Будівельні вироби і відповідні характеристики, яких може стосуватись основна вимога

З метою підготовки технічних завдань на розроблення нормативних документів категорії В нижче наведено перелік характеристик окремих виробів або груп виробів, які сприяють здатності будівельного об'єкта в цілому або його окремих частин задовольняти основну вимогу. Наведений перелік не є вичерпним.

Через взаємозалежність положень основної вимоги, визначених в 3.1, один і той же виріб може підпадати під дію більше як одного з цих положень. Це може вплинути на рівень вимог до експлуатаційних характеристик виробу на конкретному будівельному об'єкті через різні сценарії пожежі, яких стосуються положення основної вимоги. Необхідно також враховувати взаємозв'язок різних характеристик.

6.3.1.1 Вироби, на які поширюються вимоги щодо характеристик "реакція на вогонь"

Для оцінювання характеристик виробів "реакція на вогонь" необхідно розробити узгоджене рішення, згідно з яким можуть проводитись повномасштабні чи маломасштабні випробування, що мають корелювати з відповідними сценаріями реальних пожеж.

Вироби повинні розглядатись з урахуванням умов їх експлуатації.

Прийнято, що відповідними критеріями експлуатаційних характеристик є: горючість, займистість, швидкість тепловиділення, швидкість поширення полум'я, швидкість димоутворення, токсичність газів, палаючі краплини/частки та/або їх комбінація.

Вироби можуть бути однорідними (гомогенними) матеріалами, композитами або збірними, наприклад:

- вироби для стін, стель і підлог, у тому числі покриття їх поверхні;

- будівельні конструкції;

- вироби, які входять до складу будівельних конструкцій;

- компоненти труб і повітропроводів (у тому числі їх зовнішня ізоляція);

- вироби для фасадів/зовнішніх стін (у тому числі шари ізоляції тощо).

6.3.1.2 Вироби для покриттів (дахів), до яких висуваються вимоги пожежної безпеки

6.3.1.2.1 Покриття (дахи), що зазнають впливу вогню зсередини:

а) для покриттів (дахів), до яких висуваються вимоги з вогнестійкості в умовах повністю розвиненої пожежі знизу, див. 6.3.1.3.3;

б) для оцінювання' поведінки експлуатаційних характеристик покриттів (дахів), які зазнають впливу поодинокого предмета, що горить під покриттям (див. 3.2), слід враховувати таке:

- руйнування покриття (даху);

- проникнення вогню крізь покриття (дах) і загоряння поверхні покриття (даху);

- поширення вогню знизу та всередині покриття (даху);

- палаючі краплини/частки в зонах, віддалених від джерела запалювання.

6.3.1.2.2 Покриття (дахи), що зазнають впливу вогню ззовні

Для оцінювання поведінки покриттів (дахів) (у тому числі шарів теплоізоляції, пароізоляції, підкладок тощо) і вікон верхнього світла необхідно проводити випробування з метою:

- визначення впливу моделі падаючого предмета, що горить, на покриття (дах) без вітру;

- визначення впливу вітру на покриття (дах) і вікна верхнього світла, які загорілись від моделі падаючого предмета, що горить (з тепловим випромінюванням).

Критерії експлуатаційних характеристик повинні містити обмеження щодо:

- проникнення вогню всередину будівлі крізь покриття (дах) або вікно верхнього світла;

- поширення вогню по зовнішній поверхні або всередині композиції покрівлі;

- утворення палаючих краплин / часток.

6.3.1.3 Вироби, до яких застосовуються вимоги до вогнестійкості

6.3.1.3.1 Загальні положення

На теперішній час в Європі та інших країнах для оцінки вогнестійкості широко використовується стандартний температурний режим, що прийнятий у ДСТУ Б В.1.1-4 і яким моделюється пожежа. Вважається, що він відповідає стадії після повного охоплення пожежею всієї поверхні горючих матеріалів в замкненому об'ємі, тобто повністю розвиненої пожежі в будівлі. Проте випробування на вогнестійкість у стандартному температурному режимі не має на меті відображення температур і навантажень, які могли б спостерігатись під час реальних пожеж. Під час такого випробування визначається характеристика відносної поведінки конструкцій і матеріалів у межах потужностей і розмірів стандартних печей. Загалом невизначеності відносно поведінки конструкцій під час реальних пожеж враховуються шляхом встановлення підвищених вимог до вогнестійкості.

Сценарій реальної пожежі може використовуватись як альтернатива стандартному температурному режиму. Це особливо доцільно в разі, якщо не досягається повного охоплення пожежею всієї поверхні горючих матеріалів у замкненому об'ємі або якщо можна припустити суттєві відмінності між інтенсивностями теплообміну або коли елементи піддаються нерівномірному нагріванню.

Характеристикою вогнестійкості конструкції є межа вогнестійкості, яка визначається часом від початку вогневого випробування за стандартним та/або додатковими, альтернативними температурними режимами до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів із вогнестійкості.

Розрізняють такі основні види граничних станів будівельних конструкцій з вогнестійкості:

- граничний стан за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R) (далі - несуча здатність);

- граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е) (далі - цілісність);

- граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення І) (далі - теплоізолювальна здатність).

Будівельні конструкції залежно від нормованих граничних станів із вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості.

Позначення класу вогнестійкості будівельних конструкцій складається з умовних літерних позначень граничних станів і числа, що відповідає нормованій межі вогнестійкості у хвилинах, з ряду: 15; 30; 45; 60; 90; 120; 150; 180; 240; 360.

Приклади.

Клас вогнестійкості R 120 означає, що за ознакою втрати несучої здатності значення межі вогнестійкості конструкції має бути не менше 120 хв і менше ніж 150 хв.

Клас вогнестійкості RE 60 означає, що за ознаками втрати несучої здатності і втрати цілісності значення межі вогнестійкості має бути не менше 60 хв і менше 90 хв незалежно від того, який із цих двох граничних станів настане раніше.

Клас вогнестійкості REI 30 означає, що за ознаками втрати несучої здатності, втрати цілісності і втрати теплоізолювальної здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 30 хв і менше 45 хв незалежно від того, який з цих трьох граничних станів настане раніше.

Якщо для конструкції нормуються різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами, то позначення класу вогнестійкості складається з двох або трьох частин, що розподілені між собою похилою рисою. При цьому різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами позначають за їх зменшенням.