Церковне життя в Україні

На початку XX ст. існувало 2 християнські церкви

1. Православна (переважала на Сході);

2. Греко-католицька (переважала в Західній Україні). Існували й інші релігійні конфесії серед представників національних меншин:

а) католицизм;

б) іудаїзм;

в) мусульманство;

г) протестантство. Існували різні секти: штундистів; баптистів; євангелістів; єговістів та ін.

Напередодні Першої світової війни в Україні було 4 млн. сектантів. Православна церква в Україні була опорою са­модержавства:

а) русифікаторська політика проводилась і в церковному житті;

б) серед духовенства українських губерній українців було менше 50%;

в) українську мову було заборонено у проповідях та бо­гослужінні.

У роки революції 1905—1907 рр. були зроблені деякі послаблення у використанні української мови:

а) широко використовувалися церковні проповіді, прово­дилися богослужіння українською мовою в багатьох українських губерніях;

б) було дано дозвіл на комплектацію семінарських бібліотек "малоросійськими книгами";

в) у 1906р. за згодою Синоду були відкриті україно­знавчі курси із мови, літератури та історії в Подільській семінарії;

г) почалася співпраця церкви з "Просвітами";

д) у 1906—1911 рр. було видано на українській мові Євангеліє.

На західноукраїнських землях

1. Панівною в Галичині, Закарпатті (але тут в багатьох ви­падках богослужіння велось на угорській мові) була греко-католицька церква.

2. У Північній Буковині греко-католицька церква станови­ла меншість, а переважала Православна церква.

3. Греко-католицька церква відігравала значну роль у національному відродженні краю, зростанню національ­ної самосвідомості.

4. Греко-католицьке духовенство було основною силою національного відродження.

5. Особливо зросла роль церкви, коли Галицьку митро­полію очолив А. Шептицький, який дбав про українське відродження і в той час ставив актуальне питання — об'єднання всіх церков України. Він намагався ґреко-католицьку церкву перетворити на важливий чинник національного відродження і державотворення.