Теми та години практичних занять

№ з/п	Теми практичних занять	Денна форма	Заочна форма
1.	Тема 1. Сучасна методологія глобалістики
2.	Тема 2. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів		-
3.	Тема 3. Суперечності і дуалізм сучасного етапу глобалізації
4.	Тема 4. Альтерглобалізм: та його форми
5.	Тема 5. Регулятивні механізми глобальної економіки		-
6.	Тема6. Міжнародні стратегії глобалізації
7.	Тема 7. Конкурентна стратегія розвитку України в умовах гглобалізації
Усього годин

4. Зміст самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів полягає у вивченні окремих питань з дисципліни, які не розглядаються під час аудиторних занять. Підсумком самостійної роботи над вивченням дисципліни „Глобальна економіка” є складання поглибленого письмового звіту за двома із наведених питань (розділ 5).

Обсяг звіту про самостійну роботу повинен бути в межах 25-30 сторінок аркушів формату А-4. Звіт оформлюється на стандартному папері формату А-4 (210 х 297). Поля: верхнє, нижнє та ліве — 20 мм, праве — 10 мм. Звіт може бути рукописним або друкованим і виконується українською мовою.

Номери питань для виконання звіту

Остання циф-ра залікової книжки	Передостання цифра залікової книжки
	1,25	2,26	3,27	4,30	5,57	6,58	7,52	8,59	9,54	11,63
	12,64	13,41	14,55	18,58	22,66	23,75	25,89	26,86	29,85	30,91
	31,93	32,41	33,68	35,77	37,100	39,	56,72	49,95	37,63	79,90
	33,88	74,98	89,97	40,81	42,45	43,94	5,69	6,87	7,70	9,84
	12,72	22,72	27,73	24,76	31,39	51,85	56,69	53,96	57,88	66,90
	1,25	2,26	3,27	4,30	5,57	6,58	7,52	8,59	9,54	11,63
	12,64	13,41	14,55	18,58	22,66	23,75	25,89	26,86	29,85	30,91
	31,93	32,41	33,68	35,77	37,100	39,	56,72	49,95	37,63	79,90
	33,88	74,98	89,97	40,81	42,45	43,94	5,69	6,87	7,70	9,84
	12,72	22,72	27,73	24,76	31,39	51,85	56,69	53,96	57,88	66,90

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
денна форма навчання	заочна форма навчання
1.	Тема 1. Часові межі феномену глобалізації
2.	Тема 2. Сучасна методологія глобалістики
3.	Тема 3. Школи і міждисциплінарний статус глобалістики
4.	Тема 4. Становлення глобальної економіки
5.	Тема 5. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів
6.	Тема 6. Суперечності і дуалізм сучасного етапу глобалізації
7.	Тема 7. Парадоксальна природа глобальних трансформацій
8.	Тема 8. Альтерглобалізм: та його форми
9.	Тема 9. Глобальна економіка як прогностична реальність
10.	Тема 10. Регулятивні механізми глобальної економіки
11.	Тема 11. Міжнародні стратегії глобалізації
12.	Тема 12. Конкурентна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
	Разом

Література до завдань модулів самостійної роботи дивіться у списках джерел до лекцій та практичнихзанять

Практичне заняття № 1.Сучасна методологія глобалістики

План

1.1. Глобалізація та її суть.

1.2. Становлення глобалістики – науки про глобалізацію, формування її методологічної бази.

1.3. Базові концепції, які характеризують історичні рамки глобалізації.

Термінологія для перевірки знань: глобалізація, мондіалізм, глобалістика, інтернаціоналізація, регіоналізації.

Питання для поглибленого вивчення

1. У чому полягає суть глобалізації?

2. Які джерела та процеси формують явище глобалізації?

3. В яких формах проявляється глобалізація?

4. Які основні механізми глобалізації?

5. Чим зумовлено виникнення глобалістики як науки?

6. Які напрями наукових досліджень глобалістики?

7. Найважливіші напрями глобалістики, що набули розвитку у СРСР.

8. Формування глобалістики в Україні.

9. Яка існує взаємозалежність між інтернаціоналізацією, регіоналізацією та глобалізацією?

10. Значення глобалістики для формування стратегій розвитку сучасних світогосподарських процесів.

Тести

1. Глобалізація, на думку відомого гарвардського вченого С. Хоффмана, проявляється у трьох формах:

а) економічній, культурній та політичній;

б) екологічній, економічній та військовій;

в) політичній, суспільній та науковій;

г) технологічній, культурній та соціальній.

2. Одними з перших упровадили в науку термін «глобалізація»:

а) В. Леонтьєв, Й. Шуметер;

б) Дж. Маклін, Т. Левітт;

в) О. Орука, Ф. Фукуяма;

г) М. Маліца, Ю. Цимбалюк.

3. У рамках філософсько-методологічного напряму глобалістики досліджуються:

а) філософські засади, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш істотні соціально-політичні та економічні перетворення;

б) співвідношення найважливіших понять: «глобалізація», «глобалістика», глобалізм», «глобальні проблеми»;

в) вплив процесів глобалізації на національні та локальні культури, економіку, політику, ідеологію;

г) усі відповіді є вірними.

4. До основних механізмів економічної глобалізації належать:

а) зростання конкуренції на світових товарних ринках;

б) набуття виробництвом багатонаціонального характеру внаслідок делокалізації виробничих потужностей;

в) посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків;

г) усі відповіді є правильними.

5. Предмет глобалістики формують багатовекторні напрями наукових досліджень, один з яких:

а) природничо-науковий напрям;

б) природничо-технологічний напрям;

в) політико-культурологічний напрям;

г) економіко-прогностичний напрям.

6. Перший етап становлення глобалістики як науки припадає на:

а) 1950-ті роки;

б) 1930-ті роки;

в) 1960-ті роки;

г) 1940-ві роки.

7. Міжнародна організація, яка мала вирішальне значення для формування глобалістики як науки:

а) Паризький клуб;

б) Лондонський клуб;

в) Більдерберзький клуб;

г) Римський клуб.

8. До найбільш видатних вчених, які досліджували проблеми глобалістики у СРСР, належав:

а) Є. Федоров;

б) Д. Боткін;

в) М. Маліца;

г) В. Леонтьєв.

9. Українська школа глобалістики представлена працями вчених:

а) О. Орука, А. Костіна;

б) А. Яншина, Ю. Трусова;

в) Д. Лук’яненка, О. Білоруса;

г) О. Петренка, Ю. Цимбалюка.

10. Ключовою проблемою глобалістики є проблема методологічного характеру щодо визначення історичних меж глобалізації. У зв’язку з цим, виділяють базові концепції:

а) концепція глобалізації як сучасного економічного феномена, концепція протоглобалістів;

б) концепція глобалізації як зміни форм історичного процесу (концепція «архаїчної глобалізації»);

в) концепція глобалізації як деякої позачасової властивості, що притаманна світовому суспільству (концепція Е. Азроянца);

г) усі відповіді є вірними.

Реферати

1. Глобалізація, її вплив на сучасну економіку.

2. Глобалістика, етапи її становлення.

3. Особливості сучасного етапу глобалістики.

4. Базові концепції, які характеризують історичні рамки глобалізації.

Практичне заняття № 2. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів

План

2.1. Основні школи сучасної глобалістики.

2.2. Становлення теоретичної бази глобалістики.

Термінологія для перевірки знань: дихотомічна типологія соціальної організації, конзьюмеризм, віртуалізація,глокалізація.

Питання для поглибленого вивчення:

1. У чому суть дихотомічної типології соціальної організації «локальне / глобальне»?

2. Що означає глобальна інституціоналізація світу?

3. Яким чином проявляється локалізація глобальності?

4. Характеристика теорії світового суспільства ризику У. Бека.

5. Які складові глобального культурного потоку досліджує А.Аппадураї?

6. Особливості трактування терміна «глобалізація» Г. Терборном у його теорії глобальної соціальності.

7. У чому суть дискурсу віртуалізації?

8. Яким чином М. Уотерс здійснює заміщення дихотомії «локальне / глобальне» дихотомією «територіальне / детериторизоване» у своїй праці «Глобалізація» (1995 р.).

Тести

1. До засновників і популяризаторів школи економічної соціології належать:

а) І. Уншліхт, А. Уорден, Г. Бем, В. Гейгер, К. Хейман;

б) Л. Фейєрбах, І. Фарж, Е. Флінн, А. Уоллес, М. Альперт;

в) І. Шумпетер, К. Поланьї, А. Турен, А. Етціоні, М. Вебер;

г) Ж. Дагер, Е. Атже, М. Брейді, Дж. Камерон, У. Фолкнер.

2. Основними науковими положеннями еколого-економічної школи є:

а) поєднання екологіч­них і економічних інтересів у процесах глобального розвитку;

б) зворотна реакція біосфери на процеси глобального розвитку внаслідок того, що глобальна природа є самоорганізованою системою, реакція якої є хоча і непрогнозованою, але неминучою в довгостроковому плані;

в) розвиток глобалістики з позицій загальносоціологічної теорії і методології. Перехід до інформаційного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем;

г) визначеність економічних процесів сукупністю суспільних інститутів внаслідок того, що економіка є тісно пов’яза­ною з іншими сферами суспільного життя.

3. В основі всіх теорій глобалізації покладена:

а) дихотомічна типологія соціальної організації «локальне / глобальне»;

б) типологія соціальної організації «глобальне / регіональне»;

в) типологія соціальної організації «регіональне / локальне»;

г) типологія соціальної організації «національне / інтернаціональне».

4. Перші детально розроблені теоретичні моделі глобалізації були створені у:

а) 1900 – 1910-х рр.;

б) 1920 – 1930-х рр.;

в) 1960 – 1970-х рр.;

г) 1980 – 1990-х рр.

5. Вчений І. Уоллерстайн у своїх працях щодо глобалістики:

а) проводить межу між традиційним типом інтеграції локальних суспільств – імперіями і сучасним типом – капіталістичною світовою економікою, що виникла у XV—XVI ст.;

б) досліджує трансформацію економічної системи не тільки на глобальному, але й на локальному рівнях;

в) розглядає глобалізацію як серію аналогічних, однопорядкових тенденцій у різноманітних інституціональних сферах, що в сукупності являють собою формування глобальної системи взаємозв’язку і взаємозалежності між локальними соціаль­ними процесами;

г) визначає глобалізацію як серію змін, що емпірично фіксуються, різнорідних, але об’єднаних логікою перетворення світу на «єдине місце».

6. Термін «віртуалізація економічної діяльності» стає суттєвим елементом в теоріях глобалізації завдяки вченим:

а) А. Сену, М. Веберу;

б) У. Беку, Р. Робертсону;

в) Й. Шумпетеру, М. Кастельсу;

г) К. Поланьї, Т. Веблену.

7. Поняття транснаціонального соціального простору дозволило вченому У. Беку поєднати під спільною назвою «глобалізація» процеси у сферах:

а) політики, економіки, культури, екології;

б) космобіології, культури, медицини;

в) історії, політики, екології;

г) науки, культури, освіти.

8. М. Уотерс у своїх працях констатує, що менше під вплив глобалізації підпадають:

а) фінансовий ринок і споживання;

б) товарне виробництво і ринок праці;

в) товарне виробництво і фінансовий ринок;

г) ринок праці і споживання.

9. За теорією А. Аппадураї, у процесі глобалізації формується «глобальний культурний потік», який складається із:

а) етнопростору, технопростору;

б) фінансового простору;

в) медіа-простору, ідео-простору;

г) усі відповіді є вірними.

10. Першим вченим, який почав оперувати розбіжністю реального та віртуального у процесі дослідження глобальних проблем був:

а) Л. Склер;

б) Ж. Бодрійяр;

в) Е. Гідденс;

г) Г. Тернборн.

Реферати

1. Школи сучасної глобалістики.

2. Дихотомічна типологія «локальне / глобальне» у теоріях глобалістики.

3. Трактування терміна «глобалізація» у дослідженнях вчених-глобалістів.

4. Дискурс віртуалізації у глобалістиці.

Практичне заняття № 3. Суперечності і дуалізм сучасного етапу глобалізації

1. Соціально-політичні групи, які представляють критичні зауваження щодо процесів глобальних трансформацій

2. Сутність базових критичних зауважень процесу глобалізації

Термінологія для перевірки знань: комунітаристи, культурні традиціоналісти, Вашингтонський консенсус, вестернізація.

Питання для поглибленого вивчення

1. У чому виражається відмінність критики глобалізації з правого і лівого політичного флангу?

2. Яка особливість критики глобальних процесів комунітаристами?

3. Яким чином критикують глобалізацію представники профспілок та культурні традиціоналісти?

4. Яка суть першого напряму критики глобалізації стосовно специфічного інтегрування сучасного світу?

5. Аргументація критики моделі Вашингтонського консенсусу.

6. Зміст третього напряму критики глобалізації щодо її впливу на поляризацію розвитку країн світу.

7. Критика глобальної тенденції формування відкритих національних економік.

8. Критика глобалізації як противника національної економіки США.

9. Проблема співвідношення глобалізації і вестернізації, критичний погляд на неї.

10. Які перспективи економічного розвитку західних і незахідних країн світу в умовах глобалізації?

Тести:

1. Найбільш відомими та послідовними критиками глобалізації є американські економісти:

а) Р. Норгаард, Р. Андерхілл, М. Грановетер;

б) Д. Барбер, П. Бьюкенен, Дж. Голдсміт;

в)М. Хардт, Т. Негрі, А. Аппадураї;

г) Р. Робертсон, У. Бек, М. Уотерс.

2. Критики глобалізації з лівого політичного флангу принципово виступають проти:

а) експлуататорської сутності приватного капіталу;

б) послаблення корпоративної влади у світі;

в) зменшенні втручання держави в економіку;

г) зниження субсидій підприємствам, що створюються.

3. Критики глобалізації з правого політичного флангу (передусім у США) все більше відчувають загрозу втрати:

а) впливу на економіку різних країн світу;

б) національного суверенітету;

в) джерел сировинних та енергетичних ресурсів;

г) висококваліфікованих фахівців.

4. Комунітаристи вбачають у глобалізації антитезу:

а) невеликим сусідським спільнотам;

б) транснаціональним корпораціям;

в) міжнародним економічним організаціям;

г) регіональним економічним угрупованням.

5. Критика глобалізації з боку професійних союзів та культурних традиціоналістів базується на:

а) феномені створення багатокультурного середовища;

б) на тому факті, що процеси глобалізації абсолютно ігнорують соціально-політичний лад окремої країни заради досягнення цілей гіпотетичної загальної стабільності;

в) бажанні населення будь-якої країни адаптуватися до сучасного економічного середовища;

г) на передбачуваності загроз економіці кожної країни з боку загального економічного простору.

6. До представників першого базового критичного напряму процесів глобалізації, які виходять з того, що глобалізація досить специфічно інтегрує світ і що стратифікація світової спільноти матиме нові виміри, відносяться:

а) Р. Кеохане, Дж. Най, Дж. Грей;

б) Д. Боткін, О. Білорус, В. Рокочі;

в) Й. Шумпетер, Л. Фейербах, У. Фолкнер;

г) А. Сена, М. Вебер, М. Кастельс.

7. Сутність другого базового критичного напряму глобалізації ґрунтується на тому, що:

а) країни, що відповідають вимогам Вашингтонського консенсусу, вважаються країнами, які розвиваються;

б) ідея вільноринкової економічної самостабілізації, яка автоматично досягається, є єдиною правильною;

в) наслідком реалізації програми Вашингтонського консенсусу могло бути гальмування розвитку нових індустріальних країн;

г) реалізація програми Вашингтонського консенсусу ставила за мету десоціалізації країн світової периферії;

8. Третім базовим напрямом у ході критичного осмислення глобалізації виділяють теорію П. Хірста та У. Томпсона, котрі вважають глобалізацію міфом з метою приховування конфронтації сил трьох регіональних блоків:

а) Північної Америки, Західної Європи та Центральної Азії;

б) Північної Америки, Європи та Східної Азії;

в) Східної Азії, Центральної Європи, Південної Америки;

г) Південної Америки, Європи, Африки.

9. Четвертий базовий критичний напрям процесу глобалізації економіки порушує проблему відкритості економіки, яка розглядається у працях:

а) М. Месаревича, Є. Пестеля;

б) П. Капіци, Є. Федорова;

в) Р. Гілпіна, Дж. Айкенберрі;

г) А. Панаріна, Н. Моєсеєва.

10. П’ятий базовий критичний напрям процесу глобалізації економіки, представлений Я. Бхагваті, П. Крюгманом та Дж. Стігліцем, акцентує увагу на тому, що найбільш доцільним є побудова системи вільного ринку для:

а) товарів;

б) послуг;

в) капіталів;

г) усі відповіді є вірними.

11. Шостий базовий критичний напрям процесу глобалізації економіки займають американські ізоляціоністи на чолі із П. Бьюкененом, котрі сприймають глобалізацію як:

а) відкриття кордонів США перед емігрантами з найбідніших країн світу;

б) експорт технологічних і енергетичних ресурсів;

в) виїзд за кордон найбільш кваліфікованих фахівців, учених;

г) систему допуску на американський ринок демпінгових товарів із країн з дешевою робочою силою, що послаблює міжнародні позиції США.

12. Сьомий базовий критичний напрям процесу глобалізації економіки розглядає проблему:

а) сутності процесу модернізації світового розвитку;

б) співвідношення розвитку технологій і вирішення проблем екології виробництва;

в) взаємозв’язку демографічних і екологічних проблем;

г) зменшення розриву економічного розвитку різних країн світу.

Реферати

1. Основні критичні зауваження процесу глобалізації.

2. Соціальні і політичні групи, які представляють критичні зауваження щодо глобальних трансформацій.

3. Значення критики процесів глобальних трансформацій представниками різних соціально-політичних груп для розвитку глобальної економіки.

Практичне заняття № 4. Альтерглобалізм: та його форми

Сутність альтерглобалізму, його значення для розвитку глобалізації.

Програми альтерглобалізму.

Термінологія для перевірки знань: альтерглобалізм, антиглобалізм, альтерглобальний рух, рух за глобальну справедливість, антиглобалісти, партіціпативна демократія.

Питання для поглибленого вивчення

1. Причини формування глобалізму.

2. У чому суть альтеглобалізму як ідеї?

3. Хто є суб’єктами альтеглобалізму?

4. Завдяки яким чинникам альтеглобалізм можна вважати новим типом базової демократії?

5. Які цілі і завдання альтерглобалізму?

6. Основні види діяльності антиглобального руху.

7. У чому суть демократичних вимог антиглобалістів?

8. Які принципи і правила альтерглобального руху?

9. Відмінності між трансформістським і руйнівним напрямами антиглобалізму.

10. У чому сила і слабкість альтерглобалізму?

Тести

1. Альтерглобалізм є новим типом базової демократії, який ґрунтується на засадах:

а) соціального партнерства, соціального захисту та інституті соціальної держави та реальних демократичних цінностях;

б) поєднання принципів демократії з тоталітаризмом;

в) соціального партнерства та авторитаризму;

г) християнської моралі.

2. Загальними цілями альтерглобалізму є:

а) висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глобального управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою;

б) висунення концепції побудови світової системи, яка б у цілому співпадала із глобалізмом і доповнювала його симбіозом усіх відомих за історію людства релігійних вчень;

в) висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глобального управління, а керуються у власних діях особистою думкою;

г) кожна з вищенаведених цілей відповідає інтересам альтерглобалізму.

3. У відповідь на пануюче у світі матеріалістичне відношення антиглобалісти пропонують гасла:

а) скасування боргів країнам, що розвиваються; демократичний контроль над фінансовими ринками та їх інститутами;

б) рівноправ’я між чоловіками і жінками; заборона на примусову дитячу працю;

в) надання права на працю і гідну заробітну плату; захист прав етнічних меншин;

г) усі відповіді є вірними.

4. Програма антиглобалістів передбачає розвиток двох взаємопов’язаних напрямів:

а) трансформістського і руйнівного;

б) трансформістського і неоліберального;

в) неокейнсіанського і руйнівного;

г) неокейнсіанського і марксистського.

5. Головною ідеєю антиглобаліста Дж. Холлоуея є:

а) удосконалити світовий порядок за допомогою діяльності єдиного міжнародного уряду;

б) змінити світ, не беручи державної влади;

в) покращити ефективність глобальної економіки, здійснюючи контроль над нею за допомогою всесвітнього об’єднання ТНК;

г) підвищити рівень добробуту населення окремих регіонів світу за допомогою здійснення контролю за виробництвом і розподілом суспільних благ регіональних економічних угруповань.

6. Характерними виразниками ідеології альтерглобалізму є:

а) різноманітні антиглобальні рухи й організації;

б) світовий рух за збереження навколишнього середовища;

в) міжнародний гендерний рух;

г) багатокультурне середовище, що формується зараз у світовому просторі.

7.Трансформістський напрямантиглобального руху очолюється:

а) ОЕСР;

б) МФСР;

в) ММО;

г) АТТАК.

8. Альтерглобальний рух за своєю сутністю – це:

а) рух за модернізовану глобалізацію;

б) рух за технократичну глобалізацію,

в) рух за альтернативну глобалізацію;

г) рух за екологічну глобалізацію.

9. До системи альтерглобалізму відносяться:

а) університетські рухи;

б) жіночі організації;

в) селянські та фермерські рухи;

г) усі відповіді є вірними.

10. У теорії «Імперії» європейських теоретиків соціальних рухів М. Хардта та Т. Негрі стверджується, що на сьогодні:

а) протистояння національних імперіалістичних держав посилюється;

б) розповсюдження демократичних ідей в усьому світі послаблюють протистояння національних імперіалістичних держав;

в) новий глобальний капітал за допомогою власного інституційного механізму (ООН, ВМФ, Світового банку, Великої вісімки) створює новий глобальний імперський суверенітет;

г) країни Третього світу створюють нову імперію.

Реферати

1. Феномен альтерглобалізму.

2. Основні напрями альтерглобалізму.

3. Місце альтерглобалізму у сучасній глобалістиці.

4. Вплив антиглобалізму на процеси глобалізації.

Практичне заняття № 5. Регулятивні механізми глобальної економіки

План

Трансформація регулюючої ролі держави в економіці за умов глобалізації.

Вплив метакорпорацій на розвиток сучасної світової економіки.

Міжнародні організації в системі регулювання глобальної економіки.

Термінологія для перевірки знань: метакорпорації, регіональні угруповання, країна-спевдоімперія.

Питання для поглибленого вивчення

1. Чому трансформувалася регулююча роль держави в економіці в умовах глобалізації?

2. Які механізми регулювання застосовує держава у сучасних умовах?

3. Особливості регулювання економіки у «країнах-системах».

4. Специфіка регулювання економічних процесів у «державах-регіонах».

5. Можливості впливу на економічні процеси метакорпорації.

6. Проблеми регулювання економічних інтересів метакорпорацій і держав.

7. Як реалізують міжнародні економічні організації свій потенціал у площині регулювання світової економіки?

8. Як ООН здійснює свої регулюючі функції світовою економікою?

9. Організації регіональних угруповань, їх вплив на регулювання міжнародною економікою.

10. Які регулюючі механізми світовою економікою є найбільш ефективними?

Тести

1. В умовах глобалізації регулююча роль держави в економіці:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) залишається без змін;

г) усі відповіді є вірними.

2. До складу регіонального угруповання АТЕС входить:

а) Японія;

б) Болгарія;

в) Чілі;

г) Алжир.

3. Єдина організація, яка на сьогодні регулює міжнародні відносини в їх широкому спектрі, – це:

а) МВФ;

б) ООН;

в) СОТ;

г) МБРР.

4. Вихідною теоретичною базою аналізу діяльності метакорпорації є теоретичні розробки:

а) Е. Азроянца, Ф. Черні;

б) М. Вебера, Л. Брауна;

в) А. Етціоні, Р. Андерхілла;

г) Р. Коуза та О. Уільямсона.

5. Питання регулювання економіки в умовах глобалізації пов’язане із проблемою економічної влади, що стає однією з центральних в економічній теорії. Метакорпорації концентрують різні ресурси економічної влади, в тому числі:

а) організаційну владу менеджменту у кожній з компаній, що входять до складу метакорпорацій;

б) владу метакорпорації на ринку;

в) владу метакорпорації в економічній та суспільній системі в цілому;

г) усі відповіді є вірними.

6. До вчених, які займалися розробленням теорії економічної влади відносяться:

а) Дж. К. Гелбрейт, Р. Мюллер;

б) Д. Гвішіані, М. Моісеєв;

в) Т. Веблен, П. Еткінс;

г) Т. Скопол, К. Поланьї.

7. Метакорпорації характеризуються досить широким спектром діяльності, завдяки чому принципово впливають на перебіг економічних процесів:

а) здійснення реальної економічної влади в країні;

б) зовнішньоекономічне представництво країни базування;

в) утворення суспільного продукту і сприяння розподілу національного доходу;

г) усі відповіді є вірними.

8. Одним із провідних теоретиків нового підходу у державному управлінні є:

а) Р. Родс;

б) Й. Шумпетер;

в) М. Кстельс;

г) Р. Робертсон.

9. Найбільші макрорегіони у сучасному світі – це:

а) Європа, з ядром у вигляді Європейського Союзу;

б) Східна Азія, з центром у Китаї;

в) Північна Америка, з базою у США;

г) усі відповіді є вірними.

10. До складу організації регіонального угруповання НАФТА входить:

а) США;

б) Австралія;

в) Франція;

г) Греція.

Реферати

1. Проблема регулювання сучасною світовою економікою.

2. Державні механізми регулювання економіки в умовах глобалізації.

3. Вплив метакорпорацій на процес економічного розвитку світу.

4. Міжнародні організації у системі регулювання світовою економікою.

Практичне заняття № 6. Міжнародні стратегії глобалізації

План

Сутність стратегії, її формування.

Стратегії глобального розвитку світу.

Термінологія для перевірки знань: стратегія, теллурократія, талассократія, уніполярна система; бі- чи триполярна система; поліполярна система.

Питання для поглибленого вивчення

2. Зміст поняття «стратегія».

3. У чому суть міжнародних стратегій економічного розвитку?

4. Яким чином формується стратегія економічного розвитку?

5. За якими показниками теллурократія відрізняється від талассократії?

6. Які особливості розробки стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації?

7. У чому особливість уніполярної системи побудови світу?

8. Які переваги бі / триполярного устрою світу?

9. Глобальне громадянське суспільство: його потенціал для розвитку економічних відносин.

10. Що є ключовим моментом у концепції країни-системи?

11. Яка країна має найбільш конкурентоспроможну стратегію економічного розвитку у сучасному світі?

Тести

1. Формування сучасних характеристик глобалізму як ідеології відбулося в результаті перемоги прибічників геополітичної стратегії:

а) талассократії над теллурократією;

б) демократії над талассократією;

в) тоталітаризму над теллурократією;

г) тоталітаризму над демократією.

2. Теллурократія – це геополітична стратегія, яка на цивілізаційному рівні знаходить вираз у консервативній державно-політичній моделі, в її жорстких юридичних нормах, твердості етичних і соціальних традицій і яка на сьогодні використовується:

а) Росією та Китаєм;

б) Кубою та Північною Кореєю;

в) Мексикою та Канадою;

г) Бразилією та Індією.

3. Талассократія – це геополітична стратегія, пріоритетами якої є індивідуалізм, розмитість юридичних і етичних норм, технологічний розвиток, легкі зміни зовнішніх культурних ознак за умов збереження внутрішньої ідентичності загальної установки і яка найбільш поширена у:

а) Східній Європі та Південній Америці;

б) Центральній Європі та Близькому Сході;

в) Північній Америці та Західній Європі;

г) Північній Африці та Австралії.

4. Геополітична стратегія талассократії відрізняється від іншої стратегії (теллурократії):

а) твердими етичними і соціальними традиціями;

б) схильністю до технологічного розвитку;

в) застосуванням жорстких юридичних норм;

г) колективізмом і ієрархічністю.

5. Г. Мінцберг, Б. Альстренд і Дж. Лемпел наголошують на таких атрибутах економічної стратегії як:

а) стратегія є план, орієнтир, напрям розвитку;

б) стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дії організації або теорії бізнесу;

в) стратегія – це засіб, маневр, за допомогою якого можна перемогти конкурентів

г) усі відповіді є вірними.

6. Узявши за ознаку класифікації кількість полюсів влади, що координують світогосподарські процеси, інституційний устрій можна представити як:

а) уніполярну систему;

б) бі- чи триполярну систему;

в) поліполярну систему;

г) усі відповіді є вірними.

7. Уніполярну систему інституційного устрою світу розглядає концепція:

а) регіонального інтеграційного утворення;

б) міжнародного об’єднання корпорацій;

в) монополістичної диктатури;

г) країни-гегемона.

8. Теорія бі- чи триполярної системи включає до свого складу такий основний напрям інституційного забезпечення глобальних трансформацій:

а) об’єднання регіонів світу з найбільш розвинутою економікою;

б) коаліції держав;

в) систему кластерів провідних галузей економіки;

г) союз найбільш впливових економічних організацій світу.

9. Теорія поліполярного світу передбачає:

а) спільність інтересів у вирішенні глобальних проблем;

б) уніфікацію інтересів окремих країн і народів у межах світового простору;

в) об’єднання інтересів регіонів світу з найбільш розвинутою економікою;

г) автономність поглядів у веденні бізнесу різних країн і регіонів світу.

10. Складовими стратегії економічного розвитку є:

а) стратегічна політика;

б) механізм реалізації стратегічної мети;

в) пріоритетні цілі;

г) усі відповіді є вірними.

Реферати

1. Значення стратегічного планування для ефективного функціонування економіки.

2. Проблема стратегій розвитку у глобалістиці.

3. Особливості стратегії талассократії в сучасному світі.

4. Варіанти стратегій глобального розвитку світу.

Практичне заняття № 7. Конкурентна стратегія розвитку України в умовах гглобалізації

План

Стратегія інтеграції України у міжнародний економічний простір.

Метолологічні засади геоекономічного аналізу і прогнозування, необхідні для формування стратегії подальшого розвитку України в умовах глобалізації.

Термінологія для перевірки знань: інтеграція у геоекономічний простір, європейська політика сусідства, моделювання на геоекономічному і національному атласах.

Питання для поглибленого вивчення

1. У чому суть стратегії незалежної України?

2. Який основний напрям зовнішньоекономічної політики сучасної України?

3. Яке значення для розвитку національної економіки має вступ України до СОТ?

4. У яких документах висвітлювалася зовнішньоекономічна політика сучасної України?

5. Особливості економічних відносин України із країнами бувшого СРСР.

6. Специфіка економічних відносин України з Російською Федерацією.

7. Перспективи участі України у СНД.

8. Для чого необхідний геоекономічний аналіз та прогнозування в процесі створення стратегії економічного розвитку країни?

9. Яка мета моделювання на геоекономічному атласі світу та його національній частині різних ситуаційних комбінацій організації економічного процесу?

10. Які потенційні можливості України у геоекономічному просторі?

Тести

1. Стратегічною метою сучасної України є вступ до:

а) ЄС;

б) НАФТА;

в) АТЕС;

г) АСЕАН.

2. До важливих методологічних кроків у процесі аналізу, прогнозування можливих варіантів інтегрування України у геоекономічний простір відносяться:

а) визначення відношення економічного комплексу України до сучасних цивілізаційних моделей розвитку;

б) фіксування геоекономічного становища України;

в) розроблення характеристики стратегічних тенденцій України у глобальній економіці;

г) усі відповіді є вірними.

3. Одним з перших методологічних кроків у здійсненні економічного аналізу, прогнозування та оперування України у геоекономічному просторі є:

а) визначення глибини задіяння геоекономічних атрибутів в процес оперування національної економіки у глобальному просторі;

б) аналіз нормативно-правового забезпечення системи геоекономічного оперування;

в) моделювання на геоекономічному атласі світу та його національній частині різноманітних ситуаційних комбінацій;

г) визначення ступеню готовності національної військової компоненти захищати національні економічні інтереси.

4. Фіксування геоекономічного становища України передбачає визначення, чи є вона:

а) країною-системою; країною, що орієнтується на зовнішні ареали та очолює інтернаціоналізовані відтворювальні ядра;

б) країною, що делегує власні комплекси та господарських суб’єктів як ланки глобальних відтворювальних ланцюжків;

в) країною, що не бере участі у глобальних відтворювальних зв’язках;

г) усі відповіді є вірними.

5. Ступінь готовності зовнішньоекономічної системи України до відстоювання геоекономічних національних інтересів визначається внаслідок:

а) визначення формаційних координат національного економічного розвитку (соціально-економічний лад, його форми, типи тощо);

б) нанесення на геоекономічних атлас світу визначених національних інтересів, геоекономічних тенденцій, зон впливу;

в) участі України у економічних, політичних та інших міжнародних об’єднаннях та організаціях;

г) визначення відношення України (її національного економічного комплексу чи господарського суб’єкта) до сучасних цивілізаційних моделей розвитку.

6. Моделювання Україною на геоекономічному атласі світу та його національній частині різноманітних ситуаційних комбінацій має метою:

а) визначення розбіжності та особливості застосування тих чи інших геоекономічних атрибутів відповідно до специфіки України;

б) моніторинг фінансових потоків, міграції інтелектуальної і робочої сили;

в) вирішення питання про готовність військових сил України захищати її геоекономічні інтереси;

г) визначення глибини оперування України на геоекономічному атласі чи його національній частині.

7. Дослідження факторів, здатних забезпечити реалізацію геоекономічних стратегічних цілей України передбачає:

а) визначення типу (моделі) системи національних геоекономічних інститутів;

б) участь у військово-політичних міжнародних організаціях;

в) виявлення глибини задіяння в Україні геоекономічних атрибутів;

г) усі відповіді є вірними.

8. Ступінь готовності зовнішньоекономічної системи України до відстоювання своїх геоекономічних інтересів визначається:

а) виявленням вектору національних стратегічних тенденцій у глобальній економіці;

б) участю України у альянсах, союзах, пулах, представництвах різних країн світу;

в) переглядом максимально можливої кількості карт геоекономічного атласу і визначення на них зон економічного впливу України;

г) усі відповіді є вірними.

9. До типів (моделей) системи національних геоекономічних інститутів, здатних забезпечити виконання геоекономічних стратегій України належать:

а) еколого-промислова, геоекономічна;

б) торговельна, технологічна;

в) геоекономічна (відтворювальна), постачальницько-збутова;

г) соціально-економічна.

10. Важливим кроком інтегрування України до геоекономічного простору став її вступ до міжнародної організації:

а) СОТ;

б) ФАО;

в) ЕКАК;

г) ЄВРОКОНТРОЛ.

Реферати

1. Стратегія економічного розвитку України.

2. Інтеграція України до глобального економічного простору.

3. Зовніньоекономічні відносини України та Європейського Союзу.

4. Діяльності України у міжнародних економічних організацій.

5. ТЕМАТИКА ДЛЯ НАПИСАННЯ ЗВІТУ З САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ «ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

1. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції.

2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.

3. Сучасні інтеграційні угруповання країн.

4. Економічні наслідки інтеграції країн.

5. Сучасні особливості розвитку країн з перехідною економікою в системі світового господарства.

6. Загальна характеристика «нових індустріальних країн».

7. Податкова система Європейського Союзу.

8. Структурні зміни у системах оподаткування Європейського Союзу.

9. Особливості функціонування Європейського парламенту.

10. Основні задачі створення Європейської комісії.

11. Банківська діяльність Європейського Союзу.

12. Формування системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

13. Чорноморське економічне співробітництво.

14. Перспективи зв’язків “Схід-Захід” у ХХІ сторіччі.

15. Україно-індійське співробітництво.

16. ЦАР на етапі економічної трансформації.

17. Сучасні інтеграційні процеси.........(назва країни).

18. Глобальна економічна система та її вплив на Україну.

19. Стандартизація в діяльності українських підприємств.

20. Сертифікація товару вітчизняних виробників.

21. Вплив органів ООН на економічне становище в Україні.

22. Сутність функціонування відкритої і закритої економік.

23. Особливості здійснення міжнародної торгівлі.

24. Поняття платіжного балансу.

25. Роль торговельного балансу в міжнародному аспекті.

26. Напрямки розвитку транснаціоналізації.

27. ТНК як різновид міжнародної компанії.

28. Інтеграційні процеси розвинених країн.

29. Статус держав в умовах глобалізації.

30. Проблеми відкритості економіки в глобалізованому середовищі.

31. Часові параметри та горизонти глобалізації.

32. Становлення глобалізаційних регулятивних інститутів.

33. Наслідки розширення ЄС та проблеми геоекономічного статусу України.

34. Євроінтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.

35. Ідеологічне підґрунтя сучасних глобалізацій них концепцій.

36. Цивілізаційні виміри глобалізації.

37. Світові фінансові кризи.

38. Економічні кризи в умовах глобалізації.

39. Перспективи розвитку ЧЕС, ГУАМ.

40. Стратегія МВФ в Україні.

41. Передумови виникнення антиглобалістських рухів.

42. Інтеграційний потенціал країн.

43. Загальна характеристика глобалізованих ринків.

44. Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.

45. Сутність ІНКОТЕРМС в сучасних умовах.

46. Глобалізація та безпека економічного розвитку.

47. Сутність світового господарства, закритої та відкритої економік.

48. Глобалізація: етапи розвитку та ознаки.

49. Форми інтернаціоналізації відтворювальних процесів.

50. Економічна інтеграція: ознаки та тенденції розвитку.

51. Великий Шовковий Шлях – початок світової торгівлі.

52. Сутність трансєвразійської програми.

53. Центрально-азіатський регіон на етапі економічної трансформації.

54. Статус держав в умовах глобалізації.

55. Ідеологічне підґрунтя сучасних глобалізацій них концепцій.

56. Форми інтеграційних процесів.

57. WTO та нові правила світової торгівлі.

58. Фінансово-економічні кризи в умовах глобалізації.

59. Європейський Союз як інтеграційне угрупування.

60. Становлення глобалізаційних регулятивних інститутів.

61. Євроінтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.

62. Часові параметри та горизонти глобалізації.

63. Економічна інтеграція – NAFTA.

64. Сутність Латиноамериканської інтеграції.

65. Трансформаційні процеси в Азії.

66. Азіатська модель розвитку

67. Наслідки розширення ЄС та проблеми геоекономічного статусу України.

68. Економічна інтеграція Індії.

69. Трансформація на Африканському континенті.

70. Розвиток глобалізації та регіоналізації у рамках „Північ-Південь”.

71. Мета та умови функціонування Чорноморського економічного співробітництва.

72. Регіональне співробітництво Туреччини.

73. Лібералізація економіки Ізраїлю.

74. Інтеграція України в Європейський Союз.

75. Україна у Великому шовковому Шляху.

76. Взаємовідносини України та Азії.

77. Специфіка турецько-української торгівлі.

78. Українсько-індійське співтовариство.

79. Трансформація та розширення НАТО.

80. Сутність глобальної економічної системи.

81. «Keiretsus»та головні причини їх утворення.

82. Економічна сутність стандартизації.Сфера діяльності Міжнародної організації стандартизації.

83. Сутність стандартів ІSО.

84. Сертифікація в міжнародній торгівлі.

85. Створення та використання «Універсального товарного коду».

86. Умови функціонування Державного комітету України із стандартизації, метрології і сертифікації.

87. Загальна характеристика глобалізованих ринків

88. Фактори, на базі яких розраховується індекс економічної свободи.

89. Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.

90. Види організацій у міжнародній економіці.

91. Сутність глобальних стратегічних альянсів.

92. Кластери та умови їх створення.

93. Створення та принципи функціонування ООН.

94. Глобалізація та безпека економічного розвитку.

95. Мета створення та сутність діяльності ЮНЕСКО.

96. Створення та механізм функціонування ЮНКТАД,

97. Головні органи, цілі та умови функціонування ЮНІДО.

98. Проблема стратегій розвитку у глобалістиці.

99. Особливості стратегії талассократії в сучасному світі.

100. Варіанти стратегій глобального розвитку світу.

ГЛОСАРІЙ

Альтерглобалізм (від слова альтернативний (інший); альтернатива глобалізму) – це ідеологія і рухи, що її представляють і знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобальних трансформацій. Суть альтерглобалізму – це відтворення образу глобалізації її противниками і порівняння його з тим образом, який пропонується сучасною глобалістикою.

Глобалізація (від англ. global – всезагальний) – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб’єктів. Синонімом терміна «глобалізм» виступає французька його версія – мондіалізм.

Глобальна інституціоналізація світу – це організація локальних соціальних взаємодій під безпосереднім (минаючи державні кордони) впливом макроструктур світового порядку і виражається у експансії капіталізму, західного імперіалізму, розвитку глобальної системи мас-медіа.

Геоекономічний атлас – це господарча карта світу, яка містить проекцію ареалів національних економік та ареалів транснаціональних економічних анклавів, що взаємодіють у світовому економічному просторі; інтерпретацію глобального простору у формі, зручній для стратегічного оперування, прийняття стратегічних рішень; розподіл глобального простору на окремі сегменти; поля (простори) для отримання світового доходу.

Дихотомія «локальне / глобальне» – це базова дихотомія глобалістики, що фіксує «розрив» між минулими і новими просторовими характеристиками соціальних процесів, моделює зміни, які відбувалися у першій половині ХХ ст. і визначалися подіями і тенденціями цього періоду. Але у теоріях глобалізації ця дихотомічна різниця використовується для утворення теоретичних моделей змін у будь-яких інших історичних та географічних межах.

Інтернаціоналізовані відтворювальні ядра. Становлення єдиного геоекономічного простору, в основу якого покладено організаційно-технологічне зближення національних структур, зумовлюється необхідністю забезпечення безперервності нормального функціонування в межах інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (ІВЯ).Вони розпадаються на дві складові: інтернаціоналізована частка сфери виробництва та інтернаціоналізована частка сфери обігу (або обміну капіталів, фінансів, товарів тощо.

Конзьюмеризм трактується як ідеологізована економічна практика або комерціалізована ідеологічна практика.

Континенталізм – це європейська лінія геополітики, спрямована на відстоювання інтересів країн європейського регіону у сучасному світі.

Локалізація глобальності – це тенденцію становлення глобального не «згори», а «знизу», тобто через локальне: через перетворення взаємодій з представниками інших держав і культур до повсякденної практики.

Мегасоціум розуміється як соціальна цілісність світу, а глобалізація – як просування до більш зв’язаної й організованої цілісності шляхом поглиблення взаємозалежності всієї множини її елементів. Цілісність передбачає ту чи іншу форму і ступінь організації. Однією з таких якостей є характерне для сучасного етапу складення структури Мегасоціуму, що набуває виразу в переході від двокомпонентного зв’язку (держава – держава) до багатокомпонентного зв’язку (держава – транснаціональні корпорації – між­народні неурядові організації), і поява на цій основі поряд з міжнародними відносинами внутрішньоглобальних відносин.

Метакорпорація – це об’єднання кількох економічних агентів (юридичних осіб, а також організацій, що не є юридичними особами), які задовольняють наступні вимоги: 1) хоча б певна частка економічних агентів є комерційними організаціями, що оперують з метою одержання прибутку; 2) між агентами існують стійкі взаємозв’язки, більш жорсткі, ніж ринкові: це означає, що в деяких істотних аспектах все об’єднання виступає як єдине ціле; 3) існує стратегічний центр прийняття рішень, який може бути як юридичною особою, так і групою фізичних осіб – власників і вищих менеджерів, цей центр дістає назву центрального елемента.

Національний економічний атлас є вираженням геоекономічного атласу на локальному рівні, що формується окремою країною.

Парадокс (від грецького paradoxos – несподіваний, дивний) наукова думка визначає як: 1) несподіване, незвичне, розбіжне з традицією твердження, тлумачення, явище або висновок; 2) у логіці – суперечність, яка виникла в результаті зовнішнього логічно правильного міркування і призвела до взаємосуперечливих висновків. Наявність парадокса свідчить про нереальність деякої з аксіом або теорії, хоча це часто важко виявити, пояснити, а тим більше усунути.

Стратегія. Цей термін походить з грецької (stratos – військо і ago – веду), де він означає складову частину військового мистецтва, яка займається питаннями планування і ведення війни. Згодом словом «стратегія» стали визначати майстерність керівництва суспільними, політичними процесами. Усе більше термін «стратегія» застосовують у сфері економічної теорії, економічної політики і бізнесу. Найчастіше використовують таке визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації». Економічна стратегія має декілька рівнів залежно від об’єкта, для якого вона призначена: стратегія світу в цілому, регіону, країни, адміністративного центру, підприємства. У цьому посібнику йдеться переважно про найвищий рівень економічної стратегії – стратегію економічного розвитку країн, регіонів, світу.

Стратегія економічного розвитку (економічна стратегія) країн або регіонів являє собою економічну політику їхнього вищого керівництва, розраховану на тривалий термін і спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку. Економічна стратегія – це довгострокові, найпринциповіші, найважливіші установки, плани, наміри урядів стосовно виробництва, надходжень і витрат бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту.

Теллурократія – геополітична стратегія, яка означає консервативну політику держави із застосуванням жорстких юридичних норм, твердими етичними і соціальними традиціями, колективізмом та ієрархічністю. Практичного напряму теллурократія набула у країнах із тоталітарною владою і централізованою економікою (зараз у чистому вигляді використовується лише Кубою та Північною Кореєю).

Талассократія – геополітична стратегія, яка на відміну від теллурократії, демонструє більший динамізм, рухомість, схильність до технологічного розвитку, до індивідуалізму як ви5щої цінності, розмитості юридичних та етичних норм. Такий тип цивілізації швидко розвивається, легко змінює зовнішні культурні ознаки, зберігаючи незмінними внутрішні загальні установки.

7. Рекомендована література

1. Кальченко Т.В. Глобальна економіка: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2009. – 364 с.

2. Мазурок П.П. Глобальна економіка: навч. посіб. / П.П. Мазурок, Б.М. Одягайло, В.В. Кулішов, О.М. Сазонец. – Львів: «Магнолія 2006», 2011. – 208 с.

3. Світова економіка: підручник / За ред. С.В. Головко. – К.: Либідь, 2007. – 638 с.

4. Дахно І.І. Світова економіка: навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 264 с.

5. Міжнародна економіка: підручник / За ред. Ю.Г. Козака. – К.: ЦУЛ, 2009. – 560 с.

6. Міжнародні стратегії економічного розвитку: навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака. – К.: ЦУЛ, 2009. – 356 с.

7. Міжнародні організації: навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака. – К.: ЦУЛ, 2007. – 440 с.

8. Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 468 с.

9. Ринейська Л.С. Посібник із вивчення навчальної дисципліни «Глобальна економіка» для студентів усіх напрямів економічної підготовки галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво». – Полтава: ПолтНТУ, 2013. – 131 с.

10. Андрійчук В. Регіональна інтеграція як складова глобалізації / В. Андрійчук // Економіка України. – 2011. – № 7. – С. 94 – 95.

11. Бабій Л. Роль наднаціональних і міжнародних організацій у формуванні глобального економічного правопорядку / Л. Бабій // Право України. – 2010. – № 1. – С. 155 – 162.

12. Білорус О.Г. Глобальна інтеграція і тенденції кризової еволюції світу / О.Г. Білорус // Економічний часопис – ХХІ. – 2010. – № № 7/8. – С. 3 – 9.

13. Богомолов О. Мировая экономика в эпоху глобализации / О. Богомолов // Международная экономика. – 2008. – № 4. – С. 8 – 12.

14. Бондаренко Н.В. Роль державного сектора економіки в розвитку держави в умовах глобалізації / Н.В. Бондаренко // Економіка і держава. – 2010. – № 5. – С. 60 – 63.

15. Будкін В. Економічна глобалізація: витоки, тенденції та протиріччя / В. Будкін // Економіка України. – 2010. – № 11. – С. 87 – 89.

16. Булана О. Державна підтримка підприємств реального сектора економіки в Україні в умовах її інтеграції у СОТ і ЄС / О. Булана // Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 68 – 78.

17. Гайдук В.А. Вплив економічної глобалізації на модифікацію чинників конкурентоспроможності національної економіки / В.А. Гайдук // Економіка і держава. – 2010. – № 8. – С. 7 – 9.

18. Гайдуцький І. Характеристика глобальної діяльності ТНК / І. Гайдуцький // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 9. – С. 29 – 32.

19. Головня О.М. Вплив глобалізаційних процесів на соціально-економічне зростання України: оцінка загроз і можливостей / О.М. Головня // Економіка і держава. – 2010. – № 6. – С. 6 – 9.

20. Геєць В. Конфігурація геополітичної карти світу та її проблемність / В. Геєць // Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 4 – 15.

21. Гончарова О.В. Альянсні форми управління у глобальному середовищі / О.В. Гончарова // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 14. – С. 43 – 49.

22. Горник В.Г. Оцінка ролі та місця України у міжнародних економічних відносинах / В.Г. Горник // Економіка і держава. – 2011. – № 3. – С. 125 – 127.

23. Григор О.О. Оцінка рівня глобалізації та аналіз рівня відкритості України світовому ринку / О.О. Григор // Економіка і держава. – 2010. – № 10. – С. 104 – 106.

24. Дергачова В. Глоблізація та інтернаціоналізація світогосподарських зв’язків: основні виклики і перспективи розвитку / В. Дергачова // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 91 – 95.

25. Жуков С.А. Формування комплексної регіональної моделі входження України в Європейський Союз / С.А. Жуков // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 6. – С. 143 – 149.

26. Запухляк В.З. Інвестиційна складова економічного розвитку країн в умовах глобалізації / В.З. Запухляк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 19. – С. 13 – 15.

27. Зернецька О. Українська наукова школа глобалістики професора О. Білоруса / О. Зернецька // Економіка України. – 2009. – № 5. – С. 85 – 89.

28. Касабова І.А. Еволюція наукових поглядів на глобалізацію / І.А. Касабова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 1. – С. 121 – 128.

29. Кальченко Т.В. Глобальна економіка: методологія системних досліджень: монографія / Т.В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2006. – 248 с.

30. Бак Г.О. Лідерство транснаціональних корпорацій у світовому створенні інновацій / Г.О. Бак // Економічний часопис – ХХІ. – 2012. – № 3/4. – С. 16 – 19.

31. Фролова Т.О. Інвестиційний фактор глобального лідерства / Т.О. Фролова // Інвестиції: критика та досвід. – 2012. – № 8. – С. 8 – 13.

32. Яценко О.М. Методологічні засади глобалізації, її фактори і детермінанти / О.М. Яценко // Економіка АПК. – 2011. – № 11. – С. 144 – 152.