Гранично допустимий вплив шкідливих факторів на людину

Зараз в природокористуванні і охорони природи України використовується концепція екологічної безпеки, яка базується на ГДК, ГДС,ГДВ та інших нормах актроногенного впливу на природу.

При нормуванні якості навколишнього середовище передбачено гранично допустимі норми впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду. До цих норм відносяться:

– гранично допустимі або тимчасово погоджені норми викидів в атмосферу шкідливих речовин (ГДВ, ТПВ);

– гранично допустимі або тимчасово погоджені норми стоків у водоймища (ГДС, ТПС);

– гранично допустимі навантаження відходів виробництва на землі та грунти (ГДВ);

– гранично допустимі норми та ліміти щодо вилучення та відновлення природних ресурсів, виходячи з необхідності підтримання рівноваги в природному середовищі;

– гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі (м2/м³), воді (м2/л), грунтах (м2/кг (ГДК)), орієнтовно безпечні рівні впливу шкідливих речовин на людей (ОБРВ) або гранично допустимі дози впливу шкідливих речовин на людей (ГДД);

– виділяють максимальні разові та середньодобові ГДК (перші не повинні шкодити протягом 20хв., другі – при необмежено довгому вдиханні(споживанні));

– норми гранично допустимої кількості мікроорганізмів та інших біологічних факторів в атмосфері, воді, грунті;

– норми гранично допустимих або орієнтовно допустимих рівнів (ГДР,ОДР), гранично допустимих доз (ГДД) для шуму, вібрації електричних та електромагнітних полів та інших фізичних факторів, котрі можуть справляти вплив на здорв’я людей та їх працездатність;

– норми гранично допустимих залишкових кількостей хімічних речовин в продуктах харчування, котрі встановлюють мінімально допустимі дози (МДД), котрі не шкідливі для людини за кожною використовуваною хімічною речовиною і при їх сумарному впливі;

– норми гранично допустимого рівня або гранично допустимої дози безпечного вмісту радіоактивних речовин в навколишньому середовищі та в продуктах харчування, а також ГДР та ГДД радіаційного опромінення людей;

– нормативи та санітарно-захисні зони та смуги.

Останнім часом стало відомо, що визначення ГДК окремо взятого забруднювача, особливо, коли його концентрації близькі до умовної норми або дещо перевищують її, не дає об’єктивного уявлення про його можливу шкоду для здоров’я. Чим далі більше накопичується даних про те, як близька до норми концентрація кількох шкідливих речовин (кожної окремо), скупчившись в середовищі, стає небезпечною. Це так званий ефект підсумовування негативного впливу, або ефект синергізму. Виявлено, наприклад, що підсилюють шкідливий вплив на здоров’я людей не тільки окремі хімічні елементи чи сполуки, коли вони містяться разом у воді, їжі, повітрі, а й коли поєднуються дії пестицидів та радіації, радіації і шумів тощо. Крім того великий вплив має рухливість хімічних елементів у середовищі, їхня актпвність, здатність вступати в сполуки, засвоюватись організмами і виводитися з них чи бути пасивними.

Виявлено також ефект нейтралізації дії шкідливих факторів-антагонізм.

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів і 287000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.