Словник історичних термінів

Абсентеїзм - одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, ухилення від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму; систематична відсутність представників колегіальних органів на засіданнях.

Абсолютна монархія - форма правління, при якій керівник держави - монарх розглядається як головне джерело законодавчої та виконавчої влади; він встановлює податки, розпоряджається державними фінансами.

Абстракціонізм - модерністська течія в живопису, скульптурі, графіці XX ст., представники якої принципово відмовлялися від зображення реальних предметів і явищ. - їхні твори є поєднанням геометричних форм, кольорових плям, ліній.

Авангардизм - назва ряду течій сучасного мистецтва, що прагнуть до корінного оновлення художньої практики, розриву її з усталеними принципами та традиціями, пошуків нового, незвичайного змісту та засобів вираження. Риси А. проявилися в деяких школах і напрямках модернізму.

Авторитаризм - різновид антидемократичного, політичного режиму, при якому реальна влада в державі належить правлячій еліті і висунутому нею лідеру (фюреру, дуче, вождю, каудильйо і т.п.), що здійснюють управління державою у своїх інтересах і цілком безконтрольно, тому що громадяни або позбавляються права брати участь у політичному житті, або мають таке право тільки формально, а не фактично.

Авторитарний режим - антидемократична система державної влади, яка поєднується з елементами особистої диктатури.

Агресія - незаконне, з погляду міжнародного права, застосування сили однією або кількома державами проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави або народу (нації);напад на інші країни з метою їхнього захоплення, політичного чи економічного підкорення, зміни їхнього політичного ладу тощо.

Альянс - союз, об'єднання (напр. держав) на основі договірних зобов'язань.

Анархізм - суспільно-політична течія, характерною рисою якої є відмова від будь-якої організованої політичної діяльності, державної влади.

Анархія - безвладдя, стихійність, неорганізованість.

Анархо-синдикалізм - течія в робітничому русі, яка перебуває під впливом анархізму. Відкидає політичну боротьбу, керівну роль політичних партій, вважає вищою формою організації робітничого класу профспілки (французькою мовою - синдикати, звідси - синдикалізм). Відстоює тактику „прямої дії" - саботаж, бойкот, економічний страйк і, як вищу форму боротьби, загальний економічний страйк.

Анексія - насильницьке приєднання державою всієї (або частини)території іншої держави або народу, а також насильницьке утримання того або іншого народу в межах чужої держави, що є грубим порушенням норм міжнародного права і принципу самовизначення націй.

Антисемітизм - вкрай вороже ставлення до євреїв; одна з форм шовінізму; як державна політика А. виражається в правовій дискримінації, політичному переслідуванні, масовому знищенні та ін.

Аншлюс - політика насильницького включення Австрії до складу Німеччини, яка проводилася після Першої світової війни, особливо внаслідок встановлення в Німеччині в 1933 р. фашистської диктатури. Практично А. було здійснено в 1938 р. Після визволення Австрії, у 1945 р., її незалежність було відновлено.

Асиміляція (етнографічна) - злиття одного народу з іншими, що супроводжується втратою одним з них своєї мови, культури, національної самосвідомості.

Безробіття - переважання пропозиції робітничої сили над попитом на неї, їхня кількісна і структурна (територіальна, професійно-кваліфікаційна та ін.) розбіжність; одна із важливих характеристик соціально-економічного розвитку в цілому, а також ринку праці.

Бойкот - форма економічної або політичної боротьби, що полягає в повній або частковій відмові від стосунків з будь-якою особою, організацією, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо, у виборах до представницьких установ. Від прізвища управителя маєтку Ч.Бойкоту, до якого в 1880 р. вперше в історії ірландські орендарі застосували цей захід.

Бюджет (державний) - документ, який є кошторисом прибутків і видатків держави на наступний рік. Складається щорічно. В Україні проект бюджету складає уряд, затверджує Верховна Рада, підписує Президент.

Бюрократія (франц. - бюро, канцелярія та грец. - влада, панування канцелярії) - верства вищих чиновників, вища чиновницька адміністрація.

„Велика депресія" - термін, прийнятий для позначення світової економічної кризи 1929-1933 рр., яка виявилася найсильнішою, найтяжчою і найбільш руйнівною в історії індустріального суспільства. За своїм характером і походженням вона була циклічною кризою перевиробництва.

Охопила практично всі розвинені країни, тривала понад 4 роки; скорочення виробництва становило в середньому 38%, продукція сільського господарства зменшилася на третину; кількість безробітних перевищила в 1932 р. 26 млн. чол. (у США - 17 млн. чол.). „В. д." загострила увесь комплекс протиріч (соціально-економічних, політичних, між метрополіями й залежними країнами) і стала глибоким вододілом у всесвітній історії XX ст.

Версальсько-Вашингтонська система - система міжнародних відносин, яка була встановлена державами-переможницями, головним чином Великою Британією, Францією, США і Японією, після Першої світової війни. Основу В.-в. с. склали Версальський мирний договір з Німеччиною (1919), пов'язані з ним домовленості з колишніми союзниками Німеччини - Сен-Жерменський (з Австрією, 1919), Нейїський (з Болгарією, 1919), Тріанонський (з Угорщиною, 1920), Севрський (з Туреччиною, 1920), а також угоди, які були укладені на Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. В.-в. с. підбила підсумки першої світової війни, зафіксувавши нове співвідношення сил та їхню розстановку на світовій арені. В той же час вона породила нові суперечності між переможцями й переможеними. Загострення комплексу цих суперечностей призвело до початку Другої світової війни.

Війна - спосіб розв'язання внутрішньо - й зовнішньополітичних конфліктів, протиріч насильницькими засобами, методами організованої збройної боротьби за досягнення політичних цілей. Розрізняють війни: локальні, світові, загарбницькі, громадянські, національно-визвольні, міжусобні та ін.

Військово-політичний союз - об'єднання двох або кількох держав для здійснення спільної зовнішньополітичної воєнної діяльності на основі укладеної угоди (наприклад, Антанта, Троїстий союз та ін.).

Виборча система - сукупність правових норм, що регулюють порядок виборів у державні органи влади і певний обсяг виборчих прав громадян.

Гегемонізм (від лат.- провід, керівництво) - панівна, провідна позиція (роль) певного класу, держави стосовно інших класів, держав

Геополітика (від грец. гео і політика) - наука, яка вивчає й аналізує в єдності географічні, політичні та ін. взаємозалежні фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави.

Гітлеризм (від імені Адольфа Гітлера, справжнє прізвище Шікльгрубер (1889 - 1945) – найреакційніша особиста фашистська диктатура в Німеччині (1933 - 1945), що призвела до розв'язання світової війни й тяжких моральних і матеріальних втрат німецького народу.

Голодомор - соціально-економічне явище, що полягає в різкій нестачі продуктів харчування, загибелі населення від недоїдання. Голодомори виникали в багатьох державах у різні періоди історії, як правило, у результаті неврожаю, викликаного природними причинами (посуха, мороз та ін.), внаслідок війни, неправильної організації сільськогосподарського виробництва. У рідких випадках голодомор організовувався для досягнення певних політичних цілей.Трагічними для українського народу були голодомори 1921-1922 рр. і 1932-1933 рр., викликані як природними причинами (неврожаєм), так і політикою органів радянської влади. У 1921-1922 р. виникненню голоду сприяла розруха, спричинена Громадянською війною 1918-1920 рр., продрозверстка, репресії проти селян, недостатня допомога голодуючим. У 1932-1933 рр. голод став наслідком колективізації, в ході якої відбувалися масові репресії проти селян, "розкуркулювання"; хлібозаготівель, проведений державою за завищеними планами, без врахування неврожаю; недостатньої допомоги голодуючим. В ці роки від голоду загинуло 3 - 3,5 млн чоловік.

Громадянська війна - організована збройна боротьба за державну владу між соціальними групами, класами однієї країни; найгостріша форма класової боротьби. Найчастіше супроводжує революційні процеси. Руйнівний характер Г. в. пояснюється тім, що разом з економічним потенціалом країни знищуються історичні, родові, духовні корені народу, громадянські і родинні зв'язки між людьми.

Девальвація - законодавче зменшення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці, зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

Демілітаризація - роззброєння; встановлена міжнародним договором заборона якійсь державі тримати на певній території збройні сили, будувати військові укріплення, мати оборонну промисловість.

Демократія - народовладдя; політичний устрій, який базується на визнанні політичних свобод, громадянських прав особи, а також таких принципах: розподіл влади; легальність опозиції; правління не осіб, а закону (правова держава); незалежність від влади засобів масової інформації; конституційне розв'язання конфліктів.

Денонсація, денонсування (від франц. повідомляти, розривати) - у міжнародному праві відмова однієї із сторін міжнародного договору від його виконання, що призводить до припинення дії договору.

Державний переворот - зміна державних органів влади (або всього політичного режиму), що здійснюється групою змовників чи опозицією мирним шляхом або із застосуванням сили (іноді за підтримки і сприяння іншої країни або кількох країн).

Державотворчий процес - процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.

Диктатура (лат. - необмежена влада) - 1) у Стародавньому Римі - повноваження, влада або час володарювання диктатора; 2) нічим не обмежена влада однієї особи, групи, класу.

Дискредитація - підрив довіри в результаті певних дій (протиправних, аморальних, помилкових і т.д.).

Дискримінація - обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за ознакою расової чи національної приналежності, за ознакою статі, громадянства і т.п.

Домініон (англ., від лат. - володіння, влада) - самоврядна частина колишньої Британської імперії (напр., Канада, Австралійський Союз); після Другої світової війни замість терміну Д. вживають термін „член Співдружності націй".

Дуче (від італ. - вождь) так називали в Італії фашистського диктатора Б.Муссоліні.

Екзистенціалізм (від лат. - існування) - один із напрямків у сучасній філософії та літературі, який виник на початку XX ст. у Росії, після Першої світової війни в Німеччині, у період Другої світової війни у Франції, після її завершення - в інших країнах) як антипод раціоналістичній філософській традиції. Існує релігійний Е. (К.Ясперс, Г.Марсель, М.О.Бердяев, Л.Пестов, М.Бубер) і атеїстичний (Ж.-П.Сартр, М.Хайдеггер та ін.). Основна категорія - існування, яке розглядається як потік переживань, пов'язаних з існуванням у світі. Е. справив значний вплив на літературу й мистецтво Заходу, умонастрої інтелігенції.

Економічна криза - відносне надвиробництво товарів, яке призводить до занепаду виробництва, зростання безробіття та ін.

Експансія (від лат. - розширення, поширення) - прагнення тієї чи іншої держави до захоплення нових територій, ринків, джерел сировини або безпосереднє втручання в справи інших країн. Е. Може бути військово-політичною (шляхом збройного вторгнення в іншу країну), економічною (вивіз капіталу, конкурентна боротьба, надання кредиту слабкорозвиненим країнам і т.д.), ідеологічною.

Еліта (франц. - найкраще, добірне, від лат. - вибираю) - найвидатніші представники певної частини суспільства, соціальної групи.

Ідеологія (від грец. - ідея і - вчення) - система політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, у яких усвідомлюються й оцінюються ставлення людей до дійсності.

Ізоляціонізм (від франц. - відокремлення, відособлення) - політична течія й напрям у зовнішній політиці, спрямовані проти здійснення державою, регіоном активної політики на міжнародній арені, поза власними межами.

І. виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання в суспільно-політичні процеси поза американським континентом.

Імперіалізм - монополістичний капіталізм. Його головні риси: панування монополій, їхнє поєднання з вільною конкуренцією; злиття промислового і банківського капіталу (фінансовий капітал); вплив фінансової олігархії на політику держави; територіальний і економічний поділ світу; переваги експорту капіталу над вивозом товарів.

Індустріалізація (від лат. - старанність, діяльність) - процес створення великого машинного виробництва як основи всіх галузей економіки. І. зумовлює переростання аграрної стадії розвитку суспільства в аграрно-індустріальну та індустріальну. Умови й наслідки І. визначаються особливостями певного етапу історичного розвитку.

Індустріальне суспільство - термін, що використовується для позначення суспільств, в яких відбулися значні соціально-економічні зміни, у результаті яких затвердилося велике машинне виробництво, засноване на досягненнях технічного прогресу, здатне до масового виробництва товарів; розвинулися засоби зв'язку, транспорт, сфера послуг, поділ праці; зросла роль держави у регулюванні соціально-економічної сфери; посилилася урбанізація.

Інтервенція (лат. - втручання) - насильницьке втручання однієї або кількох держав у справи іншої держави, вторгнення з метою захоплення території, придушення революційного або національне визвольного руху та ін.

Інфляція - процес знецінювання грошей, який виражається в збільшенні кількості грошей в обігу, зростанні цін, зниженні купівельної спроможності населення, коливанні курсів валют, перерозподіл національного доходу між галузями економіки, соціальними групами і класами.

Інфраструктура - термін, що позначає комплекс галузей господарства, які обслуговують промислове і сільськогосподарське виробництво (транспорт, зв'язок; залізниці, шосейні дороги, канали, порти, мости, склади; енергетика, водопостачання, каналізація; освіта, наука, охорона здоров'я і т.п.)

Капіталістична економіка - економіка, у якій засоби виробництва(капітал і земля) належать приватним особам, а ресурси розподіляються за допомогою ринку. Характерними рисами К. е. є: 1)приватна власність; 2) свобода підприємництва й вибору; 3) особистий інтерес як головний мотив поведінки; 4) конкуренція; 5) опора на систему цін, або ринкову систему; 6) обмежена роль уряду.

Капітуляція (лат. - домовлятися на будь-яких умовах) - припинення опору збройних сил або частини їх на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених внаслідок переговорів.

Кейнсіанство - теорія державно-монополістичного регулювання капіталістичної економіки. Основні принципи були сформульовані англійським економістом Дж.Кейнсом (1883 - 1946) під впливом економічної кризи 1929 - 1933 рр. і спрямовані на регулювання економіки з метою забезпечення безперебійного процесу суспільного виробництва. Економічна програма К. містить в собі: всебічне збільшення витрат державного бюджету, розширення суспільних робіт, обмеження заробітної плати, регулювання зайнятості тощо.

Клерикалізм (від лат. - церковний) - політична течія, прихильники якої домагаються провідної ролі церкви та духівництва в політичному й культурному житті суспільства.

Коаліційний уряд - уряд, сформований із представників різних політичних партій, суспільних організацій на підставі угоди між ними.

Коаліція (лат. - об'єднання) - 1) об'єднання, союз на добровільних засадах для досягнення, спільних цілей; 2) політичний або військовий союз держав для спільних дій.

Колгосп - велике колективне господарство, у СРСР кооперативна організація селян, об'єднаний для ведення соціалістичного господарства на базі спільних засобів виробництва й колективної праці. Господарство ведеться на землі, яка належить державі й закріплена за колгоспами в безстрокове й безкоштовне користування.

Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створений колективних господарств (колгоспів) у кінці 20-х - на початку 30-х років. Супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств. Базується на застосуванні протиправних методів, терору, беззаконня, репресій.

Командна економіка - економіка, в якій увесь обсяг ресурсів розподіляється органами централізованого управління. Дану систему характеризує суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси, колективне прийняття економічних рішень шляхом централізованого економічного планування. Підприємства становлять власність держави і здійснюють виробництво на підставі державних директив.

Комунізм (від лат. - спільний, гуртовий) - уявний суспільно-політичний лад, для якого характерні: суспільна власність на засоби виробництва, зрілість продуктивних сил на базі науки й техніки, що постійно розвиваються, цілковита соціальна рівність усіх членів суспільства, всебічний розвиток особи, суспільне багатство - всенародна власність, здійснення принципу „від кожного - за здібністю, кожному - за потребою".

Конкуренція (від лат. - змагання, суперництво) - боротьба між товаровиробниками за кращі, економічно вигідніші умови виробництва і реалізації продукції.

Конституційна монархія - форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, ³ законодавчі функції надано парламентові, виконавчі - урядові (напр., у Великій Британії, Бельгії, Японії, Швеції та ін.).

Контрибуція ( лат. - збираю, стягую) - післявоєнні примусові платежі, що за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної держави.

Контрреволюція (від лат. - проти і революція) - активна боротьба скинутих соціальних груп, класів, яким раніше належала влада, проти поширення і розповсюдження революції з метою її придушення й відновлення колишніх порядків.

Конфедерація (лат. - союз, об'єднання) - постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних, економічних або військових цілей. К. не має єдиної території, громадянства, спільної правової й податкової системи. Правовою основою К. є союзний договір (а не конституція). Утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами - членами союзу, їх рішення приймаються і здійснюються тільки за згодою держав, що входять у К.

Конфронтація (від лат. - чоло) - протиставлення, зіткнення.

Кооперація - 1. Форма організації праці, при якій люди разом беруть участь в одному або в різних, але зв'язаних між собою процесах праці. 2. Добровільне об'єднання працівників (селян, робітників, службовців) у кооперативні організації для досягнення спільних цілей в економічній діяльності.Основні види кооперативних об'єднань: виробничі, сільськогосподарські, збутові, споживчі, кредитні, постачальницькі. Кооперативні об'єднання з'явилися в першій половині XIX ст. в країнах Західної Європи. На початку XX ст. вони поширилися в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні.

Країна - політичне, національне, соціальне й культурне співтовариство з акцентом на його географічне положення в світі. К. є синонімом поняття держава, проте має більш виражений культурно-історичний або соціально-економічний, аніж політичний, зміст (напр., розвинені країни, „нові індустріальні країни", країни, що розвиваються тощо).

Кубізм (від сиЬе - куб) - модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. Зводячи до мінімуму образо творчо - пізнавальні завдання мистецтва, кубісти зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, конуса, кулі, циліндра тощо).

Культ особи - надмірне звеличення певної особи аж до її обожнювання, перебільшення її ролі та заслуг в історії.

Лейборизм (від англ. - праця) - ідеологія й політика робітничих партій ряду країн (Великої Британії. Австралії, Нової Зеландії та ін.), засновані на запереченні класової боротьби, прагненні до інтересів робітників та підприємців, встановленні класового співробітництва між ними. Ці партії виходять із можливості перетворення капіталізму на соціалізм виключно мирним шляхом, за допомогою соціальних реформ та поступової демократизації системи існуючої влади.

Лібералізм (від лат. - вільний) - буржуазна ідеологія й суспільно-політична течія, яка об’єднує прихильників парламентаризму, політичних прав і свобод особи, демократизації суспільства, приватного підприємництва. Заперечує революційний шлях перетворень, домагається змін у суспільстві легальними засобами, реформами.

Локаут (англ.букв. - зачиняти двері перед кимось) - закриття підприємств і масове звільнення робітників з метою відмови від виконання висунутих ними вимог щодо поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати тощо.

Марксизм - течія суспільно-політичної думки; система філософських, економічних, соціально-політичних поглядів, які складають революційну ідеологію пролетаріату.

Меджліс (араб. - збори, рада) - назва парламенту в деяких мусульманських країнах (напр., у Туреччині, нижня палата парламенту в Ірані).

Мілітаризація (від лат. - воєнний) - підпорядкування економічного, політичного й громадського життя країни цілям підготовки загарбницьких воєн; перенесення форм і методів військової організації до сфери цивільних відносин, поширення військових законів, військової дисципліни на якусь галузь народного господарства; воєнізація промисловості, створення воєнної економіки в мирний час.

Мілітаризм (від лат.- воєнний) - 1) політика гонки озброєнь, підготовки й розв'язання загарбницьких воєн, що проводиться різними країнами; 2) політичне панування вояччини в державах і підпорядкування всього життя країни воєнним цілям.

Модернізм (франц.- новітній, сучасний) - загальна назва напрямків мистецтва та літератури кінця XIX - XX ст. (кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм та ін.), що відображають як стихійний, так і свідомий пошук творчою інтелігенцією нових засобів, форм і способів осмислення реальності, відмінними рисами якої є прискорення науково-технічного прогресу, урбанізація, індустріалізація, економічні й політичні кризи.

Монархія (грец. - єдиновладдя) - форма правління, за якої верховна державна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках одноосібного глави держави - монарха (імператора, короля, султана, еміра тощо).

Монополія (грец.- продаю) - 1) виключне право на виробництво або продаж будь-чого; 2) велике виробниче об'єднання, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в будь-якій галузі господарства й отримання монопольно високого прибутку й надприбутку.

Народний фронт - форма об'єднання ряду лівих та центристських партій і демократичних організацій у середині 30-х років XX ст., яка склалася в деяких країнах у процесі боротьби проти фашизму й війни.

Нацизм (нім. - національний соціалізм) - назва німецького фашизму; ідеологія, політика, практика найреакційніших кіл монополістичної буржуазії гітлерівської Німеччини.

Націоналізм (франц.) - психологія, ідеологія й політика національної винятковості, зверхності однієї нації над іншими.

Націонал-соціалісти, нацисти, наці (нім.) - члени Націонал-соціалістської робітничої партії Німеччини (НСДАП), що виникла в 1919 р. й виражала інтереси найреакційніших кіл німецького суспільства.

„Новий курс" Ф.Рузвельта - комплекс урядових заходів президента США Франкліна Рузвельта в 1933 - 1939 рр., спрямованих на створення системи державного регулювання економіки й соціальне—економічних процесів, ліквідацію наслідків світової економічної кризи, пом'якшення протиріч і зміцнення існуючого строю. Теоретичною основою „Н. к." стали погляди відомого англійського економіста Дж.Кейнса ^; (1883 - 1946), одного з ідеологів державно-монополістичного капіталізму, засновника кейнсіанства, який вважав, що капіталізм перестав бути самодіючою системою і для забезпечення нормального ходу відтворення необхідне активне державне регулювання економіки.

Номенклатура - 1. Коло посадових осіб, призначення або затвердження яких належить до компетенції якого-небудь вищого органа. 2. Працівники партійних і державних органів, керівники різних рангів у соціалістичних країнах, які стали правлячим прошарком.

Олігархія, олігархи - 1. Форма правління, при якій державна влада належить невеликій економічно могутній групі людей. 2. Термін олігархія (олігархи) використовується і для назви самої правлячої групи економічно могутніх людей.

Окупація (лат.- загарбую, оволодіваю) - 1) тимчасове зайняття збройними -д силами однієї держави частини або всієї території іншої держави; 2) у Стародавньому Римі - оволодіння» речами, що не мають власника, у тому числі земельними ділянками.

Опозиція - 1. Протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї політики якій-небудь іншій політиці, іншим поглядам. 2. Партія або група, що виступає проти політики держави, уряду, поглядів, думок більшості або проти панівної думки.

Охлократія (від грец. - натовп і - влада) - влада суспільно-політичних груп; що апелюють до популістських настроїв юрби в їхніх найпримітивніших варіантах.

Пакт (від лат. - договір) - 1) міжнародний договір, який має велике політичне значення; 2) угода між політичними партіями, профспілками, іншими організаціями про спільні дії (напр., на виборах тощо).

Панамериканізм (від грец. - всі і Америка) - політична доктрина, що пропагує створення воєнно-політичного блоку всіх країн Американського континенту під верховенством США.

Пангерманізм (від пан. і лат. - Німеччина) - реакційна шовіністична політична доктрина, спрямована на обґрунтування прагнень німецького імперіалізму до світового панування.

Парламентаризм - система правління, за якої, згідно конституції, законодавча влада належить виборному парламентові.

Парламентська монархія - форма правління, за якої влада монарха обмежена правами парламенту, а уряд несе відповідальність перед парламентом, а не монархом.

Пацифізм (від лат. - миротворний) - ліберальна політична течія, що виникла в XIX ст., прихильники якої засуджують будь-які війни та наполягають на мирному вирішенні суперечок і конфліктів.

Політичний режим - сукупність методів і прийомів здійснення влади; один з елементів форми держави (форма держави визначається за формою правління, формою державного устрою, політичним режимом). (Див. Демократичний політичний режим; Антидемократичний політичний режим).

Протекторат (від лат.- охоронець, захисник) - форма залежності, за якої одна держава (протектор) бере на себе здійснення зовнішніх відносин іншої держави, захист її території і фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи.

Протекціонізм (від лат. - прикриття, захист) - економічна політика держав, спрямована * на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції. У П. важливе місце займає митна політика країни.

„П'ята колона" - термін, яким називали в роки національно-революційної війни в Іспанії (1936 -1939) агентуру генерала Франко: діяла в тилу в ті часи, коли 4 колони фашистських заколотників наступали на Мадрид. В часи Другої світової війни „П. к." називалась нацистська агентура, яка діяла в різних країнах.

Радикалізм - прагнення до корінних, рішучих методів і дій. Ідеологія лівих партій.

Радянська влада - вид тоталітарної влади, яка сформувалася в ряді країн світу в результаті перемоги соціалістичних революцій у XX ст. Першою країною, де була встановлена в 1917р. радянська влада, була Республіка Росія. В Україні радянська влада установилася в 1918-1919рр. Формально радянська влада - це влада Рад робітничих, солдатських, селянських депутатів, що обираються громадянами. Фактично радянська влада була владою керівництва РСДРП(б) - Російської соціал-демократичної робітничої партії більшовиків (більш пізні назви РСДРП(б) - РКП(б), ВКП(б), КПРС).

Расизм (франц.) - сукупність концепцій, що ґрунтуються на положенні про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, які розподіляються на „вищі" (повноцінні) та „нижчі" (неповноцінні).

Ратифікація (франц. - затверджений і - робити) - затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

Реванш (від франц. - помста, відплата) - відплата за поразку, напр.у війні; боротьба, розпочата з метою взяти гору над колишнім переможцем.

Реваншизм (франц.) - політика реваншу, спрямована на ліквідацію наслідків поразки.

Революція (франц.) - докорінна, глибока якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій галузі життєдіяльності суспільства.

Репарація (від лат. - відновлення) - повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розв'язала війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

Репресії (від лат. - придушення) - каральні заходи держави проти своїх громадян, що порушують їхні політичні, економічні, особисті права та свободи; важливий елемент керування при авторитарних і тоталітарних режимах.

Реформа - перетворення, зміни, перебудова якої-небудь сторони суспільного життя без застосування революційних методів.

Реформізм - течія в робітничому русі, метою якої було здійснення соціальних перетворень шляхом реформ й уникнення гострої класової, революційної боротьби.

Сателіт - супутник, служник, спільник - держава, яка є формально незалежною, але фактично підпорядкована іншій (більшій державі).

Світова війна - організована збройна боротьба держав, націй за зміну системи міжнародних

відносин, сфери впливу і панування.

Символізм - напрям у літературі та мистецтві кінця XIX - початку XX ст., який брав за основу розкриття навколишнього світу систему символів, ідею художнього образу, який перебуває за межами чуттєвого сприйняття.

Соціал-демократія - ідейно-політична течія, що спирається на ідеї соціальної справедливості, свободи і рівності, демократичного перетворення суспільства, виникла наприкінці XIX ст. Для переважної більшості соціал-демократичних (соціалістичних, лейбористських тощо) партій характерними є такі ознаки: висування концепцій демократичного соціалізму; встановлення міцних, стійких зв'язків з профспілковим рухом; прихильність до принципу політичного консенсусу при розв'язанні різних проблем; визнання пріоритету соціальної мети над економічною; створення соціальне орієнтованої економіки, розширення соціальної політики держави.

Соціалізм - суспільний лад, при якому немає приватної власності, експлуатації, влада і власність належать народу, матеріальні блага розподіляються за кількістю і якістю праці.

"Теорії побудови соціалізму виникли у XIX ст. Великий внесок у створення цих теорій зробили А.Сен-Симон, Ш.Фур'єр, Р.Оуен, К.Маркс, Ф.Енгельс. У XX ст. теоретичні основи побудови соціалізму були розроблені більш глибоко і всебічно. Особлива роль у цьому належала В.І.Ульянову (Леніну) - лідеру Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП(б)), який став у 1917р. вождем соціалістичної революції в Росії і керівником першої у світі соціалістичної держави - СРСР.

Сталінізм - одна із форм тоталітаризму. Склався в СРСР з 20-х років як культ Й.В.Сталіна. Передбачав звеличення ролі однієї особи, приписування їй за життя визначального впливу на хід історичного розвитку, коли особа підміняє керівництво партії, ліквідує демократію, встановлює диктаторський режим. Ідеологія і практика культу особи фактично існувала до кінця 80-х років.

Сюрреалізм - напрям у літературі та образотворчому мистецтві, який виник у 20-ті рр. XX ст. у Франції. С. спирається на філософію інтуїтивізму, східні містико-релігійні вчення, фрейдизм; деякі положення теоретиків. С. близькі до ідей дзен-буддизму. Зародившись у літературному середовищі, С. Був найбільш поширеним у живопису (С.Далі, Х.Миро, М.Ернст, А.Массон та ін.). Естетика С. Викладена в „Маніфестах сюрреалізму" А.Бретона (1896 - 1966 рр.). Представники напряму проголосили джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сновидіння, галюцинації тощо) і тому прагнули до зображення „надпредметного" світу, народженого підсвідомістю митця.

Теократія - форма державного правління, за якою політична влада в країні належить духівництву (напр., держава Ватикан).

Тоталітаризм - політична система, одна із форм авторитарної держави, якій притаманний повний (тотальний) контроль за всіма сферами життя суспільства в цілому і за життям кожної людини зокрема.

Тоталітарна держава - форма державного устрою, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життєдіяльності суспільства. Т. д. властиве одержавлення всіх легальних організацій, заборона опозиційних організацій, мілітаризація суспільного життя, репресії до інакомислячих.

Тред-юніони - професійні спілки Великої Британії та деяких інших країн (США, Австралії, Нової Зеландії).

Узурпація - протизаконне захоплення влади або присвоєння собі чужих прав на що-небудь.

Ультиматум (лат. - останній) - у міжнародних відносинах - дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої виконати в певний термін ті чи інші дії або утриматися від них, супроводжувана погрозою застосувати санкції.

Урбанізація - історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, поширення рис і особливостей, властивих місту, серед сільських жителів (культура, спосіб життя, рівень освіти і т.п.), підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі.

Фальсифікація - підробка чого-небудь; викривлення, підмінювання справжнього (автентичного) чимось хибним, вигаданим.

Фашизм - вкрай права реакційна суспільно-політична течія (виникла в 20-ті рр. XX ст.) та терористична диктатура фінансового капіталу, що використовує насилля, політику агресії і прагнення до світового панування. Найважливіші характерні риси Ф.: використання крайніх форм насильства войовничий антикомунізм, шовінізм, расизм; широке _ІК використання державно-монополістичних методів; тотальний контроль над усіма проявами суспільного та особистого життя громадян.

Фашистська ідеологія - система поглядів, що являє собою конгломерат вчень і теорій, які склалися до появи фашизму (расизм, антисемітизм, пангерманізм та ін.). Деякі теоретичні засади запозичені фашизмом з робіт Ф.Ніцше й О.Шпенглера (Німеччина).

У центрі Ф. і. знаходяться: ідеї військової експансії, расової гармонії (теорії „народного співтовариства" і „корпоративності"), теорії вождізму(„принцип фюрерства") і всевладності державної машини („тотальної держави").

Футуризм - авангардистська течія 10 - 20-х рр. XX ст. в європейському мистецтві й літературі

Представники Ф. нехтували реалізм і намагалися створити новий стиль - „мистецтво майбутнього" (звідси й назва), який повинен був зруйнувати всі традиції і прийоми „старого" мистецтва.

Шовінізм (франц. від імені Н.Шовена), солдата, який з глибокою пошаною ставився до загарбницької політики Наполеона) - конче агресивна форма націоналізму, якій притаманні звеличення основної нації і приниження всіх інших народів.