Вибір типу та визначення кількості вогнегасників

Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння по­жеж в початковій стадії їх розвитку до прибуття пожежних підрозділів. До них відносяться ручні і пересувні вогнегасни­ки, гідропульти, відра, бочки з водою, внутрішньопожежні
крани, лопати, ящики з піском, азбестові полот­на, войлочні мати, кошми, ломи, пили, багри, вила(рис. 3. 64).

Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні забезпечуватись первин­ними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з во­дою, ящиками з піском тощо), пожежним зна­ряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціаль­них щитах. Щити встановлюють з таким розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ з вогне­небезпечними матеріалами — не більше 50 м, або з розрахун­ку — один щит на 5000 м².

Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний ко­лір, а надписи на них та на щитах роблять контрастними білим кольором

Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння за­значаються у планах евакуації На стендах або пожежних щи­тах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, пісок, лопати, ломи, покривала вогнетривкі, списки добро­вільних пожежних дружин, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Стенди або пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на ви­дних і легкодоступних місцях, якомога ближче до виходу із приміщення

Вогнегасники необхідно встановлювати таким чином, щоб можна було визначити тип вогнегасника, прочитати на його корпусі інструкцію з користування, а також зручно було його зняти Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і по­стійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, які призначені наказом керівника за­кладів, установ і організацій

Рис. 3. 64

Вогнегасники класифікують за видом вогнегасної речовини на вуглекислотні, галоідовуглеводневі і порошкові

Вуглекислотні вогнегасники. За­стосовують ручні вогнегасники ВУ-2 (рис. 3. 65), ВУ-5, ВУ-8 і в транспортному виконанні ВУ-25 і ВУ-80. Вогнегасники наповнюються стиснутим газом (ди­оксид вуглецю не більше 0,75 кг/л) до робочого тиску 60 кгс/см². Усі вугле­кислотні вогнегасники приводяться до дії при вертикальному положенні бало­на і застосовуються для гасіння різноманітних речовин і матеріалів (ви­ключення складають луж­ні метали та інші речо­вини, які горять без до­ступу повітря), електроустановок під напругою до 380 В, транспортних засобів і т п

Вуглекислотні-брометилові вогнегасники (рис. 3. 66) ВУБ-3А і ВУБ-7А є стальними тонко­стінними балонами із сифонними трубками все­редині і пусковими головками важільного типу з розпилювачами. Ємність балонів ВУБ-3А — 3,2 л, ВУБ-7А — 7,4 л. Вогнегасники заряджають сполукою «4 НД», що складається 97% бромети-

лу і 3% вуглекислого газу Для ви­киду заряду у вогнегасник закачу­ють повітря під тиском 8,6 кгс/мм². Час дії вогнегасників 20-30 с при довжині струменя 3-4 м.

Рис. 3. 65

Рис 3 66

Рис. 3. 67

Порошкові вогнегасники (рис. 3. 67) бувають ручні, транспортні і уста­новки порошкового гасіння За будовою такий вогнегасник скла­дається з циліндричної посудини, в якій міститься порошок, балон­чика з вуглекислим газом під тис­ком Час дії вогнегасника 20 с при довжині порошкового струменя 5 м

Засоби пожежогасіння слід розміщувати у зручному для ви­користання місці, не заставляючи ними проходи і виходи (в од­ноповерхових будівлях зовні біля входу, в багатоповерхових при вході на поверхи). На території підприємства щити розмі­щуються з таким розрахунком, щоб кожен з них обслуговував групу будівель інтервалом між ними не більше 100 м, а від схо­вищ з вогненебезпечними матеріалами на 50 м. Засоби поже­жогасіння фарбують в червоний колір, а написи на них роблять білою фарбою.