Затверджую

Проректор

Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ

полковник міліції

С. І. Мінченко

_______________ 2015

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

КУЛЬТУРА ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ

спеціальність 7.03040101 «Правознавство»

для студентів 5 курсу

юридичного факультету

Дніпропетровськ – 2015

Робоча програма навчальної дисципліни «Культура професійного мовлення» для студентів 5 курсу юридичного факультету, спеціальність 7.03040101 «Правознавство» (заочна форма навчання) / Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2015. – 35 с.

РОЗРОБНИК:

Царьова І. В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Розглянуто на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

­­­­­­­_________., протокол № ___

Рекомендовано Науково-методичною радою університету

_________., протокол № ___

Завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету,

кандидат філософських наук, доцент

_______________________ О. В. Марченко

(підпис)

«» _________ 2015 року

©Царьова І. В., 2015 рік

© ДДУВС, 2015 рік

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
заочна форма навчання
Кількість кредитів –2	Галузь знань 0304 Право	Вибіркова
Спеціалізація 7.03040101
Модулів – 1	Спеціальність: «Правознавство»	Рік підготовки – 5
Змістових модулів – 1
Загальна кількість годин – 72	Семестр - 1
Лекції – 2
Тижневих годин для заочної форми навчання: аудиторних – 2 самостійної / індивідуальної роботи слухача – 8	Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст	Практичні заняття – 8 год.
Самостійна робота – 31 год.
Індивідуальна робота – 31 год.
Форма підсумкового контролю: Залік (I семестр)

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: 1:8

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета дисципліни:

навчальна – підвищити загальномовну культуру слухачів як в усній, так і в писемній формах; сприяти збагаченню лексичного запасу; вивченню українського мовного етикету, особливостей його функціонування в офіційних ситуаціях; удосконаленню знань з юридичної термінології (аспекти класифікації юридичних термінів);

розвивальна – формувати та розвивати у слухачів знання норм сучасної літературної мови, навчати практично застосовувати їх у професійній галузі; виробляти навички й уміння доцільно застосовувати отримані теоретичні знання до практики укладання документів та текстів професійного спрямування, фахового мовлення;

виховна – сприяти утвердженню національної самосвідомості майбутнього правознавця, усвідомленню ролі та значення мови в розбудові та зміцненні української держави; формувати в майбутніх юристів культуру спілкування у професійній галузі.

Завдання: допомогти слухачам правильно вживати мовні засоби, застерегти від найбільш поширених помилок, навчити оцінювати мовні варіанти й знаходити найдоцільніші лексико-граматичні засоби для кожної конкретної мовленнєвої ситуації, а також удосконалити й остаточно сформувати навички ділового спілкування та укладання документів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

1) на понятійному рівні:

· питання щодо правового статусу державної мови, Конституційні засади функціонування мов в Україні;

· поняття норми як основи сучасної української літературної мови;

· поняття стилю як визначника характеру усного та писемного професійного спілкування;

2) на фундаментальному рівні:

· закономірність використання мови в правотворчій й правозастосовчій діяльності;

· проблему текстуальності права;

· специфіку сучасної української юридичної терміносистеми;

3) на практично-творчому рівні:

· основи професійної комунікації в писемній та усній формах;

· ідентифікувальні ознаки мовлення, що мають важливе значення при проведенні лінгвістичних експертиз;

· основні методи та прийоми редагування фахового тексту.

вміти:

1) на репродуктивному рівні:

· вільно володіти українською мовою;

· використовувати свої знання у практичній діяльності (усне/писемне мовлення);

2) алгоритмічному рівні:

· володіти технікою вибору слова та редагування у ході професійної діяльності;

3) на евристичному рівні:

· самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови;

· користуватися лексикографічними джерелами;

· дотримуватись послідовності й точності викладу думок як в усному, так і в писемному професійному мовленні.

4) на творчому рівні:

· культивувати український мовленнєвий етикет;

· редагувати писемні та усні тексти правознавчого характеру;

· вдосконалювати професійну мовленнєву культуру правника.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль

ТЕМА 1. Предмет і завдання курсу. Культура мови й мовлення: спільне та відмінне

Основні функції мови. Сутність понять «державна мова», «мовна політика», «літературна мова».

Форми реалізації української літературної мови.

Норми літературної мови. Ознаки мовної норми; види мовних норм.

Мова і мовлення. Зміст понять «культура мовлення» і «культура професійного мовлення». Чистота мовлення як ознака його культури. Основні аспекти, у яких виявляється чистота мовлення. Стильова, контекстуальна, ситуативна доречність мовлення.

Роль і значення теми для діяльності юристів: матеріал теми ознайомить студентів з основними поняттями дисципліни, формами реалізації культури професійного мовлення і методами їх застосування на практиці.

Ключові слова: основніфункції мови (комунікативна та мислетворча), державна мова, мовна політика, літературна мова, мова, мовлення, усна та писемна форми літературної мови, мовна норма, ознаки мовної норми (системність, стабільність, обов’язковість); види мовних норм (орфографічні, орфоепічні, акцентуаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні), контекст, доречність мовлення.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: необхідно знати: особливості функціонування української мови й функції, які вона виконує у суспільстві; типи мовних норм відповідно до рівнів сучасної мови. Треба вміти: розмежовувати й застосовувати поняття «державна мова», «мовна політика», «літературна мова», а також «культура мовлення», «культура професійного мовлення»; вирізняти такі ознаки культури мовлення як чистота, стильова, контекстуальна, ситуативна доречність мовлення; самостійно працювати над удосконаленням культури фахового мовлення.

ТЕМА 2. Орфографічні норми – важливий складник культури професійного мовлення юриста

Правопис власних назв. Фонетичні правила правопису слов’янських та неслов’янських прізвищ. Правильне написання складних і складених особових імен та прізвищ як основний чинник уникнення неточностей в ідентифікації особи. Правопис географічних назв (топонімів, гідронімів) та прикметникових утворень від них. Суфіксальні форманти відтопонімних прикметникових найменувань.

Написання й використання слів іншомовного походження. Особливості правопису складних слів (на матеріалі текстів документів і наукових текстів).

Функції, специфіка використання й написання графічних скорочень, абревіатур у діловій і науковій мові.

Роль і значення теми для діяльності юристів: матеріал теми має зосередити увагу майбутніх юристів на вимогах до писемного професійного мовлення на орфографічному рівні й удосконалити їх грамотність.

Ключові слова: категорія власних назв, правопис, фонетика, власні назви (антропоніми, топоніми, гідроніми), суфіксальні форманти відтопонімних прикметникових найменувань, складне слово, іншомовна лексика, графічне скорочення, абревіатура.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: специфіку застосування й особливості використання різних категорій власних найменувань в писемному фаховому мовленні, особливості правопису складних слів. Треба вміти: орфографічно правильно використовувати власні назви, іншомовну лексику, зокрема термінологічну, графічні скорочення та абревіатури в професійній діяльності.

ТЕМА 3. Культура професійного мовлення на лексичному та фразеологічному рівнях

Точність висловлювання як результат уживання слова у відповідності з його мовним значенням.

Вибір слова. Лексична сполучуваність. Труднощі слововживання, пов'язані з розрізненням значень слів та їх значеннєвих відтінків. Доречне використання синонімів, антонімів, паронімів та омонімів.

Фразеологія офіційно-ділового та наукового мовлення.

Контекстуальна потреба й поміркованість у застосуванні мовних кліше, штампів та канцеляризмів.

Роль і значення теми для діяльності юристів: матеріал теминавчить студентів правильно й грамотно застосовувати лексичні одиниці офіційно-ділового та наукового стилів під час професійного мовлення.

Ключові слова: слово, лексема,значення слова, багатозначність, явища омонімії, антонімії, синонімії, паронімії; мовне кліше, мовний штамп, канцеляризм; тавтологія; плеоназм, суржик.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: сутність таких понять, як: «термін» і «професіоналізм», «фразеологізм», «канцеляризм» та ін.; особливості сполучуваності лексем у фаховому тексті, труднощі слововживання, пов'язані з розрізненням значень слів та їх значеннєвих відтінків. Треба вміти: добирати лексичні одиниці відповідно до ситуації й стилю мовлення, а також контексту; розрізняти відтінки у значенні фахової лексики; правильно застосовувати у професійному мовленні синонімічні назви, пароніми та омоніми.

ТЕМА 4. Особливості застосування морфологічних норм у професійному мовленні юриста

Вияв культури мовлення фахівця в умілому послуговуванні засобами формотворення у складі іменників (на матеріалі мови документів і наукових текстів).

Функції звертання в ділових текстах. Творення форм кличного відмінка імен та імен по батькові.

Складні випадки відмінювання слов’янських та неслов’янських імен, імен по батькові та прізвищ у документах і наукових текстах.

Використання ступеньованих прикметників в офіційно-діловому та науковому стилях. Труднощі у сполученні числівників з іменниками в українській мові. Специфіка вживання займенників у текстах документів і наукових творів. Особливості вживання й перекладу дієслівних форм (інфінітива, дієприкметника, дієприслівника) в офіційно-діловому та науковому стилях (через порівняння з російською мовою). Дієслова на - но, - то.

Специфіка перекладу пасивних конструкцій у діловому та науковому тексті. Ситуативна варіативність перекладу прийменниково-іменникових конструкцій в офіційно-діловому й науковому стилях.

Роль і значення теми для діяльності юристів: упродовж вивчення теми студенти мають засвоїти особливості морфологічних норм для їх грамотного застосування у професійному мовленні.

Ключові слова: морфологія, іменні частини мови, відмінкова система іменних частин мови; ступені порівняння прикметників; дієслово та його форми; дієслова на - но, -то; службові слова.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: морфологічні норми, особливості їх застосування у фаховому тексті; засоби формотворення самостійних частин мови й специфіку їх сполучуваності, особливості перекладу фахової термінолексики. Треба вміти: правильно утворювати форми кличного відмінка, ступенів порівняння прикметників; враховуючи специфіку вживання числівників, займенників та інших повнозначних частин мови, доцільно використовувати їх у фаховому тексті й усному мовленні.

ТЕМА 5. Синтаксичний аспект культури професійного мовлення юриста

Культура використання однорідних членів речення та узагальнювальних слів при них в діловому та науковому тексті.

Основні випадки синтаксичного керування в текстах офіційно-ділового та наукового стилю.

Правильне узгодження підмета з присудком у ділових та наукових текстах як показник логічності висловлювання.

Особливості та вмотивованість перекладацьких трансформацій складного речення в прості і простих у складне в текстах фахового спрямування.

Роль і значення теми для діяльності юристів: матеріалтеми навчить студентів доцільному використанню під час фахового мовлення речень різних за структурою й видом зв’язку.

Ключові слова: синтаксис; головні та другорядні члени речення, просте та просте ускладнене речення; однорідні члени речення, відокремлені члени речення; синтаксичне керування.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: структуру речень, види ускладнень у простому, типи зв’язку між частинами складного речення, культура використання сучасних синтаксичних норм. Треба вміти: правильно й вмотивовано застосовувати речення різного типу й структури як в усному, так і в писемному професійному мовленні; при перекладі російськомовних фахових текстів трансформувати, у разі потреби, прості речення у складне й навпаки..

ТЕМА 6. Стилістичні норми та етикетні формули у професійному мовленні юриста

Стилі сучасної української мови та специфіка їх використання у професійному мовленні.

Текстотвірна функція мови. Умови логічності на рівні зв'язного тесту. Засоби організації зв'язного тексту; типи зв’язку між реченнями; типи контекстуальних відношень між реченнями. Причини порушення логічності у викладі текстів.

Специфіка цитування в науковому тексті. Коректність та культура використання цитат.

Процес спілкування: інтеракція, перцепція й обмін інформацією. Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.

Роль і значення теми для діяльності юристів: упродовж вивчення теми студенти мають розрізняти тексти різних стилів і навчитися правильно використовувати виражальні засоби наукового й офіційно-ділового стилів мовлення під час укладання професійної документації, реферування, анотування, рецензування й написання фахового тексту.

Ключові слова: стилістика, стиль мовлення, текст, зв’язний текст, засоби його організації; типи контекстуальних відношень між реченнями, етикет спілкування.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: текстотвірну функцію мови, правила цитування, логічної побудови тексту й причини їх порушення; визначення понять «інтеракція», «перцепція», специфіку використання публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів; механізми взаєморозуміння під час спілкування. Треба вміти: правильно побудувати фаховий зв’язний текст, використовуючи при цьому необхідні стилістичні засоби й етикетні правила.

ТЕМА 7. Реалізація культури професійного мовлення юриста під час усного виступу

Культура усного професійного мовлення працівника ОВС. Жанри усного професійного мовлення, їх специфіка. Основні принципи та правила ефективності усного професійного мовлення. Культура слухання і говоріння під час виступу.

Взаємозв’язок понять «юридична деонтологія» і «культура мовлення». Гуманістична спрямованість спілкування.

Етикетні формули ввічливості в усному професійному мовленні.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Упродовж вивчення теми студенти мають зрозуміти як правильно застосовуватижанри усного мовлення й етикетні формули у професійній діяльності.

Ключові слова: мовлення, усне мовлення, культура усного професійного мовлення, жанри усного мовлення, ефективність мовлення, етикет, етикетна формула.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: основи усного професійного мовлення, специфіку його жанрів: мовні кліше, що застосовуються під час службового листування. Треба вміти: застосовувати принципи та правила ефективного професійного мовлення в практичній діяльності; володіти як мовними, так і позамовними засобами спілкування, використовувати їх під час ділових бесід, виступів у залі суду тощо.

4. Структура навчальної дисципліни