Класифікація підходів до прийняття управлінських рішень

Виконання кожної з функцій управління змушує керівника вирішувати ряд специфічних задач, найбільш типові з яких: планування, організація діяльності, мотивація і контроль. Для рішення цих задач необхідно одержати відповіді на ряд питань.

Планування:

- визначення місії підприємства;

- з'ясування природи бізнесу;

- визначення цілей;

- аналіз змін у зовнішнім оточенні і їхнього впливу на майбутнє підприємства;

- вироблення стратегії і тактики досягнення поставлених цілей

Організація діяльності:

- визначення раціональної структури діяльності підприємства;

- з'ясування доцільності укрупнення блоків виконуваних робіт;

- координація функціонування блоків для їх гармонічної і несуперечливої роботи;

- з'ясування кола задач, рішення яких на кожнім рівні підприємства варто довіряти людям (зокрема, керівникам);

- визначення доцільності зміни структури підприємства через зміни в зовнішнім оточенні.

Мотивація:

- з'ясування потреб підлеглих;

- визначення ступеня задоволення цих потреб у ході діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства;

- аналіз причин росту задоволення роботою і продуктивності праці підлеглих;

- виявлення заходів, що сприяють підвищенню рівня задоволеності роботою і продуктивності праці підлеглих

Контроль:

- установлення критеріїв виміру результатів роботи;

- визначення періодичності оцінки результатів;

- визначення ступеня досягнення цілей;

- з'ясування причин відставання і внесення коректив для оптимального досягнення поставлених цілей [1, с. 56].

Всі управлінські рішення можна розділити на дві групи: запрограмовані і незапрограмовані. Кожна з цих груп пред'являє свої особливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Запрограмовані рішення приймають у стандартних ситуаціях відповідно до готових процедур, традицій, звичок. Запрограмовані рішення можуть бути простими, прийнятими "з ходу", і складними, потребуючими ретельного пророблення. Прикладами запрограмованих рішень можуть служити рішення про покупку матеріалів, рішення про рівень зарплати для нового співробітника й ін. Відповідно і система контролінгу орієнтується на стандартизацію, уніфікацію вихідної інформації і критеріїв прийняття запрограмованих рішень, розробку єдиних процедур, що чітко описує дії в подібних ситуаціях.

Незапрограмовані рішення приймають у нестандартних, слабко структурованих ситуаціях для рішення нових, незвичайних проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути рішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства, рішення про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів і ін. Для незапрограмованих рішень не існує і не може існувати готового алгоритму. Тому контролінг тут має дослідницький, творчий характер; вихідна інформація, надана системою контролінгу для прийняття незапрограмованих управлінських рішень, а також самі критерії прийняття таких рішень завжди насамперед орієнтуються на специфіку конкретної задачі.

Рішення можна класифікувати не тільки по ступені стандартизації, але й у залежності від рівня визначеності в навколишнім середовищі:

- ситуація визначеності: керівник точно знає всі можливі варіанти дій і результат використання кожного варіанта (приклад — вкладення вільних коштів у високонадійні цінні папери);

- ситуація ризику: керівник не знає точного результату, але знає імовірність кожного результату (приклад — рішення страхової компанії про встановлення страхової премії на такому рівні, що здатний забезпечити покриття можливих збитків і принести компанії прибуток);

- ситуація невизначеності: керівник не має точної інформації про результати і не може оцінити імовірності можливих результатів [6, с. 155].

В умовах ризику контролінг повинний оцінювати не тільки ефект від кожного можливого варіанта дій, але й імовірність одержання цього ефекту, тому в цих умовах контролінг повинний користатися апаратом теорії імовірностей і математичної статистики. Крім того, відношення керівника до ризику ніколи не буває нейтральним: хто схильний ризикувати, хтось воліє застрахуватися від будь-яких несподіванок. Звичайно люди негативно відносяться ризику, тобто готові на ризик тільки в обмін на додаткову вигоду — і про це не можна забувати при зборі вихідної формації і розробці критеріїв прийняття управлінських рішень. Тому контролінг як система підтримки прийняття управлінських рішень повинний враховувати переваги ризиків, що залежать від безлічі факторів, таких як стратегія підприємства, склад особистості керівника, фінансове положення підприємства й ін. Задачі контролінга ще більш ускладнюються в умовах невизначеності: необхідно робити виправлення на неповноту інформації.

Отже, унаслідок складності і розмаїтості процесу прийняття рішень існує безліч підходів до його вивчення. У залежності від того, який підхід використовується, міняється і роль контролінга як системи підтримки прийняття управлінських рішень.