Проблематика позитивізму, неопозитивізму, постпозитивізму, структуралізму, герменавтики

Позитивізм - базується на точній науці і орієнтовані на властиві їй методи дослідження та зразки тулмачення одержаних даних. Згідно з позитивістьськими поглядами наука повинна бути позитивним значенням на досвід. Їй не потріюна філософія, яка спирається на умоглядних розуміннях про принцип, буття, начало речей. Справа науки-констатувати, описувати, класифікувати факти досвіду, встановлювати зв’язки між ними.

Неопозитивізм головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових.

Предметом неопозитивістської ф-ії стала мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність з аналізу цього знання та можливостей його вираження у мові.Неопозитивізм сприяв розвитку філософії науки – напрямку, що досліджує характеристики науково-пізнавальної діяльності.Для неї хар-не: 1)виділення науки як знання і діяльності; 2)дослідження логічних структур; 3)співвідношення ф-ії і науки; 4)взаємозв’язокнауки і суспільства.

Течія постпозитивізму. Характерними є проблеми фальсифікації: правдоподібності наукових теорій; раціональності; розуміння.Впливовою частиною постпозитивізму є критичний раціоналізм (Поппер, Агассі): наукові теорії і закони не мають описових хар-к,виражають прагнення відділити сферу раціональності (науку) від псевдонауки. Критич. раціоналізм утворює сукупність концепцій, спрямованих на вирішення конкретних проблем соціального життя, проте в його рамках не було сформульовано програми переходу від закритого суспільства до відкритого.

Структуралізм базується на виявленні структури, тобто сукупності відношень між елементами цілого, що зберігають свою сталість у ході різних перетворень і змін. Пошук структур відбувається в різних сферах культури. Структуралізм можно поділити на дві ліні-філосовські ідеї філософів-структуралісті та структураліська ідеологія. Об’єктом дослідження є культура, а саме мова, мода, релігія, мистецтво, міфологія. Проблематика течії- відмова від активності суб’єкта як носія культури, недооцінює індивідуальність, потребав синтезі з іншими науками.

Герменевтика – теорія про розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв’язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння.Основною проблемою є пошук шляхів об’єднання, щоб світ як сукупність глобальних зв’язків трансформувався у світ як єдине ціле.