Щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

У ст. 50 Конституції України проголошено право кожного, хто проживає на території України, на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення, а в ст. 49 – право на охорону здоров’я. Незважаючи на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8), вона лише декларує суб’єктивні права людини і громадянина. У зв’язку з цим на розвиток положень ст. 50 Конституції України прийнято пакет законів, норми яких спрямовані на забезпечення можливості реалізації та захисту одного з найважливіших прав людини – права на захист від впливу несприятливого навколишнього середовища та шкідливого впливу факторів середовища життєдіяльності.

На забезпечення зазначеного права санітарне законодавство України закріплює права та обов’язки громадян та підприємств, установ і організацій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Зокрема, громадяни мають право на:

а) безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

б) участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

в) відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

г) достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.

Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (ст. 4 Закону).

Водночас громадяни зобов’язані: піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Рішення і дії посадових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права підприємств, установ, організацій чи громадян з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.

Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров’я України санітарно-епідеміологічний нагляд здійснює саме зазначене міністерство.