Основні варіанти управління матеріальним потоком

Управління МП в рамках ПВ здійснюється двома варіантами:

1. Система, що штовхає, коли предмети праці рухаються по виробничим дільницям (цехам) по команді ПУ, тобто коли ПУ планує обсяг і інтенсивність потоків кожної дільниці, визначаючи час початку і кінця руху потоку. Це може спричинити небажані виробничі запаси.

Такого недоліку позбавлена друга система.

2. Система, що тягне, коли предмети праці замовляються дільницею на попередній ланці технологічного процесу.

Розглянемо послідовність роботи системи, що тягне, на конкретному прикладі:

а) ПУ отримала замовлення, наприклад, на 100 виробів і виконати його необхідно до 30 грудня;

б) ПУ доручає контроль за виконанням замовлення підсистемі збуту (ПЗ);

в) ПЗ узгоджує термін виконання робіт з цехом зборки;

г) цех зборки, залишаючи собі 10 календарних днів на ТО «складання», пропонує механічному цеху зробити необхідні вузли і агрегати виробу до 19 грудня;

д) механічний цех, знаючи свої можливості, просить заготівельний цех поставити необхідні матеріали до 1 грудня;

ж) заготівельний цех передає замовлення на матеріали ПП і вказує термін – до 20 листопада;

з) ПП підключається до роботи з 1 листопада, щоб забезпечити замовлення необхідною сировиною, напівфабрикаами, метізами, тощо в строк.

Таким чином, кожен учасник процесу виготовлення 100 одиниць продукції, зважаючи на власні можливості і вказуючи свій термін виконання роботи, не створює виробничі запаси, а ПП не закуповує раніше строку елементи постачання і не створює їх запаси.

Основна ідея системи, що тягне – працювати без зайвих запасів. Головною рушійною силою цієї ідеї є безпосередній виконавець, який краще знає свої можливості, ніж той, хто ним керує.

Аналогічно системі, що тягне, працює і відома у всьому світі система «CANBAN» (картка), вперше застосована японською фірмою «TOYOTA». Така а система дозволяє знизити виробничі запаси в перерахунку на один автомобіль (в порівнянні з системою, що штовхає).

Для матеріального забезпечення цього процесу необхідні складові:

- картки двох видів - замовлення і відбору для передачі інформації від одного робочого місця до іншого;

- контейнери для деталей з обладнаними кишенями для карток;

- майданчики під зони складування.

Розглянемо роботу системи «CANBAN». Наприклад, для технологічної лінії, що складається з трьох робочих місць, двох зон складування А, Б (розташовані між першим і другим, другим і третім робочими місцями), а також складів сировини і готової продукції. Характерні дії:

1. На початку зміни робітники третього і другого робочого місця забирають із зони А і Б контейнери з деталями, що були вироблені попередньою зміною (в кишенях контейнерів знаходяться картки «відбору»); залишають в зонах А і Б пусті контейнери, де на картках «замовлення» ними робиться замовлення на ту кількість деталей, яку вони зможуть за зміну переробити. Робітник першого робочого місця замовляє на складі стільки матеріалів, скільки йому необхідно для виконання замовлення для робітника другого робочого місця.

2. В кінці зміни робітник третього робочого місця відвозить готову продукцію на склад, а першого і другого - відвозять контейнери з виготовленими деталями в зони А і Б.

Таким чином, якщо один із робітників замовить меншу кількість деталей ніж завжди, то цей сигнал через картки «замовлення» дійде до складу сировини, і тим самим запобігне створенню запасів деталей на робочих місцях і зайвих запасів МР у ПП.

З розвитком комп’ютерної техніки спосіб передачі інформації в сучасних системах типу «CANBAN» удосконалюється, наприклад, карта замінюється на чіп.

Застосування системи «CANBAN» машинобудівними фірмами дозволяє зменшити виробничі запаси на 50%, а товарні – на 8%.