Небезпечні події на транспорті й аварії на транспортних комунікаціях. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів із небезпечними речовинами

Аварійні ситуації на транспорті можуть мати різний характер - від ава­рій самих транспортних засобів до так званих локальних аварій - напри­клад, падіння людей з вагонних лавок у результаті різкого гальмування залізничного потягу.

Транспортом загального користування щорічно в Україні перевозиться понад 3 млрд. т. вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних. 60 % вантажних перевезень припадає на залізничний транспорт, 26 % — на автомобільний і 14 % — на річковий і морський.

Великою небезпекою для життя і здоров'я людей є перевезення (до 15 % від загального обсягу вантажів) вибухонебезпечних, хімічних, радіоактивних, легкозаймистих та інших речовин.

Загроза виникнення аварій на транспорті зростає у зв'язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспорту, високого рівня (50 % і більше) зносу транспортних засобів, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.

Особливо небезпечні аварії на залізничному транспорті, враховуючи густу сітку залізниць і велику щільність населених пунктів України. При перевезеннях залізницею радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин та виникненні аварійних ситуацій це може призвести до радіоактивного забруднення навколишнього середовища і небезпечного опромінення людей, сільськогосподарських тварин, а при проникненні небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище — до хімічного зараження повітря, ґрунту, води і гострого отруєння населення і сільськогосподарських тварин. Дуже небезпечна обстановка може скластися при аварії на території залізничної станції, тому що поблизу станції розташована забудова населеного пункту з високою щільністю населення, зосереджено велику кількість вагонів з різноманітними вантажами і людьми.

Причини аварій і катастроф на залізничному транспорті це: несправності засобів сигналізації, централізації та блокування, несправності колій та рухомого складу, помилки диспетчерів, халатність і неуважність машиністів; зіткнення, сходження рухомого складу з колії, наїзди на перегони на переїздах, пожежі й вибухи у вагонах, розмиви залізничних колій, затоплення, осипи, зсуви та обвали.

Набуло великих масштабів перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати в момент запуску двигунів, при розбігу на злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці. У таких ситуаціях можуть бути руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, нестача палива, перебої в життєзабезпеченні екіпажу та пасажирів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв'язку, пілотування, вибухи і пожежі на борту літака.

Авіаційна катастрофа в повітрі може стати причиною жертв і великих втрат майна не тільки на борту, а й на землі при падінні на виробничі споруди і житлові будинки. До великої небезпеки може призвести падіння літака чи вертольота на АЕС і об'єкти хімічної промисловості, що може зумовити радіоактивне забруднення або хімічне зараження навколишнього середовища.

На дорогах України щорічно відбуваються десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. Так, у 2003 р. на автомобільному транспорті сталося 42,4 тис. дорожньо-транспортних подій, загинуло 7149 осіб, травмовано 47 458 тис. осіб.

Майже 60 % НС припадає на транспортні засоби приватної форми власності.

Причини дорожньо-транспортних подій такі: порушення правил дорожнього руху, правил пілотування і судноплавства, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка водіїв, їх слабка реакція, технічні несправності транспортних засобів, недотримання правил перевезень небезпечних вантажів та недотримання вимог безпеки, керування автомобілем у нетверезому стані, незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки, несправність сигналізації на залізничних переїздах, порушення дорожнього руху пішоходами.

Перевезення небезпечних речовин - це діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних речовин від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення.

Регламентація перевезень небезпечних речовин спрямована на запобігання, нещасних випадків з людьми або заподіяння матеріальних збитків чи збитків навколишньому середовищу, а також перевізним засобам, що використовуються.

Основними нормативними документами, що регламентують дорожнє перевезення небезпечних вантажів, є:

- Закон України „Про перевезення небезпечних вантажів”;

- Закон України „Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)”;

- Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306;

- Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом МВС України від 26.07.2004№822;

- Европейское соглашение о международной дорожній перевозке опасных грузов с Приложениями А и В, вступивши ми в силу с 01.01.2005 р. (надалі -ДОПНВ), тощо.

Таким чином, перевезення небезпечних вантажів з мінімальним ризиком можливо лише за умови дотримання встановлених вимог.

Маркуванням називають написи та умовні знаки, наносяться на окремі вантажні місця для впізнання вантажу, і характеристики способів поводження з ним при транспортуванні, зберіганні та перевантажувальних роботах. Маркування дозволяє встановити зв'язок між вантажем і супроводжуючим його документом, а також відрізнити одну партію вантажу від іншої.

З метою забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів під час перевезення відповідно до вимог пункту 3.1 Правил на кожну упаковку з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає вмісту упаковки. Перед цим номером проставляються літери “UN”-уразі міжнародних перевезень або “ООН” - у разі внутрішніх перевезень. Якщо упаковка відсутня, маркування наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання. Крім цього, відповідно до вимог пункту 3.7 Правил, у разі перевезення небезпечних вантажів на упаковки повинні наноситись знаки небезпеки, вказані для цих вантажів у додатку 15 до Правил.

Знаки небезпеки призначені для вказівки на небезпечні властивості небезпечних вантажів. Система знаків небезпеки заснована на класифікації небезпечних вантажів і розроблена в таких цілях:

- зробити небезпечні вантажі легко розпізнаваними на відстані по загальному виду наявних на них знаків небезпеки (символ, колір і форма);

- забезпечити за допомогою кольоровості знаків небезпеки першу корисну вказівку щодо видів небезпеки, притаманних небезпечним вантажам, вантажно-розвантажувальних операцій, укладання вантажів і їх розподілу.

Знаки небезпеки повинні за кольором, символами та загальною формою відповідати зразкам, наведеним у додатку 2 до Правил.

Усі знаки небезпеки на упаковках:

а) повинні розміщуватись з одного боку, якщо розміри упаковки дають змогу це зробити, а на упаковках з вантажами 1-го небезпеки – поруч з відповідним відвантажувальним найменуванням;

б) повинні бути розміщені таким чином,щоб їх нічого не затуляло і не загороджувало та забезпечувалося вільне їх бачення;

в) якщо вимагається нанесення кількох знаків небезпеки, вони повинні бути розміщені поруч один біля одного.