Дієта № 13

1. Іщенко П.В. – бокс №

2. Кериченко П.П. – бокс № 5

Принципи інтенсивної терапії в лікуванні хворих на інфекційні хвороби

Інтенсивна терапія інфекційних хворих – комплекс заходів, які застосовують при критичних станах або загрозі їх розвитку і направлена на пригнічення життєдіяльності збудників хвороб, дезінтоксикацію, відновлення або підтримання життєва важливих органів і систем в оптимальному режимі функціонування.

Основними організаційними принципами інтенсивної терапії є:

- невідкладність,

- попереджувальний характер

- інтернозоологічний підхід до вибору засобів і методів

Ці принципи реалізуються спеціальною підготовкою інфекціоністів і лікарів суміжних спеціальностей, а також розвертання відповідних підрозділів – палат, блоків або відділень інтенсивної терапії, оснащених відповідним обладнанням, контрольно-діагностичною та лікувальною апаратурою.

Інтернозоологічний характер інтенсивної терапії полягає у виділенні клініко-патологічних станів, які можуть спостерігатися у хворих з різними нозоологічними формами інфекційних захворювань, але в той же час потребують стереотипних патогенетичних засобів і методів лікування.

Пригнічення життєдіяльності збудників хвороби – етіотропна терапія, проводиться з урахуванням нозоологічної форми захворювання, чутливості мікроорганізмів до антибіотиків і хіміотерапевтичних засобів. При цьому необхідно враховувати можливе посилення інтоксикації внаслідок масивного бактеріолізу, токсичної дії самих хіміотерапевтичних препаратів, анафілактогенний вплив гетерогенних біопрепаратів (антибіотики, антитоксичні сироватки).

Диференціація інтенсивної терапії по клініко-патогенетичним синдромам припускає застосування відповідних їх патогенезу і розладам в органах патогенетичних засобів і методів. В той же час інтенсивна терапія проводиться на фоні здійснення таких обов’язкових заходів як догляд, енергозабезпечення, корекція порушень гемостазу і т.д.

Догляд за хворими повинен забезпечити оптимальні умови для функціонування життєво важливих органів і систем, профілактику ускладнень, які зв’язані з важким перебігом хвороби або критичним станом. Повноцінне харчування і енергозабезпечення є важливою ланкою в системі інтенсивної терапії.

Виснаженим, або хворим з великою гарячкою призначають додатково парантеральне або ентеральне харчування (до 5000 к кал на добу).

Планування інфузійної терапії проводиться з розрахунком забезпечення достатньої кількості пластичного (білків) і енергетичного матеріалу, вітамінів, мікроелементів, корекцією водно-електролітного балансу і кислотно-лужного стану, необхідності введення лікувальних препаратів. Ці заходи є обов’язковими. На їх фоні здійснюється диференційна інтенсивна терапія в залежності від критичного стану.

Методи інтенсивної терапії:

- інфузійна терапія і фармакотерапія;

- штучна вентиляція легень;

- гіперборична оксигенація;

- штучна гіпотемія;

- ектрокорпоральний діаліз;

- замінне переливання крові;

- гемосорбція;

- періонеальний діаліз та інші.