 ст. 152 КК і не потребує додаткової кваліфікації за заподіяння тілесних ушкоджень. Основними оз­наками складеного злочину є:

Ø два і більше злочинних діяння;

Ø кожне з цих діянь утворює окремий злочин, містить ознаки самостійного складу злочину.

Складений злочин є одиничним злочином, який охоплюєть­ся ознаками однієї статті (або частини статті) КК.

Кожен одиничний злочин кваліфікується за однією статтею КК, а якщо в статті кілька частин - то за однією з частин статті КК.

В. Навроцький складений злочин відносить до виду ускладнених злочинів. Він пропонує, зокрема, ускладненими вважати такі одиничні злочини:

1) злочини з двома чи більше обов’язковими діяннями;

2) злочини з кількома альтернативними діяннями;

3) злочини з кількома обов’язковими наслідками;.

4) злочини, з кількома альтернативними наслідками;

5) злочини з кількома альтернативними чи обов’язковими іншими ознаками складу;

6) триваючі злочини;

7) продовжувані злочини;

8) злочини, об’єктивна сторона яких містить в собі вчинення іншого правопорушення (дисциплінарного чи адміністративного проступку);

9) складені злочини.