Громадська організація як форма об’єднання

Тема 1: Громадські дитячі та молодіжні організації як суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Логіка викладення

Громадська організація як форма об’єднання.

Нормативно-правова основа діяльності громадських організацій.

Дитячі та молодіжні організації у соціально-педагогічному просторі.

Класифікація дитячих та молодіжних організацій.

Етапи створення дитячих та молодіжних організацій.

Структурні характеристики громадських організацій.

Варіативність програм і напрями діяльності дитячих і молодіжних організацій.

Актуальні проблеми у сучасному дитячому та молодіжному русі.

-1-

Нині в усіх регіонах нашої держави функціонують різноманітні громадські дитячі та молодіжні організації, які з кожним роком збільшують вплив на виховання та соціальне становлення дітей, підлітків, молоді. Це дає підстави розглядати їх як суб 'єкта соціально-педагогічної діяльності. Будучи окремим соціально-виховним інститутом і потенційно потужним соціалізуючим фактором, громадські дитячі та молодіжні організації є об'єктом соціально-педагогічної науки та практичної діяльності. Зростання їхнього впливу на процес формування підростаючої особистості зумовлює дослідницький інтерес до сутності, ознак та структурних характеристик цього соціального інституту.

Громадська організація як форма об’єднання.

У демократичних державах конституція проголошує свободу спілок та асоціацій громадян, тобто їх право створювати об'єднання, приєднуватись до них або виходити з них. Поняття "об'єднання" охоплює багато форм громадської активності і визначається як добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод. Громадські об'єднання як система вільних соціальних форм життєдіяльності людей є ознакою будь-якого громадянського суспільства.

Громадське об'єднання - об'єднання, створене за ініціативою і на основі вільного волевиявлення громадян, яке не є безпосереднім структурним підрозділом державного закладу, але може функціонувати за його підтримки, у т. ч. матеріально-фінансової, і не має на меті отримання прибутку та розподіл його між членами об'єднання.

Види громадських об’єднань у вітчизняній науці:

1. За рівнем політизованості або за місцем у політичній системі (політичні партії, суспільно-політичні організації, громадські організації);

2. За рівнем комерціалізації (некомерційні і неприбуткові організації, благодійні фонди);

3. За характером організованості (партії, рухи, організації);

4. За місцем у ієрархічній структурі (місцеві, регіональні або загальнодержавні організації; первинні організації або їх об'єднання, асоціації);

5. За напрямами діяльності, сферами інтересів (професійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно-просвітницькі, науково-технічні тощо);

6. За рівнем стабільності (такі, що постійно діють або тимчасові).

Дещо інша типологія громадських об'єднань:

1. За завданнями — політичні, професійні, наукові, творчі та інші організації;

2. За типом членства — лише індивідуальне членство (партія, профспілка), лише колективне членство (асоціації міст і підприємств), змішане членство (наукове товариство) без членства (суспільні рухи) та ін.;

3. За суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи всього суспільства і такі, що дбають переважно про потреби та інтереси своїх членів;

4. За галузями діяльності^[2].

Існує багато інших класифікацій.

Основними формами громадських об'єднань є:

- громадська організація (характеризується спільною діяльністю громадян із метою досягнення соціально значущих цілей з обов'язковим оформленням членства, виборами керівного органу);

- громадський рух (масовий рух із громадсько-корисними цілями, у якому немає членства, але є учасники і керівний орган);

- громадський фонд (створюється для формування майна на основі добровільних внесків та інших законних надходжень і використання цього майна в громадсько-корисних цілях; не передбачає членів та учасників; вищий орган - правління; нагляд здійснює опікунська рада);

- громадський заклад (установа) (створюється для надання конкретного виду послуг; має засновників, учасників і споживачів послуг);

- орган громадської самодіяльності (створюється для спільного розв'язання соціальних проблем усіма зацікавленими громадянами; не має вищих органів управління на виборній основі (народні дружини, товариські суди та ін.)) тощо.

Найпоширенішою формою об'єднань є організації. У загальному розумінні організація (франц. organisation, від середньолат. organizo - надаю стрункого вигляду, влаштовую) є об'єднанням людей, які спільно реалізують програму чи досягають мети та діють за встановленими правилами і процедурами. У сучасній науці, відповідно до різних підходів щодо вивчення теорії організації, поняття "організація" тлумачать як вид кооперації людей; спільність індивідів, які взаємодіють між собою; соціальне об'єднання; соціальну групу; формалізовану структуру. Його можна розглядати у нормативно-правовому, соціологічному, психологічному та соціально-педагогічному аспектах.

В українському законодавстві (нормативно-правовий аспект) вживають термін "громадська організація" на означення об'єднання громадян для здійснення і захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів (Закон України "Про громадські об’єднання", 2013 р.).

Громадська організація –громадське об'єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу його між членами організації.

Згідно з українським законодавством у громадській організації мають діяти принципи добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), а також гласності. Їх членами можуть бути особи, які досягли 14 років. Фіксоване індивідуальне членство в громадських організаціях не обов'язкове; у випадках, передбачених статутом, у їх діяльності можуть брати участь колективні члени.

У соціологічному аспекті організацію розглядають як форму об'єднання людей із метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних стосунків (Соціологія: короткий енциклопедичний словник, К., 1998). Водночас поширене поняття "соціальна організація" як елемент соціальної структури - штучне інституціональне об'єднання, що посідає певне місце в суспільстві і призначене для виконання встановлених функцій (у цьому значенні соціальна організація є соціальним інститутом і розглядається як автономний об'єкт - система відносин, що об'єднує певну кількість індивідів для досягнення визначеної мети) (Социология: энциклопедия, Минск, 2003).

Соціальна психологія (психологічний аспект), досліджуючи міжособистісні стосунки, мотивацію, лідерство, конфлікти в структурі організаційних відносин, тлумачить термін "організація" як диференційоване і взаємно впорядковане об'єднання індивідів і груп, що діють на основі загальних цілей, інтересів і програм (Психология: Словарь, М., 1990).

Сучасна педагогічна наука (соціально-педагогічний аспект) оперує поняттям "виховна організація", розглядаючи її як різновид соціальної організації - спеціально створеної державної або недержавної організації, основним завданням якої є соціальне виховання певних вікових груп населення (А. Мудрик). Саме в контексті цього поняття розглядають найчастіше громадські дитячі та молодіжні організації.

-2-