Основні філософські течії: матеріалізм, пантеїзм, дуалізм, деізм, ідеалізм

Філософи (філософські школи), що віддавали перевагу Матерії, вважали її первинної, а Дух (Свідомість) – похідним, вторинним, і залежним від Матерії називалися філософськими школами матеріалізму, чи просто - Матеріалізмом. Матеріалізмом є філософія марксизму, філософія Фейєрбаха, французьких матеріалістів 18 сторіччя, Лукреція Кара, Епікура, Демокріта, китайського філософа Ван Чуна, індійських філософів школи чарваки.

Загалом у рамках матеріалістичної філософії можна зустріти різні форми матеріалізму. Вульгарний матеріалізм не вбачає у світі нічого іншого, крім матерії. Для нього навіть думка матеріальна. Німецький матеріаліст 19 сторіччя Бюхнер твердив, що мозок виділяє думку точно так, як нирки - сечу. Метафізичний матеріалізм визнає матерію споконвіку незмінною основою дійсності, а звідси, на його думку, у світі (у самій матерії) немає ніяких внутрішніх протиріч, немає ніякого розвитку, ніяких якісних змін. Зміни, що ми, мабуть, спостерігаємо, по філософії метафізичних матеріалістів, - це тільки тимчасові зв'язки між собою тих чи інших елементів матерії. А оскільки кількість елементів вичерпна, те і варіанти комбінацій цих елементів також вичерпні, через що у світі відбувається не розвиток, а повторення через визначений проміжок часу того самого. А вид комбінацій матеріальних часток обумовлений не внутрішніми, а зовнішніми причинами, як ось: випадок, закон тяжіння, положення в просторі тощо. Марксизм на противагу вульгарному матеріалізму називає себе матеріалізмом науковим, а на противагу матеріалізму метафізичному називає себе матеріалізмом діалектичним.

Філософія, що проголошує Дух (Свідомість) первинним, а матерію - вторинною називається Ідеалізмом. Ті філософські школи, що визнають існування Духа, як такого, котрий ні від чого не залежить; як Закон (закони), що існує сам по собі і керує процесами світу, розкриває себе у світі; як якісь Ідеї, що знаходяться над світом, але дають світу життя і напрямок розвитку, - називають школами Об'єктивного ідеалізму. Найбільш типовим представником об'єктивного ідеалізму був Платон і Гегель.

Ті філософські школи, що визнають існування суб'єктивного духу, тобто існування сукупності тих явищ, що ми називаємо продуктом нашої свідомості (почуття, спонукання, уявлення, поняття) і які по оцінками таких філософів, "створюють" світ і усе, що в ньому, називають Суб'єктивними ідеалістами. Найбільш типових представників цієї філософської школи є більшість представників ортодоксальної індійської філософії, а також Давид Г'юм, Джордж Берклі, Фіхте, частково - Імануїл Кант.

Деїзм розмежовує Бога і світ непрохідною і нездоланною прірвою. Деїзм вважає Бога надсвітовим; допускає, що в якийсь момент Бог створив світ: створив матерію з нічого і вклав у матерію закони, за якими вона існує, згідно з якими здійснюються усі природні процеси. Створивши світ і підпорядкувавши процеси і дії в ньому законам, Бог більше не втручається в цей світ, оскільки його втручання свідчило б про те, що Бог сам себе виправляє, а це принижувало б достоїнство самого Бога. Деїзм говорить, що з розгляду світу ми можемо тільки здогадуватися, що є Творець цього світу (матерії і її законів), але Він ніяким чином не втручається в справи світу, і ніякі особистісні взаємини з Ним не можливі. Він, просто, - творець і законодавець світу; Він - вища позасвітова сила.

Пантеїзм вважає, Бог злитий з Природою чи розтворений у ній. Зміст пантеїстичних поглядів добре виражено словами Спінози: "Бог чи Природа”. Бог - це сама природа. Бог не має якості особистості, він не чує наших молитов, не відповідає на наші звертання до нього. Вивчаючи, підкоряючи і шануючи Природу, ми вивчаємо, підкоряємося і вшановуємо Бога.

Представники деїзму і пантеїзму негативно ставилися до всіх існуючих релігій, критикували їх віровчення і практику. По своєму змісту деїзм і пантеїзм можна одночасно вважати і непослідовним, не до кінця атеїзмом і в той же час непослідовним і не до кінця світоглядом релігійним.

Дуалізм - це світогляд, що бачить у світі прояв двох протилежних один одному початків (факторів), боротьба між який і створює все те, що є в дійсності. Цією Двійкою можуть бути різні факторі: Бог і Світ; Дух і Матерія; Добро і Зло; Біле і Чорне; Бог і Диявол; Світло і Пітьма; Ін і Ян; Чоловіче і Жіноче і так далі. Дуалізм притаманний багатьом філософам і філософським школам. Він займає важливе місце у філософії Декарта, Спінози, Кьєркегора, сучасних екзистенціалістів... Його можна знайти в Платона, Гегеля, у марксизмі (Праця і Капітал) і в багатьох інших філософів.