Етап. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

Ступінь забезпеченості персоналом підприємства оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіку його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Т_ЕФ) за формулою (7), використовуючи при цьому завдання індивідуального варіанта:

, годин,

(7)

де Д_к – календарний період, днів (365 або 366 залежно від року);

Д_с – кількість часу, який припадає на святкові дні (10 днів);

Д_в – кількість часу, який припадає на вихідні дні (104 дні);

Д_відп – тривалість відпустки працівника (24 календарних дня);

Д_ХВ – відсутність працівника через хворобу (не більше 4 днів);

Д_ДО – виконання державних обов'язків (1 день);

Д_ЦП – цілодобові простої (1 день);

Д_УВ – період учбової відпустки (1 день).

Т_ЗМ - тривалість зміни, годин.

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу у вигляді таблиці (характерний його приклад наведено в табл. 1):

Таблиця 1 Баланс робочого часу (на прикладі однозмінного графіку роботи підприємства)

Показник	днів	годин
1. Календарний фонд
- вихідні дні
- святкові дні
2. Номінальний фонд робочого часу
Планові невиходи по причинам:
- основні відпустки
- хвороби
- виконання державних обов'язків
- цілодобові простої
- учбова відпустка
Разом невиходів
3. Ефективний фонд робочого часу
Тривалість зміни

На підставі даних балансу робочого часу визначають коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від явочної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

,

(8)

де Т_ном - номінальний фонд робочого часу, годин.

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.):

, (9)

де N - кількість одиниць устаткування, що підлягають обслуговуванню,

n_зм - кількість робочих змін на добу;

Н_о — норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

При безперервному графіку роботи підприємства (як правило 4-х бригадному, 3-х змінному) до розрахованої у такий спосіб облікової чисельності додається чисельність ще однієї бригади робітників.

Чисельність допоміжних робітників та робітників найпростіших професій, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, на практиці розраховується за робочими місцями. До найпростіших професій можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін. В курсовій роботі її треба розрахувати за даними Додатку Б на підставі зазначеного відсотка від отриманої чисельності основних робітників.

Чисельність керівників, фахівців і службовців цеху визначається з передбаченої адміністративно-управлінської структури цеху, складу і функцій конкретних структур. Для розрахунку чисельності персоналу цих категорій найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і їх чисельності. В курсовій роботі цей показник розраховується на підставі зазначеного відсотка від отриманої загальної чисельності робітників (дані Додатку В).

Річний фонд заробітної плати за категоріями виробничого персонала обчислюється за формулою 10:

, грн,

(10)

де Т_ст – годинна тарифна ставка за виконувану роботу (дані Додатка Б), грн / годину;

Т_ЕФ – річний ефективний фонд роботи працівника (табл. 2), годин;

β_ПР – відсоток премії, встановлений за якісне виконання плану до тарифного заробітку працівника (дані Додатка Б), частка одиниці;

Ч – облікова чисельність групи виробничого персоналу.

Показники чисельності та оплати праці заносяться у таблицю 2.

Таблиця 2 - Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничого персоналу підприємства

Групи виробничого персоналу	Облікова чисель-ність, осіб	Тарифна ставка за розрядом виконуваних працівником робіт, грн. / годину	Ефективний фонд робочого часу, годин	Тарифний заробіток, грн.	Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %	Розмір премії, грн.	Річний фонд заробітної плати, грн.
1. Кваліфіковані робітники з інструментом (основні робітники)
2. Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (допоміжні робітники)
3. Найпростіші професії
Разом робітників:

Чисельність керівників, фахівців і технічних службовців розраховується відповідно до отриманої чисельності основних робітників (Додаток В).

Заробітну плату керівників, фахівців і технічних службовців (ЗП_Кфс) розраховують, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (11):

, грн,

(11)

де О – місячний оклад керівника, професіонала та фахівця (дані Додатка В), грн. на місяць;

Т_М – кількість відпрацьованих за рік місяців; Т_М =12 місяців;

δ_П – відсоток премії до посадового окладу за належне виконання своїх службових обов'язків (дані Додатка В), частка одиниці.

Результати розрахунків слід звести до табл. 3.

Таблиця 3 Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців і технічних службовців

Посада	Кіль-кість осіб	Місячний оклад, грн.	Тарифний фонд заробітної плати, грн.	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн.	Річний фонд заробітної плати, грн.
1. Керівники
2. Фахівці
3.Технічні службовці
Всього керівників, фахівців і технічних службовців

Фонд оплати праці персоналу на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців ():

, грн.

(12)

Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначають середню заробітну плату за місяць по формулі:

, грн.

(13)

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до табл. 4.

Розрахунки до таблиці 4:

статті 1÷7: для того щоб знайти загальні витрати на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію в собівартості продукції - виробничі запаси (С_СМ), необхідно скористатися формулою (14):

, грн.,

(14)

де Н_СМі – норми витрат виробничих запасів на виробництво продукції, в натуральних одиницях (тонна);

Ц_СМі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн./т;

Q_Ф – обсяг виготовленої продукції в натуральних одиницях (тоннах), тобто виробнича програма підприємства.

Таблиця 4 Калькуляція собівартості продукції

Найменування продукції А

Обсяг виробництва за рік ________

Калькуляційна одиниця – 1 тонна

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
На одиницю продукції	На річний випуск
В натуральному вираженні	Сума, грн	В натуральному вираженні	Сума, грн.
	Сировина та матеріали	тонн		0,934
	Допоміжні матеріали	тонн		0,244
	Напівфабрикати	тонн		0,180
	Разом (статті 1÷3)
	Електроенергія	кВт∙год	0,9
	Паливо	тонн	8,2	0,9
	Вода	тис. м3	0,72
	Пара	Гкал	64,6	0,4
	Разом (статті 4÷7)
	Всього прямих матеральних витрат
	Заробітна плата основних виробничих робітників (прямі витрати на оплату праці)
	Інші прямі витрати, в тому числі:
9.1	Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників
9.2	Амортизація активної частини основних засобів
	Загальновиробничі витрати, в тому числі:
10.1	Витрати на підготовку та освоєння виробництва
10.2	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
10.3	Витрати на управління виробництвом
10.4	Витрати на обслуговування виробничого процесу
10.5	Інші загальновиробничі витрати
	Виробнича собівартість
	Адміністративні витрати
	Витрати на збут
	Інші операційні витрати
	Повна собівартість

Статті 8 «Заробітна плата основних виробничих робітників (прямі витрати на оплату праці)» - дані таблиці 2.

Стаття 9 «Інші прямі витрати»:

9.1 Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників» необхідно обчислити єдинний соціальний внесок (37,8% від нарахованої суми зарплати);

9.2 «Амортизація активної частини основних засобів» по нормам від середньорічної вартості виробничого обладнання (Ф_СРі), транспортних засобів та інструменту (згідно Податкового Кодексу України: група 4 (машини та обладнання), група 5 (транспортні засоби), група 6 (інструмент, інвентар)), які обчислюються за формулою (15) за даними Додатка Г:

, грн,

(15)

де Н_Аі – норма амортизаційних відрахувань відповідної і -ої групи основних виробничих фондів підприємства, визначеного прямолінійним методом амортизації (дані Додатка Г).

Норма амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом за формулою:

, долі

(16)

де Т_сл - термін корисного використання (експлуатації) об’єкта основних фондів, років.

Відповідно Ф_СР – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн. розраховується за даними Додатка Г за формулою (17):

, грн,

(17)

де Ф_ПГ – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатка Г), грн;

Ф_ВВ – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

Ф_ВИБ – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

Т₁ – термін залучення основних виробничих фондів по групах у виробництво (дані Додатка Г), місяців;

Т₂ – термін вилучення основних виробничих фондів по групах з виробництва (дані Додатка Г), місяців.

До складу статті 10 «Загальновиробничі витрати» (згідно Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») відносять:

10.1 Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо (їх сума наведена в Додатку Д).

10.2 «Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення»:

а) амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (А_і) - б) амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд (згідно Податкового Кодексу України відповідно група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої), обчислені за формулою (15) за даними Додатка Г;

б) витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленій за даними Додатка Г;

10.3 «Витрати на управління виробництвом»:

а) витрати на заробітну плату керівників, фахівцівта технічних службовців (табл. 3) з відрахуваннями у відповідні фонди за ставкою 37,8% від суми нарахованої заробітної плати по даним групам персоналу;

б) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища – додаток Д.

10.4 «Витрати на обслуговування виробничого процесу»:

а) заробітна плата допоміжного персонала та персонала найпростіших професій підприємства (табл. 2) з відрахуваннями (37,8% від суми їх зарплати);

10.5 «Інші загальновиробничі витрати» (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо)- дані в Додатку Д.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Крім вищезазначених необхідно визначити такі витрати:

- адміністративні витрати як 100% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників;

- витрати на збут як 200% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників;

- інші операційні витрати як 150% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників.

Сума виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат складають умовно повну собівартість продукції.

На підставі внесеної до табл. 1 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (С_ЗМ) у собівартості продукції за формулою (18):

, грн,

(18)

де В_Зi – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати – статті 10.1, 10.2, 10.4.

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (С_УП) у собівартості продукції за формулою (19):

, грн,

(19)

де В_Пj – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять постійні загальновиробничі витрати – статті 10.3, 10.5; адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Але треба зазначити, що перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Після розрахунку суми змінних та умовно-постійних витрат на виробництво продукції слід обчислити їх питому вагу в повній собівартості продукції.

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити ціну виготовленої підприємством продукції (Ц_ОД) за формулою (20), з огляду на запланований рівень рентабельності продукції (R_Н):

,

(20)

де С_ОД – повна собівартість одиниці виготовленої продукції (табл. 4).

R_Н – запланований рівень рентабельності продукції (дані Додатка Д).

На основі обчислених показників робиться висновок щодо матеріалоємності (М_Є), енергоємності (Е_Є), зарплатоємності (ЗП_Є) досліджуваного виробництва за формулами (21-23):

, грн / грн,

(21)

, грн / грн,

(22)

, грн / грн,

(23)

де Σ С_СМі – сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (без енерговитрат) (табл.4);

С_Е – витрати на енергію при виробництві певної продукції (табл.4);

Σ ЗП_і – витрати на заробітну плату всього виробничо-промислового персоналу (табл. 2 і табл. 3).

На підставі одержаної калькуляції розраховується беззбитковий обсяг виробництва (Q_Б) для умов поточного економічного стану підприємства за формулою (24):

, тонн,

(24)

де С_УП – сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн;

С_ЗМод – сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну.

За підсумками розрахунків виконується рис. 1 з дотриманням відповідного масштабу, обумовленого вихідними даними індивідуального варіанта.

Обсяг виробництва (Q), у тоннах

Д

Спектр збитків

Спектр прибутків

СЗАГ

СЗМ

СУП

QЕФ

QБ

Витрати (С), дохід (Д), прибуток (П)

Рисунок 1- Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва.

Після винайдення беззбиткового обсягу виготовлення продукції необхідно порівняти його з фактичним обсягом виробництва, заданим в кожному окремому варіанті індивідуального завдання і зробити висновки.