Структура тексту і мова висловлювання матеріалу

Курсова робота складається з наступних складових частин:

· титульного аркуша;

· змісту;

· вступу;

· основної частини, що складається з окремих розділів, які можуть, в свою чергу, поділятися на пункти та підпункти;

· висновків,

· списку використаної літератури;

· додатків.

Титульний Аркуш містіть назву міністерства, університету, факультету, кафедри, в межах якої виконується робота. Далі надається тема роботи, інформація щодо виконавця та керівника курсової роботи. Наприкінці вказується місто та рік виконання.

Зміст роботи включає перелік основних її частин із указівкою сторінок їхнього початку. Складається він в процесі виконання роботи, а сторінки проставляються вже після закінчення усієї роботи (див. Додаток Б).

Вступ служить для орієнтації читача в подальшому викладі. Як уже зазначалося на початку цієї роботи, у введенні робиться обґрунтування вибору теми, її актуальність для вивчення історії соціології або для сучасного етапу розвитку соціологічної науки, ступень її розробленості в наукової літературі, формулюється об’єкт і предмет дослідження, тобто ставиться наукова проблема, розкриваються мета і задачі роботи. Вступ займає 2-3 сторінки.

Об’єктом курсової роботи можуть виступати соціологічні школи або напрямки, творчість, праці окремих соціологів-класиків.

Предметом роботи є конкретний аспект, проблема в межах об‘єкту, що досліджується у курсовій роботі.

Наприклад, об‘єктом роботи може бути соціологія Е. Дюркгейма, а предметом – вчення класика про метод соціології.

Мета – це той результат, якій автор сподівається отримати у процесі написання роботи. Не можна починати формулювання мети роботи словами «проаналізувати», «вивчити», «дослідити».

Завдання конкретизують мету, по суті це ті кроки, які повинно зробити, щоб досягти мету.

Основна частина складається з окремих розділів. Розділи повинні бути зв'язані між собою логічно. Питання про їхнє число автор у праві вирішувати самостійно, помітимо, що їх повинно бути не менш двох. Надто велике число розділів ускладнює виклад матеріалу і свідчить про нездатність автора до узагальнення первинного матеріалу. Оптимальна структура роботи з історії соціології 3 розділи. Розділи можуть бути (але не повинні обов'язково) розділені на підрозділи. Поділ роботи на розділи та підрозділи здійснюється так, щоб частини роботи були пропорційними за обсягом і науковим змістом.

У курсової роботі буває цілком достатньо розділити основну частину на 2-3 розділу не виділяючи підрозділів. Розділи і підрозділи слід виділяти продумано, тобто відповідно до логіки викладу, а не просто тому що через кожні 10 сторінок завжди повинен починатися новий підрозділ. Краще всього керуватися такими міркуваннями: розділ - це частина тексту, в якому міститься велика смислова одиниця, підрозділ - це текст всередині розділи, що містить логічно важливу частину розділу. Заголовки розділів і підрозділів повинні бути короткими, чіткими, які послідовно розкривають зміст роботи в цілому.

Виділення розділів, підрозділів пов'язано зі структурою роботи в цілому. Структуру всієї роботи в цілому, її основну ідею, аргументи і їх послідовність, висновки з роботи слід прояснити в основному ще до написання тексту роботи на консультації з науковим керівником. Саме таким чином можна досягти повної відповідності структури і змісту роботи.

При написанні тексту слід стежити за тим, щоб у ході викладу не губилася основна думка роботи, тобто так звана "червона нитка". Вона повинна бути видна не тільки вузькому спеціалісту з даної теми, а й читачеві, непосвяченому у дану проблемну область. Слід постійно контролювати відповідність змісту розділів або підрозділів їх заголовкам. Якщо при написанні тексту думка відхилилася від теми, її слід або повернути в потрібне русло, або модифікувати структуру роботи у відповідності з фактичним ходом викладу думки. Слід постійно перевіряти, чи носить аргументація логічно стрункий характер. Бажано, щоб кінець кожного розділу, підрозділу або абзацу мав логічний перехід до наступного. У цьому зв'язку рекомендується закінчувати кожен розділу і підрозділ підведенням їх підсумків, з яких би логічно слідувала необхідність подальшого розгляду цієї проблеми, яке послідує в новому розділу чи підрозділу.

Курсова робота повинна бути написана гарною науковою мовою. Це означає як дотримання загальних норм літературної мови та правил граматики, так і врахування особливостей наукової мови: її точності, однозначності термінології, деяких правил застосування форм мови. Важливість дотримання рекомендацій щодо мови легко помітити по позитивної реакції наукового керівника з цього приводу, яка зазвичай передує аналізу змісту роботи.

Відносно стилю наукової мови слід запам'ятати, що особиста манера викладу в сучасній науковій літературі поступилася місцем безособовій. Іншими словами, займенник «я» не вживається, а займенник «ми» поступово виходить з ужитку. Краще використовувати наступні вислови: «Можна вважати…»; «припустимо, що...») При обговоренні наукових положень того чи іншого мислителя слід застосовувати одну й ту ж форму теперішнього часу. Нарешті, є слова і вирази, які взагалі не слід використовувати в науковому тексті, наприклад: «очевидно», «загальновідомо», «само собою розуміється», «природно». Очевидним і загальновідомим положенням не місце в науковій роботі. Не слід також вживати займенники «щось», «дещо», «що-небудь» в силу їх невизначеності.

Висновки – обов’язкова частина курсової роботи – являють собою стисле викладення одержаних автором наукових результатів, які формулюються у вигляді окремих пунктів. Студент має зробити підсумок по всій роботі, підкреслюючи значення того чи іншого напрямку, школи або автора, вплив їх ідей на поступ соціології.

Список літератури є важливою складовою курсової роботи, який розташовується наприкінці роботи після висновків перед додатком. Він містить бібліографічні описи використаних джерел та складається не менш ніж з 20 одиниць (див. Додаток В).

До списку літератури включають не лише наукові праці, що цитуються або згадуються в тексті, але й ті, з якими студент знайомився в ході виконання роботи.

додатКИ. У цю частину курсової можна виносити ілюстративний матеріал (якщо такий є) за темою виконаної роботи.