Зміст і порядок складання додатків до Наказу про облікову політику

Додатками до Наказу про облікову політику підприємства можуть бути:

− робочий план рахунків;

− перелік обраних методів нарахування амортизації за видами необоротних активів;

− перелік обраних методів оцінки вибуття запасів за їх видами;

− перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

− перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

− порядок розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні і між видами готової продукції;

− нормальна потужність основних цехів, допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів;

− перелік створюваних на підприємстві резервів, порядок їх формування та використання.

Додатки до Наказу про облікову політику підприємства оформлюються у вигляді таблиць довільної форми та нумеруються.

Достатньо трудомістким етапом складання додатків до Наказу про облікову політику є розробка робочого плану рахунків підприємства. Він базується на загальноприйнятому, затвердженому Міністерством фінансів України, але відрізняється від нього двома ознаками.

По-перше, у робочій план рахунків не вводяться рахунки і субрахунки, які не використовуються підприємством. Наприклад, торговельні підприємства не вводять у робочій план рахунки 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 91 «Загальновиробничі витрати» тощо.

По-друге, у робочій план рахунків вводяться додаткові рахунки і субрахунки, які відображають специфіку діяльності конкретного підприємства. Зокрема, користуючись правом введення нових субрахунків (рахунків другого і третього порядків), необхідних для потреб управління, контролю, аналізу й звітності, підприємства мають право доповнювати синтетичні рахунки субрахунками, за якими групуються відповідні об’єкти обліку виходячи зі спільності ознак, характерних для діяльності підприємства. Наприклад, до рахунку 641 «Розрахунки за податками» можуть відкриватися субрахунки другого порядку за видами податків: 6411 «Розрахунки з ПДВ», 6412 «Розрахунки з податку на прибуток» і т.д.

При цьому, рівень деталізації рахунків і субрахунків практично не обмежується. Він залежить від інформаційних потреб системи управління та показників внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Головна вимога - розроблений підприємством робочий план рахунків повинен бути гнучким і зручним у користуванні.

Отже, робочий план рахунків з одного боку є дещо спрощеним, а з іншого боку - більш деталізованим порівняно із загальноприйнятим Планом рахунків.

2. Зміст і порядок складання додатків до Наказу про облікову політику

Додатками до Наказу про облікову політику підприємства можуть бути:

− робочий план рахунків;

− перелік обраних методів нарахування амортизації за видами необоротних активів;

− перелік обраних методів оцінки вибуття запасів за їх видами;

− перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

− перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

− порядок розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні і між видами готової продукції;

− нормальна потужність основних цехів, допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів;

− перелік створюваних на підприємстві резервів, порядок їх формування та використання.

Додатки до Наказу про облікову політику підприємства оформлюються у вигляді таблиць довільної форми та нумеруються.

Достатньо трудомістким етапом складання додатків до Наказу про облікову політику є розробка робочого плану рахунків підприємства. Він базується на загальноприйнятому, затвердженому Міністерством фінансів України, але відрізняється від нього двома ознаками.

По-перше, у робочій план рахунків не вводяться рахунки і субрахунки, які не використовуються підприємством. Наприклад, торговельні підприємства не вводять у робочій план рахунки 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 91 «Загальновиробничі витрати» тощо.

По-друге, у робочій план рахунків вводяться додаткові рахунки і субрахунки, які відображають специфіку діяльності конкретного підприємства. Зокрема, користуючись правом введення нових субрахунків (рахунків другого і третього порядків), необхідних для потреб управління, контролю, аналізу й звітності, підприємства мають право доповнювати синтетичні рахунки субрахунками, за якими групуються відповідні об’єкти обліку виходячи зі спільності ознак, характерних для діяльності підприємства. Наприклад, до рахунку 641 «Розрахунки за податками» можуть відкриватися субрахунки другого порядку за видами податків: 6411 «Розрахунки з ПДВ», 6412 «Розрахунки з податку на прибуток» і т.д.

При цьому, рівень деталізації рахунків і субрахунків практично не обмежується. Він залежить від інформаційних потреб системи управління та показників внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Головна вимога - розроблений підприємством робочий план рахунків повинен бути гнучким і зручним у користуванні.

Отже, робочий план рахунків з одного боку є дещо спрощеним, а з іншого боку - більш деталізованим порівняно із загальноприйнятим Планом рахунків.

3. Критична оцінка Наказів про облікову політику вітчизняних підприємств

Критична оцінка Наказів про облікову політику вітчизняних підприємств засвідчує наявність типових помилок при їх складанні. Основними з них є:

1) відсутність Наказу про облікову політику взагалі;

2) об’єднання Наказу про облікову політику та Положення про організацію бухгалтерського обліку;

3) відсутність обов’язкових реквізитів;

4) затвердження Наказу про облікову політику або змін до нього всередині року або на початку звітного року;

5) щорічне перезатвердження Наказу про облікову політику;

6) слабка систематизація та непослідовність викладеного змісту;

7) наявність зайвої інформації, що повторює зміст нормативних документів або не стосується облікової політики;

8) включення до Наказу про облікову політику безальтернативних методів оцінки, обліку та процедур;

9) неповне розкриття обраних підприємством елементів облікової політики;

10) недоцільність застосування окремих елементів облікової політики з урахуванням специфіки та особливостей діяльності підприємства;

11) розкриття організаційних аспектів бухгалтерського обліку (форми організації бухгалтерського обліку, форми ведення бухгалтерського обліку, технології обробки облікової інформації, порядку документообороту тощо);

12) розкриття елементів облікової політики стосовно управлінського обліку;

13) наявність прізвищ посадових осіб по тексту Наказу про облікову політику;

14) відсутність додатків до Наказу про облікову політику або посилань на них по тексту.

Усунення перелічених недоліків може бути досягнуто за рахунок:

– суворого дотримання підприємствами вимог чинного законодавства;

– узгодженості вимог окремих нормативних документів між собою;

– більш докладного розкриття в нормативних документах сутності, особливостей застосування, переваг та недоліків окремих елементів облікової політики;

– встановлення більш жорстких вимог до змісту, порядку складання та затвердження Наказу про облікову політику на законодавчому рівні;

– розробки Міністерством фінансів України типової форми Наказу про облікову політику із обґрунтуванням переліку статей, що мають розкриватися у ньому;

– встановлення чітких вимог щодо строків і порядку внесення змін до Наказу про облікову політику;

– систематичного підвищення кваліфікації облікових працівників.

Додаток 1

ЗРАЗОК СКЛАДАННЯ НАКАЗУ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-ЛЮКС»

Наказ № 199

м. Житомир 31.12.20__ р.

Примітка. Наказ може бути складений, доповнений та/або змінений (у т. ч. затверджений у новій редакції) у будь-який час (чекати кінця року не потрібно). Наприклад, новостворене підприємство повинне розробити і почати застосовувати облікову політику безпосередньо з моменту початку своєї діяльності. Зазначимо, що кожного року перевидавати наказ і зазначати в ньому строк закінчення його дії немає необхідності. Наказ узагалі може бути прийнятий як базовий на весь час діяльності підприємства з унесенням до нього змін за необхідності (п. 3.1-3.4 Методрекомендаиій № 635). Якщо ви все ж таки перевидаєте наказ щорічно, то радимо затверджувати його в кінці року і вводити в дію з 1 січня наступного року (наприклад, якщо ви міняєте метод нарахування амортизації, то новий метод можна застосовувати з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про його зміну, - п. 28 П (С)БО 7).

Про облікову політику підприємства

Відповідно до Закону України від 16.07.99 р. N5 996-ХІ\/ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, а також у цілях дотримання єдиних методів оцінки, обліку та процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності, НАКАЗУЮ:

1. Організація бухгалтерського обліку

1.1. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Права та обов'язки головного бухгалтера підприємства і працівників бухгалтерії визначити в посадових інструкціях, розроблених згідно з вимогами чинного законодавства і затверджених керівником підприємства. Склад бухгалтерії затвердити штатним розписом.

Примітка. Така форма організації бухгалтерського обліку є найбільш оптимальною, оскільки вона дозволяє уникнути просочування конфіденційної інформації, забезпечує високу оперативність відображення в обліку первинних документів і вирішення проблем, пов'язаних із некоректним заповненням і неповним/несвоєчасним поданням первинних документів, оперативне надання керівникам необхідної інформації для прийняття управлінських рішень.

Існують й альтернативні форми організації бухобліку ( ч. 4 ст. 8 Закону № 996), за яких бухоблік ведеться:

фахівцем із бухгалтерського обліку - підприємцем, з яким укладається цивільно- правовий договір про надання ним послуг з організації та ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві. У такому договорі слід передбачити відповідальність підприємця перед замовником за неналежне виконання умов договору (ст. 906 ЦК). Надавати послуги з бухобліку можуть підприємці, які знаходяться як на загальній, так і на спрощеній системі оподаткування ( пп. 291.5.2 ПК, Лист № 432 ):

• централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою на підставі договору про надання послуг з організації та ведення бухгалтерського і податкового обліку. Зазначимо, що поняття «централізована бухгалтерія» Закон № 996 не містить. Уважаємо, що це така форма організації обліку, за якої облік на підприємстві ведеться сторонньою юрособою, наприклад ТОВ, яка не є аудиторською фірмою (про таку форму можна говорити, наприклад, за ситуації, коли у великих холдингах облік на дочірніх підприємствах ведуть бухгалтери, які знаходяться в штаті головного підприємства);

• власником або керівником підприємства - він одноособово підписуватиме платіжні доручення, фінансову, податкову і статистичну звітність. При цьому на допомогу керівникові на підприємстві може бути створена бухгалтерська служба. Якщо такої служби немає, директор має право виконувати всі операції з бухобліку самостійно. Така форма організації обліку не може застосовуватися в бюджетних установах, а також на підприємствах, які зобов'язані оприлюднювати свою звітність.

1.2. Покласти на головного бухгалтера підприємства такі основні обов'язки;

• забезпечення дотримання затверджених на підприємстві єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку при складанні та поданні фінансової звітності;

• здійснення контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

• участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із недостачею і відшкодуванням втрат від псування цінностей;

• перевірка стану бухгалтерського обліку у відокремлених підрозділах підприємства;

• подання інформації в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом від 14.10.14 р. № 1702-VІІ, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму і фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Примітка. З 07.02.15 р. обов'язок головного бухгалтера надавати інформацію органу, що здійснює нагляд за легалізацією злочинних доходів, закріплено в ч. 7 ст, 8 Закону N 996.

1.3. Розпорядження головного бухгалтера, що стосуються ведення бухгалтерського обліку, уважати обов'язковими для виконання всіма працівниками підприємства.

1.4. Забезпечити ведення бухгалтерського обліку на підприємстві за допомогою комп'ютерної програми «1С: Бухгалтерія» версії 8.2. На паперовому носії щоквартально роздруковувати Головну книгу з оборотами за синтетичними рахунками першого порядку за І квартал, перше півріччя, 9 місяців і рік.

Примітка 1. Існують такі форми ведення бухгалтерського обліку: меморіально-ордерна (використовується бюджетними установами, див. Інструкцію № 68). журнально-ордерна (використовується комерційними підприємствами різних галузей, див. Методрекомендації N 356 ). проста і спрощена (призначені для СМП, див. Методрекомендації № 422).

2. Також у цьому пункті наказу закріплюють і способи обробки облікової інформації - ручний або автоматизований (із застосуванням комп'ютерних програм). У разі застосування прикладних комп'ютерних програм (стандартної «1С: Бухгалтерія» або самостійно розроблених підприємством) перелік облікових регістрів, які потрібні підприємству в роздрукованому вигляді для складання фінансової звітності та контролю її показників, установлюється окремо в цьому пункті наказу (наприклад, можна зазначити, що підприємство формує і роздруковує облікові регістри, передбачені журнально-ордерною формою ведення обліку).

3. Якщо підприємство використовуватиме форми облікових регістрів, не затверджені нормативними документами, їх можна затвердити окремим Положенням.

1.5. Забезпечити відображення господарських операцій підприємства відповідно до робочого Плану рахунків, підготовленого на основі Плану рахунків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (додаток 1 до наказу про облікову політику). За необхідності на розсуд головного бухгалтера і за його розпорядженням вводити додаткові рахунки другого і третього порядків.

Примітка. Форма робочого Плану рахунків може виглядати таким чином:

Робочий План рахунків

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)	Субрахунки (рахунки другого порядку)	Аналітичні рахунки (рахунки третього порядку)
код / назва	код	назва	код /назва
	Основні засоби		Будівлі та споруди	-
			Машини та обладнання	1041 Обладнання для виробництва продукції
				1042 Комп'ютерна техніка
			Транспортні засоби	1051 Легкові автомобілі
				1052 Вантажні автомобілі
	…	…	…	…

1.6. Для узагальнення інформації про витрати підприємства використовувати рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

Примітка. Для обліку витрат підприємство може використовувати або тільки 9-й клас рахунків, або одночасно рахунки (субрахунки) класу 8 «Витрати за елементами» і рахунки (субрахунки) класу 9. При використанні 8-го класу рахунків витрати, що накопичуються на рахунках (субрахунках) класу 8, щомісяця списуються на рахунок 23 «Виробництво» або на рахунки класу 9. Ведення рахунків класу 8 дозволяє накопичувати дані для заповнення розд. ІІІ «Елементи операційних витрат» форми № 2 (додаток 1 до НП(С)БО 1). Для СМП, які складають фінзвітність згідно з П(С)БО 25, вимоги про розкриття інформації за елементами операційних витрат у фінзвітності немає, тому для них обов'язковим є облік витрат на рахунках класу 9 - вони можуть додатково вести рахунки класу 8 виключно для внутрішніх цілей.

1.7. Організувати аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей за підрозділами таким чином:

• у бухгалтерії - у кількісно-сумарному вимірі;

• цехах і на складах - у кількісному вимірі.

1.8. Для мінімізації строків створення первинних документів і перебування їх у підрозділах підприємства, поліпшення облікової роботи і своєчасного відображення господарських операцій затвердити окремим додатком правила оформлення документів і графік документообігу (додаток 2 до наказу про облікову політику). Вимоги до оформлення документів і строки їх складання, передбачені графіком документообігу, є обов'язковими для виконання працівниками всіх служб, відповідальних за оформлення первинних документів.

Примітка. Рішення про необхідність складання графіка документообігу керівник підприємства приймає самостійно. Приклад графіка міститься в додатку до Положення N 105, причому Мін’юст залишає за підприємством право змінювати рекомендовану форму (Лист №151).

1.9. Забезпечити укладення з усіма працівниками, які приймаються на посаду касирів або виконують обов'язки касирів, договорів про повну матеріальну відповідальність. Не допускати до роботи касирів, з якими не укладено такі договори. Форму договорів див. у додатку 3 до цього наказу.

Примітка. Необхідність укладання з касирами та працівниками, які виконують обов’язки касирів, договорів про повну матеріальну відповідальність передбачена в п. 4.7. 4.8 Положення № 637. Ці самі працівники згадуються в Переліку № 447, у якому зазначено категорії працівників (за посадами і видами робіт), з якими можуть укладатися такі договори згідно зі ст. 135¹ КЗпП.

1.10. З метою контролю за наявністю майна, оцінки його стану і забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності щорічно в період із 1 жовтня по 25 грудня проводити інвентаризацію активів і зобов'язань. Конкретні строки проведення інвентаризації за кожним видом активів і зобов'язань визначати в окремому наказі.

1.11. Інвентаризацію каси проводити не рідше одного разу на квартал.

1.12. Для проведення річної, планової та позапланової інвентаризації затвердити постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі:

• голова - головний інженер Шубін Н. І.;

• члени комісії: начальник відділу продажів Петренко А. Н., начальник відділу постачання Білий Т. Є., бухгалтер з обліку сировини і матеріалів Возняк К. В.

1.13. Необхідність створення і склад робочих інвентаризаційних комісій визначати в окремому наказі про проведення інвентаризації.

1.14. Права та обов'язки членів постійної та робочих інвентаризаційних комісій визначати з огляду на вимоги Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.14 р. № 879.

<...>

2. Методологічні аспекти облікової політики

2.1. Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності здійснювати відповідно до норм національних П(С)БО. Норми МСФЗ не застосовувати.

Примітка. Цей пункт є обов'язковим, тільки якщо підприємство добровільно вирішило замість П(С)БО застосовувати міжнародні стандарти (МСФЗ та МСБО). Така можливість передбачена ч. 5 ст. 8 і ст. 12- Закону № 996. В інших випадках включати його до наказу необов'язково (за умовчанням усі підприємства застосовують або П(С)БО, або у випадках, зазначених у п. 2 Порядку № 419, МСФЗ та МСБО).

Зверніть увагу: п. 44.2 ПК установлено, що коли підприємство - платник податку на прибуток за законодавством (тобто згідно із Законом N8 996) застосовує міжнародні стандарти (в обов'язковому або добровільному порядку), то воно визначає об'єкт обкладення податком на прибуток на основі бухгалтерського фінансового результату, розрахованого відповідно до таких стандартів. Це саме передбачено в пп. 134.1.1 ПК. Крім того, якщо норми ПК посилаються на положення (стандарти) обліку, то таке підприємство повинне застосовувати міжнародні стандарти.

2.2. Установити критерій суттєвості для відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із рухом активів, зобов'язань, власного капіталу, визнанням доходів і витрат, у розмірі 100 грн.

Примітка. Такий критерій або окремі критерії для кожного виду операцій підприємство встановлює самостійно. При цьому можна скористатися нормами пп. 2.20.1. 2.20.2 Методрекомендацій № 635, згідно з якими для кожного виду операцій потрібно вибрати базу визначення критерію суттєвості та встановлювати такий критерій у відсотках від вибраної бази.

2.3. Для визнання об’єктів необоротними активами, визначення дати їх уведення в експлуатацію, строку корисного використання (у т, ч. за об'єктами, отриманими у фінансову оренду) і ліквідаційної вартості створити постійно діючу комісію у складі (наводиться склад комісії). За відсутності спеціальних вказівок комісії в акті про введення в експлуатацію об'єкта необоротних активів уважати, що об'єкт вводиться в експлуатацію для цілей використання в господарській діяльності підприємства.

Примітка. Згідно з п. 26 П(С)БО 7 та п. 26 П(С)БО 8 строк корисного використання (далі -СКВ) об'єкта необоротних активів може бути встановлений з урахуванням мінімально допустимих СКВ, передбачених у податковому законодавстві, а точніше: у пп. 138.3.3 ПК - для основних засобів (далі - 03) і в пп. 138.3.4 ПК - для нематеріальних активів (далі - НА). Такою можливістю може скористатися будь-яке підприємство, але особливо рекомендуємо це зробити платникам податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці. Якщо підприємство вирішить використати цю можливість, то в цьому пункті можна додатково зазначити, що СКВ повинен установлюватися комісією з огляду на чинники, перелічені в п. 24 П(С)БО 7, п. 26 П(С)БО 8, але не менш від мінімального строку, передбаченого податковим законодавством для 03 та НА відповідних груп. Це зручно, оскільки надалі цим строком можна користуватися для нарахування амортизації як у податковому, так і в бухгалтерському обліку. При цьому для тих НА, за якими у правовстановних документах не зазначено строк права користування, можна завважити, що їх СКВ повинен установлюватися в діапазоні від 2 до 10 років на розсуд комісії (згідно з пп. 138.3.4 ПК).

2.4. Визнавати 03 матеріальні активи, очікуваний СКВ яких перевищує один рік, а вартість більше 6000 грн.

Примітка. Вартісний критерій визнання активу малоцінним необоротним матеріальним активом (далі - МНМА) установлюється підприємством самостійно ( пп. 5 2.7 П(С)БО 7). Проте в цілях зближення бухгалтерського і податкового обліку рекомендуємо визначити його на рівні 6000 грн., тобто на рівні вартісного критерію віднесення матеріальних цінностей до 03 у податковому обліку ( пп. 14.1.138 ПК). Ця рекомендація стосується як платників податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, так і юросіб - платників єдиного податку (при визначенні доходу від продажу 03 для розрахунку єдиного податку єдинникам треба правильно визначити, чи відноситься об'єкт, що продається, до 03). Напевно у багатьох підприємств виникне запитання, що робити при зміні цього критерію (чи потрібно переводити об'єкти, які раніше були 03, до складу МНМА і навпаки). Уважаємо, що цей критерій застосовується тільки в момент уведення об'єктів в експлуатацію і при його зміні з початку року ніяких коригувань в обліку вже введених в експлуатацію об'єктів 03 або МНМА робити не потрібно. Такий висновок підтверджується і Листом № 12004. у якому зміну вартісного критерію для МНМА рекомендується вважати не зміною облікової політики, а зміною облікових оцінок і не проводити ніяких коригувань в обліку за попередні періоди. У податковому обліку будуть такі самі наслідки.

2.5. Установити такі методи нарахування амортизації 03 (у т. ч. отриманих на умовах фінансової оренди):

• для будівель, споруд, передавальних пристроїв будь-якого призначення - прямолінійний метод;

• машин та обладнання, що безпосередньо використовуються для виробництва продукції, - виробничий метод;

• машин та обладнання загальновиробничого, адміністративного, збутового та іншого призначення - метод зменшення залишкової вартості;

• транспортних засобів - метод прискореного зменшення залишкової вартості;

• комп'ютерної техніки будь-якого призначення - кумулятивний метод;

• інших 03, інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод.

Примітка. З 01.01.15 р. у ПК немає вимоги про обов'язковий збіг методів амортизації об'єктів необоротних активів для цілей бухгалтерського і податкового обліку. Тому платники податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, можуть вибрати різні методи амортизації для бухгалтерського і податкового обліку, закріпивши це в обліковій політиці. Проте для мінімізації податкових різниць рекомендується користуватися одним і тим самим методом в обох видах обліку.

Якщо підприємство вирішило змінити метод нарахування амортизації для будь-яких об'єктів необоротних активів, тоді необхідно врахувати, що зміна методу амортизації вважається зміною облікових оцінок, оскільки використовується тільки для розподілу витрат у вигляді нарахованої амортизації між відповідними звітними періодами (Лист № 5708). Тому за новим методом амортизацію в бухгалтерському обліку слід нараховувати в місяці, що настає за тим, у якому був змінений метод нарахування амортизації (п. 28 П(С)БО 7, п. 31 П (С)БО 8). Точно так слід чинити і в податковому обліку. Амортизація за попередні періоди не коригується.

При виборі методів амортизації 03, МНМА та НА для цілей податкового обліку платникам податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, слід знати, що згідно з пп. 138.3.1 ПК виробничий метод нарахування амортизації в податковому обліку не застосовується.

2.6. Необоротні матеріальні активи, вартість яких не перевищує 6000 грн., відносити до МНМА.

2.7. Амортизацію МНМА нараховувати в розмірі 100 % у першому місяці використання об’єкта (тобто в місяці його введення в експлуатацію).

Примітка. У бухгалтерському обліку МНМА можна амортизувати будь-яким із чотирьох методів, а саме: «50 на 50» (50 % амортизовуваної вартості - у першому місяці використання об'єкта, арешту 50 % - у місяці їх списання); «100 %» (амортизація нараховується в розмірі 100 % амортизовуваної вартості в першому місяці використання об’єкта), прямолінійним і виробничим.

Зміна методу амортизації об'єкта МНМА є зміною облікової оцінки (примітка до п. 2.3 цього наказу).

2.8. Переоцінку об'єктів 03 проводити відповідно до абзаців першого і другого п. 16 П(С)БО 7, тобто у випадку, якщо залишкова вартість окремого об'єкта більше ніж на 10 % відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Рішення про проведення переоцінки (із зазначенням групи переоцінюваних об'єктів 03) приймається керівником підприємства шляхом видання відповідного наказу. Групами об'єктів 03 для цілей проведення переоцінки вважати групи, визначені в п. 5 П(С)БО 7 Після переоцінки будь - якої групи 03 необхідність подальших переоцінок цієї групи для недопущення перевищення порогу істотності визначати щорічно
1 грудня поточного року комісією у складі <...> (наводиться склад комісії).

Примітка. У цьому випадку 10 % - це критерій істотності відхилення залишкової вартості об'єкта 03 від справедливої вартості для проведення переоцінки, запропонований в пп. 2.20.1 Методрекомендацій №635. Але він може бути встановлений у будь-якому іншому розмірі на розсуд підприємства. Для переоцінки 03 у цілях бухобліку підприємство повинне залучити професійного оцінювача (ст. 7 Закону № 2658).

Підприємства - платники податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, у разі проведення переоцінок при розрахунку об'єкта обкладення податком на прибуток повинні зважати на вимоги п.138.1 та 138.2 ПК.

Зверніть увагу! Хоча в абзаці четвертому п. 16 П(С)БО 7 передбачена можливість проведення в бухобліку альтернативної переоцінки (можна збільшити первісну (переоцінену) вартість об'єкта 03 на суму податкової індексації), з 01.01.15 р. податкова індексація в ПК не передбачена (згадка про неї взагалі зникла з тексту ПК). Тому включати пункт про те, чи буде підприємство користуватися такою можливістю, до наказу тепер не потрібно.

2.9. Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта 03 над сумою попередніх уцінок залишкової вартості такого об'єкта включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу при вибутті такого об'єкта.

Примітка. У п. 21 П(С)БО 7 передбачена альтернативна можливість включати таке перевищення до складу нерозподіленого прибутку поступово в сумі, пропорційній нарахованій на переоцінений об'єкт 03 амортизації. При цьому можна встановити будь-яку періодичність такого віднесення: щомісяця (на останнє число місяця), щоквартально (на останнє число кварталу) або щорічно (на 31 грудня звітного року) і закріпити її в наказі.

2.10. Вартість ремонтів, що не приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об'єкта 03, відображати у складі витрат залежно від напряму використання такого об'єкта. На вартість поліпшень, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об'єкта 03, збільшувати первісну вартість цього об'єкта. Рішення про те, чи приведуть здійснювані ремонтно-будівельні роботи до збільшення майбутніх економічних вигод, приймається керівником і закріплюється в окремому наказі.

Примітка. Такий варіант обліку ремонтних витрат передбачено в п. 14 та 15 П(С)БО 7. У Положенні п.14 П(С)БО 7 установлено ще один (податковий) варіант обліку зазначених витрат. Проте з 01.01.15 р. скористатися таким варіантом не можна (із цієї дати спеціальних податкових правил обліку витрат на ремонти і поліпшення в ПК немає). Єдиний нюанс - платники податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, не можуть відобразити у складі податкових витрат або спрямувати на збільшення первісної вартості суму ремонтів і поліпшень невиробничих 03 (пп. 138.3.2 ПК).

2.11. Здійснювати нарахування амортизації прямолінійним методом.

Примітка. НА дозволено амортизувати будь-яким методом, передбаченим для 03 (п. 27 П (С)БО 8). Але якщо умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо, то амортизація НА нараховується за прямолінійним методом.

2.12. Проводити переоцінку, якщо залишкова вартість окремого об’єкта більше ніж на 10 % відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Рішення про проведення переоцінки оформляється наказом керівника підприємства.

2.13. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта НА над сумою попередніх уцінок залишкової вартості такого об'єкта включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу при вибутті такого об'єкта.

2.14. Неподільний об'єкт нерухомості, більше 50 % загальної площі якого передано в операційну оренду, визначати як інвестиційну нерухомість (далі - ІН). Порядок оцінки об'єктів ІН (за первісною або за справедливою вартістю), СКВ об'єктів ІН, що оцінюються за первісною вартістю, а також метод визначення справедливої вартості для ІН, що оцінюється за справедливою вартістю, визначати за кожним об'єктом комісією у складі, зазначеному в п. 2.3 цього наказу. Амортизацію об’єктів ІН, що оцінюються за первісною вартістю, нараховувати за прямолінійним методом.

Примітка. До методів визначення справедливої вартості ІН належить оцінка за цінами активного ринку, а в разі його відсутності - за останньою ринковою ціною операцій з такими активами, за поточними ринковими цінами на нерухомість, відкоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик оцінюваної ІН, а також за додатковими показниками, які характеризують рівень цін на нерухомість (п.19, 20 П(С)БО 32).

Платникам податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, рекомендуємо обліковувати всі об'єкти ІН за первісною вартістю і встановлювати їх СКВ і методи амортизації з огляду на вимоги пп. 138.3.1-138.3.3 ПК.

2.15. Об'єкти необоротних активів, що придбаваються для подальшого продажу, зараховувати до складу необоротних активів, що утримуються для продажу (субрахунок 286), на дату їх оприбуткування.

Примітка. Альтернативним варіантом обліку є визнання їх активами, що утримуються для продажу, на дату, коли щодо таких активів дотримуються всі умови п. 1 розд. II П(С)БО 27. Такий пункт до наказу слід вносити тільки для тих необоротних активів, які первісно отримуються підприємством у цілях перепродажу і не будуть використовуватися в діяльності підприємства (тобто не будуть уводитися в експлуатацію).

2.16. Одиницею бухгалтерського обліку запасів уважати їх найменування.

Примітка. Альтернативним варіантом обліку є група однорідних запасів (п. 7 П(С)БО 9).

2.17. Облік транспортно-заготівельних витрат (далі - ТЗВ), пов'язаних із придбанням

запасів, вести окремо на субрахунках 200 (за виробничими запасами) і 289 (за товарами) і списувати щомісячно на витрати за середнім відсотком ТЗВ пропорційно до суми вибулих запасів.

Примітка. Альтернативний варіант обліку ТЗВ - їх віднесення на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких вони здійснені, безпосередньо при оприбутковуванні таких запасів (п. 9 П(С)БО 9).

2.18. Використовувати такі методи оцінки вибуття запасів:

· за середньозваженою собівартістю - при вибутті запасів у виробництво. Середньозважену собівартість визначати за місяць у порядку, установленому п. 18 П(С)БО 9«Запаси»;

· за нормативними витратами - при вибутті незавершеного виробництва і готової продукції з подальшим коригуванням оцінки до фактичної виробничої собівартості;

· за методом ФІФО - при іншому вибутті.

Примітка. 1. Крім зазначених в цьому пункті наказу трьох методів оцінки вибуття запасів у п. 16 П(С)БО 9 передбачено ще два: метод ідентифікаційної собівартості одиниці запасів (використовується при вибутті унікальних запасів або запасів для виготовлення спецзамовлень) і метод ціни продажу (може використовуватися для обліку і списання товарів у роздрібній торгівлі).

2. Альтернативним варіантом визначення середньозваженої собівартості є її розрахунок на дату кожної операції вибуття в порядку, передбаченому п. 19 П(С)БО 9.

2.19. Резерв сумнівних боргів (далі - РСБ) за дебіторською заборгованістю за реалізовані продукцію, товари, роботи і послуги формувати в кінці звітного року. Розрахунок РСБ здійснювати за методом застосування коефіцієнта сумнівності. Цей коефіцієнт визначати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення. Для цього виділити три групи заборгованості:

• група 1 - заборгованість, за якою строк оплати не настав;

• група 2 - заборгованість, прострочена на строк від 1 до 90 днів;

• група 3 - заборгованість, прострочена на строк понад 90 днів.

Як період спостереження прийняти чотири попередні звітні роки.

Примітка. 1. Незважаючи на те що згідно з п. 7 П(С)БО 10 РСБ потрібно нараховувати на кожну дату балансу (тобто щоквартально), на практиці багато підприємств нараховують його один раз на рік. Для цього до наказу потрібно включити відповідне положення.

1. Для методу застосування коефіцієнта сумнівності в п. 8 П(С)БО 10 передбачено ще два способи розрахунку коефіцієнта: шляхом визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході і визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду

дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

2. Для визначення РСБ можна також використовувати метод абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності кожного дебітора (п. 8 П(С)БО 10).

3. Платникам податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, за наявності сформованого РСБ для розрахунку об'єкта обкладення податком на прибуток слід коригувати фінансовий результат згідно з п. 139.2 ПК.

2.20. За дебіторською заборгованістю, не пов'язаною з реалізацією продукції та товарів, РСБ не створювати.

2.21. Обов'язково формувати на останній день місяця такі види забезпечень майбутніх витрат і платежів:

• забезпечення на виплату відпускних - у розмірі 10 % суми фактичного фонду оплати праці (далі - ФОТ) за поточний місяць і ЄСВ, нарахованого на такий ФОТ;

• забезпечення виконання гарантійних ремонтів - у розмірі 7 % об'єму реалізації товарів в грошовому виразі за поточний місяць.

Примітки. 1. 10 % - це відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового ФОП, установлене на 2015 рік.

1) Повний перелік забезпечень, які може створювати підприємство, наведено в п. 8 П(С)БО 7 та п. 13 П(С)БО11. Кожен вид такого забезпечення визнається тільки за наявності в підприємства необхідних передумов для його формування і використовується виключно для покриття тих витрат, під які він був сформований. Порядок створення забезпечень розробляється підприємством самостійно з огляду на норми П(С)БО 11 (наприклад, порядок формування забезпечення на оплату відпусток встановлено в п, 14 П(С)БО 11). Забезпечення інвентаризуються на кінець року з огляду на вимоги Положення № 879 (наприклад, для забезпечення на виплату відпусткових див. п. 8.2 цього Положення).

2) Платникам податку на прибуток, які визначатимуть податкові різниці, за наявності сформованих забезпечень для розрахунку об'єкта обкладення податком на прибуток слід коригувати фінансовий результат згідно з п. 139.1 ПК.

2.22. Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнавати на дату укладення контракту.

Примітка. Альтернативний варіант - їх визнання на дату виконання контракту (п. 15 П(С) БО 13).

2.23. Витрати за декількома операціями з інструментами власного капіталу розподіляти між цими операціями, використовуючи як базу розподілу суму операції.

Примітка. Як базу розподілу можна вибрати кількість акцій або будь-який інший показник (п. 27 П(С)БО 13).

2.24. Дохід від надання послуг визнавати виходячи зі ступеня завершеності операції на дату балансу. Оцінку ступеня завершеності такої операції проводити за питомою вагою обсягу послуг, наданих на конкретну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані згідно з угодою.

Примітка. У п. 11 П(С)БО 15 передбачено три методи оцінки ступеня завершеності послуг: крім вищеназваного це метод визначення питомої ваги здійснених витрат у загальній очікуваній сумі витрат і метод вивчення виконаної роботи. Будь-який вибраний метод 3 01.01.15 р. застосовується як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, оскільки спеціальних вимог (податкових різниць) до цих операцій ПК не містить.

2.25. При калькулюванні виробничої собівартості продукції застосовувати позамовний метод.

Примітка. Інші можливі методи: простий, нормативний, попередільний (безнапівфабрикатний або напівфабрикатний варіанти). Метод необхідно вибирати, виходячи зі специфіки виробничого процесу (наприклад, попередільний метод доцільно застосовувати при великосерійному виробництві однорідної продукції).

2.26. Установити перелік і склад прямих і загальновиробничих витрат (далі - ЗВВ) у додатках 4 та 5 до наказу про облікову політику.

Примітка. До прямих витрат підприємства відносяться витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретний об'єкт обліку витрат (вид продукції). Перелік прямих витрат підприємства для формування виробничої собівартості продукції наведено в п. 12-14 ПСБО 16. Перелік основних видів витрат, що входять до складу ЗВВ, міститься в п. 15 П(С)БО 16. Завдання підприємства - проаналізувати свої ЗВВ і розділити їх на два види: змінні (залежать від обсягу виробництва) і постійні (не залежать від обсягу виробництва).

2.27. Розподіл змінних ЗВВ між різними видами продукції одного цеху здійснювати пропорційно до фактичного обсягу виробництва в натуральному вираженні, оціненому у планових цінах, наведених у додатку 6. Розподіл постійних ЗВВ між різними видами продукції одного цеху для цілей їх включення до виробничої собівартості проводити пропорційно до обсягу виробництва в натуральному вираженні, оціненому у планових цінах, при нормальній потужності роботи підприємства. Показники нормальної потужності роботи підприємства затвердити в додатку 7 до наказу про облікову політику. Нерозподілені постійні ЗВВ включати до собівартості реалізації продукції (субрахунок 901) у періоді їх здійснення.

2.28. Установити розмір добових витрат за відрядженнями з огляду на вимоги пп. 170.9.1 ПК:

• 100 грн. - по Україні, незалежно від вартості харчування, зазначеній у рахунках готелів;

• 40 дол. США – за закордонними відрядженнями.

При оформленні відряджень керуватися внутрішнім Положенням про відрядження.

Витрати за відрядженнями, визнані підприємством до відшкодування, відносити на той самий вид витрат, куди відноситься решта витрат на утримання підрозділу, у якому числиться відряджуваний працівник (без огляду на мету відрядження).

Примітка 1. Розмір добових може бути різним для різних категорій працівників. Він може бути і більшим від граничної суми, установленої пп. 170.9.1 ПК. Але в цьому випадку суму перевищення доведеться обкласти ПДФО та військовим збором (п. 164.5. пп. 170.9.1, па 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК).

2. Крім розміру добових підприємству необхідно вирішувати й інші питання, пов'язані з відрядженнями (порядок документального оформлення, максимальну тривалість, за бажання - обмеження сум витрат на проживання та проїзд, що компенсуються працівникові). Такі питання регламентуються або самостійно розробленим Положенням про відрядження, або Інструкцією № 59, яка застосовується бюджетними установами і якою може керуватися і підприємство.

3. Питання про те, до якої статті витрат відносити витрати на відрядження працівників, виникає, коли мета відрядження не пов'язана з діяльністю працівника (наприклад, мета відрядження начальника виробничого цеху - участь у рекламній виставці як технічного консультанта). Щоб уникнути непорозумінь, рекомендуємо закріпити порядок обліку витрат у таких ситуаціях в обліковій політиці.

2.29. Для цілей капіталізації фінансових витрат на створення кваліфікаційних активів суттєвим часом створення активу вважати період більше трьох місяців.

Примітка. З 01.01.11 р. капіталізація фінансових витрат на створення кваліфікаційних активів для великих і середніх підприємств стала обов'язковою (п. 4 П(С)БО 31). В обліковій політиці потрібно фіксувати тільки те, який час на створення активу вважати суттєвим (у п. 1.6 розд. І Методрекомендацій № 1300 пропонується зазначити період понад три місяці). СМП не капіталізують фінансові витрати і повністю включають їх до витрат періоду (п. 4 П(С)БО 31).

2.30. Пов'язаними особами для цілей розкриття інформації у фінансовій звітності та складання звітності із трансфертного ціноутворення визнавати осіб, які відповідають критеріям, зазначеним у пп. «а»-«в» пп. 14.1.159 ПК. Перелік пов'язаних осіб згідно із цими критеріями наведено в додатку 8 до наказу. Перегляд переліку здійснюється щорічно на кінець звітного року комісією у складі <...> (наводиться склад комісії).

Примітка. Пов'язаними особами згідно з п. З П(С)БО 23 уважаються особи, які знаходяться під контролем чи істотним впливом підприємства або здійснюють контроль чи істотно впливають на його діяльність. Визначення істотного впливу і контролю для цілей бухгалтерського обліку наведено в п. З П(С)БО 12 та п. 4 П(С)БО 19 відповідно. Проте вичерпних пояснень цих понять у стандартах немає. Тому при формуванні переліку пов'язаних осіб можна керуватися чіткішими критеріями формування кола пов'язаних осіб для цілей трансфертного ціноутворення, які містяться в пп. 14.1.159 ПК і не суперечать нормам П(С)БО. Так зручніше відстежувати обсяг операцій із кожною пов'язаною особою - нерезидентом, щоб не перевищити граничний обсяг, після якого операції стають контрольованими згідно з пп. 39.2.1.7 ПК.

2.31. Оцінку активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснювати за методом балансової вартості.

Примітка. У п. 6 П(С)БО 23 передбачено чотири методи оцінки активів і зобов'язань в операціях із пов'язаними особами. Крім методу балансової вартості (дозволяє враховувати такі операції за загальними правилами бухобліку), це методи порівняльної неконтрольованої ціни, ціни перепродажу і «витрати плюс». Порядок їх застосування описано в п. 7-10 П(С)БО 23.

2.32. Відстрочені податкові активи (далі - ВПА) і відстрочені податкові зобов'язання (далі - ВПЗ) визначати станом на 31 грудня звітного року. У проміжній фінансовій звітності відображати їх у балансі в сумі, яка визначена за такими ВПА та ВПЗ на 31 грудня попереднього року.

Примітка. Така можливість передбачена в п. 15 П(С)БО 17. Підприємству не заборонено визначати ВПА і ВПЗ щоквартально на дату проміжної фінзвітності. Проте зробити це можуть тільки ті платники податку на прибуток, які згідно з п. 57.1 ПК подають звітність із податку на прибуток щоквартально.

2.33. Для цілей формування фінансової звітності та включення до неї додаткових статей установити критерій суттєвості в розмірі 500 грн.

Примітка. Цей критерій суттєвості слід установити для визначення необхідності включення до фінзвітності підприємств, що не належать до СМП, додаткових статей, перелічених у додатку 3 до НП(С)БО 1. Згідно з п. 4 розд II НП(С)БО 1 додаткові статті включаються до фінзвітності в тому випадку, якщо можуть бути достовірно оцінені і при цьому сума, що відображається в них, перевищує встановлений поріг суттєвості. Такий поріг підприємство визначає самостійно, з використанням Методрекомендацій № 635 (пп. 2-20.3). Включати до фінзвітності додаткові статті - це право, а не обов'язок підприємства. Тому підприємство може прописати в наказі, що додаткові статті у своїй фінзвітності воно не наводить.

2.34. Звіт про рух коштів заповнюється за формою N5 3, наведеною в додатку 1 до НЛ(С) БО 1, із застосуванням прямого методу.

Примітка. У додатку 1 до НП(С)БО 1 передбачена наявність у складі як звичайної, так і консолідованої річної фінансової звітності двох форм, призначених для складання Звіту про рух коштів. У звичайній фінзвітності це форма N8 3 - для складання Звіту за прямим методом і Форма № 3-н - для складання Звіту за непрямим методу. Підприємство повинне скористатися однією із цих форм. Який конкретно, воно вирішує на свій розсуд.

2.35. Для цілей бухгалтерського обліку всіх операцій в іноземній валюті (у т. ч. операцій за безготівковими розрахунками) застосовувати курс НБУ на початок дня.

Примітка. Інший можливий варіант обліку операцій за безготівковими розрахунками - їх відображення в сумі, зазначеній у банківських документах (п. 5 П(С)БО 21). Проте з 31.03.15 р. включати такі пункти до наказу необов'язково, оскільки із цієї дати діє один і той самий курс НБУ протягом усього дня (тобто курс НБУ на початок дня дорівнює курсу НБУ на кінець дня), і він же зазначається в банківських документах, оформлених за підсумками операцій за день (п. 9 Положення № 496).

2.36. Курсові різниці на дату операції визначати за всією монетарною статтею в цілому.

Примітка. Інший можливий варіант - визначати курсові різниці тільки в межах господарської операції (п. 8 П(С)БО 21).

2.37. Перерахунок залишків на кінець дня за тими монетарними статтями, за якими протягом дня здійснювалися господарські операції, із застосуванням курсу НБУ на кінець дня не проводити.

Примітка. Можливість такого перерахунку передбачена в п. 8 П(С)БО 21. З 31.03.15 р. у проведенні такого перерахунку немає сенсу, оскільки із цієї дати встановлено один і той самий курс НБУ на весь день (п. 9 Положення № 496).

2.38. Цей наказ увести в дію з 01.01.16 р.

2.39. Контроль за виконанням цього наказу покласти на головного бухгалтера підприємства.

Секретареві Сидорчук П.С. ознайомити з наказом фінансового директора і головного бухгалтера під підпис.

Директор ТОВ «Полісся-Люкс» (підпис) О.М. Кравчук

Ознайомлені:

фінансовий директор ТОВ «Полісся-Люкс» (підпис) А.М. Прокопчук

головний бухгалтер ТОВ «Полісся-Люкс» __________ (підпис) О. М. Дмитренко

Додаток 2