Слід зауважити, що поняття основи системи числення на непозиційні системи не поширюються

Будемо пам'ятати, що числа в будь-якій позиційній системі числення утворюються комбінацією цифр цієї системи числення. А саме, коли, рахуючи в десятковій системі числення, ми доходимо до числа 9, то переходимо на двоцифрові числа, комбінуючи спочатку цифру 1 з усіма іншими цифрами (10, 11, 12,..., 19), потім цифру 2 з тими самими цифрами (20, 21, 22,..., 29) і так далі, поки не дійдемо до числа 99. Після цього починаємо утворювати три-цифрові числа за тими самими правилами: 100, 101,..., 109, 110, 111,..., 199, 200, 201,..., 999. На перший погляд досить банальні речі! Для прикладу давайте розглянемо 10-ву, 8-ву та 5-ву системи числення.

Бачимо, що в усіх системах числення зустрічаються одні й ті самі числа, але значення їхнє в різних системах різне. Для того щоб визначати, в якій системі числення записане дане число, вказуватимемо індексом біля цього числа основу системи числення, в якій воно записане: 5₈, 10₁₆, 101₂.

Ще один важливий висновок зробимо з наведеного прикладу - чим менша основа системи числення, тим раніше з'являється в рахунку число 10, а потім 20 і т. д. Справді, адже цифр в арсеналі таких систем числення менше, тому й дово­диться раніше переходити на створення двоцифрових, трициф-рових чисел.

Зазначимо ще один цікавий факт. Виявляється, що у 10-й системі числення остання цифра 9, у 8-й - 7, а у 5-й - 4. Оскільки першою цифрою в будь-якій системі числення є циф­ра 0, остання можлива цифра в ній завжди на одиницю менша за основу цієї системи числення.

І на останок, звернімо увагу на таку закономірність:

8₁₀ = 10₈; 5₁₀ = 10₅.

Аналогічні рівності можна отримати при порівнянні будь-якої системи числення з десятковою: 2₁₀ = 10₂, 4₁₀ = 10₄, 16₁₀ = 10₁₆.