Приклад 16

На підставі даних механообробного цеху визначити потужність за видами верстатів і коефіцієнт суміжності, якщо ведуче обладнання – токарні верстати. Зробіть висновок щодо суміжності обладнання.

Режим роботи цеху двозмінний, тривалість зміни – 8 годин, число робочих днів протягом року – 250, регламентовані простої устаткування становлять 5% від режимного фонду часу.

У цеху встановлено чотири групи верстатів: шліфувальні – 10 одиниць, фрезерні – 18 одиниць, револьверні – 15 одиниць, токарні – 39 одиниць.

Трудомісткість технологічних операцій відповідно становлять: шліфувальні роботи – 0,9 нормо-год., фрезерні роботи – 1,1 нормо-год., револьверні роботи – 0,95 нормо-год., токарні роботи – 2,47 нормо-год.

Рішення

1. Ефективний фонд часу роботи обладнання протягом року

2. Виробнича потужність за видами верстатів:

- шліфувальні верстати (10 3800):0,9 = 42 222 (од.)

- фрезерні верстати (18 3800):1,1 = 62 182 (од.)

- револьверні верстати (15 3800):0,95 = 60 000 (од.)

- токарні верстати (39 3800):2,47 = 60 000 (од.)

3. Коефіцієнт суміжності становить:

- шліфувальні верстати 42 222: 60 000 = 0,704 (недостатня потужність)

- фрезерні верстати 62 182: 60 000 = 1,036 (надлишкова потужність)

- револьверні верстати 60 000: 60 000 = 1 (необхідна пропорційність)

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (). Для цього використовується формула:

де - потужність вихідна (на кінець розрахункового періоду);

- вхідна потужність (на початок року);

- збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

Приклад 17.

Вхідна потужність підприємства становить 500 тис. одиниць виробів. В результаті модернізації обладнання, яка була проведена протягом січня – березня поточного року виробнича потужність зросла на 56 тис. одиниць продукції, завдяки реконструкції складального цеху з 1 червня, потужність зросла на 244 тис. одиниць продукції, зміна асортименту продукції сприяла зростанню її трудомісткості, що зменшило виробничу потужність у вересні на 88 тис. одиниць виробів; виведення з експлуатації фізично спрацьованого обладнання зменшило з 1 листопада виробничу потужність виробів. Визначте вихідну і середньорічну потужність підприємства.

Рішення

Середньорічна виробнича потужність

де - кількість повних місяців до кінця року, протягом яких збільшується або зменшується потужність.

Підвищення рівня використання виробничих потужностей співпадають зі шляхами підвищення ефективності використання основних виробничих фондів. Варто наголосити, що нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції сприяє поліпшенню використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств.

4.4 Оборотні фонди підприємства

4.4.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування оборотних фондів і фондів обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

Оборотні кошти підприємства являють собою частину фінансових ресурсів підприємства.

Оборотні кошти поділяються на дві функціональні групи: оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди) і оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу).

Класифікація оборотних коштів за функціональним призначенням наведена на рис. 4.15.

Рис. 4.15 Види оборотних коштів за функціональним призначенням

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів (предмети праці), які беруть участь в одному виробничому циклі, змінюють (втрачають) свою натурально-речову форму і переносять всю свою вартість на собівартість виготовленої продукції у даному виробничому циклі.

Класифікація оборотних фондів за елементами та їх характеристика наведені у таблиці 4.8.

Таблиця 4.8 – Елементний склад оборотних фондів

Елементний склад оборотних фондів	Характеристика
Виробничі запаси (складські запаси)	Предмети праці, які надходять на підприємство для подальшої переробки у готову продукцію: сировина, основні та допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, інструменти, малоцінні і швидкозношувальні предмети та ін.
У процесі виробництва	Незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва
Витрати майбутніх періодів	Витрати, які здійснюються у поточному періоді, а відшкодовуються за рахунок собівартості в наступних періодах.

Для виконання постачально-збутових операцій важливу роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Ці ресурси і утворюють фонди обігу. Вони пов’язані з обслуговуванням процесу обігу, безпосередньо не беруть участь у створенні вартості, а є її носіями.

Елементний склад фондів обігу наведено на рис. 4.16.

Рис. 4.16 Елементний склад фондів обігу

Важливе значення для управління оборотними коштами підприємства має формування оптимальної їх структури.

Рис. 4.17 Види та визначення структури оборотних коштів

Оборотні фонди на підприємствах промисловості складають понад 70% всіх оборотних коштів, фонди обігу – 30%.

Рис. 4.18 Фактори, які впливають на структуру оборотних коштів

4.4.2 Кругообіг оборотних коштів

Рис. 4.19 Процес кругообігу оборотних коштів

Рис. 4.20 Характеристика стадій кругообігу оборотних коштів

Із завершенням одного кругообігу рух оборотних коштів не припиняється. Безперервний круговий рух оборотних коштів утворює їх оборот.

4.4.3 Нормування оборотних коштів

Залежно від принципів організації оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані.

Рис. 4.21 Класифікація оборотних коштів за охопленням нормування

Нормування оборотних коштів – це процес визначення мінімального розміру оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервного нормального функціонування виробництва.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими елементами оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

Рис. 4.22 Характеристика методів нормування оборотних коштів

Метод прямого розрахунку нормування оборотних фондів є основним.

Рис. 4.23 Порядок розрахунку нормативу оборотних коштів при

застосуванні методу прямого розрахунку

Тобто, цей метод дає змогу зробити розрахунки індивідуальних і сукупного нормативів оборотних коштів.

До індивідуальних належать нормативи оборотних коштів:

- у виробничих запасах (сировина, основні й допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети);

- у незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва;

- у витратах майбутніх періодів;

- у готовій продукції.

У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати.

Рис. 4.24 Визначення нормативу оборотних коштів у матеріальних

запасах

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і купівельних напівфабрикатів (О_М) визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року, без урахування зворотних відходів, діленням їх суми на 90 днів.

Рис. 4.25 Види норм запасу матеріальних ресурсів (у днях)

Приклад 18 (умовні дані).

Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах для основних матеріалів.

Види матеріалів	Потреба у матеріальних ресурсах за кошторисом витрат IV кварталу планового року, тис. грн	Одноденні витрати матеріальних ресурсів, тис. грн (гр.2 / 90)	Норми оборотних коштів, днів	Потреби в оборотних коштах, тис. грн (гр.3×гр.9)
Тр.з	Підг.з	Техн.з	Пот.з	Страх.з (0,5 × гр.7)	Разом
А		13,5			-
Б
В		9,2

Загальна потреба в оборотних коштах для основних матеріалів становить 635 тис. грн (297 + 108 + 230).

Незавершене виробництво – один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20% загальної суми оборотних коштів. Обсяг незавершеного виробництва залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу; розподілу витрат протягом виробничого циклу; одноденних витрат на виробництво товарної продукції за виробничою собівартістю.

Рис. 4.26 Визначення нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві

Коефіцієнт зростання витрат характеризує рівень готовності продукції у незавершеному виробництві. Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу.

За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (k) обчислюється за формулою

де А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б – наступні витрати, які включаються у собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять всі інші витрати, що поступово зростають – заробітну плату, амортизаційні відрахування тощо.