Будова косарок i косарок-плющилок

Косарки призначенi для скошування природних або сiяних трав i фор­мування зрiзаної маси. Iх класифiкують за такими ознаками:

- способом агрегатування - причiпнi, начiпнi, напiвначiпнi i само­хiднi;

- кiлькiстю рiзальних апаратiв - одно-, дво-, три- та багатобруснij

- формуванням зрiзаної маси - для скошування у покоси, косарки-

плющилки i порцiйнi.

Косарка скошує i укладає масу в смуги з невеликою (40-50 см) вiд­станню мiж ними для проходу колiс трактора. Косарка-плющилка плю­щить зрiзану масу i укладає її у покоси або валки. Порцiйна косарка подрiбнює масу й укладае її в невеликi копицi, вiдстань мiж якими зале­жить вiд урожайностi культури.

Рiзальнi апарати косарок призначенi для скошування природних або сiяних трав, за принципом роботи їх подiляють на апарати пiдпiрного i безпiдпiрного зрiзування. В дiю рiзальнi апарати приводяться вiд вала вiдбору потужностi трактора або можуть мати iндивiдуальний гiдро- або електропривiд. Залежно вiд технологiчного процесу косарки можуть об­ладнуватися додатково плющильним або подрiбнювальним апаратами.

Рiзальнi елементи цих апаратiв - ножi, що шарнiрно з'єднанi з дис­ком 1 чи валом барабана, або сегменти, якi жорстко приєднанi до диска. Стебло рослини при зрiзуваннi не спирається на якийсь елемент машини (опору), вiдгин його обмежується жорсткiстю стебла, його iнерцiєю та частково пiдпиранням сусiднiх стебел.

Рис. 1. Рiзальнi апарати безпiдпiрного зрiзування: а - ротацiuно-дисковиu;

б - дводисковиu ротацiuниu; в - сегментно-дисковиu; г - ротацiuно-барабанниu; 1, 3, 4, 6 – диски; 2 i 10-ножi; 5 - сегмент; 7 - вал диска; 9 - вал барабана; 8 - протирiзальниu нiж

Рiзальнi апарати безпiдпiрного зрiзування не мають зворотно-поступаль­ного руху робочих частин. Ножi ротацiйних апаратiв здiйснюють оберталь­ний рух з лiнiйною швидкicтю до 50... 60 м/с разом iз диском або барабаном. Це дaє змогу iстотно збiльшити робочу швидкiсть косарок чи жаток.

Апарати безпiдпiрного зрiзування простiшi за будовою i надiйнiшi в роботi, але пiд час зрiзування рослин вони додатково подрiбнюють стебла, що призво­дить до надмiрних втрат скошеної зеленої маси. Косарки з такими апаратами мають бiльшi енергозатрати на одиницю зiбрано! площi, бiльш металомiсткi.

Ротацiйно-дuсковi рiзальнi апарати застосовують для зрiзування високо­врожайних та полеглих трав, на машинах для обкошування полiв i дорiг, У газонних косарках тощо. Дводисковi ротацiйнi апарати застосовують, пере­важно, для зрiзування товстостеблових культур (кукурудзи, соняшника).

Сеzментно-дисковi рiзальнi апарати призначенi для зрiзування гички цукрових бурякiв, товстостеблових культур. Вони зрiзують стебла без по­дальшого їх подрiбнення.

Ротацiйно-барабаннi рiзальнi апарати застосовують на машинах для збирання силосних культур (низькорослих) з одночасним подрiбненням рослин. Для кращого зрiзування i подрiбнення рослинної маси додатково встановлюють протирiзальний нiж.

Для того, щоб рiзальний апарат краще пристосувався до поверхнi поля, виготовляють косарки, в яких один апарат має ширину захвату, переважно, 2,1м. Рiзальнi апарати розмiщують спереду трактора (фронтальнi косарки), збоку i позаду.

Рiзальнi апарати бiльшостi косарок приводяться у рух кривошипно­шатунним механiзмом. Укосарках з фронтальним ножем застосовують також механiзми хитної вилки i хитної шайби.

Пiд час очищення рiзального апарата вiд трави i пiднiмання його у транс­портне положення не дозволяється руками торкатися до пальцiв i сегмен­тів ножа. 3абороняється перебувати перед агрегатом, який рухається.

Косарка швидкісна КПР-2 (рис. 2,б) має різальний брус, конічний редуктор 5, раму з поворотним пристроєм, начіпний пристрій 3, ведучий шків з обгінною муфтою, тяговий запобіжник, карданний вал, польовий подільник з щитком 7, кронштейн огородження з кожухом, механізм зрівноважування.

Рис. 2. Схеми косарок ротаційних: а - КН-2,l; 1 - колесо трактора; 2 - начiпnий механізм трактора; 3 - рама начіпного пристрою косарки; 4 - гідроциліндр; 5 - клинопасова передача; 6 - конічний редуктор; 7 - диск; 8 - ніж; 9 - брус pomopiв; 10 - щиток польового подiлъnика; б - КПР-2; 1 - колесо трактора; 2 - начiпnий механізм трактора; 3 - nачiпnий пpиcтpiй косарки; 4 - механізм передачі; 5 - коniчnий редуктор; 6 - niж; 7 - щиток польового подiлъnика

Приєднання косарки до трактора здійснюється за допомогою три точкової начiпки напiвавтоматичного приеднувального пристрою. Робочі орга­ни косарки приводяться в рух вiд вала вiдбору потужностi. Агрегатують косарку з тракторами класу 1,4; 2 i 3.

Пiд час руху агрегата пластинчастi арочнi двостороннi ножi 6, шарнiр­но закрiпленi на дисках, обертаються з великою коловою швидкiстю i зрiзують траву за принципом безпiдпiрного зрiзу. За рахунок арочної фор­ми ножiв зрiзана трава виноситься iз зони рiзання, перемiщуючись над рiзальним брусом. Траекторiя руху ножiв сусiднiх pотopiв взаемно перекри­ваеться, завдяки чому забезпечуеться якiсне скошування.

На крайньому вiд трактора pотopi на диску закрiплений активний подiль­ник з кришкою.

Скошена трава, вiдкинута активним подiльником, вдарившись об щиток 7 польового подiльника, змiнюе траекторiю руху, укладаеться у валок i звi­льняе мiсце для проходження колiс трактора при наступному проходi. Пере­водиться рiзальний брус косарки у транспортне положення гiдроцилiндром.

Горизонтальне поздовжне положення рiзального бруса косарки регулюеть­ся центральною тягою начiпного механiзму трактора. Допускаеться похил рiзального брусу до 30 вперед по ходу для зменшення висоти скошування.

Натяг паса механiзму передачi здiйснюеться поворотом опори з ведучим шкiвом в кронштейнi.

Регулювання тягового запобiжника здiйснюється двома натяжними болтами пружин. Механiзм зрiвноважування регулюють натяжним болтом. Тиск зовнiшнього башмака на грунт повинен бути в межах 200-300 И, а внутрiшнього - 700-900 И.

Робоча швидкiсть - до 15 км/год.

Продуктивнiсть - 1,4-2,1 га/год.

Ширина захвату - 2 м.

Основною причиною спрацювання основних видів сполучень агрегату є тертя і корозія,а саме механічне тертя і фретинг-корозія.

Зовнішнє тертя — явище опору відносному переміщенню, що виникає між двома тілами у зонах стикування поверхонь по дотич­них до них, яке супроводжується дисипацією енергії.

Дисипативність процесу тертя характеризується перетворенням зовнішньої роботи, витраченої на подолання сил тертя, у теплову, хімічну, електричну та інші види енергії. Незначна частина роботи тертя витрачається на збільшення внутрішньої енергії поверхневих шарів контактуючих тіл (не більше кількох відсотків).

Зношування — процес руйнування і відокремлення матеріалу з поверхні твердого тіла і (або) накопичення його залишкової деформації при терті, що виявляється у поступовій зміні розмірів і (або) форми тіла.

Взаємодія тіл при зовнішньому терті локалізована в дуже тонких поверхневих шарах контактуючої пари. Фізико-механічні й хімічні властивості цих шарів відрізняються від аналогічних властивостей основного матеріалу тіл. Ця різниця пояснюється, в основному, змінами у поверхневих шарах, які відбулися в процесі механічної обробки, а також під впливом тертя.

Механічне — зношування в результаті механічної дії.Схема механічного зношення представлена на рис.1.2. Руйнування поверхневого шару матеріалу відбувається в результаті силового впливу з боку зовнішнього середовища, яке рухається відносно неї (поверхні тіла, рідини та ін.). Різновиди механічго зношування обумовлені специфічними явищами, які викликають руйнування робочих поверхонь, а саме:

- абразивне — зношування матеріалу внаслідок різальної або дряпаючої дії на нього твердих частинок, які перебувають у вільному або закріпленому стані;

- гідроабразивне (газоабразивне) відбувається внаслідок дії твердих частинок, які захоплюються потоком рідини (газу);

- ерозійне (гідрогазоерозійне) — зношування в результаті дії потоку рідини і (або) газу;

- втомлюване — зношування через втомлюване руйнування при зинному деформуванні мікрооб'ємів поверхневого шару.

Корозія — це руйнування металів внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії їх з навколишнім середовищем.Корозійні процеси значно впливають надовговічність технічних об'єктів,на риснку 1.11 приведена схема дії корозії. Втрати від корозії у розвинутих країнах складають майже 10 % націо­нального прибутку.

Корозійний процес відбувається на межі метал — навколишнє середовище, тобто є гетерогенним процесом взаємодії рідкої чи газоподібної фази з металом.

Причина корозії у термодинамічній нестійкості металії. Швидкість корозії визначається багатьма факторами: станом поверхні металу і особливостями його структури; температурою, складом і швидкістю руху корозійного середовища, механічними напруженнями тощо.

Оскільки корозійний процес має гетерогенний характер, його швидкість залежить від умов здійснення таких основних стадій: переміщення до поверхні металу корозійно-активних частинок (іонів, молекул) шляхом дифузії або конвекції; реакції цих частинок з металом і відведення продуктів корозії від поверхні металу.

Корозійні процеси класифікують за двома типами та 36 видами.

Типи корозій металів розрізняють за механізмами взаємодії металу з корозійним середовищем, а види — за умовами проходжен­ня (корозійними середовищами, додатковими впливами) і характе­ром ураження поверхонь.

За механізмом перебігу корозійного процесу розрізняють два типи: хімічну та електрохімічну корозію.