Розрахункова схема 2

У цьому випадку на робочий орган діють нормальна R_н = 209,4 кН і дотична R_к = 88,31 кН сили.. Після розкладання їх на вертикальну і горизонтальну складові отримаємо (рис. 6.4):

R_в = R_нсosa = 209,4× cos 50° = 134,6 кН;

R_г = R_нsina = 209,4× sin 50° = 160,44 кН;

R_кв = R_кsina = 88,31× sin 50° = 67,65 кН;

R_кг = R_ксosa = 88,31× cos 50° = 56,80 кН.

Перекидальний момент відносно центра ОПП

М = G_ро×l_ро + R_кв×l_к - R_кгh_к - R_в×l_н - R_гh _н =

= 190×3,36 + 67,65×5,37 - 56,8×2,74 - 134,6×7,1 - 160,44×3,7 = - 703 кНм.

Осьова сила

Q = G_ро + R_кв - R_в = 190 + 67,65 - 134,6 = 123 кН.

Радіальна сила

R = R_кг + R_г = 56,8 + 160,44 = 217 кН.

Як видно з табл. 6.1 для всіх розглянутих розрахункових схем діючі навантаження нижчі від граничних для відповідного режиму.

Зазначимо, що в наведених розрахунках вважали, що усі зовнішні навантаження сприймав тільки опорно-поворотний пристрій, хоча в дійсності частку цих зусиль візьме на себе рухлива опора під вертикальним шарніром, що покращить умови роботи ОПП.

7 Визначення Техніко-економічних показників

Сукупність властивостей, які обумовлюють здатність машин задовольняти вимогам відповідно до їх призначення, характеризують якість машин. Показники якості визначають технічний рівень машин.

Порівняння різних машин або комплексів може здійснюватись порівнянням показників, котрі характеризують як можливості машин, так і результат їх роботи. До перших показників відносять темпи ведення робіт (технічні можливості машини), до другої групи - вартість виконуваних робіт на 1 км трубопроводу.

Проведемо порівняльний розрахунок економічних показників на виконання земляних робіт при ремонті трубопроводів Æ 1220 мм комплексом машин традиційної технології та комплексом машин нової технології.

Відповідно до технічних характеристик використовуваної техніки швидкості виконування робіт машинами традиційної технології не перевищують 20 - 40 пог.м./год.

Розглянемо склад ремонтної колони по видах виконуваних робіт відповідно ВБН В.3.1-320.20077720.01-2001:

- рекультивація родючого шару: бульдозер – 2 шт.;

- розкриття трубопроводу: екскаватор одноківшевий – 2 шт.;

- підкопування ґрунту під трубопроводом: підкопуюча машина – 1 шт.;

- підтримка трубопроводу: трубоукладач – 2 шт.;

- ущільнення ґрунту під трубопроводом: трамбувальна машина УПТ-1 – 2 шт., екскаватор одноківшевий – 1 шт.

Характеристика застосовуваних машин представлена в табл. 10.1.

Відповідно даним експлуатації машин комплексу нової технології, швидкості виконання робіт знаходяться в межах 60 - 100 пог.м./год. Розглянемо склад ремонтної колони машин нової технології:

- рекультивація родючого шару: МПРГ-1 – 1 шт.;

- розкриття трубопроводу: екскаватор МВТ-M – 1 шт.;

- підкопування ґрунту під трубопроводом: МПР – 1 шт.;

- підтримка трубопроводу: трубоукладач – 1 шт.;

- ущільнення ґрунту під трубопроводом: МП – 1 шт.

Характеристика застосовуваних машин представлена в табл. 1.

При виконанні розрахунку економічної ефективності швидкість виконання робіт машинами традиційної технології прийнята максимальною - 40 пог.м./год, машинами нової технології - середньою 80 пог.м./год. Річний режим роботи обох колон складає по 1500 год/рік.

Найбільш об’єктивним, універсальним показником ефективності ремонтних колон є наведені питомі витрати на одиницю виконаної роботи (в даному випадку на 1 км відремонтованого трубопроводу), які враховують капітальний вклад у вартість колони, експлуатаційні витрати в залежності від об’ємів робіт та технічних характеристик використовуваних машин:

Z_У = (S_К + S_Е + S_З)/ V_К×T_Р,

де S_К – капітальні вкладення, грн.;

S_Е – експлуатаційні витрати, грн.;

S_З – заробітна платня машиністів, грн.;

V_К – темпи виконання робіт, км/год;

T_Р – річний режим роботи машин, год.

грн./м³,

Капітальні вкладення розраховуються по наступній залежності:

S_К = А_О + З_Р.С = С_М× N_М/Р_М + 0,05×С_М× N_М,

де А_О – амортизаційні відрахування прямим методом, грн.;

З_Р.С – витрати на текучий ремонт та швидкозношуваний інструмент, грн./рік;

С_М – вартість машини, грн.;

N_М – кількість машин, шт.;

Р_М – термін служби машин, років. Приймаємо для всіх машин Р_М = 10 років.

S_К = 400000 · 1/10 + 0.05 · 400000 = 46560 грн.,

Експлуатаційні витрати визначаються залежністю:

S_Э = S_ТОП + S_М.М + S_Т.М + S_К.С + S_Г.Ж,

де S_ТОП – витрати на паливо, грн.;

S_М.М – витрати на моторне масло, грн.;

S_Т.М – витрати на трансмісійне масло, грн.;

S_К.С – витрати на консистентну змазку, грн.;

S_Г.Ж – витрати на гідравлічну рідину, грн..

Визначимо витрати на паливо:

S_ТОП = n_топ ×С_ТОП ,

де С_ТОП – вартість палива, С_ТОП = 1,23 грн./л;

n_топ – кількість палива, л/рік.

S_ТОП = 8030 × 1,23 = 9877 грн.,

n_топ = T_Г × у_топ × N_ДВ× N_М× k_загр / r_топ,

де у_топ – витрати палива, кг×кВт/год;

N_ДВ – потужність двигуна, кВт;

k_загр – коефіцієнт завантаження двигуна;

r_топ – густина палива, кг/л.

n_топ = 1500 × 0,21 × 44× 1× 0,5 / 0,863 = 8030 л/рік,

Визначимо витрати на моторне масло:

S_М.М = 0,032×n_топ ×С _М.М,

де С _М.М – вартість моторного масла, С _М.М = 10,6 грн./л,

S_М.М = 0,032×8030 × 10,6 = 2724 грн.,

Визначимо витрати на трансмісійне масло:

S_ТМ = 0,004×n_топ ×С_Т.М,

де С _Т.М – вартість трансмісійного масла, С_Т.М = 37,1 грн./л.

S_ТМ = 0,004 × 8030 × 37,1 = 1192 грн.,

Визначимо витрати на консистентне мастило:

S_К.С = 0,003×n_топ ×С_К.С,

де С_К.С – вартість консистентного мастила, С_К.С = 26,5 грн./л.

S_К.С = 0,003 × 8030 × 26,5 = 638 грн.,

Визначимо витрати на гідравлічну рідину:

S_Г.Ж = 0,04×n_топ × С_Г.Ж,

де С_Г.Ж – вартість гідравлічної рідини, С_Г.Ж = 10,6 грн./л.

S_Г.Ж = 0,04 × 8030 × 10,6 = 3405 грн.,

Витрати на заробітну плату визначаються залежністю:

S_З = 12×С_СТ ×Э_М× N_М,

де С_СТ – заробітна плата машиніста та оператора, грн.;

Э_М – екіпаж машини, чол.

S_З = 12 × 500 × 1 × 1 = 6000 грн.,

Примітка. Даний розрахунок не включає транспортні витрати на переміщення машин з об’єкту на об’єкт та в межах робочої зони. Розрахунок наведений для нової машини. Вихідні дані наведені (для обох варіантів) в табл. 10.1, результати розрахунків в табл. 10.2.

Таблиця - 10.1 Вихідні дані до розрахунку

Вихідні дані	Одиниці вимірювання	МВТ-М	Екскаватор
Вага машини Потужність машини Продуктивність Вартість машини Строк служби Екіпаж Заробітна плата машиніста Номінальна витрата палива Вартість: Дизельного палива Моторного мастила Трансмісійного мастила Консистентного мастила Гідравлічної рідини Річний режим роботи	кг кВТ м3/год. тис.грн. років чол. грн. кг×кВт/год.   грн./л грн./л грн./л грн./л грн./л год./рік	0.21   1.23 10.6 37.1 26.5 10.6	0.21   1.23 10.6 37.1 26.5 10.6

Таблиця 10.2 - Результати розрахунку

Показники	Одиниці вимірювання	МВТ-М	Екскаватор
Час роботи Кількість машин Амортизаційні відрахування Витрати на поточний ремонт Кількість палива Вартість: Палива Моторного мастила Трансмісійного мастила Консистентної змаски Гідравлічної рідини   Капітальні витрати Експлуатаційні витрати Заробітна плата Сумарні витрати	год. шт. грн./рік грн./рік л   грн./л грн./л грн./л грн./л грн./л   грн. грн. грн. грн.

Економічний ефект Е = 61458 – 31956 = 29502 гр/рік.

8 Охорона праці і техніка безпеки

8.1 Організація охорони праці при експлуатації, технічному обслуговуванні, ремонті і транспортуванні машин

Вказані міри безпеки мають за мету попередження нещасних випадків з людьми та попередження аварій машини.

До керування машиною допускаються особи, які вивчили конструкцію тягача і механізмів робочого обладнання, заходи безпеки по всьому комплексу робіт, що виконуються машиною, правила керування усіма механізмами і мають відповідне свідоцтво на право роботи.

За дотримання правил техніки безпеки при роботі машини відповідає машиніст, розпорядження і вказівки якого повинні виконувати всі особи які обслуговують чи зв’язані з її роботою.

Основною умовою, яка забезпечує безпеку праці на машині, є правильна експлуатація і регулярний догляд за нею.

Машиністу перед допуском до роботи повинна бути видана під розписку виробнича інструкція, яка визначає його права і обов’язки, включаючи вказівки по особистій і загальній безпеці, а також вказівки системи сигналів при роботі.

Машиніст повинен вивчати дану інструкцію і виконувати викладені у ній вимоги, здійснювати щоденний профілактичний огляд і технічний догляд за машиною, а також слідкувати, щоб своєчасно виконувались планово-попереджувальні ремонти у відповідності з затвердженим графіком.

Машиніст не має право передавати керування машиною стороннім особам або машиністу з іншої машини без дозволу особи, відповідальної за експлуатацію машин. В процесі роботи знаходитись на машині будь-кому, крім машиніста, заборонено.

На робочому місці машиніста не повинно бути сторонніх речей. Важелі і місце керування необхідно тримати у чистоті. На підлозі біля педалей і важелів, навіть тимчасово, не повинно бути інструменту, обтирочних матеріалів, спецодягу та інших предметів.

Перед початком роботи машиніст повинен уважно оглянути машину. Особливу увагу при цьому треба приділити огляду гальм, перевірці надійності дії всіх механізмів керування, систем сигналізації і освітлення, кріпленню механізмів і елементів конструкції, перевірці роботи всіх механізмів на холостому ходу. Якщо під час огляду і випробувань будуть знайдені несправності, які перешкоджають безпечній роботі машини, і які машиніст не може усунути самостійно, він, не починаючи роботи, повинен доповісти про них механіку чи особі, відповідальній за експлуатацію машини і зробити відповідний запис у журналі прийому і здачі зміни.

Не допускається працювати на несправній машині.

Машиніст, який прийняв зміну, несе повну відповідальність за технічний стан машини і її правильну експлуатацію.

8.2 Вимоги безпеки при пуску, рушанні з місця, зупинці

Перед пуском дизеля приберіть зайві речі з гусениць і з-під машини, а також перевірте положення рукояток перемикання передач і реверса (рукояті повинні бути заблоковані планкою у нейтральному положенні).

Не допускайте сторонніх осіб до пуску дизеля.

При використанні передпускового підігрівача уважно слідкуйте за роботою підігрівача до закінчення підігріву дизеля.

Не підігрівайте дизель в закритому приміщенні з поганою вентиляцією, щоб запобігти отруєння вихлопними газами.

Перед рушанням з місця попередьте звуковим сигналом людей, які знаходяться поблизу машини.

Переміщення машини по дорозі і через залізничні переїзди повинно здійснюватись у відповідності з правилами дорожнього руху.

При переїзді через мости пересвідчитесь в їх справності і вантажопідйомності за встановленим знакам. При відсутності знаків – перевіривши і оглянувши міст.

Не переїжджайте на машині мости вантажопідйомністю менше 20 т.

При переїзді броду, попередньо перевірте його глибину і стан дна.

При пересуванні машини по місцевості, яка погано продивляється (чагарник, висока трава і т.п.) машиніст повинен заздалегідь перевірити шлях слідування і пересвідчитись, що на шляху нема працюючих чи відпочиваючих робітників.

Люди, які сидять чи лежать в зоні, можуть бути не помічені машиністом, що може привести до нещасних випадків.

Не допускається рух машини без навісного обладнання з боковим креном, який перевищує 200, а також рух на підйомах і спусках, які перевищують 300.

Спускайте машину з гори тільки на першій передачі. При роботі на похилій площині зберігайте особливу увагу, щоб запобігти перевертання.

Не робіть різких фіксованих поворотів на схилах, косогорах і при русі на великій швидкості по рівній ділянці дороги.

Не допускається рух машини з нефіксованими дверми кабіни. При русі машини з відкритими дверми, знаходячись в кабіні, не тримайтесь за поручень даху, проріз дверей і не кладіть ноги за поріг кабіни.

При зупинці машини зафіксуйте рукоятки передач і реверса в нейтральному положенні і загальмуйте його зупиночним гальмом.

По закінченню роботи машиною або при тривалих зупинках в роботі, всі важелі керування повинні бути переведеними в нейтральне положення або в те положення, яке відповідає виключеному положенню механізму.

При роботі машини на пересічній місцевості (похил схилів більше 150) щозмінно перевіряйте рівень масла в коробці передач. При цьому в коробці передач повинно бути збільшено кількість масла на 15 л (у звичайних умовах в коробку передач заливається 105 л масла).

Не зупиняйте дизель машини на підйомі (спуску), якщо машина не загальмований зупиночним гальмом, так як при непрацюючому дизелі відсутній гідравлічний зв’язок між гальмівними педалями і зупиночними гальмами і не працює гідросистема керування трансмісією.

При зупинці машини на підйомі (спуску) під гусениці підкладіть упори, які перешкоджають переміщенню машини.

Регулюйте гальма і міняйте гальмівні стрічки тільки на горизонтальній ділянці і під гусениці підкладіть упори.

Пам’ятайте, що при гальмуванні машини на підйомі (спуску) зупиночними гальмами можливе його скатування під похил від часу натискання на гальмівні педалі до повної зупинки на відстані близько двох метрів.

Не працюйте на машині, якщо горять лампи сигнального табло. Якщо Ви покидаєте кабіну машини при працюючому дизелі, прийміть міри безпеки, які виключають можливість мимовільного руху машини і використання її сторонніми особами.

Не лишайте ключ вимикання стартера в замку після зупинки машини.

Складні умови і терміновість роботи, а також інші причини не є підставою для порушення правил техніки безпеки, які викладені в інструкції. Відповідальність за дотримання і забезпечення безпеки покладаються на особу, відповідальну за експлуатацію машини.

8.3 Вимоги безпеки при транспортуванні

Якщо відстань переїзду машини перевищує 25 км, її необхідно перевозити на трейлері чи на залізничній платформі.

Перевозити машину на довгі відстані автомобільним транспортом потрібно, використовуючи трейлери вантажопідйомністю не менше 20 т або по залізниці на платформах вантажопідйомністю 60…63 т.

Частини кабіни, які можуть розбитися – скло, фари, необхідно захистити пакувальним матеріалом (фанерою чи картоном).

При знаходженні в дорозі більше десяти діб машини повинен бути підготовлений до тимчасового зберігання.

При перевозці машини на трейлері трейлер і вантажні трапи повинні бути очищені від бруду. Гальма повинні бути справні.

Встановлену на трейлері машину необхідно загальмувати зупиночними гальмами і підкласти ззаду і спереду під гусениці упори.

Забороняється ставити машину, при перевезенні, на передачу.

При перевезені машини по залізниці потрібно встановити машину згідно з кресленнями установки на залізничній платформі, які повинні бути узгоджені з місцевим відділенням залізниці.

Забороняється застосовувати для кріплення машини осину, липу, вільху і сухостійне дерево інших порід. Слід застосовувати деревину листяних і хвойних порід не нижче третього сорту по ГОСТ 8486-66 і ГОСТ 2695-71.

Буксирувати машину дозволяється в разі крайньої необхідності, коли відказ вузла чи агрегату робить неможливим рух машини своїм ходом або усунення несправності можливе лише в майстерні.

Необхідно з’ясувати можливість обертання елементів несправного вузла при буксировці без збільшення несправності.

Несправний вузол, пошкодження якого може збільшитись при буксировці необхідно від’єднати.

Буксирувати машину дозволяється лише на жорсткій зчіпці. При буксируванні, рукоятки передач і реверса необхідно зафіксувати в нейтральному положенні, рукоятка зупиночного гальма повинна знаходитись в нижньому розгальмованому стані.

8.4 Дії машиніста при нещасному випадку

При нещасному випадку машиніст повинен негайно звернутися у медпункт і, одночасно, особисто або через співробітника по роботі повідомити керівника робіт про те що трапилося, а при нещасному випадку з ким-небудь з робочих, які обслуговують машину, надати першу допомогу і повідомити адміністрації.

Обслуговуючий персонал машини повинен бути навчений прийомам надання першої медичної допомоги. На машині повинна бути аптечка, укомплектована медикаментами.

8.5 Вимоги безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті

Технічне обслуговування машини повинні проводити особи, які пройшли інструктаж по техніці безпеки.

Усувайте несправності машини, чистіть, змащуйте, регулюйте механізми і агрегати і кріпіть їх тільки при вимкненому дизелі і опущеному робочому органі.

Не користуйтеся ключами невідповідних розмірів і не працюйте інструментом який має дефекти. Інструмент після використання необхідно витирати. Зберігайте його в металевому ящику, який встановлений на рамі навісного обладнання.

При використанні домкратів для піднімання машини чи навісного обладнання, для забезпечення безпеки, під підняті агрегати, підкладайте запобіжні опори (бруси, балки і т.п.). В передній частині рами машини для встановлення домкратів передбачені спеціальні гнізда.

Строповку вузлів і агрегатів машини виконують у відповідній послідовності, згідно схем строповки. Монтаж, демонтаж і регулювання дозволяються тільки при опущеному робочому обладнанні на землю.

Не допускається, монтажні роботи виконувати при запущеному двигуні і, під час їх проведення, знаходитись під вантажем.

При проведенні ремонтних робіт, для переміщення вузлів машини масою більше 20 кг, зачалювання виконувати тільки за провушини, пристосовані для цього для строповки, чи в місцях придатних для цього і помічених знаком строповки по ГОСТ 14192-77.

Для попередження короткого замикання при обслуговуванні електрообладнання вимкніть “масу”.

При зливі гарячого масла з дизеля і вузлів трансмісії бережіться опіків.

Робочі, які зайняті приготуванням розчину сірчаної кислоти для зарядки акумуляторних батарей, повинні працювати у гумових рукавицях, фартухах, взутті і сонцезахисних окулярах.

Не вливайте воду в концентровану сірчану кислоту. При попаданні бризків кислоти на лице або руки обережно зніміть кислоту ватою і промийте уражене місце водним розчином соди чи аміаку.

При проведенні зварювальних робіт на машині, необхідно від’єднати проводи від клем “+” і “Ш” регулятора РР 356-Б, щоб запобігти виходу регулятора з ладу.

8.6 Охорона праці та безпеки у надзвичайних ситуаціях

a. Основні принципи організації охорони праці на підприємстві

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

•створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

•розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

•забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

•впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

•забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

•забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

•організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

•розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці;

•здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони нраш;

•організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів з охорони праці. Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 ібільше. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати у порядку сумісництва особи, що пройшли перевірку знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість працівників менше 20осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

•видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

•вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

•зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування те інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

•надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Законодавство про охорону праці передбачає і обов'язки працівників. Зокрема вони зобов'язані:

•дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства;

•знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

•проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (підчас прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21року. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягти працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дає йому змогу виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Дотримання правил безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання роботодавцем своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожен працівник знає і виконує ці правила під час роботи. Тому всі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій.

Навчання й інструктаж працівників з охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з усіма працівниками в процесі їхньої трудової діяльності. Контроль і відповідальність за організацію навчання і періодичність перевірок знань з охорони праці покладено на керівників підприємства, де ці працівники працюють.

Інструктаж працівників залежно від характеру та часу його проведення буває вступний (при прийомі на роботу); первинний (на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах — один раз на півроку; проводиться або індивідуально, або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу); позаплановий (при зміні правил з охорони праці, заміні устаткування чи за інших змін факторів, що впливають на безпеку праці); цільовий (при виконанні разових робіт, не пов'язаних із прямими обов'язками за фахом).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань шляхом усного опитування або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок небезпечних методів роботи. Знання перевіряє працівник, який проводить інструктаж.

b. Основи організації і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт. Розрахунок часу початку та тривалості ведення рятувальних робіт на зараженій місцевості

Сутність рятувальних та інших невідклвдних робіт- це усунення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

•розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань,

розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

•локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

• визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

•визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

•пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

• розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

• надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальних закладах;

• вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

•організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;

•відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;

•пошук, розпізнавання і поховання загиблих;.

• санітарна обробка уражених;

•знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

• соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відкосяться:

•прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;

•локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

• ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв'язку для забезпечення рятувальних робіт;

• зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються утри етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

• щодо екстреного захисту населення;

• запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків;

•з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

•оповіщення про небезпеку;

• використання засобів захисту;

• додержання режимів поведінки;

•евакуація з небезпечних у безпечні райони;

•здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики інадання медичної допомоги;

•локалізація аварій;

•зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

•попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

• пошук потерпілих;

•витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

•евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

•надання медичної допомоги;

•санітарна обробка людей;

•знезараження одягу, майна, техніки, території;

• проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

•відновлення чи будівництво житла;

•відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

•організація медичного обслуговування;

•забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

•знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

•соціально-психологічна реабілітація; відшкодування збитків;

•знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні роботи здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦЗ центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

9 Висновки по роботі

1. В результаті досліджень розроблено математичну модель руху ґрунту по криволінійній поверхні стрічки конвеєра під дією зовнішніх сил, яка враховує властивості ґрунту (коефіцієнт тертя ґрунту по стрічці) та параметри конвеєра (швидкість та радіус кривизни).

2. Встановлено, що в результаті довантаження конвеєра ґрунтом з другої секції робочого органа відбувається перемішування ґрунту, зміна його кінетичної енергії та гальмування швидкості руху ґрунту на величину.

3. Визначено геометричні параметри конвеєра (довжина L = 7 м, радіус кривизни r = 6,5 м, діапазон зміни швидкостей стрічки при яких гарантовано відбудеться розвантаження ґрунту з конвеєра V = 3...7 м/с при куті вильоту a = 45° та коефіцієнті тертя ґрунту по стрічці f = 0,8.

4. Експериментально підтверджено результати теоретичних досліджень на натурному зразку конвеєра з похибкою, що не перевищує 15%.

Перелік посилань

1 Строительные машины для механизации гидромелиоративных работ /В.В. Суриков, Б.А. Васильев, Агропромиздат, 1985. – 351 с., ил

2 Цепные траншейные экскаваторы. В.А. Румянцев и др., Машгиз, М., 1963.- 130 с., ил

3 Смирнов В. С., Грудин Л. М. Теоретические и экспериментальные исследования по прицельному метанию грунта. М.: ВНИИ транспортного строительства, 1958 г – 116 с.

4 Дослідження параметрів конвеєра машини мвт-2м. Звіт про НДР. НДТЦ "Ротор", 2002, 52 с.

5 Тарасов И. П. Ленточные конвейеры. М. – К.: Машгиз, 1963г. – 216 с.

6 Строительные машины. Практические упражнения. Ветров Ю.А. и др. "Вища школа", 1974, 160 с.

7 Методичні вказівки до виконання курсового проекту по транспортуючим машинам. Ю.О. Васильєв, Ю.А. Макій. – К.: УТУ, 1999. – 80 с.

8 В.С. Волотковский, Е.Г. Нохрин, М.Ф. Герасимова. Износ и долговечность конвейерных лент М., "Недра", 1976, 176 с.

9 Исследование нагруженности основных узлов модернизированной машины вскрытия трубопроводов МВТ-М (промежуточный). Отчет о НИР. НИТЦ "Ротор", 2002, 75 с.

10 Опоры поворотные. Технические условия ТУ 22-008-141-90.

11 Добровольский В. А. Многочерпаковые экскаваторы их конструкция, проектирование и расчет. Х. – К.: ДНВТУ, 1934г. – 415 с.

12 Домбровский Н. Г. Многоковшовые экскаваторы. Конструкция теория и расчеты. М., изд-во «Машиностроение» 1972г, 432 с.

13 Давидович П. Я., Крикун В. Я. Траншейные роторные экскаваторы М., «Недра», 1974, 320с.

14 Проспекти машин фірми Vermeer, Vermeer Manufacturing Company, 1994.

15 Гарбузов З. Е., Донской В. М. Экскаваторы непрерывного действия. Учеб. Для СПТУ – 3-е из., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1987г – 288 с.

16 Румянцев В.А., Морозов Е.М., Фиглин И.З., Филиппов А.Г. Цепные траншейные экскаваторы. М., Машгиз, 1963 г. – 130с.

17 Изаксон А. А. и др. Справочник молодого машиниста экскаватора. М.: Высш. школа 1979 – 271 с.

18 Румянцев В.А., Фиглин И.З. Траншейные экскаваторы. – М.: Машиностроение, 1980. – 102 с., с ил.

19 Справочное пособие по строительным машинам. Вып. 2. Машины для земляных работ. Под ред. С.П. Епифанова, В.М. Казаринова и И.А. Онуфриева., М., Стройиздат, 1976, 327 с.

20 Арван М. Б. Многоковшовые траншейные экскаваторы. М., Машгиз, 1953 г. – 240с.

21 Гарбузов З. Е. и др. Землеройные машины непрерывного действия М.-Л. из-во «Машиностроение», 1965г, 276 с.

22 Справочник механика открытых работ. Экскавационно-транспортные машины непрерывного действия/М.И. Щадов, В.М. Владимиров, В.В. Гужовский и др. Под ред. М.И. Щадова, В.М. Владимирова. – М.: Недра, 1989.-487 с.: ил.

23 Смирнов В. С., Грудин Л. М., Теоретические и экспериментальные исследования по прицельному метанию ґрунта. М.: ВНИИ транспортного строительства, 1958 г – 116 с.

24 Конвейеры: Справочник Р. А. Волков, А. Н. Гнутов, В. К. Дьячков и др. Под общ. Ред. Ю. А. Пертена Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1984. – 367с.

25 Тарасов И. П. Ленточные конвейеры. М. – К.: Машгиз 1963г. – 216 с.