Головним критерієм Міжнародного Банку реконструкції та розвитку (МБРР) при класифікації економіки країни є валовий національний продукт (ВНП) у розрахунку на душу населення

У цьому плані економіки країн характеризуються як:

1) економіки з низьким доходом (580$ і менше): Китай Індія, Ефіопія, Сомалі, Лаос, Пакистан, Шрі-Ланка, Судан (усього 41 країна);

2) економіки з середнім доходом (580 - 6000 $). У цій групі існує поділ на економіки з середніми доходами нижче середнього рівня та економіки з середніми доходами вище середнього рівня. Межа, що їх поділяє, - 2335$. До країн цієї групи, що мають нижчі доходи, належать: Ангола, Болівія, Єгипет, Сенегал, Філіппіни, Марокко, Гондурас, Гватемала Конго, Камерун, Мексика, Аргентина (всього 41 країна). Більш високий дохід мають: Венесуела, Бразилія, Уругвай Іран, Португалія, Південна Корея, Лівія, Ірак (17 країн);

3) країни з високим доходом (більше 6000 $): Саудівське Аравія, Ірландія, Іспанія, Ізраїль, Гонконг, Сінгапур, Нова Зеландія, Австрія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати тощо.

В окрему групу виділяються країни - експортери нафти, де експорт нафти і природного газу з реекспортом становить не менше ніж 50% сукупного експорту товарів і послуг країни. Це - Конго, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Оман, Саудівська Аравія, Тринідад і Тобаго, Об'єднані Арабські Емірати Венесуела, Росія.

Ще одну класифікаційну групу складають країни з середніми доходами, але високою заборгованістю, де чотири ключових показники перевищують критичний рівень:

- заборгованість щодо ВНП (50%);

- заборгованість щодо експорту товарів та інших послуг (275%);

- приріст заборгованості щодо експорту (30%);

- приріст заборгованості за рахунок нарахування відсотків щодо експорту (20%). Це Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Конго, Коста-Рика, Кот Д'івуар, Еквадор, Єгипет, Гондурас, Угорщина, Мексика, Марокко, Нікарагуа, Перу, Філіппіни, Польща, Сенегал, Уругвай, Венесуела - усього 20 країн.

3. Поняття «відкритої економіки»

В умовах дії сильних інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі принципово змінюється положення окремих національних господарств як складових глобального світового господарства. Протягом усієї попередньої історії (до другої половини XX ст.) їх розвиток визначався, переважно, ендогенними (тобто внутрішніми) чинниками. У сучасних умовах національні господарства практично всіх країн світу відчувають значний вплив екзогенних (зовнішніх) факторів.

Національну економіку, інтегровану в світове господарство, що активно й широко реалізує переваги міжнародного розподілу праці, використовує різноманітні форми сучасних світогосподарських зв'язків, називають відкритою економікою. Це така економіка, всі господарюючі суб'єкти якої можуть без обмежень здійснювати зовнішньоекономічні операції.

Критеріями відкритості на макрорівні є:

а) зовнішньоекономічна спеціалізація країни;

б) співставленість пропорцій вітчизняних і світових цін на основні товари;