Ви­д-во ЛДУ БЖД 44 страница

Доктринальні джерела

1. Oxford advanced Learner's dictionary Oxford University Press, 1995. – 1481 p.

2. Абрамов B.C. Коммерческая безопасность предприятий (теория и практика). – М.: AP-СИН ЛТД, 1998. – 76 с.

3. Алексеенко В., Саржин А Проверка персонала и партнёров как часть системы комплексной системы защиты коммерческого объекта. – М.: Секьюрити, 1997. – 51 с.

4. Алешенков М.С., Родионов ВН. Секьюритология: Монография. – М.: МГУЛ, 2000. – 104 с.

6. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в XX веке // Обозреватель. – № 4. – 2000. – С. 36‑44.

в. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации). Серия мир культуры истории и философии. – СПб: Лань, 1999. – 480 с.

7. Герасимчук АА. Тимошенко ЗЛ. Шейко СВ. Философские основы менеджмента и бизнеса. Курс лекций. – К.: ЕУФИМБ, 1998. – 111 с.

8. Герчикова ИН. Менеджмент: Учебник. – 2-е изд., перераб. и до пол.

– М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 480 с.

9. Гончаренко А., Джангужин Р., Лисицын Э. Гражданский контроль и система национальной безопасности // Зеркало недели. – № 35 от 14.09.02.

– С. 12.

10. Гулыга АЛ. Гердер и его "идеи к философии истории человечества" // Гедер И.Г. Идеи к философии истории человечества. – М., 1977. – 176 с.

11. Доронин АЛ. Разведывательное и контрразведывательное обеспечение финансово-хозяйственной деятельности предприятий. – Тула, 2000.

– 116 с.

12. Драчёв С.С. Основы корпоративной безопасности. – СПб.: ООО Издательство Полигон, 2000. – 240 с.

13. Духов ВЛ. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. – К.: НВФ "Студцентр", 1997. – 176 с.

14. Князева ЕН. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса. – М., 1995. – 230 с.

16. Князева ЕН., Курдюмов СЛ. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры. – СПб: Алетейя, 2002. – 414 с.

16. Козаков ИД. Безопасность и синергетика // Безопасность. – 1994.

– № 4. – С. 61‑69.

17. Копан 0£. Забезпечення внутрішньої безпеки України: теоретико-управлінські засади. Введення в поліцейську стратегію: Монографія. – К.: НАВСУ, 2001. – 424 с.

18. Копан О.В. Загально-філософська категорія "справедливість" у тео-ретико-управлінському аспекті безпеки // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – №1. – С. 32‑35.

19. Копан ОЛ. Соціальна безпека – результат управлінського впливу / / Вісник АПіСВ. – 2001. – № 3. – С. 46‑61.

20. Копан ОМ. Соціальна безпека і процедурні засади управління // Вісник НУВС. – Харків, 2001. – № 14. – С. 280‑284.

21. Кузнецов С А. Значення негосударственных структур в обеспечении региональной безопасности Российской Федерации // Национальная безопасность и геополитика России. – 2001. – №2-3. – С. 87‑89.

22. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. / Т. Кун;

Сост. В.Ю. Кузнецов. – М.: ООО "Издательство АСТ", 2001. – 608 с.

23. Лесков МА. Гомеостатические процессы и теория безопасности // Безопасность. – 1994. – № 4. – С. 64‑72.

24. Липкан ВА. Информационный фаст-фуд – приятного аппетита // Бизнес и безопасность. – 2002. – № 5. – С. 4‑5.

25. Ліпкан ВА. Матриця: проблема свободи у матриці // Міліція України. – 2002. – № 2. – С. 26‑27.

26. Ліпкан ВА. Методологія формування правового поля системи забезпечення національної безпеки України // Держава і право. – 2002. – № 18. – С. 70‑76.

27. Ліпкан ВА. Національна безпека України у світлі теорії самоорганізації // Держава і право. – 2002. – № 16. – С. 142‑148.

28. Ліпкан ВА. Неопарадигма національної безпеки // Право України. – 2002. – №11. – С. 19‑23.

29. Ліпкан ВА. Правове забезпечення управління системою національної безпеки // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 3. – С. 19‑24.

30. Ліпкан ВА. Системний підхід до побудови еталонної моделі системи забезпечення національної безпеки // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 2. – С. 19‑24"

31. Ліпкан ВА. Складові національної ідеї // Право і безпека. – 2002. – № 2. – 182‑183.

32. Ліпкан В А Сучасний зміст української національної ідеї // Держава і право. – 2002. – № 17. – С. 463‑466.

33. Ліпкан В А та ін. Боротьба з тероризмом. – К.: Знання, 2002. – 254 с.

34. Лобанов С. Безопасность предпринимательства по новому руслу // Мир безопасности. – 2001. – № 2. – С. 8‑14.

35. Любкемейер Э. Безопасность в мире после Берлинской стены: немецкая точка зрения // Національна безпека країн перехідного періоду: Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 136 с.

36. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России // Военная мысль. – 1996. – Nbl. – С. 7‑17.

37. Манилов ВЛ. Исследование проблем национальной безопасности: вопросы методологии // Военная мысль. – 1995. – № 5. – С. 9‑18.

38. Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента: пер. с англ. – М.: Дело, 1993. – 702 с.

39. Морозов ИЛ. Геоэкономические реалии и безопасность. – М.: Молодая гвардия, 2001. – 192 с.

40. Нижник Н.Р., Ситник ГЛ., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.

41. Общая теория национальной безопасности: Учебник / Под общ. ред. АА. Прохожева. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 320 с.

42. Плішкін ВМ. Теорія управління органами внутрішніх справ України. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.

43. Прыгунов ПЛ. Психологическое обеспечение специальных операций: ролевое поведение: Учеб. пособие. – Изд-во Европейського ун-та, 2000.

– 303 с.

44. Прыгунов ПЛ. Эффективное осуществление ролевого поведения – как составляющая профессиональных умений менеджеров по безопасности предпринимательства (психологический аспект) // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України: 36. матеріалів наук.-практ. конф. Київ, 16-17 травня 2001 р. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. – С. 422‑428.

45. Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. – М.: Прогресс-Традиция, 2002. – 496 с.

46. Соснин АС, Прыгунов ПЛ. Менеджмент безопасности: Учеб. пособие. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 367 с.

47. Тимошенко ИЛ., Соснин АС. Менеджер организации. Учебное пособие для менеджера. – К.: ЕУФИМБ, 1999. – 350 с.

48. Тимошенко ИЛ., Соснин АС. Мотивация человеческих ресурсов. -К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 676 с.

49. Тимошенко II., Лаптев СТ., Ліпкан ВА, Оншценко Г. Закон України "Про недержавне забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності в Україні" // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України.– К.: Вид-во Європ. ун-та, 2001. – С. 466‑477.

50. Тоффлер Э. Третья волна: пер. с англ. / Э. Тоффлер. – М.: ООО "Издательство ACT", 2002. – 776 с.

51. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. – Т. 1. – 672 с.

52. Ярочкин ВЛ. Секьюритология – наука о безопасности жизнедеятельности. – М.: "Ось-89", 2000. – 400 с.

Розділ 10. БЕНЧМАРКІНГ – інноваційна технологія забезпечення національної безпеки УКРАЇНИ

Своєму навчайтесь,

та чужого не цурайтесь

Т. Шевченко

За умов формування нового геополітичного курсу, важливим постає збудувати таку систему забезпечення національної безпеки, яка б передусім ґрунтувалася на забезпеченні українських національних інтересів. Причому це стосується як державного, так і недержавного сектора, які, органічно доповнюючи один одного, формують і представлять економічну систему нашої держави. Причому принципи конкуренції закладеш в геополітиці дуже вдало використовуються та в підприємництві.

За радянських часів голови підприємств навіть не задумувалися про конкуренцію, про підвищення ефективності, про збільшення прибутку, тому що підприємства не були власністю ані начальника ані директора. Нині ж політика підприємства цілком змінилася та керівництво змушене включати в апарат управління службу маркетингу.

Служба маркетингу займається розробкою тактики організації та здійсненням товарної, цінової, збутової політики та стратегії просування товару на ринку. Маркетингова діяльність як найважливіша функція в сфері підприємництва має забезпечувати стійке, конкурентоздатне функціонування та розвиток того чи іншого суб'єкта маркетингової системи на ринку товарів і послуг з урахуванням стану внутрішнього і зовнішнього середовища. У цьому аспекті маркетингова діяльність припускає проведення маркетингових досліджень і на їхній основі розробку стратегії та програми маркетингових заходів, що використовуються з метою підвищення продуктивності фірми й ефективності задоволення потреби кінцевого споживача або клієнта. Однак усі результати маркетингових досліджень призначені керівництву для прийняття підприємницьких рішень загалом" і маркетингових рішень зокрема, пов'язані з невизначеністю поведінки суб'єктів маркетингової системи, водночас, як їхнє прийняття супроводжується, як правило, ризиком. Уникнути ризику практично неможливо, його необхідно передбачити та знайти можливості знизити до мінімуму дію його негативних наслідків. Дія того, щоб передбачати можливий вплив ризику на функціонування організації, необхідно виявити проблемну ситуацію, що виникла або може виникнути в процесі маркетингової діяльності або взагалі діяльності організації.

Під проблемною ситуацією в даному випадку розумітимемо ринкову суперечність, яка вимагає певного впливу для нош ми рішення або застосування маркетингової стратеги. Саме тому майже очевидним є той факт, що тепер на підприємстві або в організації вже не досить мати інформацію тільки про внутрішній стан фірми, її виробничо-економічну діяльність – нині це не відповідає вимогам часу і відділи збуту, котрі довгий час були відповідальними за зв'язки зі споживачами, рекламу і розподіл продукції також потребують докорінних змін у напрямах і підходах у своїй діяльності. У даному аспекті необхідно постійне як стратегічне, так і оперити ниє планування усієї виробничої, маркетингової, контролінгової діяльності фірми, що ґрунтується на достовірній, репрезентативній маркетинговій інформації. Аналіз практики дає змогу резюмувати про потребу поділу функцій окремих відділів і служб з метою виділення спеціалізованої служби по організації контролінгової діяльності, на яку, в першу чергу, покладаються завдання щодо проведення контролінгових досліджень і розробленні контролінговнх програм.

Розвиток підприємництва в Україні супроводжується поглибленням економічних перетворень, що визначає підвищений інтерес до нових теорій і напрямків розвитку контролінгу, маркетингу і менеджменту, чільне місце серед яких, на думку автора, мають посідати менеджмент безпеки та бсичмаркінг безпеки.

Адже класичне визначення маркетингу, що включає відомі 4 Р (Product, Price, Place, Promotion), стає недостатнім, оскільки не зачіпає процес взаємодії всіх суб'єктів ринкової системи. У даному розділі розглядатимуться сучасний стан та тенденції розвитку бенчмаркінга в Україні, більше цього, з урахуванням специфіки нашого навчального закладу (Інститут безпеки підприємництва Європейського університету), чільну увагу буде приділено бенчмаркінгу національної безпеки як новою напряму безиекових досліджень і практики їх реалізації.

Бенчмаркінг є новим напрямом розвитку бізнесу і забезпеченням безпеки. Він пов'язаний передусім з пошуком і вивченням найкращих методів і способів досягнення успіху у будь-якій сфері життєдіяльності, зокрема і безпеки, для якнайкращої організації та формування власного бізнесу. У даній роботі із застосуванням інтеграції універсальних, загальнонаукових та спеціально наукових методів, розглядатимуться поняття та зміст бенчмаркінгу, механізм бенчмаркінгу, який включає цілі, функції, завдання, принципи та методи, а також бенчмаркінг національної безпеки, як новітній напрям теоретичних і практичних розвідок. Причому, зважаючи на поліморфність теорії безпеки, ми опиратимемося на методологію міждисциплінарного підходу, через що бенчмаркінг розглядатиметься нами як міждисциплінарне утворення. Отже методологія спеціально наукових методів пізнання міститиме і методи маркетингу, менеджменту, контролінгу, безпекознавства та інших теорій та наукових напрямів.

10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу

10.1.1. Історичні основи бенчмаркінгу

Бенчмаркінг – дослідницько-аналітичний вид діяльності. Сам термін бенчмаркінг, який характеризує самостійний вид діяльності, з'явився у 70-і роки минулого століття, хоча і раніше успішно діючі організації активно вивчали і брали на озброєння передовий досвід підприємств партнерів і конкурентів. Родоначальниками бенчмаркінгу вважають японців, що навчилися ідеально копіювати чужі досягнення. Популярність цього методу дуже легко пояснюється: бенчмаркінг допомагає відносно швидко і з найменшими витратами удосконалювати бізнес-процеси, а у більш широкому сенсі, просто удосконалювати власну діяльність.

Відповідно до класичного визначення бенчмаркінг (benchmarking) – спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації порівняно з першокласними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку. Бенчмаркінг, який у деяких наукових школах (наприклад, у французькій) називають бенчмаркетінг, видається як використання методів управління, які успішно використовуються підприємницькими організаціями після того, як внаслідок порівняння з іншими сферами підприємницької або діяльності конкурента були виявлені слабкі сторони своєї організації. При використанні бенчмаркінга виробничі і маркетингові функції стають більш керованими, тому що після досліджень впроваджуються кращі методи і технології інших підприємницьких організацій.

Історично бенчмаркінг спочатку був відомий як модель з назвою вАР-аналіз: проста методика оцінки "розриву" між важливими параметрами фірми і бажаних результатів (в якості таких можуть виступати і якості головного конкурента) використовувалася для оцінки слабких сторін фірми.

Водночас бенчмаркінг – технологія дуже небезпечна. її можна застосовувати тільки яке один із засобів для аналізу, але не для розроблення програми конкретних дій.

Припустимо, у нашому прикладі виявилося, що у вашого конкурента широка мережа з надання послуг із забезпечення безпеки, і ви вирішили піти цим шляхом. Нехай у вас був імідж фірми, де працюють тільки висококваліфіковані фахівці, які закінчили трійку елітних вузів України в галузі безпеки (Національна академія внутрішніх справ України, Національна академія Служби безпеки України, Інститут безпеки Європейського університету). Очевидно, що якщо ви, копіюючи дії конкурента, також розгорнете в короткий термін мережу дилерських представництв, ви не зможете зберегти імідж фірми, де працюють тільки професіонали високого рівня. Адже фахівці цих трьох вузів користуються великою повагою і великим попитом на ринку безпеки. Отже, ви почнете залучати фахівців, що закінчили інші заклади. Відтак Ви втратите свою сильну сторону (імідж), і ще не відомо, чи придбаєте те, що є в конкурента.

Бенчмаркінг суперечить головній методології стратегічного управління – методології ситуаційного підходу, а тому він є небезпечним. Дійсно, під час контролінгу ми порівнюємо стан об'єкта управління (їм може бути певний рівень безпеки) зі стандартом. Відмінність результатів оцінки від стандарту є сигналом для проведення корекції алгоритму управління. Однак стандарт (еталон) має розроблятися на основі аналізу потенціалу фірми і всього ринку загалом, а не тільки порівняння фірми з одним конкурентом, нехай і головним.

Бенчмаркінг створює своєрідну аналогову базу, що може бути використана як еталонний об'єкт поглибленого предметного дослідження. Причому цілі, що переслідують підприємці, використовуючи інструментарій бенчмаркінга, можуть бути різними:

● поліпшити позицію стосовно конкурентів;

● знизити витрати;

● зміцнити конкурентну позицію;

● підвищити ступінь задоволеності покупців;

● впровадити новітні технології безпеки або збільшити ефективність тих, що вже використовуються;

● визначити слабкі місця процесу;

● розробити нові ідеї;

● поліпшити організацію тощо.

Бенчмаркінг використовується для аналізу неочевидних, тобто прихованих від очей спостерігача ринкових процесів і явищ.

Його особливість полягає в зборі якомога повної, у тому числі конфіденційної та напівконфіденційної інформації про діяльність різних суб'єктів ринкового середовища. Зібрана інформація дає змогу одержати більш широке уявлення про характер підприємницької діяльності лідерів конкурентного середовища і причинах та чинниках їхнього успіху, які мають бути узагальнені та використані в процесі побудови моделі ефективного підприємництва.

У згаданому аспекті бенчмаркінг (benchmarcing) – збір і аналіз інформації про діяльність найкращих підприємств партнерів і конкурентів, а також про методи управління, що ними використовуються.

Мета бенчмаркінга – підвищення ефективності власної діяльності та завоювання переваг у конкурентній боротьбі. В даний час бенчмаркінг, зокрема, використання його головного принципу "від кращого до найкращого", повертає до життя, до успіху багато фірм США, Японії, Західної Європи.

Предметом бенчмаркінга є технологія, виробничі процеси, методи організації виробництва та збуту продукції, а також забезпечення безпеки. Результати бенчмаркінга поряд з результатами маркетингових досліджень використовуються при виробленні цілей і стратегій діяльності організацій.

Для більшості компаній бенчмаркінг не є новим, адже він здійснювався в рамках конкурентної розвідки, хоча бенчмаркінг є більш деталізованою, формалізованою й упорядкованою функцією за метод або ггідуід конкурентного аналізу в межах конкурентної розвідки – необхідна функція успіху будь-якої організації.

Є багато думок щодо можливостей бенчмаркінгу і його ролі у певних сферах життєдіяльності.

Наприклад, бенчмаркінг у логістиці дає змогу швидко і з малими витратами виявити проблемні ситуації у логістичних системах, у сферах, близьких до покупця, з виконання замовлень і транспортування (Р. Bauer).

Бенчмаркінг допомагає здійснювати маркетинг директорові, коли на ного фірмі чи на ринку виникли проблеми з витратами та якістю, чи вона не пасе задніх у своїх конкурентів. Він розкриває проблеми в роботі, конкретизує їх, так вважають G. Revea і Е. Pfleger.

У корпорації "Ксерокс" переконані, що бенчмаркінг має бути постійним процесом, націленим не тільки на відповідність конкуренції, але й на перемогу над нею. У рамках бенчмаркінга підприємницькі функції аналізуються як процеси, що створюють товар чи послуги і просувають їх на ринок. Сфера застосування бенчмаркінга включає розробку стратегії, операції й управлінські функції, однак основним джерелом відомостей про ринок і про конкурентів залишається покупець.

Бенчмаркінг розглядається та як спосіб оцінки стратегій і цілей роботи порівняно з першокласними підприємствами, щоб гарантувати довготермінове положення на ринку.

W. Krokovski вважає, що бенчмаркінг служить для забезпечення конкурентоздатності та створення передумов перевірки продуктивності фірми в умовах інтернаціоналізації процесу закупівлі сировини і матеріалів. При цьому йдеться про порівняння результатів.

Бенчмаркінг як такий є дуже спорідненим із конкурентною розвідкою, стратегічним плануванням, теорією ефективності, тому вважаємо за доцільне розглянути історичне підґрунтя виокремлення бенчмаркінга в окрему сферу наукових досліджень і практичної діяльності.

Зазначимо, що процес еволюції бенчмаркінга аналогічний класичній моделі "переходу від мистецтва до науки".

У науковій літературі розрізняють декілька поколінь еволюції бенчмаркінгу.

Перше покоління бенчмаркінга інтерпретується як реінжиніринг або ретроспективний аналіз продукту. Що стосується сфери безпеки то реінжиніринг безпеки полягає у реконцептуалізації заходів, що вживаються для забезпечення безпеки. Це означає, що вони переосмислюються та виправляються відповідно до нових реалій.

Друге покоління, бенчмаркінг конкурентоздатності – розвивається як наука (1976-1986 р.), завдяки діяльності фірми Ксерокс.

Третє покоління бенчмаркінга розвивається в період 1982-1986 р., коли підприємства – лідери якості з'ясовують можливість повчитися більш просто в підприємств поза їхнім сектором або галуззю, ніж досліджуючи конкурентів.

Четверте покоління бенчмаркінга – стратегічний бенчмаркінг, що розглядається як систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і удосконалення характеристик продуктивності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх підприємств партнерів.

П'яте покоління – глобальний бенчмаркінг розглядається майбутшм інструментом організації міжнародних обмінів з урахуванням культури і національних процесів організації виробництва.

Еволюція бенчмаркінгу є неминучою, з огляду, на розвиток новітніх технологій у різних сферах життєдіяльності, формування інформаційної цивілізації, а також ескалацією процесів глобалізації. Водночас знання витоків і початку виділення в окрему галузь знання дає змогу по-новому підходити до розгляду його можливостей, зокрема в сфері безпеки.

10.1.2. Поняття про бенчмаркінг

Одразу ж зазначимо, що не претендуємо на вичерпне визначення цього поняття, втім зробимо не тільки аналіз існуючих підходів, а й окреслимо власне бачення вирішення цієї проблеми.

Бенчмаркінг – планомірне вивчення кращої практики конкурентів і лідируючих компаній, порівняння власного бізнесу з еталонними зразками з метою впровадження кращих методів ділової практики. Бенчмаркінг може використовуватися у фінансах, маркетингу, при управлінні персоналом і в багатьох інших сферах діяльності компанії.

Термін "бенчмаркінг" утворився від англ. "benchmark", позначає оцінку на фіксованому об'єкті, наприклад, карб на стовпі, що вказує висоту н.р.м., і не має однозначного перекладу на українську мову. У найбільш загальному розумінні benchmark – щось, що володіє визначеною кількістю, якістю і здатністю бути використаним як стандарт або еталон при порівнянні з іншими предметами.

У нашому випадку – систематичний пошук, оцінка, навчання на кращих прикладах діяльності підприємств, незалежно від їхнього розміру, сфери бізнесу і географічного положення, адаптація отриманого досвіду до своєї специфіки і його застосування.

Дійсною причиною здійснення бенчмаркінга і проведення досліджень у цій сфері завжди було прагнення кампаній до досягнення конкурентоздатності. Бенчмаркінг довів свою заможність як діючий процес, що дає змогу перетворити неефективне виробництво на виробництво ефективне та прибуткове.

Існує кілька загальних визначень бенчмаркінга, що припускають різне його розуміння.

Визначення" прийняте в компанії Ксерокс. бенчмаркінг – безупинний процес визначення рівня нашої продукції та послуг, методів порівняно з результатами наших головних конкурентів або компаній, які посідають лідируючі позиції.

Визначення поняття на основі якості. Стандартний процес, що використовується для оцінки ступеня задоволення вимог клієнта.

Визначення зі словника. Стандарт, стосовно якого може проводитися яке-небудь порівняння. Раніше визначена контрольна точка, що використовується як орієнтир.

Загальне визначення. Основа для визначення раціональних цілей діяльності за допомогою пошуку кращих методів організації виробничих процесів у галузі з метою досягнення найбільшої ефективності.

На нашу думку, спільним для цих визначень є те, що бенчмаркінг пов'язаний:

1) із можливістю ідентифікувати успіх свого конкурента;

2) наявності проблем у власній організації та бажанні їх вирішити;

3) успіхом та ефективністю процесів;

4) позитивними результатами. Саме це дає змогу зробити висновок про можливість і потреба розроблення нового наукового напряму "Бенчмаркінг національної безпеки".

10.1.3. Предмет дослідження бенчмаркінга

Є дві старі істини, що характеризують проблеми визначення предмета бенчмаркінга. Перша – критерії переопДневі, а процеси упущені, а друга – що% без як є порожнім. Кому належать цей вислів, невідомо. Тим не менш, вони точно описують ту пастку, в яку попадають багато на початковій стадії проведення бенчмаркінг.

Першою реакцією щодо бенчмаркінг є прагнення мислити виключно з погляду критеріїв ефективності. Менеджерам потрібен результат. Вони воліють знати, що є контрольною точкою (Ьепсшпагк) при проведенні бенчмаркінг, і при цьому втрачають процес, який визначає досягнення цієї контрольної точки. Зосередження на контрольній точці, як на критерії ефективності, дійсно є пустою заявою, поки не є відстеженим зв'язок із найкращим методом організації роботи, який забезпечив досягнення результату.

Отже, професіонали розуміють, що при проведенні бенчмаркінг найбільшу віддачу забезпечує саме зосередження на бізнес-процесах та їх удосконаленні. При неспрямованому бенчмаркінг пошук може у найкращому випадку становити собою невпорядковану діяльність. Такий підхід до проведення бенчмаркінг є недоцільним і навряд чи сприяє досягненню бажаних результатів.

Професіонали бенчмаркінг завжди прагнули до більш раціональних способів діяльності, і вважали за доцільне вживати більш планомірний і продуктивний підхід до проведення бенчмаркінг. До розуміння цього дійшли багато кампаній.

Ми дотримуємося позиції, згідно з якою організації втратили зв'язок з основними бізнес-процесами. В кампанії важко знайти спеціалістів, які б могли надати опис важливого для компанії процесу. В усіх процесах можна виділити параметри входу, етапи процесу, параметри виходу, зворотний зв'язок і результат.

Визначаючи предмет бенчмаркінг, доцільно використовувати модель системи управління, яка використовується та у бенчмаркінг. Ці види діяльності включають маркетинг, виробництво, доставку, контролінг, обслуговування та виставлення рахунків. Для кожного з них визначені конкретні субпроцеси, поряд з їх власними ввідними даними, висновками і критеріями результату. Перший з цих видів діяльності досліджує процес вирішення проблем, що є основним субпроцесом у межах маркетингу. Параметри входу визначаються як запроси клієнтів, параметри виходу – як задоволення запитів клієнтів, а критерій результатів – як процент повторних покупок клієнтів.

Отже предметом бенчмаркінга є процес і результат застосування кращих методів конкурентом, а також процес і результат використання отриманої інформації на користь власної організації. бенчмаркінг не можна обмежувати тільки контрольною точкою, лишаючи поза увагою сам контекст і умови та чинники її досягнення, що умовно називають процесом. Водночас хотіли акцентувати увагу і на тій обставині, що обмежувати бенчмаркінг тільки вивченням самого процесу без розроблення ефективної методології застосування результатів успіху для власної компанії та вивчення результатів цього застосування є неповним. За таких умов порушується зворотний зв'язок, за допомогою якого і можна оцінити результат та ефективність впровадження успішного процесу і результат в діяльність іншої організації.

Саме для цього, необхідно чітко визначати цілі, завдання принципи та методи бенчмаркінгу, про що і йтиметься нижче.

10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга

10.2.1. Цілі та завдання бенчмаркінга

Як ми вже зазначали, бенчмаркінг представляє собою процес. Відтак, можемо говорити про цілі цього процесу, функції та завдання, принципи та методи бенчмаркінгу, взаємодія яких забезпечує ефективне проведення бенчмаркінга, що об'єднано одним терміном – механізм бенчмаркінгу. Отже, основними елементами бенчмаркінгу є: цілі та завдання, функції, принципи та методи. Розгляді змісту цих елементів і присвячений даний розділ, який ми і назвали механізм бенчмаркінгу. Окрім елементів, ми вважаємо за доцільне додатково у даному розділі розглянути види бенчмаркінгу і етапи його проведення, оскільки етапи є безпосередньо пов'язали ми із механізмом, а види бенчмаркінгу корелюють із кожними з його елементів.

Необхідно зазначити, що серед послідовників бенчмаркінг такий підхід розглядається як проблемно-орієнтовний бенчмаркінг, – що передбачає відповідне реагування на проблему, що виникла та пошук ефективного рішення через бенчмаркінг.

Водночас, найбільш ефективним засобом є концентрація на бізнес-процесах, які сприяють досягненню поставлених завдань та їх удосконаленні; йдеться про процеси, які складають основу бізнесу. До таких процесів можна віднести: прийом замовлень, обробку замовлень, послуги, виставлення рахунків, отримання грошей.

Саме концентрація на удосконаленні бізнес-процесів сприяє досягненню результатів – виконанню завдань і пріоритетів компанії. У цьому і полягає нова, важлива і революційна перспектива застосування бенчмаркінг. Нині ВМ притаманна особлива і визначена значення, яка безпосередньо підтримує цілі компанії та сприяє їх досягненню. Якщо кращі методи організації визначені та застосовуються у основних бізнес процесах, то бенчмаркінг досяг своєї цілі та сприяє досягненню пріоритетних цілей компанії.

Мета бенчмаркінгу залишається незмінною – спростувати уявлення про неможливість навчитися чомусь у інших компаній.