Заходи з охорони водних ресурсів

Одним з основних заходів з охорони вод від забруднень та виснаження є економія води за рахунок повторного використання води на очисній станції від промивки фільтрів. Після очищення вода знову подається на очисні споруди, що зменшує забір свіжої води з річки.

Для захисту рибних запасів від негативного впливу відбору води з річки на водозабірних спорудах передбачено встановлення електродів перед водоприймальними отворами. Електричне поле, що утвориться при включенні струму, має невелику потужність і не завдає шкоди водним організмам, але буде відганяти рибу від водоприймача.

Осади, що утворюються на станції обробки води, вивозять на звалище або використовуються для підсипки при будівництві.

Для боротьби з підтопленням передбачений контроль за ділянками води на трасах водопроводу та своєчасне проведення ремонтних робіт.

Санітарна охорона джерел питного водопостачання здійснюється шляхом організації зон санітарної охорони, яка включає в себе 3 пояси:

1 – пояс строгого режиму;

2 – пояс обмежень;

3 – пояс контролю.

Перший пояс включає джерело водопостачання та територію навколо нього. Границі першого поясу вверх за течією – 200 м, вниз за течією – 100 м, у бік берегу, на якому розташований водоприймач – 100 м, у протилежний бік – 100 м. У межах першого поясу мають виконуватися заходи із запобігання забруднення води і поверхні землі, заборонено зберігання палива, добрив, отрутохімікатів тощо, заборонена будь-яка діяльність, яка не пов’язана з експлуатацією водозабірних споруд та перебування сторонніх осіб на цій території.

Границі другого поясу вверх за течією визначені, виходячи з часу добігання води 3 доби, тобто 130 км, вниз за течією – 250 м, бокові границі проходять на відстані 500 м від урізу води. У межах другого поясу також заборонено зберігання палива, добрив, отрутохімікатів тощо, заборонена будь-яка діяльність, яка може привести до забруднення води.

Границі третього поясу вверх і вниз за течією співпадають з границями другого поясу, а бокові границі знаходяться на відстані 3-4 км від урізу води. У межах третього поясу мають виконуватися заходи із охорони навколишнього середовища від забруднення.

Для підтримання сприятливого водного режиму водосховища, покращення санітарного стану, попередження замулювання та забруднювання, передбачено проведення протиерозійних заходів (закріплення насаденнями ярів, балоккрутих схилів), які сприяють зменшенню поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь та будівельних майданчиків, утворення водоохоронних зон, прибережних смуг та інше.

Важливим заходом по зменшенню шкідливого впливу на природне середовище є озелення санітарно - захисної зони. Проектування озелення повинне здійснюватися з урахуванням характеру забрудень, місцевих природно-кліматичних і топографічних умов. Виділяють ряд функціональнихзон, що входять у структуру: адміністративна,заводська, короткотривалого відпочинку, складського і енергетичного господарства, санітарно- захисна. При озелені території слід керуватися такими принципами:

- зелені насадження мають займати 60-70 % території санітарно- захисної зони. При цьому не менше 50% загального числа дерев, що висаджують, повинна займати головна деревна порода, що володіє найбільшою санітарно- гігієнічною ефективністю, життєздатністю в даних грунтово- кліматичних умовах. Інші деревні породи є додатковими, що сприяють кращому зростанню головної породи;

- не рекомендується створення загущених посадок і дуже крупних масивів щільної структури.

При проектуванні слід віддавати перевагу створенню змішаних деревинно- чагарникових насаджень, що володіють більшою біологічною стійкістю і більш високими декоративними перевагами в порівнянні з однопородними посадками.

Найбільшу увагу з точки зору декорування території приділяють входу на територію- вздовж доріжки створюються рабатки та міксбордери.