Організація науково- мистецьких товариств

Із приходом на російський престол Олександра І (1801-1825 pp.), який мав репутацію гуманного правителя, активізувалися чутки про "нову еру". Із прийнят­тям закону про вільних хліборобів з'явилася надія на скасування раб­ства. Але вона виявилася марною.

Для України період царювання Олександра І до певної міри став позитивним. Малоросійським генерал-губернатором було призначено гуманного, освіченого Олексія Куракіна, який шанував українські тра­диції і був популярним у громадян, з приводу чого І. Котляревський присвятив йому оду, написану українською мовою.

В Україні відкривається перший університет. Ця подія відбулася 1805 р. у Харкові. Ініціатором цієї акції був В. Каразін. Першим рек­тором став П. Гулак-Артемовський, який згуртував навколо себе про­відних вчених та письменників як вітчизняних, так і зарубіжних. Серед інших був запрошений і працював відомий філософ Шат. Харків стає культурним і просвітницьким центром в Україні. Тут починають вихо­дити часописи "Український вісник", "Український журнал". В. Каразін засновує філотехнічне товариство, яке пропагувало новітні технічні ме­тоди сільськогосподарського виробництва; серед його членів поволі на­ростали антикріпосницькі настрої.

На початок XIX ст. культурним осередком південного краю євро­пейського космополітичного типу стала Одеса; тут працює театр, ство­рюються музейні зібрання. Започатковують роботу культурницькі та мистецькі товариства.

Разом із соціальною активністю починає формуватись і культурний процес. Після Півдня він активізувався на Полтавщині. У самій Пол­таві І. Котляревський пише свою славнозвісну поему "Енеїда", народ­ну за змістом і мовою, створює театр, а для нього п'єси — "Наталка-Полтавка", "Москаль-чарівник". Це поклало початок нового українсь­кого професійного театру.

З ініціативи і підтримки М. Рєпніна, освіченого і гуманного генерал-губернатора Малоросійського, молодий український архівіст Д. Бантиш-Каменський на основі архівних розвідок написав "Историю Малой России", яку видав за свої кошти 1822 р. У цей час істотно поширюється інтерес до української історії серед прогресивної громадськості. Над цією темою працюють О. Мартос, О. Шапонський, М. Антоновський, A. Чепа, В. Полетика, І. Квітка, М. Марків, М. Берлинський. Це стало початком наукових розвідок та досліджень української минувши­ни, Ті популяризації серед української громадськості.