Зміст агентського договору

Головним обов'язком агента є обов'язок вчиняти правомір­ні дії в інтересах та за рахунок принципала. Правомірні дії охоплюють вчинення дій як юридичного, так і фактичного характеру. Для визнання таких дій правомірними агент повинен бути наділений повноваження­ми. Межі наданих повноважень прописуються у договорі, а для відно­син з третіми особами принципал на підставі договору видає агенту довіреність. Агент зобов'язаний вчиняти дії в інтересах принципала з такою мірою турботливості, наче він вчиняв дії особисто для себе. Тому за необхідності повноваження принципала слід припускати. Під повно­важенням, що припускається, слід розуміти таке повноваження, яке ви­водиться з обставин: поведінки принципала, порядку ведення справ даного підприємства тощо. Принципал, який наділив агента повнова­женнями, визнається таким, що дав згоду на здійснення агентом усіх юридичних дій, які вважаються допустимими при здійсненні даного повноваження. Судова практика США й Англії розглядає принципала й агента як осіб, що знаходяться в довірчих відносинах. Звідси — і харак­тер обов'язків агента.

В агентському договорі встановлюються права й обов'язки сторін, обсяг наданих агенту повноважень і, як правило, розмір оплати за пос­луги. У рамках агентського договору реалізовуються відносини стосовно представництва, яке може бути як прямим, так і непрямим. Зміст цих правовідносин не спрямований на придбання агентом будь-яких прав для себе, окрім інтересу до оплати за надані послуги. Вчиняючи право­мірні дії, агент завжди переслідує інтерес принципала. Правовий статус агента відповідає родовим ознакам посередництва — вчинення дій в ін­тересах інших осіб, і базується на представництві, ключовим моментом якого є набуття, зміна й припинення прав та обов'язків опосередковано за допомогою третіх осіб.

Незалежно від того, як — від імені принципала чи від свого імені — діє агент, його дії зобов'язують принципала тільки в тому випадку, коли вони не виходять за межі наданих повноважень. Навіть у випадках край­ньої необхідності, коли агент для захисту інтересів принципала може вчиняти дії на свій розсуд, він не повинен виходити за межі наданих йому повноважень. Наприклад, агент не має права отримувати кредит навіть у випадку гострої потреби в грошах. Здійснені без повноважень дії агента можуть зобов'язати принципала лише після їх схвалення. Але наступне схвалення дій не слід розглядати як надання повноважень на вчинення таких дій у майбутньому. Схвалення може бути прямо вира­женим і таким, що припускається. Під прямо вираженими вказівками розуміють повноваження, надані як письмово, так і усно. Навіть за умо­ви, що агент укладає письмову угоду, повноваження можуть надаватися усно. Лише в тому випадку, коли агент укладає договір, який вимагає нотаріального посвідчення, повноваження має виражатися у формі но­таріально посвідченого документа.

Серед особливих умов агентського договору, які випливають із норм Господарського кодексу, є положення про монопольні й немонопольні агентські відносини; нерозголошення інформації, яка стала відома агенту в зв'язку з виконанням договору; схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з переви­щенням повноважень. Певні обмеження у формі заборони агенту укла­дати однакові за предметом агентські договори з іншим принципалом (а принципалу — з іншими агентами) зазвичай переслідують мету кон­тролю у тій чи іншій сфері ринку. Безперечно, що такі обмеження не можуть суперечити положенням антимонопольного законодавства. Тому обмеження щодо кола третіх осіб—контрагентів за правочинами, які укладає агент на виконання агентського договору, оскільки в тако­му випадку завчасно обумовлюється визначена категорія осіб, які виключаються з числа споживачів. Такі положення договору будуть нікчемними.