Заключення. Отже, вироблення умовних рефлексів у людини і тварин системою безпосередніх конкретних умовних подразників

Отже, вироблення умовних рефлексів у людини і тварин системою безпосередніх конкретних умовних подразників, що викликають на себе реакцію, І. П. Павлов назвав першою сигнальною системою.

Мова людини, умовні рефлекси становлять другу сигнальну систему. Нею володіє тільки людина. Дана система пов'язана з мовленням і понятійним мисленням. Уся складна система людських дій регулюється другою сигнальною системою, що виявляється у здатності обмежувати, гальмувати свої потреби, бажання, потяги, емоційні реакції, зокрема, шляхом вироблення умовного гальмування. Такий характер вищої нервової діяльності людини дає їй, на думку І. П. Павлова, можливість, а отже, й обов'язок знати себе і, користуючись цим знанням, тримати на висоті своїх здібностей. Психічна діяльність людини полягає у відображенні і описі подій, що відбуваються в навколишнім середовищі і його внутрішньому світові. Першим етапом цієї діяльності є почуттєве пізнання у формі відчуттів і сприйняттів, здійснюване за допомогою органів почуттів (аналізаторів).

Формування образа сприйняття суб'єктивно переживається як його винесення в поза з утворенням певної фігури (будь-якої модальності), що виступає із фона. У кожному з видів сприйняття представляється складеним з фігур, що перебувають на деякому фоні. Виділення відповідних фігур структурується ієрархією актуальних потреб людини в цей момент часу. Сприйняття також має властивість константності, що дозволяє пізнавати й ототожнювати предмети, забезпечуючи сталість характеристик видимий світ. Далі, людина в стані будувати суб'єктивні шкали, що оцінюють сприйняття, наприклад його інтенсивність. Крім того, сприйняття має властивість предметності: на підставі попереднього досвіду воно самоорганізується таким чином, що сприймане здобуває значення.

Мислення - це узагальнене і опосередковане відбиття подій навколишньої дійсності та внутрішнього миру людини. Воно тісно пов'язане з почуттєвим пізнанням миру і практичною діяльністю. Мислення є вищою функцією пізнання та складається з ряду послідовних операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації і д. На підставі виникаючих асоціацій між окремими поданнями та поняттями створюються нові судження і умовиводи. Мислення відображає не тільки предмети, явища і зв'язки між ними, але й на підставі аналізу цих зв'язків і зіставлення з минулим досвідом воно надає можливість опосередкованого пізнання шляхом суджень і умовиводів. Мислення формується та формулюється в мові людини. До його видів ставляться: наочно-діюче, конкретно-образне і абстрактно-логічне. Останній, найбільш сучасний, вид мислення з'являється лише при відповідному рівні розвитку мови завдяки здатності до утворення складних понять і узагальнень. При психічних захворюваннях мислення порушується: а) по темпі, б)за структурою, в) у вигляді появи патологічної продукції.

Для розпізнавання розладів мислення необхідно дати можливість хворому вільно говорити про свої хворобливі переживання, не обмежуючи його без потреби рамками поставлених питань. Вибір цілеспрямованих питань провадиться з урахуванням індивідуальних особливостей хворого, залежить від його стану, утворення, інтелектуального рівня і т.д. Для виявлення маревних переживань доцільно використовувати листи, малюнки, показання хворих, у яких можуть відображатися деталізація, символіка, побоювання або маревні тенденції.

Питання для самоконтролю:

1.Розлади мислення.

2. Амнестичний Корсаковський синдром.

3. Невротичні синдроми. Істеричний припадок (напад).

4. Епілептичні розлади.

5. Симптоми виключення свідомості.

6. Симптоми потьмарення свідомості.

7. Синдром слабоумства.

8. Психоорганічний синдром.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття психічних розладів.

2. Класифікація психічних розладів.

Теми реферативних повідомлень:

1. Структурно-складні синдроми.

2. Емоційні (афективні) розлади.

3. Розлади потягів.

4. Розлади сприйняття (чуттєвого пізнання).

5. Настирливі стани.

6. Розлади пам’яті.

7. Етіологія і патогенез психічних захворювань.