Розрізняють дитячу нервовість вродженуі набуту

Схильність до вродженої нервовості може виникнути у плода ще до народження під впливом несприятливих умов внутрішньогоутробного розвитку: хвороба матері під час вагітності, порушення нею харчування, вживання алкоголю, наркотиків, деяких ліків та ін. Прояви нарвовості можуть виникати вже в перші дні після народження дитини. Найбільш поширеним видом вродженої дитячої нервовості є невропітія.

Причини невропатії:

- вегетосудинна дистонія; нервова перевтома; хвилювання і тривожність вагітної жінки; загроза зриву вагітності;

- невротичні стани жінок під час вагітності, які викликані сімейними та виробничіми конфліктами, хвилюванням у зв’язку з побутовою невлаштованістю, екзаменами і т.п.

Внаслідок таких стресових ситуацій порушується гормональний стан жінки, що через загальний кровообіг несприятливо впливає на стан плоду і розвиток його адаптаційних систем. До року прояви невропатії стають яскраво вираженими і продовжуються протягом декількох років, але з віком вони зменшуються, якщо створені сприятливі умови для психічного розвитку дітей в сім’ї і дитячому колективі.

Прояви невропатії:

- підвищена схильність до неспокою (хвилювання) на фоні загостреної емоційної чутливості і лабільності настрою;

- швидка втомлюваність;

- загальна нервова невиносливість (погано переносить шум, яскраве світло, душне приміщення);

- порушення сну (поверхневий, чутливий, неспокіцний або нажмірно глибокий з мимовільним сечовипусканням, важке засинання, зменшена потреба в денному сні);

- прояви вегето-судинної дистонії (зниження артеріального тиску, погане самопочуття, гоовний біль, головокружіння, підвищена пітливість, нестійкість пульсу);

- порушений обмін речовин (зменшена або надмірна маса тіла, блідість шкіри, в’ялість);

- виникнення психомоторних розладів у вигляді рухливого неспокою, енурезу, заїкання, нервових тіків.

Розрізняють такі форми невропатії:

- астенічну;

- гіперстенічну;

Астенія (слабість, безсилля) – це стан вродженої слабості, в’ялості, почуття втомлюваності, труднощі в зосередженні уваги, нетерпимість по відношенню до голосних звуків, яскравого світла, великої кількості людей, сонливість удень.

Гіперстенія (збудливість, реактивність) – виникає під впливом психотравмуючих факторів великої сили і характеризується неспокоєм, нетерпимістю, нестійкістю уваги, непосидючістю, мимовільним прискореннм мислення і мови.

Діти з невропатією потребують особливої уваги, оскільки вони мають підвищену емоційну чутливість, схильні до неспокою, в них порушений сон і апетит. Вони загострено реагують на покарання, часто ображаються і плачуть. Тому їх емоційний стан повинен знаходитись під постійним контролем педагога. Тривалість перебування їх в групі повинна бути обмеженою, бажано, щоб батьки забирали при можливості таких дітей з дитячого колективу раніше.

Проблемою у таких дітей є поганий апетит. Схильність до спазмів і недостатня ферментна активність травних соків погіршують апетит, дитина їсть повільно, без задоволення і завжди залишається за столом останньою. Дитину не можна підганяти, на створювати атмосфери підвищеної уваги і осуду, тому що все це може призвести до нервового зриву у вигляді відмови від їжі, страху перед прийманням їжі.

Ще одна проблема у дітей з навропатією – це сон. Діти 2-3 років відмовляються спати вдень. Збуджуючись вдень, довго не може заснути вечором, хоч і втомилася. Чим менше вона спить, тим більше втомлюється на наступний день.

Набута нервовість розвивається у дітей після її народження.

Причини:

- пологова травма;

- неправильне харчування;

- порушення режиму сну і неспання;

- хронічні захворювання, психічні травми;

- хронічні стресові ситуації.

Перші міцні умовні рефлекси виникають у дитини з 2-х місячного віку. Тому правильне виховання дітей повинно починатись з пелюшок. Це веде до утворення умовних рефлексів, які з роками стають все міцнішими. І якщо дитина з неурівноваженим і слабким типом нервової діяльності не отримала з раннього віку задатки правильного виховання, то набуті навички поведінки можуть виявитись надалі невротичними проявами. Виховання дитини без врахування її індивідуальних особливостей, ігнорування її як особистості, нав’язування їй такої поведінки, яка не відповідає її потребам, часті психотравмуючі ситуації, захворювання, послаблюючи нервову систему, призводять до стійких проявів нервознрсті, які закріплюються, як патологічні стани – неврози.

Починаючи з річного віку нервовість у дітей часто виникає внаслідок змін побутових умов. Якщо дитина звикла до постійного спілкування з матір’ю, то часта і тривала її відсутність може призвести до розвитку невротичних явищ.

Помилки, допущені при вихованні дітей: неврівноваженість у взаємовідносинах з дитиною; суворість, яка змінюється на ніжність; надмірна вимогливість поряд з розбещеністю; дуже суворий батько і безмежно ласкава мати; сварки і бійки в сім’ї, непорозуміння між батьками; народження в сім’ї другої дитини; перенесені захворювання, травми.

Нічні страхи: виникають у дітей 3-5 років, і як правило пов’язані їз залякуванням їх, розповіданням страшних казок, показ малюнків залякуючого змісту. Все це викликає кошмарні сновидіння, виникає страх темряви, самотності, якихось предметів або живих істот.

Штучне прискорення їх розумового розвитку: багато іграшок, книжок, раннє запам’ятовування віршів, розповідь великої кількості казок. Розвиваються “інформаційні неврози” – від перевантаження мозку інформацією. Несприятливо відображається на дітях позбавлення їх дитячого товариства і постійне перебування серед дорослих.

Одночасне заняття декількома різними справами, коли дитина не встигає зосередитись на одному, вимушена переключатись на інше.

Раннє статеве дозрівання: сприяють цьому часті ласки, надмірно м’яка постіль, загальна постіль, умови, які дозволяють спостерігати інтимне життя батьків.

Аутизм

Основним проявом аутизму є повна відсутність потреби або бажання контакту з оточуючими, емоційна холодність і байдужість до всього. Але у такої дитини може бути й емоційний сплеск, в основному за рахунок негативних емоцій: переміна обвтановки, страх новизни, протистояння незвичному стилю життя. На цьому фоні можуть виникати розлади мови в різних проявах – від небажання розмовляти до зіїкання.

Найбільш виражені ознаки аутизму проявляються від 2-х до 5-ти років. У дітей грудного віку це проявляється відсутністю:

- властивого здоровим дітям “комплексу пожвавлення”: при контакті з матір’ю, близькими у них не з’являється на обличчі посмішка;

- відсутня орієнтувальна реакція на зовнішні подразники, що іноді приймається за дефект органів чуття;

- у більш старших дітей може з’являтися і соматовегетативна недостатність: порушення сну, погіршенняапетиту, тощо;

- протест проти зміни для них звичної обстановки, проти нової іграшки, нового одягу (активний протест – агресивність), (пасивний протест – плач);

- характерні одноманітні рухи: годинами граються однією іграшкою, переливають воду їз посудинив посудину;

- поява патологінчних форм мови – ехолалаія (багаторазове повторення слів), неправильна промова слів, тощо.